Посох Пастиря чи…?

ПОСОХ ПАСТИРЯ  ЧИ…?

(Глибинні корені дитячої лякливості, ч. 1)

Який прекрасний 22-й псалом! Якою чудовою метафорою він  починається: «Господь – то мій Пастир, тому в не достатку не буду, – на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!»

Намалюймо, шановні друзі, в своїй уяві картину такого доброго пастиря, що веде отару до тихої води. Він поволі просувається в оточенні дорослих овець і маленьких ягнят. В руках у нього довгий посох. Чи можете ви уявити, що пастир посохом вдарить по спині вівцю або ягня? Ніколи! Вовка – так, але не вівцю, а тим більше – ягня. Якщо непослушне ягня відбивається від отари, пастир спокійно впорюється з ним, перегородивши дорогу своїм посохом і легенько підштовхуючи у потрібному напрямку. Дотик пастушого посоха – цього знаряддя любові,  турботи й захисту приносить кожній овечці відчуття миру, спокою та безпеки.

Образ Бога, як доброго Пастиря часто використовується у Святому Письмі. Сам Христос звертався до цієї ілюстрації, двічі сказавши  про Себе: «Я є пастир добрий» (Івана 10:11, 14). Такою картиною, що утихомирює й заспокоює людське серце, Євангеліє змальовує відношення Небесного Пастиря до Його земної отари. Кожний дотик посоха, котрий стискає Божественна рука, приносить впевненість, спокій і безтурботність: «Твоє жезло й Твій посох – вони мене втішать» (Пс. 22:4).

Дорогі мами і тата, дорогі пастирі сім’ї! Чи такий наш посох? Чи кожний його дотик – це дотик любові, турботи й захисту? Чому ж тоді так часто дорогоцінні ягнятка нашої сім’ї не почуваються впевнено і безбоязно? Чому ж вони бувають такими полохливими і надто сором’язливими?  Можливо, наш батьківський посох – наше ставлення до дитини – не подібний на посох Доброго Пастиря? Саме про це ми бажаємо сьогодні поговорити.

1. Загальні поняття про сором’язливість та боязкість

Безсумнівно, сором’язливість, як синонім скромності – хороша, позитивна риса характеру. Сучасному поколінню молодих людей, особливо нашим юним леді, о, як необхідно розвивати цю якість! Невід’ємною складовою жіночності якраз і є скромність і сором’язливість. Скількох проблем, а часом і трагедій уникли б наші дівчатка і дівчата, май вони в своїй натурі ці нині непопулярні, але вкрай необхідні риси.

1.1. Проблеми надмірної сором’язливості

Однак, надмірна сором’язливість, що переходить у боязкість, не менш проблемна ніж відсутність цієї якості. Зверніть увагу на синоніми слова сором’язливий: боязкий, лякливий, боягузливий, несміливий, тремтливий, малодушний, легкодухий. «Тихоні», «полохливі», «бояться чужих», «замкнуті», «залякані якісь»  такі слова часто чують про свою дитину батьки надто сором’язливих дітей. І хоча ця риси не приносить татові й мамі особливих клопотів (для деяких батьків вона навіть зручна), саму дитину вона часто прирікає на самотність та сильні, часто нестерпні страхи у звичайних соціальних ситуаціях. Надто сором’язливі діти зазвичай виростають людьми з низькими й неадекватними соціальними навиками, що може позначитись на навчанні, кар’єрі та сімейному житті.

1.2. Врівноваженість характеру

Наявність таких рис, як надмірна сором’язливість, лякливість і нерішучість свідчить про неврівноваженість характеру, про порушення його цілісності. Дозвольте зупинитися на питанні врівноваженості характеру більш докладно.

