Скачати .PDF

Урок 8

Віра

І. Вступ:

– Вітаю вас, брати і сестри, на уроці суботньої школи. Сьогодні нам припадає восьмий урок. Отже 2/3 уроків на другий квартал ми вже пройшли.

– Коротко повторимо головні істини пройденого матеріалу.

Питання 1:  Яка загальна тема уроків?

Зростання у взаєминах з Богом

– Біблія відкриває Такого Бога, Котрий прагне мати близькі взаємини з нами. І не тільки мати їх, а ще й бачити, що ми зростаємо в цих стосунках!

Питання 2:  А нам потрібні такі стосунки з Богом? Для чого?

– Ми думаємо жити з Ним у таких зростаючих стосунках всю вічність! І якщо не встановили їх тут, на землі, ми вже ніколи їх так і не встановимо…

– Господь дав потужні засоби для встановлення й розвитку таких відносин. 

Питання 3:  Які саме?

– Ми вже розглянули два найважливіших з них – це Святе Письмо і молитва.  Але і Біблія, і молитва можуть не принести нам ніякої користі…

– Якщо ми не будемо володіти третім засобом, третім ресурсом.

Питання 4:  Що це за засіб? Відповідає заголовок уроку:

Віра

Питання 5:  А що таке віра? Найсильніше означення віри знаходимо в Пам’ятковому вірші: Євр. 11:1.

ІІ. Основна частина

– У зв’язку з цим означенням віри, подумаймо над такими двома питаннями:

Питання 1:  Чи шукає віра «підстав для сподівання»?

– Віра сама є підставою!

Питання 2:  Чи шукає віра «доказу небаченого»?

– Віра сама є доказом! Добре, але все одно, віра має на щось опертись…

Питання 3:  На що опирається віра? Не на «що?», а на «Кого?»

– Єдиною підставою та доказом для віри є Особа… Бог. Якщо Бог щось сказав, віра без доказів і підстав вірить Його слову. Тому:

Перший урок щодо віри: Підставою нашої віри є Ісус

Додатки до рубрики: Тільки дай мені ознаку (неділя)

Питання 1:  Тепер ми можемо пояснити наступну ситуацію: читаємо Марка 8:11. Що ми можемо сказати про віру цих фарисеїв? 

– У них її взагалі не було! Це нульова віра… Вони не вірили Особі! Вони не вірили Ісусові.

– Тому, яку б ознаку, яке б чудо Він не зробив, все буде даремно…

Питання 2:  А чи бачили вони «ознаки  / знаки» того,  Хто є Ісус?  

– Перегляньмо вдома розділи, котрі передують цим словам фарисеїв. Скільки дивовижних ознак-чудес Він їм уже дав!  

Питання 3:  Чому ж вони не повірили Йому?

– Дехто повірив Ісусові, просто почувши Його слова.  Дехто повірив, побачивши тільки одне чудо…

– А ці фарисеї не вірили Ісусові, як Месії, побачивши десятки ознак Його месіанства!

Питання 4:   Чому? Чому така велика різниця в реакціях на ознаки Ісуса?

– Тому, що віра – це рішення людини! Кожний особисто приймає рішення: вірити Цій Особі, чи не вірити.

– Зробити вибір і прийняти рішення – це функції людської волі …

Другий урок щодо віри: Віра – це особисте рішення волі людини.

– Тепер подумаймо над таким питання:

Питання 5:  Якщо людина прийняла рішення не вірити, якою ознакою можна примусити її повірити? Читаємо Марка 8:12.   

– Для таких людей Христос вже нічого не міг зробити… Надто тверда їхня «шия» – власна воля… Вона не хоче схилитися, підкоритися Божій волі…

Питання 6:  Що можна зробити з такою «шиєю», щоб вона схилилася?

– Зламати… Нажаль… Але і це благодать Господа! Він не залишає напризволяще  вперту невіруючу волю …

– Він допускає суворі обставини, аби достукатися до неї.   

Додатки до рубрики: Ісус бачить нашу віру (понеділок)

– Тепер ми розглянемо дві ситуації: буря на морі та випадок в околицях Тира й Сидона.

– Нам добре знайомі ці історії, тому ми будемо зачитувати лише деякі фрагменти.     

Питання 1:  Читаємо Марка 4:40. Скажіть, чи мали учні якийсь знак, що вони не потонуть? Який?

– З ними в човні був Ісус! Як же вони могли сказати: Чи Тобі байдуже, що ми гинемо?

– А як вони уявляли свою загибель? Ось вони нещасні пішли на дно… А Ісус не може потонути, тому Він вознісся на берег…

Питання 2:  Як вам така картина? А чи бачили учні до цієї бурі ознаки / чудеса Ісуса?

– Так само, як і фарисеї, вони вже бачили багато Ісусових дивовижних діл: оздоровлення біснуватого, прокаженого, паралізованого, різних хворих і калік цілого міста Капернаума, чудесну ловлю риби…

Питання 3:  Чому ж вони втратили віру під час бурі? Чи тому, що у них була тверда «шия», як у фарисеїв? Ні! Читаємо вірш 41.  

