Скачати .PDF

Урок 5

Сяяти, мов світила вночі

І. Вступ:

– Вітаю вас, брати і сестри, на уроці СШ. Сьогодні ми продовжуємо досліджувати другий розділ послання апостола Павла до филипʼян. 

Питання 1:  Який заголовок нового уроку?

Сяяти, мов світила вночі

– Цей вислів узятий із Пам’яткового вірша.                    

Питання 2:  Прочитаємо цілий Пам’ятковий вірш – Филп. 2:14, 15. Як же нам стати цими світлами / світилами?

– Знову звернемося  до ілюстрації на обкладинці Посібника СШ. Тільки тримаючись за простягнуту до нас руку Спасителя, ми почнемо сяяти…

– Сьогодні на уроці ми розглянемо, як це практично відбувається в нашому житті.

ІІ. Основна частина

Додатки до рубрики: Звершуйте своє спасіння (неділя)

Питання 1:  Прочитаємо Филп. 2:12 (І ч.).  Гарну характеристику дає апостол своїм духовним дітям?

– Дуже гарну! Пригадаємо своїх дітей, та й своє власне дитинство…

Питання 2:  Чи завжди наші діти поводяться однаково і в нашій присутності, і у нашу відсутність? А що стримує поведінку дітей, коли батьки не бачать їх?  

– Найчастіше страх…  

Питання 3:  Це добре почуття, чи негативне? 

– Залежить від того, що ми поставимо після слова «страх»…Наприклад: 

– страх бути покараним;

– страх за наслідки…

– Або:        

– страх образити батьків;

– страх завдати їм болю…

– Є різниця, правда ж?

Питання 4:  Про який страх і тремтіння пише Павло? Вірш 12 (ІІ ч.).

– Про страх Божий – страх образити Господа; страх завдати Йому болю… Звернемо увагу на не зовсім зрозумілий вислів із цього ж тексту: «виконуйте своє спасіння».

Питання 5:  Хіба ми можемо виконати таке завдання?  Ефесян 2:8, 9

– Святе Письмо конкретно говорить, що наше спасіння не залежить від наших старань і намагань спастися.

– Більше того! Після заклику «виконувати своє спасіння», Павло пише щось зовсім протилежне!

 Питання 6:  Прочитаємо вірш 13 (CUV). Як об’єднати ці дві, здається несумісні ідеї?

– Багато християн «так і не досягають того положення, котре могли б осягнути, бо чекають, що Бог зробить за них те, що вони можуть зробити самі для себе Його силою» (4СЦ, 611).

– «Ніхто не в змозі спастися самотужки, але й Бог не може звершити спасіння людини без її участі» (6СЦ, 372).

– Подивимося знову на обкладинку Посібника СШ. Ісус простягає руку. Але Він не буде насильно хапати мою руку і тягти до Неба.

– Я повинна простягнути руку…

Питання 7:  Прочитаємо ще раз вірш 13 (CUV). Тут згадані: «бажання», «дія» і «воля». Як вони пов’язані?

– Саме воля керує бажаннями та керує діями. Це дві функції волі. Третя функція – зробити вибір і прийняти рішення.

– Саме такою була воля Адама до гріхопадіння. Вона робила вибір і приймала рішення. А після цього керувала і бажаннями і діями, щоб виконати це рішення.

Питання 8:  Що сталося з волею людини після гріхопадіння? Римл. 7:19, 24

– Дві функції волі: керувати бажаннями і керувати діями захопив сатана. Ось чому Павло вигукував: Окаянна я людина! (Про що йшла мова минулого уроку).

– Воля грішника може виконувати тільки одну функцію: зробити вибір і прийняти рішення.

– Ось чому мудрий Бог дав людині свобідну волю – свободу вибору. І саме цією свободою ми рятуємося!

Питання 9:  Який же найважливіший вибір може зробити воля грішника?  

– Простягнути свою руку і вложити її в руку Христа.

Питання 10:  Як практично це зробити? 

– Сказати: Я вибираю Христа! Я обираю укласти з Ним Завіт! Коли ми так сказали і прийняли хрещення, цілий Всесвіт чує і бачить наш вибір.

Питання 11:  І що ж відбувається далі? Читаємо знову вірш 13 (CUV).

– «Бог за Своєю доброю волею викликає у вас і бажання, і дію». Бог бере на Себе дві зіпсуті функції волі – керувати бажаннями і керувати діями…

Питання 12:  Тому, як ми сьогодні можемо звершувати своє спасіння?

– Постійно обираючи Христа і Його добру волю. Господи, я віддаю свої бажання та дії Тобі.

– Візьми мою волю і викликай у мені і бажання, і дію за Твоєю доброю волею. Нижче ми розглянемо ще деякі практичні кроки, котрі за нас ніхто не зробить.

Додатки до рубрики: Світло в темному світі  (понеділок)

Питання 1:  Прочитаємо вірш 15.

– Апостол Павло закликає нас світити, як світила в світі… Проте, подібно до Місяця, ми не маємо власного світла.

