Скачати .PDF

Урок 9

Спадкоємці обітниць, в’язні надії

І. Вступ:

– Вітаю вас, друзі! Ми продовжуємо вивчати уроки СШ по книзі Ісуса Навина. Сьогоднішня тема знову здивує нас своєю актуальністю. 

– До цих пір ми зосереджувалися на подвигах, переживаннях і проблемах військових людей.  

– Сьогодні в центрі нашого дослідження буде перебувати інша велика, вразлива категорія людей.

– Їм війна завдає особливих страждань… Це біженці, переселенці. Ми будемо вражені фактом, що в певному сенсі, ми з вами також переселенці й біженці…

– І що найбільше нас вразить: найважчу долю переселенця пережив… наш Господь.

Питання 1:  Який заголовок сьогоднішнього уроку?

Спадкоємці обітниці, в’язні надії

Питання 2:  Пам’ятковий вірш до уроку:  Зах. 9:12.

– Пророк Захарія був молодим пророком, народженим у Вавилоні… Через нього Господь дає обітницю повернення для єврейських переселенців…

– Проте ця обітниця має набагато ширше значення! Вона з’єднує надією нас, земних біженців з Небесною Батьківщиною…

– Про це ми й будемо говорити сьогодні на уроці СШ.

ІІ. Основна частина

Додатки до рубрики: Едем і Ханаан  (неділя)

– Першими біженцями / вигнанцями  / переселенцями

Питання 1:  Були хто?

– Адам і Єва… Тому ми з вами, брати і сестри, подібно до молодого пророка Захарії, народилися у «вавилонському» земному вигнанні.

– Нам як спадок  передалася доля переселенців…

Питання 2:  Як же це все трапилося? Читаємо Бут. 2:15… Ми чуємо, де знаходиться наша правдива Батьківщина? Де наш рідний дім?

– «Там було багато запашних, барвистих квітів… Там були чудові, грандіозні на вигляд виноградні лози… їхні гілки згиналися під тягарем принадних плодів, найрізноманітніших і найбагатших відтінків. Адам і Єва доглядали за віттям виноградної лози, надаючи їм форми альтанки; ця споруда з живого віття, вкритого листям і плодами, служила для них оселею» (ПП, [47]).

– Ось яким був наш перший Едемський дім…

Питання 3:   Чим наші прабатьки заслужили на таку красу?

– Нічим! Єдиною причиною такого розкішного подарунку – була любов їхнього Батька, їхнього Творця.

– Це був дар Божої благодаті – незаслуженої милості.

Питання 4:  А чи мали вони можливість втратити цей дар? Бут. 2:16, 17.

– Умовою вічного користування розкішною Едемською землею були довірливі, сповнені любові та послуху стосунки з Батьком…

Питання 5:  Що сталося, коли ці стосунки були розірвані?  Бут. 3:17, 24

– Знаком розриву відносин любові з Богом стало вигнання із Едему… «Покірно, з невимовним сумом, Адам і Єва попрощалися зі своєю чудовою батьківщиною, аби жити на землі, на якій тепер лежало прокляття гріха» (ПП, [61]). 

Питання 6:  А як було Небесному Отцю дивитися на таке горе Його дітей?  Він не дивився байдуже… Він тут же дав надію на повернення! Бут. 3:15

– Він пообіцяв, що Сам стане переселенцем, біженцем, вигнанцем у тій самій чужині, куди пішли Його діти…

– Він помре на чужині, але вирве їх із земного полону!

Питання 7:  Чи мають подібну надію сьогоднішні українські переселенці? Якою буде їхня доля після припинення війни?

– Як часто лунають у наших церквах материнські молитви з найбільшим бажанням – обійняти свою дитину, котру вже 4 роки вона навіть не бачила…

– Але ніхто не впевнений, чи здійсниться це сподівання… Нехай керівники нашої держави вчаться у Царя царів: Милість підноситься над справедливістю!

– Обітниця повернення, дана нашим прабатькам в Едемі, повторювалася і плекалася всіма патріархами.

Питання 8:  Що для патріархів нагадувало Едемську землю? Що стало прообразом бажаного Едему? Бут. 12:1;  13:14, 15.   

–  На перший погляд здається, що Земля, текуча молоком і медом – ось їх Едем! Ханаан – ось їх земний рай!

Питання 9:  Але це не зовсім так…  Читаємо Євр. 11:8-10, 13, 14. 

– Авраам розумів мінливість людського життя… Тому жив у наметах… І чекав кращого, нетлінного. Він найперше шукав справжню Батьківщину.

– Горизонталь для нього була тимчасовою, на ній він мало зосереджувався.

Питання 10:  На чому зосереджуємося ми? Що ми «найперше шукаємо»?

– Війна показала, що наші будинки – той самий тимчасовий намет… Прилетить ракета, і від намету нічого не залишиться…

– Тому сьогодні особливо актуально лунає заклик: До Твердині!

Питання 11:  Що є сьогодні для нас в умовах війни єдиною твердинею? Наші гаранти? Не «що»? а «Хто»? Псал. 58:10; Ісаї 26:4

 Додатки до рубрики: Земля в подарунок  (понеділок)

– А тепер на мить звернемося до математики… Невеличка книга Ісуса Навина  містить всього 24 розділи.

