Від пророчиці до…прокаженої (Маріам)

Від пророчиці до…прокаженої

(Маріам)

Серед багатьох рекомендацій та порад Святого Письма, що починаються словом пам’ятайте, або споминайте, згадані дві жінки: дружина Лота і Маріам… «Пам’ятай, що зробив був Господь, твій Бог, з Маріам», – закликає Святе Письмо (Втор. 24:9, тут і надалі переклад Туркуняка). Чому? Що настільки особливого відомо про цю жінку, що Сам Господь повеліває не губити її з нашої уваги й пам’яті?

​Вперше про Маріям згадано, хоч і не названо її по імені, у книзі Вихід: «Один чоловік із Левієвого роду пішов і одружився на одній з Левієвих дочок. Жінка завагітніла й народила сина. Побачивши, що хлопчик гарний…вона взяла для нього кошик з очерету, промазала його асфальтом і смолою, поклала туди хлопчика й поставила кошик в очереті біля берега річки. Сестра малюка спостерігала здалека, аби дізнатися, що з ним станеться далі. Тим часом фараонова дочка спустилася аби скупатися в річці, в той час, як її рабині ходили по берегу ріки. Вона помітила в очереті кошик, послала свою рабиню, а та забрала його. Вона відкрила кошик і побачила хлоп’ятко. Коли малюк заплакав, фараонова дочка пожаліла його і сказала: Він з єврейських дітей. Тоді сестра хлопчика сказала фараоновій дочці: Чи не піти мені й не покликати до тебе жінку-годувальницю з єврейок, яка годувала б для тебе хлопчика? Фараонова дочка відповіла їй: Іди. Дівчина побігла й покликала матір хлопчика. І фараонова дочка сказала їй: Візьми це хлоп’ятко і вигодуй його для мене, а я винагороджу тебе! Жінка взяла хлопчика і годувала його власним грудним молоком. Хлопчик підріс, і вона привела його до фараонової дочки. Він став їй за сина. Вона дала йому ім’я Мойсей, кажучи: Я ж його витягла з води» (Вих. 2:1-10, Перекл. Турконяка).

​Розважливу сестру хлопчика Мойсея звали Маріам… Як бачимо, уже з юних літ це здібна й розумна дівчинка. Її мати могла бути спокійною, коли посилала її з будь-яким дорученням, навіть тоді, коли від цього залежало життя молодшого братика. Вона зуміла домовитися з дочкою фараона, щоб саме її мати стала годувальницею Мойсея. Завдяки кмітливості старшої сестри, для сім’ї була збережена дитина, а для народу Божого – майбутній вождь Мойсей.

Характер Маріам формувався в родині, де віра була реальністю. Її батьки мали достатньо мужності, любові й винахідливості, щоб не погодитися з наказом фараона убивати новонароджених єврейських хлопчиків, і зберегти життя свого молодшого сина.

За словами Йосифа Флавія Маріам вийшла заміж за Хура, який разом із Аароном підтримував руки Мойсея в битві з амаликітянами (Юдейські стародавності, ІІІ, с. 98). Цій жінці виповнилося майже 100 років, коли звершилося диво з Червоним морем. Так як Мойсею було 80 років, а Аарону – 83 роки на початку виходу з Єгипту (Вих. 7:7), то їй в цей час було більше 90 років, адже коли народився Мойсей, вона вже була підлітком.

«Я буду співати Господові, бо дійсно звеличився Він – коня й верхівця його кинув до моря!» – так співав Мойсей, коли це велике диво здійснилося. Потім цю пісню підхопили жінки, під керівництвом Маріам. Можливо, вона була першою жінкою-диригентом в історії Божого народу.

Більше того: Маріам вперше в Біблії серед жінок названа «пророчицею», бо отримала пророчий дар (Вих. 15:20). Тому ця видатна жінка – не просто сестра Мойсея, як ми звикли говорити про неї, вона – особа, яку Бог призначив для особливого служіння: разом із своїми братами бути керівником Божого народу (Мих. 6:4). Як це показово: в одній винятковій в історії Ізраїлю сім’ї – Амрама і Йохаведи – народилося троє великих вождів: Мойсей, Аарон і Маріам, які в один час служили Богові та своєму народові.

Проте високе служіння в суспільстві цієї Божої пророчиці було заплямоване деякими вадами її характеру… Вона разом з Аароном поставили під сумнів авторитет Мойсея та його право керувати народом. Вони «дорікали Мойсею за жінку – кушитянку, яку… він узяв собі за дружину» (Числ. 12:1). Хоч дружину Мойсея і називали «кушитянкою [ефіопкою]» через більш смугляве обличчя, ніж у євреянок, вона, насправді, була мідіянітянкою, а отже, належала до Мідіяна, нащадка Авраама від його дружини Кетури (Бут. 25:1, 2); а батько Ціппори був мідіянським священиком (Вих. 2:16). Ефіопляни, кушити, мідіянітяни не були перераховані серед тих народів, із якими ізраїльтяни не мали права одружуватися (Вих. 34:11,16).

