Мама и папа! Растите «Мужичка с ноготок»!

 In Детская библейская психология

МАМА И ПАПА! РАСТИТЕ «МУЖИЧКА С НОГОТОК»!

(Глибинні корені дитячої лякливості, ч. 2)

Однажды, в студеную зимнюю пору,
Я из лесу вышел; был сильный мороз.
Гляжу, поднимается медленно в гору
Лошадка, везущая хворосту воз.
И шествуя важно, в спокойствии чинном,
Лошадку ведет под уздцы мужичок:
В больших сапогах, в полушубке овчинном,
В больших рукавицах… а сам с ноготок!
– Здорово, парнище! – «Ступай себе мимо!»
– Уж больно ты грозен, как я погляжу!
Откуда дровишки? – «Из лесу, вестимо,
Отец, слышишь, рубит, а я отвожу».
– А что, у отца-то большая семья? –
«Семья-то большая, да два человека
Всего мужиков-то: отец мой да я…»
– Так вот оно что! А как звать тебя? –
«Власом».
– А кой тебе годик? – «Шестой миновал»…

А. Некрасов

Як і Некрасова, нас вражає образ цього простого сільського хлопчика. Яка впевненість у собі, яка самоповага, яке почуття власної гідності у дитини! Яка висока самооцінка! Чи не правда, повна протилежність багатьом і багатьом нашим боязким, соромливим і нерішучим хлопчикам та юнакам! Як вдалося простим, можливо, навіть безграмотним селянам виховати такі «дорослі» якості в шестирічному синові? Про це сьогодні наша розмова.

На попередній зустрічі ми порушували проблему надмірної сором’язливості і боязкості дитини і розглянули одну з двох найпоширеніших першопричин цієї проблеми – пригнічену волю. Сьогодні ми звернемо увагу на другу, не менш часту її причину – занижену самооцінку.

1. Загальні поняття про самооцінку

Здорова, цілісна особистість повинна володіти високою, здоровою самооцінкою.

–  Висока самооцінка? О ні! –  заперечують деякі християни. –  Про високу самооцінку Святе Письмо нічого не говорить. Християнам стверджувати подібне ніяк не пристало, бо це заохочує гординю і егоїзм! Послідовник Христа повинен бути низької думки про себе, про свої можливості, про свої таланти, –  цього вимагає смиренність і покора.

А що з цього приводу думаєте ви? Як не дивно, але, власне, Святе Письмо наказує християнинові розвивати високу самооцінку.

1.1. Писання про високу самооцінку

Звичайно, в Біблії ми не знайдемо виразу висока самооцінка, але ми знайдемо його синонімічний вислів, який здивує категоричних християн ще більше, ніж словосполучення висока самооцінка! Це вираз любов до себе! «Чоловіки повинні любити своїх жінок,  як власні тіла. Хто любить свою жінку, себе самого любить … Тож кожний з вас нехай любить свою дружину, як себе самого» (Ефес. 5:28, 33). Більше того, навіть друга велика заповідь Божого Закону наказує: «Любитимеш свого ближнього,  як самого себе!» (Матв. 22:39).

Відзначте, будь ласка: Писання не заперечує і не засуджує любові до себе, воно тільки обмежує її розміри. Надмірна, нездорова любов до себе, нарцисівська самозакоханість – це егоїзм, а нормальна любов до себе – це висока, здорова самооцінка.

1.2. Складові високої самооцінки

Дозвольте представити складові високої самооцінки дитини, вони допоможуть нам мати більш повне уявлення про цю важливу психологічну категорію:

  • почуття власної гідності;
  • самоповага;
  • здатність покладатися на власні сили і думку;
  • здорова впевненість у собі (безсумнівно, це не самовпевненість і не нездорова незалежність).

Поважаюча себе і впевнена у собі дитина, у якої розвинене почуття власної гідності і здатність покладатися на власні сили, ніколи, ніколи не буде боязкою, сором’язливою і полохливою! Наявність цих негативних якостей свідчить про занижену самооцінку дитяти.