Врівноважений, цілісний або цільний характер – це характер збалансований,  гармонійний; його можна зобразити, як ви пам’ятаєте із попередньої лекції, врівноваженими терезами:

vesy01

Зверніть, будь ласка, увагу на синоніми врівноваженого характеру і на їх схематичне зображення:

11   12   13

симетричний

 

пропорційний

 

рівний

І навпаки, неврівноважений характер, цілісність котрого порушена, це характер «перекошених  терезів»:

vesy02
Подаємо його синоніми та схеми:

14   15   16

несиметричний

 

непропорційний

 

деформований, викривлений

Чим же різняться між собою врівноважений і неврівноважений характери? Врівноваженим ми називаємо характер, в якому рівномірно, симетрично, гармонійно поєднуються протилежні якості.

1.2.1. Протилежні якості характеру

Під протилежними якостями, або рисами характеру маються на увазі не позитивні і негативні, а позитивні якості-антоніми такого типу:

скромність ініціативність
сором’язливість мужність
терпіння рішучість
поступливість непохитність
милосердя справедливість
ніжність твердість
помірність ентузіазм
смиренність гідність

Якості характеру зліва – називають пасивними якостями, а праворуч – активними, і вони завжди повинні бути присутніми в характері особистості у поєднанні одна з одною.

Такі протилежні риси характеру дуже вдало можна назвати сестрами-близнюками: вони завжди разом, вони «не розлий вода», вони однакові за зростом і комплекцією. Тобто ці якості повинні бути присутніми в натурі людини обов’язково в поєднанні одна з одною, і обов’язково їх має бути порівну.

– А хіба таке можливе? – вражено запитуємо ми.

1.2.2. Досконалий зразок врівноваженого характеру

Дозвольте, шановні друзі, представити досконалий зразок врівноваженого характеру, намальований пером натхненного автора.

«В Христі поєдналися велич і приниження, безмежна сила зі смиренням і лагідністю. М’який, тихий і делікатний, однак Він володів твердістю і силою характеру. Він був твердий, мов скеля по відношенню до істини й обов’язків, але залишався незмінно добрим і ввічливим. Ісус об’єднував високе почуття  чистоти й цілісності із життєрадісністю.  Йому був притаманний полум’яний ентузіазм, однак Він був спокійний, тверезий і стриманий… Він об’єднував у Собі  невинність і простоту дитяти з мужністю, віддане посвячення Богу з ніжною любов’ю до людини. В Ньому гідність Повелителя поєднувалась із чеснотою  смирення. Він виявляв непохитну твердість разом з ніжністю. Ісус, наш Відкупитель, ходив по землі з царським достоїнством, однак був лагідний і покірний серцем».1

Ви зауважили, як досконало в характері нашого Господа поєдналися протилежні, здавалося б зовсім несумісні якості? Ось еталон, ось гідний зразок, на котрий ми, батьки можемо орієнтуватися, формуючи характер нашої дитини.

1.2.3. Проблеми неврівноваженого характеру

Якщо ж риси характеру зліва приведеного вище списку не врівноважуються відповідними рисами праворуч, характер матиме перекоси, особистість втрачає цілісність. Тепер уявіть собі надто сором’язливу, надто скромну, надмірно поступливу дитину. Характер дитяти неврівноважений рішучістю, ініціативністю, мужністю, твердістю. Будуть проблеми у такого хлопчика чи дівчинки? Неодмінно!

Особливо ці проблеми позначаться на хлопчикові, адже він – майбутній чоловік, батько, глава сім’ї, лідер, здобувач і захисник. Якщо не допомогти своєму синові подолати таку однобокість характеру, проблем не уникнути! З такого дитяти виростає син, чоловік, батько боязкий, лякливий, малодушний, нерішучий і несміливий, несамостійний, а тому – залежний. Подібна особистість ніколи не досягне того рівня розвитку та корисності суспільству, яких очікує від неї Небо.

1.3. Ставлення Бога до даної проблеми

Як дивиться на таку людину Великий Психолог людської душі? З глибоким співчуттям і розумінням! Він не схвалює подібних якостей ні в натурі дитини, ні тим більше – дорослого. Послухайте, будь ласка, якими образними, здавалося б, навіть дещо гумористичними картинами описує Святе Письмо боязку людину: «В їхніх серцях полохливість… і буде їх гнати навіть шелест падаючого листка, і будуть вони втікати… хоч ніхто не женеться» (Левіт 26:36).