Питання 2:  Завдяки чому світить Місяць?  

– Місяць лише відбиває світло Сонця.

Питання 3:  Хто є нашим Сонцем? Від Кого має постійно заряджатися наша «сонячна батарея»? 2Кор. 3:18

– Ось чому ми так часто звертаємо увагу на ілюстрацію обкладинки Посібника, на руку Ісуса, опущену донизу.

– Якщо ми постійно не тримаємося за Джерело нашого світла, ми не зможемо світитися, як світила в світі…

– Заголовок сьогоднішнього уроку говорить: як світила вночі…

Питання 4:  Що є спільного між світлом і ніччю? Чим вони подібні?

– Нічим! Немає більшого контрасту, ніж між світлом і темрявою! Світло разюче відрізняється від темряви!

– Саме так ми маємо відрізнятися від світу!

Питання 5:  А нам це подобається? Як ми себе почуваємо, коли про нас говорять: «Ти не такий, як всі»? По чому люди найперше це пізнають?

– По зовнішності… По одягу…

Питання 6:  Як ви скажете, Богові байдуже, як ми вдягаємося?  Числ. 15:38, 41

– «Сини Ізраїлеві після того як вийшли з Єгипту, відповідно до Божого повеління, пришивали до одягу просту голубу стрічку, котра відрізняла їх від оточуючих народів і вказувала, що вони – особливий народ Божий… Якщо Бог тоді дав такі конкретні вказівки Своєму народові щодо одягу, то невже Йому абсолютно байдуже, як одягається Його народ сьогодні? (2ВВ, 473, 474).

Питання 7:  Проте, чим найяскравіше має вирізнятися Божа дитина в світі? Матв. 5:16

– Характером… Характер виявляється в ділах і словах. Але на характер дуже сильно впливає наш одяг!

– Є певні стилі одягу, котрі не дадуть нам перебороти гордість!

Питання 8:  Ми бачимо, як усе пов’язано в людському єстві?

– Скажемо більше: на формування нашого характеру найсильніше впливає наше харчування!

– «Раби апетиту зазнають невдачі у вдосконаленні християнського характеру» (ПХ, §253).

– Якщо наша їжа нездорова, збудлива, котра подразнює чутливі закінчення наших нервів, як ми виховаємо смирення, довготерпіння, вміння промовчати?

– Саме про це наступна рубрика:

Додатки до рубрики: Жива жертва (вівторок)

Питання 1:  Читаємо вірш 17 (Огієнко).  Що це за «жертва при жертві»?

– Подивимося в оригінал: Я возливаюсь при жертві… Отже, це було жертовне возливання певної рідини, яке відбувалося під час жертвоприношення.  

Питання 2:  Ось як про це свідчить книга Числа 15:7; 28:7, 8. Яку рідину використовували при жертвоприношенні?  

– Це могла бути оливкова олія або вино. Такі возливання названі: любі пахощі.

Питання 3:  Чому любі?

– По-перше: випаровуючись на гарячому вугіллі жертовника, вони поширювали по цілому подвір’ю та навколо, справді, приємні пахощі.

– По-друге: це були важливі символи в Плані спасіння.

Питання 4:  На Кого вказували ці символи?

– Олія завжди символізувала Духа Святого. А вино? «Вино символізувало пролиття Його [Ісуса] крові за гріхи світу» (БВ, [148-149]). 

Питання 5:  Тут доречно буде запитати: як ви вважаєте, яким могло бути жертовне вино? Будь-яким?

– Всім бажаючим дослідити біблійний погляд на алкогольне вино, рекомендуємо книгу «Так пити чи не пити?».

– А щодо возливання вина на жертву скажемо тільки наступне: Ні в подвір’ї скинії, ні в її приміщеннях, ні в диханні її служителів не могло бути навіть випарів, чи запаху алкогольного напою…

Питання 6:  Що ж означає, що Павло «возливався» при жертві филипʼян? Івана 15:13

– «Апостол володів по відношенню до язичників найбільшою любов’ю» (КАСД. Т. VII. С. [160]).

– Пахощі його стражденної, жертовної любові поширювалися серед язичників і притягували їхні душі до Христа.

Питання 7:  Брати і сестри, які пахощі поширює наш характер серед людей? Яке «благоухание»? Чи таке, як миро Марії Магдалини? Івана 12:3

– «Ціною великої особистої жертви вона придбала алебастрову пляшечку “чистого, дорогоцінного нардового мира”, щоб намастити ним тіло Ісуса» (БВ, [559]).

– Вона вилила це возливання на Жертву, коли Ця Жертва була ще живою… І ці пахощі втішили серце готового йти на смерть Агнця Божого…

Питання 8:  Ми б хотіли, щоб наш характер був такими самими пахощами для Христа і людей? Що практично зробити для цього? Римл. 12:1. Ми зауважили, що найперше маємо віддати на жертву живу? Чому тіло?