1.3. Проблеми заниженої самооцінки

У дитини із заниженою самооцінкою надто низька думка про себе. Вона відчуває себе неповноцінною, несамостійною і справляє таке саме враження на інших. Що примітно: ставлення до себе дитини невидимими шляхами передається оточуючим її дітям. Ось чому так часто ця дитина стає «козлом відпущення» –  об’єктом глузувань, знущань, зневаги з боку однокласників і приятелів. Такі хлопчик чи дівчинка самі не поважають себе, і навколишні їх не поважатимуть. Тому-то Господь і закликає: «Люби ближнього свого, як самого себе».

Діти з заниженою самооцінкою:

  • не відстоюють своїх рішень;
  • легко поступаються бажанням і вимогам інших;
  • невпевнені в собі;
  • надмірно соромливі;
  • легко здають свої позиції;
  • не довіряють собі;
  • багато чого бояться;
  • не відчувають себе розкутими;
  • страшаться всього незвіданого і невипробуваного;
  • надмірно вразливі;
  • глибоко переживають кожен свій промах;
  • мало себе цінують.

Ось такі штрихи до портрета сором’язливого, боязкого, полохливого хлопчика або дівчинки. Ви помічаєте, як тісно переплетена боязкість і лякливість із заниженою самооцінкою? Між ними цілком можна поставити знак рівності!

1.4. Глибинні корені заниженої самооцінки

Коріння заниженої самооцінки опускаються у раннє дитинство, більше того – навіть у немовлячий вік! Скажемо ще більше: самооцінка дитини закладається ще в утробі матері! Якщо дитина небажана, «випадкова», «зайвий рот», почуття матері до ще не народженого малюка невидимими шляхами передаються йому, формуючи відчуття неповноцінності.

1.4.1. Відторгнення дитини

Чим це відгукнеться в подальшому житті немовляти? Було проведено дослідження незвичайного феномена – синдрому нездатності до розвитку або синдрому неповноцінного зростання. При цій хворобі, зазвичай у віці від 6 до 12 місяців, дитина перестає розвиватися. Всі аналізи та обстеження не показують відхилення від норми, але дитина стає млявою і апатичною, перестає їсти і рости, не здатна перетравлювати їжу, виглядає виснаженою,  хворобливою і може померти без усякої на те причини. Така дитина нерідко подовгу залишається відчуженою і практично нерухомою. Вона часто уникає контакту очей, дивлячись в одну точку, відвертаючись, закриваючи обличчя або очі. Чому ж дитина втрачає бажання жити?

У багатьох випадках фактором виникнення синдрому неповноцінного зростання є ігнорування дитини батьками, тобто брак любові та уваги, в тому числі відсутність або погана якість прив’язаності. Як правило батьки цих дітей відкидали їх, часом несвідомо (не помічаючи цього). Такі батьки не здатні на свідомому рівні впоратися зі своїм почуттям відторгнення дитини і на підсвідомому рівні відкидають її своєю поведінкою. З’ясувалося, що ці батьки уникали зустрічатися очима з немовлям, майже не розмовляли з ним, а також уникали фізичного контакту. Іншими словами, їх батьківські обов’язки зводилися до годування, одягання і тому подібних речей.1

Але ж це біологічні, фізіологічні потреби, які лежать в самій основі піраміди потреб Маслоу!

piramida

Невже для немовляти недостатньо задовольняння тільки цих потреб? Виявляється, недостатньо! У найкрихітнішій людській істоті живе вища потреба – потреба відчувати себе коханою, цінною і прийнятою. Багато і багато проблем дитини, а потім і дорослої людини, і, насамперед – занижена самооцінка – виникають на ґрунті незадоволеності цієї потреби.

А потім маму дивує, чому Вовочка такий сором’язливий? А тато не перестає обурюватися надмірній боязкості його Оленки!

2. Формування в дитині високої самооцінки

Господь Ісус Христос незадоволений, якщо людина мало себе цінує. Бога засмучує таке ставлення вінця Його творіння до самого себе. Творець нашої крихітки дуже зацікавлений, щоб з перших днів його життя в ньому закладалася висока, здорова самооцінка. Дивний Порадник пропонує прості, дієві рекомендації, як її формувати в дитині. Дотримуючись їх, ми успішно зможемо виправити навіть вже сформований комплекс неповноцінності.

