Скачати .PDF

Урок 4

Єдність через покірність

І. Вступ:

– Вітаю вас, брати і сестри, на уроці СШ. Сьогодні ми розпочинаємо досліджувати другий розділ послання апостола Павла до филипʼян.

Питання 1:  Який заголовок сьогоднішнього уроку?

Єдність через покірність

Питання 2:  Коли ми промовляємо слово «покірність», яку живу істоту ми відразу згадуємо?

– Звичайно, овечку, ягнятко… Я читала цікаве дитяче оповідання про пастуха й овечок.

– Виявляється, що кожний пастух має цілий набір слів, звуків і знаків, для того, щоб керувати отарою.

– Наприклад, плесканням у долоні він може наказати вівцям лягти і відпочивати. Свистом може наказати підійматися і йти за ним на пасовисько.

– А от гучним криком: «Вовк!» він наказує всім вівцям головами збитися до центру. Таким чином вони оберігають свої шиї від вовчих зубів.

Питання 3:  Що вимагається від овець, коли пастух подає певний сигнал?

– Абсолютний, беззаперечний, моментальний послух… Особливо це стосується крику: «Вовк!»

Питання 4:  Як ви вважаєте, хто раніше помічає небезпеку: пастух чи вівця?

– Однозначно, пастух… Апостол Павло, досвідчений духовний пастир, навчений Великим Архіпастирем,  помітив небезпеку для своєї духовної отари у Филипах…

Питання 5:  Яку небезпеку? Відповідає Пам’ятковий вірш: Филп. 2:2

– «Хоча церква у Филипах принесла так багато радості серцю апостола, але їх єдність була в небезпеці, розбіжності проникали в їхні ряди. Тому Павло був стурбований» (КАСД, [152]).

– Сьогодні на уроці СШ на прикладі церкви у Филипах ми детально розглянемо найважливіший чинник успіху Церкви Божої – єдність.

ІІ. Основна частина

Додатки до рубрики: Роз’єднаність у Филипах (неділя)

– Цілком можливо, що цю небезпеку розділення ще ніхто з филипʼян не помітив, але вже були перші симптоми можливого розділення.

Питання 1:  Прочитаємо Филп. 4:2.  Хто були ці особи? Дії 17:4, 12

– Як бачимо велику частину македонських церков складали почесні, шляхетні, заможні жінки.

– Між двома з них у Филипах були розбіжності; невідомо, з якої причини сталася їхня суперечка.

– Ця незгода не могла бути значною, щоб зачепити інтереси цілої церкви. Ні! Проте навіть маленька проблема в мирній, дисциплінованій громаді порушує спокій усіх (див. там само, [262]).

Питання 2:  Тому який заклик робить апостол Павло? Филп. 2:1, 2 (CUV).

– Цей не зовсім зрозумілий уривок, дослідивши його оригінал,  можна перефразувати більш зрозуміло таким діалогом:

Павло: Я вже маю великі радощі від вас (вірш 1:4). Але ви можете їх зробити завершеними, повними…

Филипяни:  Чим? Для тебе, наш духовний батько, ми готові на все!

Павло: Втіхою в Христі,  відрадою любові, спільністю духа, милосердям, щедрістю…

Филипяни:  Що ж нам зробити, щоб ти отримав це все?

Павло:  Щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однодушні й однієї думки…

Питання 3:  Пригадаємо, які стосунки склалися між Павлом та членами церкви у Филипах?

– Найкращі! Апостол молиться за них з радощами (1:4); вони приймають участь у проголошенні Євангелія (1:5); він має їх у серці, а вони так переживають за нього, ніби закуті з ним у його кайдани (1:7); він тужить за ними (1:8); навіть хоче залишитися живим, бо дуже для них потрібний!

– Одним словом – громада у Филипах для Павла – одна з найкращих і любимих!