– Тому, що «тіло» – наші фізичні потреби – найбільше впливають на наш характер (про що ми говорили вище), роблячи його запахом або на життя, або на смерть.  

– Тілом, як правило, люди нехтують. Але Святе Письмо свідчить, що все починається саме з нього.

– В здоровому тілі здоровий дух…  

Питання 9:  Як ми можемо принести своє «тіло в живу жертву»?  

– Нам добре відомо, що є правою рукою Триангельської вістки – здоровий спосіб життя. 

– «Реформі здоров’я належить здійснити серед нашого народу роботу, яку вона ще не звершила» (ПХ, §655).

Додатки до рубрики: Випробуваний характер (середа)

– Таку «живу жертву, святу, приємну Богові», ми бачимо в особі апостола Павла. «Крім Ісуса, мало хто переніс заради Євангелія стільки страждань, як Павло» (Посібник, 14).

– Павло гідний приклад такої живої жертви! Але не тільки він… Кінець другого розділу апостол присвятив двом особам.

– Двом своїм співпрацівникам, котрі стали так само пахощами для Христа і для филипʼян.   

Питання 1:  Читаємо Филп. 2:19-22. Які особливі риси відзначив Павло, даючи характеристику Тимофієві?

– однодумець – в оригіналі – з такою самою душею, як Павло;

– найщиріше дбає про віруючих;

– володіє цінним християнським досвідом;

– немов син для апостола…

– «Тимофій був другим Павлом…Тимофій по своїй горливості був однаковим з Павлом, бо кожен з них мав розум Христа» (КАСД. Т. VII. С. [161]).

– От що означає однодумці…

Питання 2:  Що нам відомо про цього Тимофія? Дії 16:1

– «Він був молодим, можливо, не старше 18-20 років, бо про його молодість Павло говорить ще через років 20 (див. 1Тим. 4:12)» (КАСД. Т. VI. С. 323).

– Батько Тимофія був греком…

Питання 3:  Звідки ж у цього молодого чоловіка така висока духовність? Це пояснює сам апостол Павло: 2Тим. 1:5.  

– Бабуся й мати Тимофія, з котрими був добре знайомий Павло, і спадково, і через виховання передали своєму внукові та синові свою віру…  

– Подумаймо: розділена сім’я, батько – грек, а мати й бабуся – з Божого народу. Проте з благодаттю Господа тут був вихований духовний син апостола Павла.

– Яка це добра вістка для розділених сімей…

Додатки до рубрики: «Шануйте таких» (четвер)

Питання 1:  Про якого  ще видатного керівника церкви пише апостол Павло? Вірші 25-30   

– Ім’я Тимофій означає вшанований Богом…

Питання 2:  А що означає ім’я другого керівника церкви, згаданого Павлом?   

– Ім’я Апофродит походить від імені грецької богині Афродіти. В ранній  Первоапостольській Церкві була гарна практика змінювати імена. Наприклад:

Питання 3:  Читаємо Дії 4:36. Ви не замислювалися, чому Павло не змінив ім’я Епофродита? 

– Все життя цей праведний муж мав носити ім’я язичницького божища… 

Питання 4:  Чому?

– Епофродит був живим світилом Євангелія… Подивіться, – говорило його ім’я, – що робить Бог! Носій імені мертвого божища став носієм світла Христа!

Питання 5:  Послухаємо, яку характеристику дає йому апостол Павло:  

– Брат, співробітник, співбойовник (в Огієнка), апостол, служитель. Побивався, сумував за филипʼянами.

– Тим самим словом – сумував / тужив Євангеліє змальовує агонію Ісуса в Гефсиманії (див. Марка 14:33).

Питання 6:  За ким цей Божий служитель так тужив? За своєю сім’єю? Адже він був смертельно хворий…  Читаємо вірш 26.

– Він, як і кожний служитель, прикипів серцем до своєї громади… А свої власні інтереси стояли на другому місці…

– Бувши дружиною проповідника 52 роки, я здаю собі справу, про що говорю…

Питання 7:  Ми оцінюємо самозречення й посвячення наших служителів? Як нам слід ставитися до них? Вірш 29.  А як ставитися до їх помилок?

– «Не говоріть про помилки ваших братів, котрі ще серед живих, а також зберігайте мовчання відносно помилок мертвих. Нехай їхні помилки та похибки залишаються там, куди помістив їх Бог, кинувши в морську глибочінь. Чим менше буде сказано сповідниками істини для теперішнього часу про минулі помилки та упущення слуг Божих, тим краще буде для їхніх власних душ і для душ всіх тих, кого Христос придбав Своєю кров’ю» (Пенсійні роки, 25).

ІІІ. Закінчення:

– Отож, світити, мов світила вночі…

Уставай, світися, Єрусалиме, бо прийшло твоє світло, а слава Господня над тобою засяяла! Бо темрява землю вкриває, а морок – народи, та сяє Господь над тобою, і слава Його над тобою з’являється! І підуть народи за світлом твоїм, а царі – за ясністю сяйва твого (Ісаї 60:1-3).