Але, друзі, тут далеко не до сміху! Господь дуже серйозно попереджає: «А лякливих… їхня доля…  – друга смерть» (Одкр. 21: 8). Грецьке слово дейлос – перекладене, як лякливий, означає боягузливу, боязку, легкодуху людину. Її доля жахлива! О, нам варто самим якнайшвидше позбутися подібних якостей і не допустити їх розвитку в своїх дітях!

Але як це зробити? Для того, щоб надати адекватні рекомендації щодо проблем боязкого характеру, необхідно спочатку визначити причини його формування. Чому, під впливом яких факторів у дитини виховується лякливість, боязкість, надмірна сором’язливість?

2. Причини формування боязкого характеру

Назвемо деякі чинники, під вплив яких формується занадто боязкий, надто сором’язливий характер. Їх чимало:

1) Це може бути вплив спадковості. Мама або тато, або хтось із близьких родичів володів подібним характером, і такі риси, як боязкість і лякливість генетично передалися дитині.

2) Вплив зовнішніх обставинстресові події в житті. Часто нерішучість розвивається слідом за травматичними подіями. Ними можуть бути переїзд в інше місто, перехід до нової школи, тривала хвороба, фізична травма, втрата близької людини або якась інша трагедія – і дитина втрачає мужність, впевненість, в ній розвивається боязкість, нерішучість.

Особливо травмують дитину і позбавляють самоповаги випадки публічного її приниження.

Негативна, конкурентна атмосфера в школі сприяє сором’язливості, лякливості дітей. Передусім, якщо їх вибирають для систематичного цькування інші діти. Іноді дитину можуть травмувати і самі вчителі, публічно принижуючи за невдачі, ігноруючи, або навіть схвалюючи цькування з боку однокласників.

3) Вплив неблагополучної сім’ї. Саме цей фактор є найбільш поширеним і найбільш руйнівним для дитячої психіки. Якщо в сім’ї переважає авторитарний стиль виховання, при котрому встановлюється високий контроль над дитиною при холодному, байдужому ставленні до неї; в такому оточенні діти ростуть замкнутими, боязкими і похмурими. Діти в таких сім’ях, як правило, залишаються пасивними і залежними в підлітковому та юнацькому віці.

2.1. Глибинні корені надмірної сором’язливості

Названі чинники, і особливо останній, вражають дитячу волю, «розбивають її на куски», – як висловилась відома письменниця, і боляче б’ють по самооцінці дитини. Саме тут скриті глибинні корені проблеми боязкості дитини.

Підсумовуючи ці та інші можливі фактори,  дозвольте окреслити першопричини надмірної сором’язливості на рівні дитячої психології: це подавлена воля і занижена самооцінка. Якраз на цьому рівні, шановні батьки, нам доведеться працювати, виправляючи в дитині перекіс її характеру. Сьогодні ми поговоримо про подавлену волю, а в нашій наступній лекції – про занижену самооцінку.

3. Подавлена воля

Пригнічена воля дитини – ось поширена глибинна першопричина боязкості, лякливості й нерішучості дитяти.  Замість того, щоб м’яко підпорядковувати волю дитину собі, батьки (найчастіше, а іноді й  вихователі) пригнічують, подавлюють її волю. Замість того, щоб управляти дитиною посохом пастиря, вони підганяють її лозиною, або, вибачте за таке гостре порівняння, – батогом…

3.1. Підпорядкування чи подавлення, посох пастиря чи різка?

Щоб визначити різницю між одним та другим, пропонуємо порівняльну таблицю.