Питання 4:  Прочитаємо ще Филп. 4:1(CUV).  Які ніжні стосунки! Хіба цього не достатньо, щоб бути задоволеним? Чому апостол такими сильними виразами благає їх про єдність?      

– «Ніщо не загрожує процвітанню спільноти віруючих більше, ніж відсутність єдності» (Посібник, 59).

– Ось чому Дух пророцтва так часто закликає: «Мені доручено сказати нашому народові: Об’єднуйтесь! Об’єднуйтесь!» (3ВВ, 412).

Додатки до рубрики: Джерело єдності  (понеділок)

Питання 1:  Як це зробити? До яких практичних кроків закликає Павло?  Филп. 2:3, 4 (CUV)

– Розглянемо кожний із цих кроків детально.

1) Нічого не робіть

– Наперекір. На мові оригіналу – егоїстично…

– З марнославства – це пуста гординя.

2) В покорі – смиренно, скромно…

– вважайте одне одного більшим за себе – вищим, прегарним…

3) Нехай кожен дбає

– не про своє – залишити самолюбство…

– але і про інших – турбуватися уважно.

Питання 2:  Зробимо підсумок порад апостола Павла:   

– Щоб досягнути єдності в Церкві, потрібно подолати свій егоїзм, гординю, почуття вищості, самолюбство, а розвивати смирення, скромність, покору.

– Прості та зрозумілі повеління…

Питання 3:  Як могли відповісти на ці накази филипʼяни?

– Все, що ти нам наказав, наш духовний батько, ми виконаємо!

Питання 4:  Брати і сестри, нам щось нагадує ця ситуація і ця обіцянка? Особливо з книги Ісуса Навина, котру ми нещодавно вивчали з вами?

– Пригадаємо, коли Ісус Навин у своїй прощальній промові представив вимоги Бога Ягве, 

Питання 5:  Що відповів народ?

– Ізраїльтяни одноголосно запевнили, що будуть служити Господеві!

Питання 6:  А що їм сказав Ісус Навин? І. Нав. 24:19

– «Ви не здолієте служити Господеві!» «Народ мав усвідомити свою повну неспроможність коритися Богові власними зусиллями… Доки вони покладалися на власну силу і праведність, вони не могли…задовільнити вимоги…. Тому даремно було присягатися, що вони вірно служитимуть Богові» (ПП, [524]).

Питання 7:  А чи могли филипʼяни виконати вимоги апостола Павла?

– Подивіться, яку високу планку поставив филипʼянам Павло:

– Подолати егоїзм… Але «егоїзм – це заголовок всіх гріхів»!

– Подолати гординю… Але «гордість – найбільш безнадійний гріх»!

– Розвивати покірність… А ця риса – протилежність гордині!

– Для грішної людини все це просто неможливо!

Питання 8:  Чи Павло це розумів? Ми думаємо, що він понизить планку? Навпаки! Він підіймає її ще вище! Читаємо Филп. 2:5. Але сам же Павло говорить, що це неможливо! Римл. 8:7!

Додатки до рубрики: Імплантація думок чи операція на розумі? (вівторок)

Питання 1:  Ви коли-небудь намагалися контролювати свої думки? Плекати думки Христові? Вам це вдавалося? А самому Павлові це вдалося? Рим. 7:18-20, 24  

– Брати і сестри, саме такого вигуку від Божого народу чекали Ісус Навин, а перед ним Мойсей, та апостол Павло.

– Павло добре знав історію свого народу! Він пам’ятав ці одностайні обіцянки, котрі невдовзі перетворювалися на відступництво…

– І вожді Божого народу, і Сам Бог Ягве чекали іншої відповіді…

Питання 2:  Якої?

– Тієї, котру через багато століть виголосив фарисей із фарисеїв:  Окаянний я чоловік! (Рим. 7:24, переклад П. Куліша). 

– Для всіх окаянних, безсилих виконати хоч б один пункт зі списку для филипʼян, Павло дає надію…

Питання 3:  Читаємо Филп. 2:6-8

– Ці тексти – змальовують ілюстрація обкладинки нашого Посібника СШ. Бог Син безмежно умалився, упокорився, поєднавши Свою Божественну природу з людською. 

Питання 4:  Для чого? 

– Щоб простягнути нам руку і поєднати нашу людську природу з Божественною. Він причастився до людського єства, щоб причастити нас до Божого Єства…

Питання 5:  Ми зауважили цікаве слово у заголовку цієї рубрики за вівторок? 

– Імплантація… Тричі це слово вживає Дух пророцтва в книзі «Бажання віків». Вдома ми можемо знайти це слово на с. 357 [407-408]; 359 [409]; 446 [509].

Питання 6:  Що ж таке «імплантація»?   

– Дамо спрощене означення цього слова. Імплантація – це об’єднання в одне ціле якихось частин; вживляння чогось у певне середовище для тривалої дії.

– Терміни імплантат або імплант сьогодні популярний у стоматології. Хтось із нас, можливо, навіть носить такий імплант.

Питання 7:  А тепер послухаємо слова Духа пророцтва:   

– «Царство Христа… приходить шляхом імплантації природи Христа в людське єство завдяки дії Cвятого Духа» (БВ, 447 [509-510]).  

– Природа Христа вживлена / врощена в людське єство.

Питання 8:  Яким образом Сам Ісус представив це поєднання? Івана 15:1, 4

– «Пагінець, прищеплений до лози, волокно за волокном, жилка за жилкою вростає в стовбур лози… Людська природа Христа торкнулася нашої людської природи, а наша людська – Божественної. Отже, за посередництвом Святого Духа людина стає учасником Божественної природи» (БВ, 597 [674-676]).

– «Учасники Божественної природи… Для нас це означає все!» (РЧ, 2023. 18/7).

Питання 9:  А що я маю робити, аби причаститися до Божого Єства? Щоб  природа Христа була імплантована в моє єство?

– Перебувайте в Мені, – сім разів повторює Ісус в цьому уривку! І ми говоримо про це майже на кожному уроці.

– Відносини з Богом, спілкування з Ним, особливий первоплід нашого ранкового часу, вертикаль…

– Це ж так легко і просто! І це єдине, що дасть нам покірність, а тому і єдність!

Питання 10:  Чому ж для багатьох із нас це видається неможливим?

– Тому, що розвиток стосунків з Богом вимагає нашого найдорожчого ресурсу – часу… Подумаймо, а на яку незбагненну Жертву заради нас пішов Христос!

Додатки до рубрики: Думки Христа (середа)

– Я б на місці апостола Павла організувала другий розділ інакше. Спочатку поставила би саме ці вірші про Христа – 6-8…

– А після них уже написала би вимоги – вірші 2-5.

Питання 1:  Чому апостол вибрав інший порядок?

– Тому, що він вже про це писав… Цілий перший розділ послання до филипʼян пронизаний цією ідеєю – Христос все й у всьому. 

– І другий він починає тією ж істиною (2:1, 5).

Питання 2:  Переконаємося в цьому:  

– Святі у Христі (1:1);  любов Христа Ісуса (1:8); праведність через Ісуса (1:11); хвала в Христі Ісусі (1:26); радість в Господі (4:4).

– В Христі заохота, потіха любові, спільнота духа, серце та милосердя; думки в Христі Ісусі (2:1, 5).

– Отже, Павло сподівався, що його читачі зауважать цю ідею.

Питання 3:  Є ще одна причина такого порядку другого розділу: 

– Апостол спочатку описав усі вимоги Господа до Його дітей, показав висоти на яких Він бажає їх бачити, щоб вони зрозуміли, що їм це не під силу.

– А тоді він найсильнішими словами відкриває таємницю духовних перемог – Боголюдська природа Господа Ісуса Христа.

Питання 4:  Подивимося знову на обкладинку нашого Посібника СШ.

– Ось Христос… Однією рукою Він тримається за Бога.  

Питання 5:  Якою? Що є цією рукою Ісуса, котра тримається за Бога?

– Це Його Божественна природа. Ісус на землі був повністю Богом і повністю людиною.

– Він не залишив Божественну природу на Небі. Він був Богом в людському тілі.

– Але Божественна природа Ісуса була в пасивному стані. Він ніколи, ні разу не використав її для Себе.

Питання 6:  А як же Йому вдалося настільки, аж до образу раба упокоритися? І до смерті, до того ж хресної? Івана 5:19; 10:30, 38

– Ісус, як Людина, досягав упокорення так само, як це маємо робити ми! Через вертикаль!

– Через єднання з Отцем. А коли людський гріх розірвав цей зв’язок, Ісус помер від розриву серця…

Питання 7:  Чи Павло досягнув такої єдності Богом? Гал. 2:20.  А що ми можемо сказати про себе, про свою єдність з Богом?

– Подумаймо, брати і сестри, на чому або на кому ми будуємо? Нас усіх спіткало велике «наводнення» – війна…

– І для багатьох із нас вона виявила: скеля чи пісок у нашому «фундаменті».

Додатки до рубрики: Думки Христа (четвер)

Питання 1:  Тепер подивимося на другу руку Ісуса… Це Його людська природа. Читаємо Филп. 2:7.

– Пишучи ці слова, «Павло палко прагнув, щоб люди побачили й усвідомили приниження Христа» (СЗ, [398]).

Питання 2:  Якими двома словами апостол змальовує приниження Ісуса?

– Умалив Себе, – це грецьке екеносен – спустошив Себе, віддав усе, відмовився від усього, позбавив Себе авторитету… (КАСД. Т. 12. С. 128).

– Упокорив Себе – в оригіналі етапейносен – принизив Себе, піддав Себе сорому, ганьбі…

Питання 3:  Чому Він пішов на таке приниження?

– «Його любов до людини робила Його здатним охоче приймати будь-яке приниження гідності та зносити будь-яку образу» (СЗ, 398 [499-500]).

– «Цар слави надзвичайно принизив Себе, прийнявши людську подобу. Ангели, які були свідками Його слави в небесних оселях… були приголомшені, побачивши свого Божественного Володаря в такому  великому приниженні» (РЧ. 2025. Мараната.3 січня).

Питання 4:  Але чим для нас, людей стала людська природа Христа?

– «Людська природа Сина Божого – все для нас. Це золотий ланцюг, котрий зв’язує наші душі з Христом, а через Христа – з Богом» (1ВВ, [244]).

– Тому «молімся так: Відкрий мені Себе, щоб по Твоїй незрівняній благодаті я міг триматися за золотий ланцюг – Христа – котрий був спущений із небес на землю, щоб я міг ухопитися за нього і вознестися на висоту» (РЧ, 2006. 5/1).

– Тільки таким шляхом Сам Спаситель імплантує Свою Божественну природу в нашу людську. Тільки так ми зможемо стати покірними Божими дітьми.

– А Церква зможе стати об’єднаною і єдиною.

ІІІ. Закінчення:

Питання 1:  Ще раз подивимося на обкладинці на людську руку Ісуса… Чому вона порожня?

– Це залежить від мене і від вас… Там має бути ваша і моя рука…

– Ісус чекає на вас і на мене, на нашу простягнуту до Нього руку.

Питання 2:  Чи вхопимося ми за цей золотий ланцюг?  Чи будемо щоденно причащатися до Його Божого Єства?

– Запрошую кожного з нас зараз, під час молитви прийняти рішення завтрашній день розпочати з Ним і для Нього.

– І як пам’ятку такого рішення, вдома домалюймо на обкладинці свого Посібника свою руку, що вхопилася за руку Ісуса.

Молитва