Скачати .PDF

Урок 12

Поділіться вісткою про Ісуса

І. Вступ:

– Вітаю вас, брати і сестри! Наше з вами дослідження уроків СШ цього кварталу  підходить  до кінця… Сьогодні у нас передостанній урок.

Питання 1:  Який його заголовок?

ПОДІЛІТЬСЯ ВІСТКОЮ ПРО ІСУСА

– У Вступі до уроку представлена не зовсім гарна поведінка християнина і не зовсім гарна його мова…

Питання 2:  Чи переживали ми з вами щось подібне? 

– Скільки разів ми так само шкодували, що щось не так сказали, на щось не так відреагували…

– Тобто, промовляли зовсім не ті слова, про які говорить перше речення 

Пам’яткового вірша

Питання 3: Прочитаємо це перше речення: Ісаї 50:4 (І ч.) (СUV).  Хто це Своїм словом зміцнював змученого?

– Ісус… Нажаль, у нас часто буває не так…

Питання 4:  Чому? Яка головна причина нашої недоречної мови? Відповідає друге речення Пам’яткового вірша. 

– Ось великий секрет вправної мови Великого Учителя… Він щоранку,  був Ким? – Учнем! І Яким Учнем? Уважним…

– Чи не дивно? Учитель (з великої букви), рівного Котрому не знав світ, щоранку, вдосвіта ставав уважним Учнем…

– А Його учні (з маленької букви) часто роблять не так … Проте їм самим давно пора стати вчителями й робити учнями інших!

ІІ. Основна частина:

– Зв’язок між щоденними взаєминами з Богом і особистим свідченням про Христа ми й будемо досліджувати на даному уроці.

Додатки до рубрики: За межею переповнення (неділя)

Питання 1:  Читаємо   Матв. 28:18-20. Як ми називаємо це Ісусове повеління?

– Велике місіонерське доручення… Послухаємо, як його називає Дух пророцтва: «Доручення проповідувати Євангеліє – це  велика місіонерська хартія Христового Царства» (ДА, 28).

Питання 2:  Що означає слово «хартія»?  

– Хартія – старовинний рукопис, документ, що засвідчував права або привілеї (СУМ).

Питання 3:  Отже, проповідь Євангелія це наше «право» і наша «перевага». Подивимося, як цим правом і перевагою скористалися апостоли: Дії 4:17-20 

– Апостоли поки що мали лише усну хартію – наказ Самого Бога, говорити і проповідувати Євангеліє! І як відважно вони скористалися цим правом! 

– І це було не тільки їхнє право, але і їхній привілей! Вони не хотіли втратити  таку перевагу!

– Є ще одна причина, котра надихала їх мужністю й відвагою…

Питання 4:  Прочитаємо останній вираз 13-того вірша цього ж розділу.

– Вони були з Ісусом… І не тільки до Вознесіння, але й після нього! Вони були з Ним постійно, і цього дня, коли привселюдно зцілили інваліда.

– Вони щоранку, і цього ранку, вдосвіта навчалися в Ісуса, бо бачили цю звичку в Самого Учителя.

– Ось звідки в учнів – простих рибалок, була мужність і відвага свідчити не лише простим людом, але й перед синедріоном.

Питання 5:  Ба більше! Перед ким ще вони благовістили? Дії 5:28, 29, 33, 34

– Ці прості селяни стояли пере самим Гамалиїлом – великим ученим свого часу, – як пояснює Огієнко.

– І відстоювали право і привілей своєї хартії свідчити людям про Ісуса. Сьогодні ми маємо записаний документ – хартію Христового Царства – Матв. 28:18-20.

Питання 6:  Чи актуальна вона для нас сьогодні?   

– Адже цей стародавній документ має вже 2 тисячі років! Одне слово, чотири рази повторене в цьому документі, свідчить про його незмінність та вічність.

Питання 7:  Що це за слово?

– Вся влада; всі народи; все, що Я заповів; всі дні (в оригіналі) буду з вами… Ось чому Господь носить Велике Ім’я – Вседержитель! Він тримає всю владу, всіх, все й у всі часи.

Питання 8:  То чому ж нам іноді так проблемно свідчити людям?

– Повернемося ще раз до двох слів Пам’яткового вірша: щоранку… удосвіта… Первоплід нашого часу, має бути відданий Господу щоранку, удосвіта …

– «Якщо ми нехтуємо можливістю приєднатися до Божественного зв’язку з Христом, тоді потік життєдайної енергії не може текти потужним струменем від нас до людей» (БВ, [825-826]).

– Все, що нам необхідно для свідчення людям, ми отримуємо щоранку через спілкування з Ісусом.

Додатки до рубрики: Без примусу, але із силою (понеділок)

Питання 1:  А чи може Господь примусити нас це робити? І примушувати людей приймати наше свідчення? Чому Він цього не робить? Луки 9:53-56

– «Христос ніколи не примушував людей приймати Його. Тільки сатана й керовані його духом люди намагаються силувати сумління… Якщо ми схильні ранити й нищити тих, хто не цінує нашої праці або діє всупереч нашим поглядам, то це найпереконливіше свідчить, що нами володіє дух сатани» (БВ, [487]).