– 9 із цих розділів присвячені географії поділеного Ханаану. Тобто,  майже 1/3 книги присвячена темі розподілу Обітованої землі….

Питання 1:  Багато, правда ж? Про що це свідчить?   

– Земля для людини надзвичайно важлива! Вартість землі важко переоцінити.

Питання 2:  Яке значення має земля для цілого народу? Числа 32:1, 2, 4, 5. 

– Саме територія, земля, на котрій проживає певний народ, визначає професію та спосіб життя його людей. 

– Для Рувима, Ґада та половини коліна Манасії  земля зі соковитими луками означала скотарство. А це – і їжа , і одяг, тобто – життя.

– Земля – це достаток. Господь вступив у завітні стосунки з Ізраїлем. Він бажав, щоб Його народ був забезпечений, незалежний і вільний. 

– Тому Він подарував Ізраїлю Ханаан.

Питання 3:  Чи навіки й безумовно Господь подарував їм цю землю? Втор. 4:1, 25-27

– Доки народ перебував вірним Завіту з Богом, він міг володіти і землею, і Божим благословенням.

– А як навчити цих колишніх, з діда-прадіда рабів, бути вірними Богу Ягве?

Питання 4:  Чи ми помітили, на якій землі поселив Господь Свій народ? Чим ця земля відрізнялася від єгипетської? Втор. 11:10, 11

– В Єгипті землі, що лежали вздовж русла ріки Ніл, були дуже родючі. При весняних повенях Ніл виносив на ці землі свій багатий намул.

– Тому ґрунт був легким і родючим, але опадів було дуже мало. Через те тут прокладали зрошувальні канали.

– Воду з каналу люди тягнули на свою землю, роблячи власними ногами канавки від каналу на свій город.

– Через це урожай в Єгипті повністю залежав від людської старанної праці. А в Ізраїлі врожай залежав не стільки від людської праці, скільки від погодних умов.

Питання 5:  Чому Господь дав Ізраїлю таку, залежну від погоди землю? Втор. 11:13-15

– Земля Ізраїля була школою виховання віри й довіри Господу. Принцип найперше шукати Господа на цій землі прищеплювався дуже швидко!

– Земля вчила людей залежності від Господа. Вони мали зрозуміти: Хоча Ізраїль володів землею, її справжнім і Єдиним Власником залишався  Бог.

– І з Ним треба мати добрі стосунки…

Питання 6:  Читаємо Псал. 23:1. Про що це свідчило Ізраїлю тоді, а сьогодні нам? Який ми всі маємо статус на землі?        

– Ми гості на території Бога… 

Питання 7:  А як себе поводять гості в домі господаря? 1Петра 2:11

– Вони здержуються від тілесних пожадливостей. Тобто, поводяться обережно, не допускаючи нічого зайвого, що вони могли б допускати вдома. 

– Зверніть увагу на поведінку переселенців в чужій країні. Вони стримані в мові, манерах, скромні в побуті.

Питання 8:  Який урок у цьому для нас?  

– Як часто ми забуваємо свій статус біженців! Наші «намети», в котрих ми живемо; наші «ослики», «верблюди», на котрих ми їздимо, 

Питання 9:  Про що свідчать оточуючим? Про те, що ми тут тимчасово?  Чи вічно?

– У школі життя зараз ми проходимо дуже серйозний духовний «предмет» під назвою війна… Й одразу здаємо комплексний екзамен…

Питання 10:  Які наші оцінки?

Додатки до рубрики: Божа благодать  (вівторок)

– Історики свідчать, що Єгипет не одноразово намагався заволодіти Ханааном. Але так і не зміг підкорити собі ці землі через неприступні міста-фортеці.

– Рабовласникам із вишколеною армією фараона, з бойовими конями й колісницями не вдалося заволодіти цим краєм…

– А раби зі списами і пращами це зуміли!

Питання 1:  Як пояснити цей феномен? Чим?

– Тільки благодаттю! Навіть більше!

Питання 2: Читаємо Івана 1:16. Чому в завоюванні Ханаану Ізраїль отримав «благодать на благодать»?

– Пригадаймо, що ізраїльтяни провалили початковий план завоювання Ханаану. Адже Господь не бажав кровопролиття.

Питання 3:  Яким був початковий план звільнення Ханаану від його нечестивих мешканців?

– Божим початковим планом було вигнання ханаанців природніми засобами: наприклад, шершнями…

– Через своє невірство Ізраїль зірвав цей план, але Господь  виявив знову благодать на благодать, і подарував їм цю землю.

– Віками Він зливав на цей народ Свою щедру благодать…

Питання 4: Чи ми бачимо якісь паралелі із нашим життям? 1Петра 1:3, 4

– Ми вже маємо дивовижну спадщину на Небі!

Питання 5: Чим ми її заслужили?  Ефес. 2:5-8

– Як і юдеї – нічим! Тільки Господня благодать зробила таке чудо! Проте як часто  своїми діями ми стягаємо на себе страждання, хвороби й горе.