Підпорядкування – означає: Подавлення – означає:
вчити беззастережній слухняності; примушувати до беззастережного послуху;
з любов’ю і достатньою твердістю вимагати послуху; муштрувати, як командир солдатів, віддаючи накази гучним суворим тоном;
пригнічувати свавілля; пригнічувати волю;
належним чином дисциплінувати волю; намагатися зламати волю;
направляти волю так, щоб їй підпорядковувалися всі інші сили і здібності дитини; дресирувати дитину, так що її індивідуальні риси розчиняються і губляться;
терпляче переконувати, схиляти підкоритися мудрій волі батьків; жорсткими заходами примушувати до підкорення;
делікатно, м’яко, спокійно, але рішуче, схиляти волю дитини в потрібну сторону; примушувати до послуху силою, страхом, лаючи, штовхаючи і вдаряючи, використовуючи уїдливі слова, погрози, причіпки й осуд;
розвивати, формувати силу волі; у всьому підпорядковувати волю дитини з усіма думками та намірами вихователю;
привчати самостійно спрямовувати свою волю в правильне русло; виховувати так, щоб не залишилося власної волі;
навчити виконувати бажання батьків, підкорюючи їм власні бажання; абсолютною особистою владою подавлювати бажання дитини;
управляти твердою рукою, в поєднанні з любов’ю і добротою; авторитарно наказувати, вдаючись до зарозумілих владних манер диктатора;
переконувати в необхідності підпорядкування волі Божій; тримати дітей в рамках батьківських залізних правил;
вести рукою пастиря за собою; підганяти і примушувати різкою;
відмовляючи в чомусь дитині, переконати її у своїй любові і бажанні їй щастя; сильно, з пристрастю тиснути;
стати компаньйоном дитини; зробити з дитини майже робота;
поєднувати владу з любов’ю, терпінням і мудрістю; панувати і скрізь ставити залізну п’яту;
привабити дитину до Ісуса. відштовхнути від Христа.

Будь ласка, шановні батьки, перевірмо себе, перевірмо свій стиль виховання дитини: до якої колонки таблиці він більш тяжіє? Якщо ми хочемо виховати морально здорову цілісну особистість, рішучу, мужню, стійку, будемо старанно вивчати ліву колонку і звіряти свої методи виховання з нею.

3.2. Проблеми подавленої волі

Але якщо наш синок чи донечка вже занадто сором’язливі і боязкі, це найвірніша ознака того, що наша домашня «педагогіка» спрямовується направо …
Нижче представлений сумний список тільки деяких наслідків придушення волі дитини:

  • розум, воля, свідомість опиняються під контролем іншої людини;
  • при відсутності контролю наставника особистості бракує сили, твердості, рішучості і постійності;
  • заперечення всяких обмежень, крім чужих вимог;
  • нездатність самостійно мислити і діяти;
  • відсутність впевненості в можливість покластися на власне судження або думку;
  • особистість ведена, легко ухиляється в невірному напрямку;
  • майже у всіх випадках йде кривими шляхами, поступається спокусі;
  • не досягає успіху.

Це і є штрихи до портрета боязкої натури … Ми розуміємо, наскільки проблема подібної особи серйозна? Як виправити становище? Якщо наша дитина вже така, що робити?

4. Шляхи подолання боязкості

Не будемо впадати у відчай, шановні батьки! Ми не одинокі у своїй проблемі, адже згідно із дослідженнями вчених близько 42% дітей у віці від 3 до 7 років є надто сором’язливими і лякливими. Великий Покровитель діток розуміє наші хвилювання, Він дуже зацікавлений у гармонійному розвитку характеру цих дорогоцінних «перлинок», Він бажає, щоб вони виросли мужніми, стійкими і рішучими. У Своєму великому довіднику з психології та педагогіки (дозвольте так назвати Святе Письмо, адже саме у ньому містяться істинні основи цих наук) Він пропонує прості, доступні і дуже дієві рекомендації для подолання боязкості і легкодухості.