Питання 2: Подумаймо, якби Господь примусив Адама і Єву не їсти заборонений плід, що було б? Краще спитати, чого не було б?

– Не було би гріха… Не було би смерті… Не було би потопу, Содому й Гоморри, війни в Україні…

– А найголовніше – Ісусові не треба було б помирати!

Питання 3: Чому Господь на це не пішов? Яким головним Законом керуються Небеса?  Осії 11:4

– Головний Закон Неба – Закон любові… Возлюби Господа та ближнього…Все в Божому Царстві ґрунтується на любові…

– І все, що має хоча б тінь примусу, насилля – ознака іншого царства, царства темряви.

Питання 4: Якщо так, тоді як Небо розцінює наступні «методи» навернення людей до Христа?

– Хрестові походи з метою християнізувати світ…

– Християнин б’є дружину, бо вона ходить не до тих віруючих…

– Служитель Христа притримує ногою двері, щоб слухач їх не зачинив.

– Тато говорить сину: «Не підеш до церкви, не дам машину»…

– Всі ці методи – не Божі… А тепер розглянемо унікальний Божий метод благовістя.                  

Питання 5:  Читаємо Марка 5:18-20. Чи мав цей проповідник успіх?  Матв. 15:29, 37, 38 (Зв’язок між цими подіями гарно подано у БВ, 296 [340-342])

– Подумаймо, брати і сестри, над наступними питаннями:

1) Ким донедавна був цей проповідник?

– Напівздичавілим біснуватим, відвиклим від життя серед людей.

2) В якій Духовній академії він навчався?

– Найімовірніше він взагалі був безграмотним.

3) Скільки часу він слухав Слово з уст Христа?

– Декілька годин.

4) Що було темою його проповіді?

– «Які речі великі Господь учинив тобі».

Питання 6:  Ми з вами маємо переваги над цим проповідником?

–  У трьох перших пунктах кожен з нас має величезну перевагу!

Питання 7:  А ми можемо проповідувати на таку саму тему, як він? У нас є досвід «великих Господніх речей?»

– І не один… Тоді чому ми іноді боїмося проповідувати Євангеліє всьому створінню (Марка 16:15)?

Додатки до рубрики: Як ділитися вісткою про Ісуса (вівторок)

– Щоб надихнути нас на особисте свідчення, авторка Посібника СШ пропонує розпочати із «євангелізації дружби».

Питання 1:  У чому полягає цей метод?

– У нашому Посібнику дуже детально, покроково розписаний такий метод благовістя. 

Питання 2:  Можливо, хтось із членів нашого класу поділиться власним практичним досвідом такого свідчення?

–  Пригадую, як декілька років тому я проводила програму по психології сімейних стосунків у Народному домі в нашому місті…

– Після лекції до мене підійшла гарна жінка і сказала, що просто закохалася в мене… Ми познайомилися…

– Виявляється, що вона сама з цього самого міста, але вийшла заміж в Болгарію і вже багато років там живе.

– Я запросила її до себе додому і ми почали дружити… У неї було багато питань про Бога, Біблію…

– Через деякий час я запросила її на богослужіння і ми поїхали в церкву до Львова.

– Дорогою вона призналася, що має залежність від цигарок… Я здивувалася:

– Неля (імена змінено), ви? – запитала я…

– Як не дивно, але цього було достатньо, щоб Неля назавжди залишила палити…

– Її син Петро, почувши таку новину, приїхав познайомитися зі мною. Він розповів, що роками просив маму залишити цю недобру звичку, але вона не змогла.

– Це зробив Господь! – пояснила я.

– Коло знайомств почало розширюватися… Виявляється, що наш сусід на паралельній вулиці – це брат Нелі.

– Вся їх родина почала відвідувати богослужіння, дехто з них побували в нашому санаторії. Залишилося зробити ще один крок…

Питання 3:  Який?  

–  Запросити до хрещення… Молюся щодня до Господа про це. Вірю, що й цей крок мої друзі також зроблять.  

Додатки до рубрики: Заблудла дитина (середа)

–  Якщо нам важко нети Євангеліє незнайомим людям, можна розпочати з власного дому, зі своєї родини. Сім’я – це наше найперше місіонерське поле…

– З досвіду знаю, що ні одне заняття молитовних груп наших громад не обходиться без плачу матерів про своїх заблудлих дітей…

Питання 1:  Який образ у Старому Завіті нагадує таких матерів і їхніх  дітей? Читаємо Осії 4:17

– Це образ сина…

Питання 2:  А ось образ матері такого сина: Єрем. 31:15.

– Рахиль плаче за дітьми своїми…Вона навіть не хоче потішена бути, бо нема їх…  Вони відійшли від Господа…

Питання 3:  Чи є хоч якийсь промінчик надії для таких матерів?

– Вони переглядають своє життя, аналізують виховання, котре дали сину, і розуміють: вина лежить на них самих за те, що діти у ворожому краї…

– Немає виправдання, немає надії – один безпросвітний відчай і гірке ридання… Та раптом починає говорити Ягве – Бог стосунків…

Питання 4:   Читаємо Єрем. 31:16, 17.