2.1. У немовляті

Самооцінка малюка формується в залежності від ставлення до нього матері, завдяки материнській турботі, тобто завдяки її чуйності до його потреб. Матері через свої реакції на годування, відняття від грудей і заспокійливу поведінку повідомляють дитині свої цінності і установки. Саме з цих реакцій діти дізнаються: вважають їх добрими чи поганими, коли вони повинні турбуватися і відчувати себе винними, а коли – комфортно і безпечно. Вони дізнаються набагато більше, ніж просто інформацію про те, чи можна їм смоктати свій палець або спати, накрившись ковдрою.

Будь ласка, шановні мами і тата, бабусі й дідусі, відзначимо ті дорогоцінні маленькі знаки уваги до немовляти (а потім і до підростаючої дитини), за допомогою яких ми повідомляємо йому, що він дуже цінний для нас:

  • ласкавий, приємний погляд;
  • добрі, ніжні слова, у тому числі пестливі імена: котик, сонечко, зайчик і т. д .;
  • спокійний, м’який, доброзичливий тон голосу;
  • спільне проведення часу;
  • ніжні дотики: обійми, погладжування, поплескування.

Використовуючи ці геніально прості і не менш геніально важливі знаки любові, батьки кажуть дитині: «Ми любимо тебе, ти – наш скарб». При такому поводженні в дитяти формується здорова висока самооцінка, він буде рости впевненим, рішучим, ініціативним. І навпаки: нечутливим, байдужим стилем поведінки протягом першого року життя батьки закладають в дитині комплекс неповноцінності.

2.2. Формування високої самооцінки в ранньому дитинстві

  Що можуть робити мама і тато для розвитку нормальної самооцінки підростаючої дитини?

Ось список цінних рекомендацій:

  • запевнення дитини в її  цінності, як Божого дитяти;
  • повага до дитини та її прав;
  • батьківська похвала;
  • довіра, але не підозрілість;
  • встановлення досяжних цілей;
  • корисна праця.

Коротко розглянемо кожну з запропонованих рекомендацій.

2.2.1. Запевнення дитини в її цінності, як Божого дитяти

У гілках винограду в садку Вірочки якісь маленькі пташки звили гніздечко, і дівчинці з другого поверху їхнього будинку було дуже зручно спостерігати, що там відбувається. Вона із захопленням спостерігала, як пташка мама висиджувала пташенят, як потім вони з’явилися – голенькі і безпорадні, з великими голівками, що розгойдувались в різні боки на тонкій шийці.

А яким цікавим був процес вигодовування пташенят! До неба постійно було направлено чотири розкритих жовтих дзьобика і мама з татом невпинно щось туди клали. А на ніч мама-пташка вкривала розкритими крильцями своїх дорогоцінних жовторотиків.

– Мамочко, як ця пташка любить своїх пташенят! – якось в захваті вигукнула Вірочка.

– Дорогенька, ти знаєш, на кого схожа ця пташка? – загадково посміхаючись, запитала мама. – На Ісуса! У Нього теж є одне маленьке пташеня, якого Він дуже любить, він Йому дуже дорогий, – продовжила мама. – Господь невсипно охороняє це пташенятко і піклується про нього. Він дбає, щоб воно не захворіло, щоб було сите й одягнене.

Вірочка з широко розкритими оченятами слухала маму.

– А ти знаєш ім’я цього пташенятка? – запитала мама. – Вірочка! Маленьке пташеня на ім’я Вірочка!

Мама розкрила дитячу Біблію дівчинки і прочитала текст: «Погляньте на птахів небесних … Ваш Небесний Отець годує їх; хіба ви не цінніші від них? »(Матв. 6:26)

А потім мама з донечкою вивчили дитячу пісеньку:

Пташок маленьких любить Бог,
Їм їжу подає,
Коли Він любити пташечок,
То любить і мене.

Ніщо не зрівняється по силі прищеплювання самоповаги і не може бути кращим стимулом для формування здорової високої самооцінки дитини, ніж упевненість в тому, що вона – улюблене Боже дитя, дуже цінне і дороге серцю Небесного Отця. Розповімо ж нашому малюкові: якби на світі жив тільки він один, то й тоді Ісус зійшов би з Неба і віддав Своє життя за нього одного.

2.2.2. Повага до дитини та її прав

Звернемо знову увагу, шановні мами і тата, на піраміду потреб людини. Четвертий, передостанній її рівень – потреба в повазі. І це потреба не тільки дорослої людини, а й наших дітей. Яким способом ми, батьки, можемо виявити свою повагу до дитини? Абсолютно таким самим, як це ми робимо по відношенню до дорослих!