Послухайте, будь ласка, їх стисле формулювання: «Скажіть тим, що вони боязливого серця [у синодальному перекладі: «Скажите робким душою»]: “Будьте міцні, не лякайтесь! Ось ваш Бог… Він прийде і спасе вас!”» (Іс. 35: 4). Великий дитячий Психолог пропонує в даному уривку чудову методику подолання боязкості і лякливості. Звернемо увагу на складові цієї методики.

4.1. Бог не дорікає і не засуджує

Бог не дорікає, не засуджує і не висміює людину за її боязливість. І ми з вами, шановні тато з мамою, ні в якому разі не будемо дорікати дитині за її боязкість і сором’язливість словами типу:  «Та що ти такий боягузливий, як заєць?» «Ти що, не мужчина?» «Ну і мямля» і т. д. Ніколи і ні при кому не будемо давати своїй дитині наступні епітети: лякливийбоягузливий, тремтливий, сором’язливий і т. д. Усе це неприпустимо! Ні слова докору, жартів і глузувань над проблемою, в якій найчастіше винні ми самі – батьки.

4.2. Бог не приховує проблему

Однак Господь не приховує проблему, Він називає проблему своїм ім’ям: боязливе серце (Іс. 35: 4, ч. 1). Бог не запевняє боязку людину, що у неї все в порядку,все гаразд,  Він не обнадіює фальшивими сподіваннями.

Делікатно пояснимо дитині проблему її характеру. Можна театралізувати процес пояснення, наприклад, продемонструвавши ляльку Машу, котра дуже хоче погратися з дітьми, але не може відважитись підійти до них. Запитайте у дитини, кого їй нагадує лялька Маша?

Потім можна проілюструвати наочно причину боязкості ляльки: намалювати на аркуші паперу врівноважені ваги, на одній чаші написати «сором’язливість», «скромність», «поступливість», а на іншій – «рішучість», «твердість», «відвага». Скажемо, що всі ці якості прекрасні, але їх має бути стільки, щоб терези були врівноважені, тобто порівну. Скажемо, що Господь – Великий Покровитель діток, хоче бачити кожного хлопчика і дівчинку саме такими.

Далі намалюємо неврівноважені ваги. На чаші, яка важче напишемо «сором’язливість», «скромність», «поступливість», а на тій, що легше, напишемо «рішучість», «твердість», «відвага».

Покажемо своїй дитині, що Маші бракує відваги, сміливості, її терези неврівноважені. Господь бажає допомогти Маші вирівняти терези. Як саме?

4.3. Бог закликає розвивати антипод сором’язливості

Господь закликає до розвитку антипода: Будьте міцні, не лякайтесь! (Іс. 35: 4, ч. 2).

Скільки б ми не намагалися придушити боязкість дитини, від цього вона буде ставати ще більш боязкою. Тому надмірні сором’язливість, скромність і поступливість дитини ми залишимо у спокої, а всю нашу увагу і зусилля направимо на розвиток їх «антипода»: рішучості, мужності, сміливості.

Пояснимо дитині, що ми разом з нею будемо нарощувати «рішучість», «твердість», «відвагу», додаючи до легкої чаші терезів кожен день кілька «грамів» цих якостей. Знову використаємо наочності з вагами і лялькою Машею.

4.3.1 Розвиток антипода сором’язливості

Як це робити? Почнемо з малого. Не будемо вимагати від дитини великого, важкого і неможливого з першого разу. Почнемо із маленького і незначного – із відваги у вимові слів.

1) Для цього будемо спонукати дитину висловлювати власну думку за допомогою питань:

– А як ти думаєш?
– А як по-твоєму?
– А як тобі здається?

2) Необхідно спонукати дитину висловлювати свої бажання і почуття, відповідаючи на питання:

– А чого б ти хотів?
– А тобі подобається? Чому ні / так?

3) Спонукуватимемо дитину самостійно приймати рішення, пропонуючи:

– Сьогодні Вовочка вирішує, куди ми підемо гуляти.
– Виріши, будь ласка, сам, яку футболку ти одягнеш (наш трирічний внук Тимофійчик щовечора складає свій «гардероб» на наступний день, навіть вибирає шкарпетки! Він у захваті від цієї процедури!).