– Дорогі матері, це видатна обітниця саме для нас, хто молиться за свою дитину. Перестаньмо плакати!

– Схиляймося на коліна, відкриваймо ці тексти, кладімо руку на них і молімося за навернення наших синів так, як може молитися тільки матір:

– Господи, я приходжу вірою у Святая святих Твого Небесного Храму. Ось моя   кадильниця з молитвою за мою дитину.

–  Я кладу до неї і Твою обітницю: «До границь твоїх вернуться діти твої»… Я вірую у силу цих Твоїх слів!

– Прошу Тебе: покропи цю мою молитву краплями Твоєї викупної крові, укрий її пахощами Твоїх викупних заслуг і Твоєї досконалої праведності.

– І в цьому фіміамі представ моє прохання перед лице Отця Небесного. І нехай спасенна благодать Отця і Сина, і Святого Духа приведе мого сина до Тебе.

– Вірую, Господи, що Ти можеш це зробити! Дяку і славлю Тебе за те, що Ти вже це зробив! Амінь!

Питання 5:  Як відповідає Небо на таку материнську молитву?   

– «Коли ми наближаємося до Бога з Христовими заслугами, ми зодягаємося в Його священничий одяг. Він обіймає нас, пригортаючи до Себе Своєю людською рукою, в той час, як Його Божественна рука тримається за престол Всевишнього. Він кладе Свої заслуги як пахучий фіміам в кадильницю в наших руках, щоб підтримати наші прохання».

– «Кожна щира молитва зливається з діючою силою Христової крові». «Його заслуги, Його самозречення, Його саможертовність, зберігаються, як фіміам, що підноситься разом з молитвами Його народу. Як тільки щирі, смиренні молитви…досягають престолу Божого, Христос змішує з ними заслуги Свого досконалого послуху. Наші молитви духмяніють цим фіміамом» ((РЧ. В небесних оселях. 2006. 11, 8, 5/ІІІ). 

Питання 6:  Тепер ми розуміємо, чому нам потрібно «стримати свій голос від голосіння, і свої очі від сліз»?

– Є надія для наших дітей! Вірою будемо не ридати, а радіти спасінню наших дорогих! І послухаймо, що Бог зробить з нашою дитиною!

Питання 7:  Читаємо Єрем. 31:18-20 (CUV).

– Можемо лише сказати: Амінь! Слава Господу!

Додатки до рубрики: Поверни їх (четвер)

Питання 1:  Яку особливу обітницю дає Господь для останнього часу?  

– «Багато з тих, хто блукає далеко від “отари”, повернуться знову до неї, аби прямувати за Великим Пастирем» (Події останніх днів, [211]; див. також 6СЦ, [401]).

– Отже, перед самим Другим приходом до Церкви будуть повертатися ті, хто її залишив і відійшов…

Питання 2:  На якій умові дана ця обітниця?

– Прочитаємо вище: «Коли буря переслідування здійметься над нами, правдиві вівці почують голос Правдивого Пастиря. Будуть докладатися самовіддані зусилля для спасіння тих, хто гине…» (там само).

Питання 3:  А що буде робити Господь для наших «Єфремів» – наших синів, родичів і знайомих, котрі відійшли від Церкви?  Зах. 10:6 (І ч.) – 8.  

– Спасу, верну їх, бо змилосердився над ними… Бо Я Господь Бог їхній, буду вислуховувати їх… Звеселиться їхнє серце… Потішиться серце їхнє Господом… Я викупив їх»…

Питання 4:  Брати й сестри, а чого ми очікуємо? Чому б нам уже не докладати «самовіддані зусилля», щоб уже виборювати заблудлих?  

– Все починається зі взаємин з Богом… Відновимо нашу ранкову годину спілкування з Ісусом. 

– Починаймо посилено молитися за того, кого ми бажаємо повернути до Церкви: за наших дітей, родичів, знайомих.

– Молімося в наших молитовних групах. Просімо мудрості в Господа, щоб побачити дорогу, котрою нам слід іти. Просімо Святого Духа, щоб Він керував.

– І ми побачимо дивовижні речі, як наші дорогоцінні загублені драхми будуть відшукані Господом і засяють на Його грудях…

ІІІ. Закінчення:

– Пригадаймо три притчі Ісуса про пошуки загублених – вівці, драхми й сина…

Питання: Хто з них не був знайдений? Кого не відшукав Великий Шукач? Про кого з них не заспівалася пісня перемоги? 

– Немає таких! Якщо ми докладемо самовіддані зусилля, Господь обіцяє: Я їм свисну [в оригіналі] і всіх зберу, адже Я їх викупив! (Зах. 10:8) (CUV)

– Нас вражає Бог, Котрий їм свисне… Свистять тим, з ким особливо близькі стосунки…

– Дивовижний Бог! Він буде мати особливо близькі стосунки з людьми, котрих Він здобуде для Свого Царства ціною великих зусиль…