Такий Бог
Такий Бог…
Миколка вийшов з хати і зупинився в нерішучості.
– А може, не їхати? Але так кортить! Гості з далекої країни, велика, сяюча церква, чудовий хор… Так хочеться усе це сьогодні побачити!
Але…
Хоча і в маленькому містечку, де живе хлопчик, також є невеличка церква, та хочеться іноді поїхати туди, у велике місто, послухати проповіді, хор. Тим більше, що сьогодні – будній день, їх маленька церква закрита, а там буде така урочистість з приводу приїзду зарубіжних гостей.
Але…
Десь там в куточку маленького серденька ворушиться неспокій…
– Це, мабуть, совість, – подумав хлопчик. – Тому мені і лячно їхати. І чому я був сьогодні таким поганим? Мамі нагрубив, братика образив… А, будь що буде! Їду!
Рішучим кроком Микола попрямував на автобусну зупинку. Автобуси в їх містечку лише прохідні, тому часто доводиться довгенько простоювати на вітрі й морозі і чекати.
Минуло 15 хвилин. Раптом на горизонті з’явився автобус.
– Нарешті! – зрадів хлопчик.
Але ще здалеку було видно, як автобус перехилився на один бік – переповнений. Миколка почав відчайдушно махати рукою, але водій навіть не подивився в його бік.
– Ти не хвилюйся, – заспокоїв його літній дядечко, що підійшов на зупинку в цей момент. – Зараз має приїхати ще один, він обов’язково зупиниться!
Невдовзі під’їхав величезний КамАЗ, дядечко махнув рукою, забрався у теплу кабіну, а хлопець знову залишився один на порожній дорозі… Холодний вітер жене рідкі колючі сніжинки…
А неспокій в куточку маленького серденька починає говорити усе настирливіше:
– Ти думав бути сьогодні таким поганим і спокійно поїхати на богослужіння? А про покарання ти забув?
Незабаром на горизонті з’явився той автобус, про котрого згадував незнайомий дядечко. Але і він перехилився на бік. Хлопець з усіх сил почав махати, потім зложив руки у благальному жесті.
– Господи! Дай, щоб він зупинився! Прости мені усе погане! – шепотів бідний Миколка.
Шофер розвів руками, даючи знати, що місць немає, і, не зупиняючись, поїхав далі.
О, тепер внутрішній неспокій говорив на повний голос!
– Ти думав нагрішити, наробити зла, а потім за один момент тобі усе проститься? Е, ні! Спокутуй тепер свою вину!
Та раптом із снігової пелени виринув сяючий червоний «Ікарус». Микола без усякої надії механічно підняв руку. Машина м’яко загальмувала, розчинилися навстіж блискучі двері, і «маленький грішник» ніби уві сні, не вірячи тому, що сталося, увійшов в теплий, напівпорожній салон… Опустився у м’яке крісло, заплющив від насолоди очі, і уявив собі, як він стояв би на одній нозі, стиснутий звідусіль пасажирами у тих двох попередніх автобусах…
– Господи, – шепотів Миколка. – Мама мені казала, що Ти добрий, що Ти не поводишся з нами так, як ми того заслуговуємо. Але, що Ти такий… такий… я ніколи не знав! Дякую Тобі, що Ти ТАКИЙ…
Скажіть, будь ласка, шановні дорослі читачі, коли ви востаннє молились молитвою Миколки? Коли востаннє зробили відкриття, що Бог Такий? Десять років тому? Рік? А можливо, сьогодні? Запрошую вас разом споглянути на ТАКОГО Бога, і після цього споглядання ми неодмінно також станемо трішечки такими…
Якось, читаючи всього чотири євангельських слова, у мене перехопило подих і не знайшлося слів, щоб сказати, Який саме Бог… Я лише твердила: «Ти Такий… Такий… ТАКИЙ»…
Ось ці чотири вражаючі слова: «Прийдіть до Мене всі»… (Матв. 11:28)
Всі? Ми не звикли, щоб всі… А винятки? «Прийдіть до Мене всі, крім…»
Звичайно, я розумію, винятки не можуть складати добрі, гарні, культурні, інтелігентні. Але ж отой…
Крім… «прокаженого» грішника
– Знаєш, Господи, як його називають в суспільстві? «Дно», «бич», «трутень», «покидьок»… Та що там суспільство! Хочеш, я намалюю його портрет словами пророка Ісаї? «Хвора вся…голова, і все серце боляще… Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому: рани й гудзі, та свіжі порази невичавлені, і не позав’язувані, і оливою не порозм’якшувані» (Іс. 1:5, 6).