– Вони ще не розуміли, Хто Такий Ісус… Вони Його мало знали…

Питання 4:  А як буває з нами? Чому часто й ми сумніваємося в Ісусі?  

– Нам здається, що Він нас не любить, дивиться на нас невдоволено… Чому таке буває?

– Ми мало Його знаємо… І не розуміємо Його дивовижного характеру…

Третій урок щодо віри: Віра залежить від знання Ісуса.

– Чим краще ми Його знаємо, тим більше Йому віримо…

Питання 5:  Другу ситуацію читаємо в Євангелії від Матвія, розділ 15. Чи мала ханаанка якийсь знак, що її прохання буде почуте?   Матв. 15:23, 24, 26  

– Ні одного! Учні її ігнорують, просять Учителя, щоб Він її прогнав… Потім Сам Учитель говорить, що Він посланий тільки до Ізраїля…

– А потім – останній удар – дуже неприємне порівняння…

Питання 6:  Проте, як на це все зреагувала нещасна мати? Вірш 25, 27…

– Яка настирлива, наполеглива віра, котра не приймає відмови! «Представниця нещасного, зневаженого народу, позбавленого світла Божого Слова; однак вона відразу підкоряється Божественному впливу Христа й беззастережно вірить, що він здатний задовольнити її прохання» (БВ, [401-402]).

Питання 7:  Звідки у цієї жінки така віра?  

– Брати і сестри, вона на Когось дивилася і щось побачила… Вона  Когось слухала і щось почула… Вона споглядала і слухала Особу…

– «Вона розпізнала співчуття, котрого Ісус не міг приховати» (там само)… Вона бачила вираз Його обличчя, бачила співчуття і жаль в Його очах …

– Вона слухала Цю Особу… І вона дещо почула … Ісус не сказав (як дають всі переклади) ані собаки, ані щенята…

– Жінка почула пестливе грецьке слово кюнаріа… Так називали маленьких домашніх песиків, котрі нишпорили під столом і збирали крихти. 

– Цих крихітних штрихів було достатньо для феноменальної віри ханаанки.

Питання 8:  Чому ж цього всього не побачили і не почули учні? І так часто не бачимо й не чуємо ми? Псал. 62:3; 33:6

– Ми не маємо часу приглядатися до Нього, прислухатися… Ми проводимо свою ранкову годину спілкування з Ним, тримаючись за ручку дверей…

– Або за кермом автомобіля, слухаючи записи Євангелія… Ось чому  Ісус не може сказати про нас: «О, велика твоя віра!»

Четвертий урок щодо віри: Віра залежить від пильного споглядання й уважного слухання Ісуса, тобто, від сердечного спілкування з Ним.

– На початку сьогоднішнього уроку ми говорили, що взаємини з Ісусом залежать від віри… А тепер виявили зворотне: віра залежить від взаємин з Ним! 

– Безперервний круговий взаємозв’язок віри та взаємин з Богом…

Віра – взаємини з Ісусом – віра

Питання 9:  Чи є місце в цьому зв’язку нашим почуттям? Що говорить рубрика за вівторок?   

Додатки до рубрики: Віра – це не почуття (вівторок)

– Почуття ми скеровуємо на Особу, на Ісуса, від цього зростає наша віра. Але сама віра – це не почуття.

Питання 1:  Чому?

– Ми вже згадували вище, що віра – це наш вибір, це рішення, котре ми приймаємо. Ми самі вирішуємо, вірити Богові, чи ні…

– Зробити вибір і прийняти рішення, як вже зазначалося, – це функції нашої волі.   

Питання 2:  До якої сфери людського єства відноситься воля? 

– До вищих моральних сил. До вищих моральних сил відносяться: розум, совість і воля.  Саме вони мають керувати царством людського єства. 

– Слава Господу, Великому Творцю і Психологу людського єства, що Він уклав саме такий порядок в цьому дивовижному царстві – людському організмі.

Питання 3:  А до якої сфери людського єства відносяться почуття? 

– Почуття відносяться до нижчих моральних сил людини… Ось яку характеристику отримують наші почуття: 

– почуття не постійні, вони мінливі;

– почуття бувають оманливі;

– почуття залежать від зовнішніх обставин;

– І при цьому, що особливо небезпечно:

– почуття постійно прагнуть зайняти панівне положення (4СЦ, 552, 553)!

– Замість того, щоб підкорятися розуму, совісті та волі… Ось чому «почуття – поганий проводир» (3СЦ, 68).

– Тому ми мусимо приймати наші рішення незалежно від почуттів… А дуже часто – всупереч нашим почуттям!

– Навіть у народі кажуть: Дай серцю (почуттям) волю, заведе в неволю…

Питання 4:  А яке місце займає віра в нашому людському житті? Ефес. 2:8.

– Спасенні благодаттю через віру… Як бачимо, наше спасіння напряму залежить від нашої віри! Ба більше!