– Але Господь знову й знову приймає наше покаяння, і знову посилає благодать на благодать… на благодать… на благодать… Безконечне число разів…

– Ось, Який наш Небесний Отець! Ось, яке безмежне Христове Викуплення.

Додатки до рубрики: Ювілей (середа)

Питання 1:  Ви згодні, що спадщина майже завжди є предметом суперечок?

– Особливо земля… Навіть сьогодні рідко які батьки своїм заповітом можуть задовільнити всіх дітей…

Питання 2:  Ось новозавітний приклад: Луки 12:13

– Трагічну ситуацію зовсім близько до нашого часу змальовує Ольга Кобилянська в своїй повісті «Земля». Там дійшло до братовбивства…

Питання 3:  Щоб запобігти такому злу, коли земля ставала власністю кількох еліт, яку постанову дав Господь Ізраїлю? Левіт 25:3-5, 8-10, 25, 28

– Чудова постанова Господня! Ось що пише Дух пророцтва: «Суботнього року рабів-євреїв відпускали на волю… Сьомий рік був роком звільнення від боргів… Якщо борг був несплаченим до року відпущення, то його прощали…

– Після семи суботніх років, по сім років сім раз, надходив великий суботній рік відпущення – ювілейний…Всі ті [раби], котрі не отримали свободи в суботній рік, – тепер мали бути звільнені.

– Та ювілейний рік особливо відзначався тим, що вся власність на землю переходила до її колишніх господарів.

– Земля була поділена за жеребом – згідно з наказом Божим. Після поділу ніхто не мав права обмінювати своє володіння або продавати землю, хіба що злидні примушували його це зробити» (ПП, [532, 533, 534]).

– Але землю можна було викупити самим господарем. Якщо він не міг через бідність цього зробити, цей обов’язок лягав на найближчого родича.

– Це так званий родич-викупитель ґоел.  

– «Якщо ж земля все ще залишалася невикупленою, то в ювілейний рік вона все одно поверталася до свого власника або до його спадкоємців» (там само, [534]).

Питання 4:  Прообразом Кого був цей найближчий родич-викупитель ґоел? Ісаї 43:1    

– «Так і Викуплення нас та нашої спадщини, утрачених через гріх, лягло на нашого найближчого Родича» (БВ, [327]) – Господа Ісуса Христа.

Питання 5: На який крок пішов Син Божий, аби мати статус Найближчого Родича-Викупителя?   

– «Саме для того, щоб викупити нас, Він став нашим Родичем» (там само). Син Божий зодягнув Своє Божественне Єство в людське тіло…

– Він став Сином Людським, нашим Старшим Братом… Він спустився на землю – країну нашого вигнання.

Питання 6:  І якою ціною Він викупив нас, нікчемних, безправних переселенців? 

–  Ціною власної Крові…

Питання 7:  Ми бачимо, які глибокі істини Викуплення відкривало земельне законодавство Ізраїля?

– І яку велику перевагу ми маємо: кожна щотижнева субота нагадує нам про суботній і ювілейний роки, про наше Викуплення і нашого Викупителя…

Додатки до рубрики: Відновлена земля (четвер)

– Коли ми говоримо про переселенців, біженців, то використовуємо ще один термін з цієї теми: репатріант…

Питання 1:  Хто це?

– Той, хто після вигнання повертається на батьківщину… Далеко не всі переселенці стають репатріантами… Повертається лише останок…

Питання 2:  Із сотень тисяч дорослих євреїв, котрі вийшли з єгипетського вигнання, скільки дійшли до батьківщини – землі своїх предків?

– Двоє…

Питання 3:  Як їм це вдалося? 

– На двох попередніх уроках ми відзначили, як… Вони найперше шукали Бога…

Питання 4:  А з вавилонського вигнання, скільки повернулося на свою землю?

– «Порівняно із сотнями тисяч євреїв, розпорошених по всіх провінціях Мідо-Персії, це був лише невеликий останок. Більша частина Ізраїльтян вирішила краще залишатися в країні свого вигнання, ніж зазнавати труднощів, пов’язаних із поверненням і відбудовою своїх зруйнованих міст та осель» (ПЦ, [598]).

Питання 5:  А чому останок відважився повернутися?

– Сьогодні на уроці ми якраз говоримо про це – вони підкорилися заклику До Твердині верніться! Це те саме, що й Найперше шукайте Бога!

Питання 6:   Як відгукається Господь на такий послух остатку?  

– Все це вам додасться! Подвійно тобі поверну!

ІІІ. Закінчення:

– Брати і сестри, ми знову й знову звертаємо увагу на головну відзнаку Останку Церкви – близькі стосунки з Богом…

– А починаються ці стосунки зі щоденного «первоплоду» нашого часу – першу годину кожного дня ми віддаємо спілкуванню з Господом.

– Якщо в минулому ми нехтували ранковим спілкуванням, то сьогодні від цього залежить наша вічна доля.

– «Для кожної справді наверненої душі взаємини з Богом та вічністю – головне в цьому житті» (Правдиве відродження, 20).