Брр… Мені здається, що цей мусить бути винятком. На нього навіть неприємно дивитись! Я ні разу не чула, щоб подібних людей запрошували в культурне товариство, та вони і самі не прийдуть туди! Отже, я думаю, що Ти скажеш: «Прийдіть до Мене всі, крім “прокаженого” грішника»…
Однак, послухайте, що говорить ТАКИЙ Бог:
– «Прийдіть…говорить Господь: коли ваші гріхи будуть, як кармазин, – стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, – то стануть мов вовна вони» (в. 18).
Як чудово ці слова звучать на давньоєврейській мові, мові пророка Ісаї! Перед словом прийдіть в оригіналі стоїть спонукальна частка, котру неможливо перекласти нашою мовою. Зміст цього короткого слова, що складається всього із двох букв, найкраще можуть передати наступні вирази: «Ну, будь ласка!», «пожалуйста!»
Ви, котрі обросли гріхом, немов проказою, ви, котрі на самісінькому «дні», «бичі», «трутні» і «покидьки», кого стидаються родичі, знайомі… На кого неприємно дивитись… До вас сьогодні говорить ТАКИЙ Бог, говорить як до шляхетних:
– Ну, будь ласка, прийдіть до Мене! Я не відсахнуся від вас, Я покладу руку на ваше понівечене тіло і в ньому запульсує нове життя.
– Господи, Який Ти дивний! Невже Ти Такий? Як добре, що Ти ТАКИЙ!
Крім… Марії Магдалини
– Господи, а он ту жінку, невже Ти запросиш? Вона щоранку стоїть біля мосту, розмальована, в визивному одязі і зупиняє машини… Всі знають, чого вона там стоїть… Усе місто знає про її заняття… Її аж ніяк не можна запрошувати, бо Ти ж знаєш, якою буде репутація церкви! А як зреагують члени церкви? Та її просто виженуть геть!
О, та вона і не чекає Твого запрошення! Вона вже тут! Більше того! Вона насмілилась доторкатися до Тебе, окропивши Твої ноги сльозами і обтерши своїм волоссям! Може її ніхто б і не помітив, але оце миро… Його пахощі видали її.
І реакція присутніх саме така, якої можна було сподіватись: похмурі, зневажливі погляди…
– Ш-ш-ш… зашепотіли відразу усі. – Як вона сюди потрапила? Де слуги? Виведіть її, проженіть!
– А що Ти, Ісусе, скажеш? Накажи ж їй, щоб вона непомітно вийшла.
Але ТАКИЙ Бог глянув на Марію Магдалину лагідним поглядом і промовив:
– Не хвилюйся! Як добре, що ти прийшла! Я Сам вступлюся за тебе.
І над отруйним шепотінням обурених святош залунав Його дивний голос:
– «Т.3. с.485 Навіщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло … Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон. Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися це Євангеліє в усьому світі,буде розповідатися і про те, що вона зробила, – на згадку про неї» (Матв. 26:10, 12, 13).
Друзі! Хто б ви не були, якою б репутацією ви не користувались, ви не становите винятку! Оцей ТАКИЙ Бог говорить до вас: «Прийдіть до Мене всі!» Всі: зрадники-митники, багаті, бідні, хворі, каліки, грішники і блудниці, – приходьте всі!
Як добре, що Бог і сьогодні ТАКИЙ! І сьогодні Він, Той, Хто рухає Всесвітом, – Друг митників і грішників!
Крім… скептика Натанаїла
– Так, Господи, я вже починаю розуміти. Ти запрошуєш прийти всіх нещасних, бідних грішників, всіх «втомлених і обтяжених». Але он той…. Ти його точно не запросиш. Він аж ніяк не вважає себе втомленим і обтяженим! Такого скептика я ще не зустрічала! Він з усього глузує і кепкує. Ось послухай:
– З Назарета? Син теслі? «Чи може бути щось доброго з Назарета?» (Йоан. 1:46)
– Хіба Ти запросиш таку людину? Але подивись, він вже тут! Його запросив друг Филип, і як не дивно, він прийшов! Скажи ж йому таке, щоб він зрозумів, нарешті, хто він є! Або хоч подивись на нього так, щоб до нього дійшло!
Але ТАКИЙ Бог подивився на Натанаїла Своїми проникливими очима, нахилився до нього, і м’яко, таємниче, майже пошепки сказав:
– «Я бачив тебе… під смоківницею»… (в. 48)
Натанаїл здригнувся…
– Так, так, коли ти самотньо журився в твоєму таємному куточку, коли серце твоє боліло від нерозв’язаних проблем і ніхто не чув його беззвучного зойку, Я бачив тебе.
– О Учителю! Я ніколи не знав, що Ти Такий! ТАКИЙ! «Ти – Син Божий! Ти – Цар Ізраїлю!» (в. 49).