Дозвольте коротко описати, як тато Вовочки спілкується зі своїм хорошим другом Іваном Івановичем:

  • розмові тато ні в якому разі не перебиває Івана Івановича;
  • тато терпляче вислуховує Івана Івановича;
  • тато з повагою ставиться до думки Івана Івановича;
  • тато розмовляє з Іваном Івановичем приємним голосом;
  • тато намагається допомогти у вирішенні проблем Івана Івановича;
  • тато з задоволенням знаходить час, щоб провести його з Іваном Івановичем.

Шановний тато! Чи зможете ви проставити в даному переліку замість імені Іван Іванович ім’я Вовочка?  Якщо так, у вашого сина буде розвиватися здорова, висока самооцінка; він буде поважати себе і батьків. Він з повагою буде ставитися і до оточуючих, а вони, в свою чергу, будуть поважати його.

– А чи не занадто? – може здивуватися тато Вовочки.

Послухайте, будь ласка, заклик відомої християнської письменниці: «Шануйте дітей заради Христа». Ми цінуємо гідність дитини не відповідно до того, яка вона – хороша чи погана, а тому, що вона – надбання Христа. Деякі батьки вважають: дитя – їхня власність, тому вони мають право чинити з ним, як їм заманеться. Але послухайте, будь ласка, чиєю власністю є наші діти: «Ваші діти – Божа власність, куплена дорогою ціною … Малі діти куплені дорогою ціною і є Божою відкупленою спадщиною». «Душа дитини, яка вірить в Христа, так само дорогоцінна в Його очах, як і ангели біля Його престолу».

Сам Христос був колись Дитиною, і це ще один аргумент, достатній для поваги нами нашого малюка. Заради Нього будемо шанувати дітей.2

2.2.3. Батьківська похвала

Ігорьок вперше в житті розповів на святі довгий вірш. Мама обняла сина і сказала:

– Молодець, синку! Мені так сподобалося, як ти декламував такий довгий вірш.

Бабуся, що стояла поруч, осудливо похитала головою:

– Не хваліть дитину! Ви її зіпсуєте своєю похвалою!

Чи не дивно? Премудрий Соломон приписує чоловікові хвалити дружину: «Устає чоловік її – й він похваляє її: “Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевершила”» (Прип. 31:28, 29). Євангеліє змальовує  Бога, Котрий хвалить Своїх вірних слуг: «Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю» (Матв. 25:21).

А ми забороняємо хвалити дитину, яка найбільше потребує похвали! От і не дивно, що наші діти зростають із заниженою самооцінкою, боязкі, сором’язливі і невпевнені …

Великий дитячий Психолог радить: «Кожного разу, коли випадає така нагода, матері слід хвалити дитя за хорошу поведінку … У ньому буде зростати самоповага і почуття власної гідності». «Хваліть дітей, коли вони поводяться справно, тому що розумна похвала матиме на них такий самий благотворний вплив,  як і на більш старших за віком і розумінням … Проявляйте християнську ввічливість, дякуючи і хвалячи дітей за допомогу, надану вам».3

Джош Макдауел – відомий дитячий психолог і письменник радить спеціально «заставати» дитину на чомусь доброму та хвалити. Якщо ви помітили, як син складає в коробку кубики, скажіть:

– Розумник, Василько! Мені так подобається мій син-акуратист!

Якщо донечка вимила посуд, відзначте, будь ласка:

– Оленька – справжня господинька! Зовсім як наша мама!

У нас чомусь виходить навпаки: ми прагнемо застати дитину «на гарячому» і «прочитати мораль». Будь ласка, мами і тата, змінимо такий порядок речей, будемо шукати випадки не засуджувати за погане, а хвалити за хороше.

2.2.4. Довіра, але не підозрілість

Іноді через острах, аби діти не зробили чогось «не так», батьки свій контроль перетворюють на невсипущий нагляд, а самі перетворюються в пильного полісмена.  Але на дітей і підлітків благотворний вплив справляє саме довіра, як і на дорослих, які бажають, щоб до них ставилися з повагою і довірою, і це право кожної людини, незалежно від віку. Дітей не можна тримати під постійним наглядом.