4) Обов’язково після кожного відважного кроку дитини, похвалимо її, обіймемо. Боязкому дитяті відважитись на такий крок коштувало чималих зусиль, воно заслуговує на похвалу! При особливому успіху, знайдімо гарну винагороду і заохочення (можна приготувати його улюблену страву, або разом кудись піти).

5) Весь цей процес будемо супроводжувати щирими молитвами.

4.4. Бог пропонує підставу для мужності

Бог пропонує підставу для мужності і відваги – Самого Себе! Ось ваш Бог! (Іс. 35: 4, ч. 3)

Запевнимо нашого боязкого Вовочку, що на його боці стоїть Сам Бог! Скажемо, як Він любить його, розуміє, готовий підтримати. Присутність та підтримка Такого могутнього Покровителя – ось у чому джерело впевненості нашої дитини: Він прийде й спасе вас! (Іс. 35:4, ост. частина).

Дорогі батьки! Чи розуміємо ми, що образ Бога діти сприймають через призму особистості тата й мами? Тому, якщо ми запевняємо дитину, що Бог її любить, що Він на її боці, що Він розуміє і готовий підтримати, необхідно це все продемонструвати  власним прикладом! Тато і мама повинні постійно демонструвати дитяті, що вони його люблять, вони на його боці, вони розуміють і готові підтримати. Це велика аксіома впевненості наших дітей. Без неї вони будуть залишитися боязкими і невпевненими. (І, будь ласка, не забуваймо якнайчастіше звертатись до лівої колонки представленої вище таблиці).

4.5. «Заповідь на заповідь, правило на правило»

Заклик «не бійся» зустрічається в Біблії 365 разів! Тобто на кожен день року. Бог – Великий Психолог людської душі – знає силу такого психологічного засобу, як повторювання, і в Своєму педагогічному довіднику Він пропонує батькам вдаватися до нього: «Бо на заповідь – заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило» (Іс. 28:9, 10). Зверніть увагу:  надмірною тавтологією в самому формулюванні цього засобу підсилено його значення!

Тільки терпляче повторювання знову й знову біблійної методики подолання тремтливості і нерішучості нашої дитини принесе бажані результати. Усе вище сказане будемо повторювати нашому тремтливому ягняткові кожного дня, підбадьорюючи, запевняючи, люблячи і підтримуючи. Постійність, систематичність, повторювання, наполегливість, невпинне довготерпіння, співчуття і любов батьків – ось що необхідно при формуванні врівноваженого характеру дитини. Так, це вимагає часу, але мета того гідна!

*  *  *  *  *  *  *  *  *  *

Як досконало поєдналися в Особі Ісуса Христа дорогоцінні протилежні риси характеру: мужність і смирення, рішучість і лагідність, відвага і тихість! Образну картину цього абсолютно врівноваженого характеру подає книга Об’явлення: «Ось Лев, Котрий з…кореня Давида… І я глянув: ось…стоїть Агнець» (Об. 5:5, 6).

Повірте, дорогі мами і тата! Наші зусилля і старання виховати характер свого маляти за цим досконалим зразком не будуть даремними! Одного дня ми обов’язково виявимо в натурі нашого боязкого, сором’язливого ягнятка риси відважного, рішучого левенятка…


Список використаної літератури

  1. Див. Уайт Е. За прикладом Ісуса, с. 199; Бажання віків, с. 85, 73; В небесных оселях, с. 182, 51; Виховання дітей, с.141.

 

Ключові слова: харатер, лякливість, страх, боятися, дитина, сором’язливість, проблеми, пастир, Біблія, батьки
Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска

МАМА И ПАПА! РАСТИТЕ «МУЖИЧКА С НОГОТОК»! (Глибинні корені дитячої лякливості, ч. 2)