Дорога наша молодь! Молодість – час скептицизму, і мабуть тому, що саме за такою маскою найзручніше приховати невпевненість, страх перед невідомим майбутнім, боязнь перед великими рішеннями. Сьогодні Такий Бог бачить ваші сумніви і страхи, Він готовий розв’язати ваші проблеми. Приходьте до Нього з усім вашим багажем страхів і хвилювань, Йому не важко їх понести, адже ТАКИЙ Бог – Великий Носій людських тягарів.
Крім… невіруючого Хоми
«Прийдіть до Мене всі»… Невже після цього не стоїть слово крім? Мені здається, що все-таки один виняток я знайшла.
– Ось цього, скільки б Ти, Господи, не запрошував, він все одно не прийде! Це абсолютно невіруюча людина! Послухай, що він наважується говорити!
– Що? Він живий? Та хто в це може повірити? Тільки не я! А хто Його бачив? Покажіть мені Його! Розумна людина може повірити лише в те, що бачить, і до чого доторкається!
– Господи, хіба Ти можеш запросити такого атеїста?
– Ні! – відповідає Ісус. – Я його не запрошую. Це єдиний виняток із запрошення. « Прийдіть до Мене всі, крім Хоми»… Я його не запрошую, бо Я Сам прийду до нього. Я підійду до нього так близько, що він відчує подих ТАКОГО Бога і скажу йому:
– «Поглянь на Мої руки, простягни свою руку і доторкнися до Мого боку»…(Йоан. 20:27)
А він затруситься від такої близькості Такого Бога і прошепоче:
– Невже Ти ТАКИЙ? О, «Господь мій і Бог мій!» (в. 28)
Приходьте у будь-який спосіб
«Прийдіть до Мене всі…» Яке щастя, що після цих слів не стоїть маленьке неприємне слово крім… Приходьте всі! Приходьте всі без винятку! Приходьте у будь-який спосіб!
– Господи, а можна до Тебе прийти через дах? Ти не обуришся, якщо на Тебе зі стелі почне сипатись штукатурка? А чи можна до Тебе прийти по воді? А можна в натовпі тільки доторкнутися? А глянути на Тебе з дерева? А як песик за малою крихтою хліба, можна? А скинувши своє дрантя? А можна, скрегочучи зубами із ланцюгами на руках? А навпомацки?
– Можна! Можна! «Прийдіть до Мене всі!» Приходьте будь-яким способом, приходьте в будь-який час!
Приходьте у будь-який час
– О, як добре, що Бог ТАКИЙ, що до Нього можна прийти вночі, – шепоче, сторожко озираючись, крадучись сонними вулицями «Никодим». – Я парторг, а до пенсії ще 2 роки…
І такому ТАКИЙ Бог скаже таке, що ще нікому не казав, хто приходив серед дня: «Бо так Бог полюбив світ, що дав Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Йоан. 3:16).
Друзі! Приходьте в спеку дня, коли ніхто вже не приходить… Він чекатиме вас біля криниці прохолодної води. Він напою вас живою водою… Приходьте рано-вранці, навіть до пустого гробу ваших надій, і ви почуєте таке знайоме: Маріє… Приходьте у будь-який час!
Приходьте тоді, коли вже пізно
– Пізно… пізно… – шепочуть ледь чутно чиїсь потріскані уста. – Мої ноги, мої руки прибиті до хреста… Я вже ніколи не зможу прийти! Ніколи! Усе минуло… З останніх сил я можу лише крикнути: Пізно! Пізно! «Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє!» (Луки 23:42)
– Тихіше, друже, не кричи! Я тут, я поруч із тобою на такому самому хресті… «Ти будеш зі Мною в раю!» (в. 43)
– Господи! – виривається із згасаючого серця. – Невже Ти Такий? ТАКИЙ?
Помирав майор міліції… Помирав і ніяк не міг померти. День, другий… Дружина, не мігши стерпіти муку чоловіка, запропонувала:
– Петре, я буду промовляти молитву «Отче наш», а ти повторюй за мною.
– Але ж я ніколи не молився…
– Нічого, повторюй. «Отче наш, Який на небесах».
– «Отче наш, Який на небесах», – повторював помираючий.
………….
– «І прости нам борги наші»…
– «І прости нам борги наші»…
Запанувала тиша… Це були останні слова майора міліції…
О, ТАКИЙ Бог! «Цього достатньо», – оголосив Він…
Над усією землею, над могилами і хрестами, над сімома мільярдами такого нещасного і шаленого світу лунає голос ТАКОГО Бога: «Того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть»… (Йоан. 6:37)
Ольга Стасюк