Питання 5:  Кому належить керівництво нашою вірою? Євр. 12:2

– Начальник й Виконавець віри… Архегос – начальник, джерело, причина. Він є «Той, Хто починає, звершує і нагороджує її [тобто, віру]… Він є не лише об’єкт віри, але і її Начальник, Ініціатор, Творець» (Генрі М. Тлумачення на книги Нового Завіту. Т. VI. С. 327).

– Отже, першопричина нашої віри – Сам Бог!

Додатки до рубрики: Приклади віри (середа)

Питання 1:  Що це означає практично? Римл. 12:3 (CUB).

– У міру віри, як кожному Бог наділив… Це означає, що «Бог дає кожній людині міру віри як основу для стосунків з Ним» (Посібник СШ, 111).

– Цю міру віри можна назвати стартовим капіталом…

Питання 2:  А що люди роблять зі «стартовим капіталом»? Пригадаємо притчу про таланти. Матв. 25:16, 17

– Той, хто отримав «стартовий капітал», орудував ним і набув ще… Отже, цю міру віри ми можемо намножити, орудуючи!

Питання 3:  Що можна назвати «орудуванням» віри?

– Повторимо знайому нам цитату: «Бог дає кожній людині міру віри як основу для стосунків з Ним» (Посібник СШ, 111).

– Через стосунки з Богом, як ми вже підкреслювали вище, наша віра буде невпинно зростати! Бо зростатиме наше пізнання Бога.

– На початку нашого духовного досвіду наша віра може бути крихітною, як гірчичне зерно.

– Але Господь буде її зрощувати! На умові, що ми співпрацюємо з Ним орудуючи вірою – спілкуючись із Ним!

– І чим більше зростає віра, тим глибшими стають наші взаємини з Богом…

Питання 4:  Ось цей розширений круговий взаємозв’язок віри та взаємин з Богом …

Крихітна міра віри від Ісуса – взаємини з Ісусом – пізнання Ісуса – намноження віри – взаємини з Ісусом

Додатки до рубрики: Віра Ісуса (четвер)

Питання 1:  Як ви думаєте, чию віру можна вважати найбільшою? 

– Звичайно, Ісусову… Ніхто й ніколи не порівняється вірою із цим досконалим зразком віри.

– Проте в книзі Об’явлення написано, що останок Церкви Божої також матиме Ісусову віру…

 Питання 2:  Читаємо Об’явл. 14:12.

– Заповіді Божі та Ісусова віра… Дві відмітні ознаки Божої Церкви в кінці історії.

Питання 3:  Скажіть, коли віра Ісуса досягла неймовірної вершини? Читаємо Матв. 27:46; Луки 23:46.

– Подумаймо, брати і сестри, Ісус знав, що Отець Його покинув, Він відчував, що Його зв’язок з Отцем перерваний…

– Він страшився, що цей розрив буде вічним… Відчуття цього розриву спричинило розрив Його серця… 

Питання 4:  Чи Він розумів, що остання Його молитва направлена в порожнечу?

– Але Він вірить, що Отець все одно Його чує! Не бачучи, не чуючи, не відчуваючи Бога, за мить до інфаркту Він вірою віддав Себе в Його руки. «Коли Ісус у покорі віддав Себе Богові, відчуття втрати Отчої ласки минуло. Вірою Христос став Переможцем» (БВ, [755-756]).

Питання 5:  Чому саме Останку важливо мати «Ісусову віру»?

– Ніч Якова, котру будуть переживати 144 тисячі, вимагатиме найбільшої віри, котру можна порівняти лише з Ісусовою вірою в Його передсмертній агонії…

Питання 6:  Якими ж мають бути наші стосунки з Богом, щоб наша віра досягла такого рівня?

ІІІ. Закінчення:  

– Над 50-тиметровим Ніагарським водоспадом був протягнутий трос… Відомий циркач представляв шоу для сотень глядачів.

– Чи ви вірите, – звернувся він до них, – що я можу пройти по цьому тросу?

– Віримо! Віримо! – залунало у відповідь.

– І під бурхливі оплески артист успішно пройшов над жахливим проваллям із мільйонами тон води…

– До нього підвезли тачку…

– Чи ви вірите, що я можу провезти тачку по цьому тросу? – знову запитав акробат.

– Віримо! Віримо! – збуджено вигукували глядачі.

– Під бурхливі овації він успішно звершив і цей трюк.

– Чи ви вірите, що я можу в цій тачці провезти по тросу людину?

– Віримо! Віримо!

– Будь ласка, сідайте хто-небудь у тачку! – запросив артист.

– Запанувала тиша… Ні один з тих, хто кричав про свою віру, ні за які гроші не наважився сісти в тачку…  

– Але раптом з натовпу вийшов хлопчик років 12… Сів у тачку і артист повіз його по тросу…      

Питання:  Як ви думаєте, хто був цей хлопчик?

– Син еквілібриста… Коли наші взаємини з Ісусом стануть як взаємини сина і батька….

– А наша віра досягне рівня Ісусової віри, ми сядемо в будь-яку «тачку»… І Він провезе нас безпечно над будь-якою «прірвою»…