Зверніть, будь ласка, увагу на цікаву закономірність: підозрілість культивує саме те зло, котрому жорсткий нагляд прагне запобігти. Давайте ж більше довіряти своїм дітям, і мало хто з них не намагатиметься довести, що він гідний довіри. Особливо це стосується підлітків, дамо ж їм зрозуміти, що мама і тато їм довіряють. Якщо у них створиться враження, що за ними постійно ведеться батьківське спостереження, що за ними стежить осудливе око, така ситуація справлятиме на них деморалізуючий вплив.

На жаль, уява дітей таких батьків малює відповідний образ і Бога, як якогось наглядача. Пам’ятаєте, що зробив маленький Чіпка з роману Панаса Мирного «Хіба ревуть волі, як ясла повні?» з очима зображеного на іконі бога, що суворо і пильно стежив за ним?

2.2.5. Встановлення для дитини досяжних цілей

Якщо ми пред’являємо дитині нерозумні вимоги і встановили «планку» надто високо для неї, після кожної спроби взяти цю висоту і подальшої невдачі,  вона буде відчувати свою неповноцінність і втрачати самоповагу. Мами і тата, будь ласка, будемо гранично обережними, щоб не пред’являти непотрібних вимог дитині, аби тільки показати свою владу над нею.

2.2.6. Корисна праця

Згадайте «мужичка з нігтик» з вірша Некрасова. Великим помічником простих сільських батьків у формуванні високої, здорової самооцінки їх синочка була праця – корисна, нелегка, наполеглива праця.  Багато великих людей, що залишили помітний слід в історії людства, від раннього дитинства займалися активною, а часом навіть важкою працею. Іноді їм нікому було допомогти, вони змушені були покладатися тільки на себе. Але це викладало їм дорогоцінні уроки впевненості в собі і в Богові, а також уроки самоповаги.

*  *  *  *  *  *  *  *

Маленька Ніка дуже любила доктора Джона. Важко сказати чому, можливо, тому, що він приїхав в академію з далекої Америки лікувати зуби студентам, серед яких були її мама і тато. А може тому, що він розмовляв англійською мовою, а російською говорив гірше самої Ніки. Доктор Джон прислухався до зауважень дівчинки щодо правильної вимови російських слів, а вона, в свою чергу, намагалася бути слухняною під час лікування зубів. Одним словом, між великим американським стоматологом і крихітною, майже ляльковою російською дівчинкою встановилася міцна дружба.

Одного разу Ніка разом з татом відвідала зубний кабінет. Дорослі про щось розмовляли, Ніка терпляче чекала, коли ж на неї звернуть увагу.

– Ніка, як твої справи? – запитав, нарешті, доктор. – Мені дуже подобається ваша така слухняна, хороша дівчинка, – звернувся він до тата.

– О, вона далеко не завжди така слухняна і хороша, – коротко відповів батько.

Вийшовши на вулицю, дівчинка гірко заплакала:

– Чому, чому ти так сказав про мене?

Тато Ніки розповів мені цю історію, на гіркому досвіді засвоївши значення натхненного заклику: «О, шануйте, шануйте дітей заради Христа!»


Список використаної літератури

  1. Див. Кемпбелл Р. Лицом к лицу с ребенком, с. 33; Крайг Г. Психология развития, изд. 9, с. 292.
  2. Уайт Е. Виховання дітей, с. 27, 76, 477; див. У небесних оселях, с. 212; Християнська родина, с. 279, 280.
  3. Уайт Е. Дочки Божі, с. 194; Виховання дітей, с. 260.

 

Ключові слова: самооцінка, лякливість, висока, занижена, сім’я, дитина, немовля, дитинство, повага, похвала, довіра, користь, праця
Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска

ПОСОХ ПАСТИРЯ  ЧИ…? (Глибинні корені дитячої лякливості, ч. 1) Який прекрасний 22-й псалом! Якою чудовою метафорою він  починається: «Господь – то мій Пастир, тому в не достатку не буду, – на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!»«Алло, мы ищем таланты!»  Еще и сегодня многие помнят телевизионные всесоюзные конкурсы 70-80 годов «Алло, мы ищем таланты!» Введите в поисковую программу Интернета подобное заглавие, и вы обнаружите, что сегодня ищут таланты не только у нас, но и в Америке, и в Англии, и во всем мире!