Чому ж Маріам підняла питання Мойсейового шлюбу саме зараз, після стількох років їх сімейного життя? Виявляється, що цей докір був лише привід, за котрим приховувалася більш складна проблема. «Коли Ціппора повернулася до свого чоловіка [із батьківського дому] в пустелю, вона побачила, як тривоги і клопоти виснажують здоров’я Мойсея; своїми побоюваннями вона поділилася із батьком, що прийшов разом із нею, котрий і запропонував Мойсею заходи для полегшення його праці (Вих. 18:13-26). Ось, що стало основною причиною неприязні, яку Маріам відчувала до Ціппори. Гостро переживаючи уявну зневагу, виявлену до неї та Аарона, вона вважала дружину Мойсея головною винуватницею, через яку Мойсей нібито вже не шукав їхніх порад так, як це робив раніше. Коли б Аарон твердо став на захист справедливості, він міг би приборкати зло, яке виникло, але замість того, щоб вказати Маріам на гріховність її поведінки, він співчутливо вислуховував усі її скарги, ставши таким чином співучасником її ревнощів» (Уайт Е. Патріархи і пророки, с. 384).

Ось як Святе Письмо підкреслює цю справжню причина їх бунту, що виявилася з їхніх же слів: «Хіба ж тільки з Мойсеєм розмовляв Господь? Хіба й з нами не говорив також? І Господь це почув» (Числ. 12:2). Заздрість, яку вони виношували довгий час, вийшла тепер на поверхню. Маріам не мала жодних підстав на це, так як Мойсей не був бундючною та зверхньою людиною, але «най лагіднішою за всіх людей, які є на землі» (Числ. 12:3).

Якою ж була реакція Господа на докори сестри й брата на адресу Мойсея та його дружини? «Не гаючись Господь звелів Мойсеєві, Аарону й Маріам: Вийдіть утрьох до Намету Свідчення. І вони втрьох вийшли. Господь же зійшов у хмарному стовпі й став біля входу в Намет. Він відкликав Аарона і Маріам. Коли вони обоє вийшли, Він сказав: Послухайте Моїх слів! Якщо у вас буде Господній пророк, то Я об’явлюся йому у видінні й говоритиму до нього вві сні. Однак не так з Моїм слугою Мойсеєм. Він довірений в усьому Моєму домі! Устами до уст Я розмовляю з ним явно, а не в притчах. До того ж він побачив Господню подобу. Як же ви не побоялися дорікати Моєму слузі Мойсею? І спалахнув гнів Господній проти них, і Він відійшов. Щойно хмара відійшла від Намету, як Маріам вкрилась проказою, наче снігом» (Числ. 12:4-10).

Який жах! Жінка, яка йшла попереду свого народу, яка заохочувала інших жінок співати хвалу Господові, стає ізгоєм… Її виженуть з табору на самотнє животіння; та, котра, гучно прославляла Бога, тепер буде здаля кричати хрипким голосом: «Нечиста, нечиста», як тільки хтось наближатиметься до неї. Маріам повинна була відчути, який великий її гріх в очах Божих, і привселюдно повинна була відбути своє покарання.

Швидка, активна Маріям, не знає, що й сказати. Аарон першим зрозумів їхню провину: «І Аарон заговорив до Мойсея: “Пане мій [не брате, а пане, тим самим визнавши Мойсея за вождя], не залічи нам цього гріха, який за своєю нерозсудливістю учинили. Будь ласка, зроби, щоб вона не була подібною до мертвої дитини”» (Числ. 12:11,12). Він цілком ототожнює себе з гріхом Маріам. Не він, як первосвященик, просить Господа за сестру, а Мойсей виступає заступником за неї. Вона стала здоровою, але після того, як провела 7 днів поза станом. Це остання згадка про суспільне життя Маріям. Вона померла під кінець мандрівки по пустині, недалеко від Кадеса, де й була похована (Числ.20:1).

Історія Маріям – дуже повчальна. Так, певний час вона відповідала тому становищу, яке призначив для неї Бог, смиренно й старанно виконуючи свої почесні обов’язки. Проте згодом Маріям втратила свого Небесного Покровителя з поля зору. Звичайно, це відбувалося повільно, можливо, вона й не помітила змін, котрі відбувалися в її житті та характері. Якби вона зрозуміла, що помилилася, не було б суду Божого над нею. Проте Господь знає, як достукатися до зачерствілого серця… Зверніть, будь ласка, увагу, як білий колір шкіри її прокаженого обличчя контрастує із кольором шкіри отої «кушитянки», до котрої вона відчувала глибоку неприязнь…

«Біблія особливим чином застерігає нас від того, щоб з легкістю не звинувачувати тих, кого Бог покликав бути Його посланцями. Апостол Петро, описуючи запеклих грішників, говорить: “Зухвалі свавільні, що не бояться лихословити високих осіб; тоді як ангели, переважаючи їх міццю і силою, не несуть до Господа зневажливого суду на них” (2Петр. 2:10-11). Апостол Павло, повчаючи тих, котрі поставлені керувати Церквою, писав: “Не приймай скарги на пресвітера, хіба що при двох чи трьох свідках” (1Тим. 5:19). Той, Хто поклав на людей тяжку відповідальність бути керівниками і вчителями Його народу, спитає з кожного, як ті поводилися з Його слугами. Ми повинні шанувати тих, кого звеличив Бог. Покарання, якого зазнала Маріам, має стати застереженням [не лише для жінок, але] усім, хто піддається почуттю заздрості і ремствує проти тих, на кого Бог поклав тягар Своєї праці» (Уайт Е. Патріархи і пророки, с. 386).

Уклав Богдан Стасюк

Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска