Так пити чи не пити?

Внимание! Для книги “Пить или не пить?” готовится профессионалами-медиками блок научной информации об умеренном употреблении алкогольных напитков. Поэтому книга будет представлена на сайте позже.

Так пити чи не пити?

Проблема помірного вживання християнами алкогольних напоїв існує здавна. Та якщо раніше цей явний чи таємний порок викликав сором і каяття, то тепер уже ніхто не ховається, не виправдовується, і навіть більше – у вузькому колі своїх одновірців пропагує користь помірного вживання вина, особливо червоного. Мовляв, так стверджує медицина, наука й навіть… Святе Письмо! То схвалює чи засуджує Біблія помірне вживання алкогольних напоїв?

Прихильники помірності зазвичай апелюють: «Покажіть нам хоча б один текст у Біблії, котрий забороняє пити вино!» Дивно, але чомусь не виникає запитань щодо наркотиків, хоч у Святому Письмі немає жодної заборони щодо їхнього вживання, а стародавні люди були добре знайомі з наркотичними речовинами. Чомусь ніхто з християн не шукає біблійних заборон на багатоженство, а їх там і немає, навпаки, священні сторінки рясніють фактами полігамії!

Теологи популярно пояснюють, що існують два види біблійних заборон: вербальні, які виголошують конкретну словесну заборону, і контекстуальні, очевидні з контексту Святого Письма, особливо негативних ілюстрацій із життя його персонажів. 

П’яні відразливі сцени з життя Ноя і Лота залишають у свідомості читача незгладиміший слід, ніж коротке «не пий вина!» Розуміючи все це, християни чомусь так уперто дошукуються вербальної заборони на вживання вина… А чи знаходили ви біблійну заборону на суїцид? Наприклад: «Не вбиватимеш самого себе». «Безперечно! – скажете ви. – Адже шоста заповідь наказує: “Не вбиватимеш”. Це стосується й убивства самого себе». 

У такому разі що ви думаєте щодо такого постулату: порушення законів нашого єства –  такий самий гріх, як і порушення однієї з Десяти Заповідей, бо ми не можемо порушувати закони природи, не порушуючи при цьому Закону Божого? Тож хіба в шостій заповіді не йдеться й про знищення самого себе через порушення законів природи – вживання того, що Бог не дав на їжу та пиття?

Порушення цієї заповіді саме в такому розумінні тягне за собою особливе покарання: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе Він у вас?.. Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог» (1 Кор. 6:19; 3:17). 

Позиція схвалення християнами помірного вживання алкогольних напоїв ґрунтується на трьох найголовніших положеннях:

  • теорія вина одного виду;
  • теорія квасного одного виду;
  • гіпотеза про відсутність стародавніх технологій збереження безалкогольного соку.

У такій послідовності буде проходити і запропоноване дослідження.

        ТЕОРІЯ ВИНА ОДНОГО ВИДУ

Ця теорія ґрунтується на наступному узагальненні: «У Писанні згадується вино тільки одного виду, і біблійне слово “вино” означає винятково алкогольний, тобто ферментований (переброджений) напій». 

Якщо ця теорія істинна, тоді позиція Святого Письма щодо вина має бути також однозначною – або позитивною, або негативною. Однак у Біблії неодноразово трапляються уявно суперечливі думки із цього питання. 

Неоднозначна позиція Святого Письма

Схвалення вина. Чимало біблійних текстів схвалює вино, називаючи його складовою Божественного благословення. Наприклад: «Нехай же дасть тобі Бог небесну росу, й багатство землі – достаток пшениці та свіжого вина» (Бут. 27:28); «Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі, і вино, що серце людині воно звеселяє…» (Псал. 104:14, 15); «О, всі спрагнені, – йдіть до води… І йдіть, без срібла купіть живності, і без платні вина й молока!» (Ісаї 55:1).

Засудження вина. З іншого боку, значно більше текстів змальовує вино як зло та прокляття, забороняючи навіть дивитися на нього: «Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той п’янкий не князям, щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права!» (Прип. 31:4, 5); «Не дивись на вино, як воно рум’яніє, червоніє, як виблискує в келиху, й рівненько ллється, – кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка» (Прип. 23:31, 32); «Вино – то насмішник, напій п’янкий – галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий» (Прип. 20:1).

Як бачимо, ставлення Святого Письма до вина неоднозначне й навіть видається суперечливим. Як же розв’язати цю позірну розбіжність? Біблійна наука герменевтика пояснює: уявна біблійна суперечність може свідчити про відносну, але не абсолютну сутність суб’єкта. Тобто вино, представлене у Святому Письмі, не одного виду і як термін має більш ніж одне значення. 

Значення слова «вино» в Біблії   

У масоретському тексті вживається 13 слів, які в Синодальному перекладі позначені як вино. Ми не розглядатимемо кожне із цих слів, звернемо особливу увагу лише на два з них, найуживаніші в оригіналі Старого Завіту: тіро́ш (виноградний сік) і йа́йін  (вино). У Септуагінті – грецькому перекладі Старого Завіту – слово йа́йін має свій давньогрецький аналог: о́йнос (вино).

Давньоєврейське слово «тіро́ш» у Старому Завіті вживається в 38 текстах і в кожному з них позначає лише чистий, непереброджений виноградний сік. Ось кілька біблійних прикладів використання слова «тіро́ш»: «Опустошене поле, упала в жалобу земля, бо спустошене збіжжя, вино молоде [тіро́ш] пересохло, зів’яла оливка» (Йоіла 1:10); «Так говорить Господь: Коли в гроні знаходиться сік виноградний [тіро́ш], і хтось скаже: “Не псуй ти його, бо благословення у ньому”» (Ісаї 65:8).

У різних слов’янських перекладах слово «тіро́ш» часто перекладене просто як вино, без вказівки, яке саме вино мається на увазі. Ось деякі приклади: «Якщо ви справді будете слухатись Моїх наказів… Я своєчасно даватиму дощ вашій землі… і ви збиратимете своє збіжжя, своє вино [тіро́ш – в оригіналі], і свою олію» (П. Зак. 11:13, 14 – суч. укр. переклад); «Безпечно житиме собі Ізраїль. Джерело Якова – на землі, багатій пшеницею та вином [тіро́ш], а небо його зрошуватиме росою» (П. Зак. 33:28 – той самий переклад).

Отже, єврейське тіро́ш – виноградний сік – перекладене в наших Бібліях і як молоде вино, і як виноградний сік, і як вино.

Давньоєврейське слово «йа́йін» теж перекладається як вино. Природно очікувати, що йа́йін означає щось протилежне до тіро́ш, тобто переброджений виноградний сік. Саме такої помилки припускається більшість сучасних теологів, стверджуючи, що біблійне слово «йа́йін» завжди означає тільки алкогольне вино. 

Дозвольте представити цілком несподіване значення цього слова: «І буде забрана радість та втіха із саду, а по виноградниках пісні не буде… вина [йа́йін – в оригіналі] по чавилах не буде топтати чавильник, – окрик радості Я припинив» (Ісаї 16:10). Очевидно, що тут словом «йа́йін» названий вичавлений з-під преса чистий, безалкогольний виноградний сік. Тож запам’ятаймо таку біблійну аксіому: якщо в Писанні сказано про вино з-під преса або з чавила – це завжди означає безалкогольний сік.

«Збирайте вино [йа́йін] й літні плоди та оливу, і складайте в ваш посуд, і сидіть у ваших містах, які ви зайняли… І зібрали вина [йа́йін] та літніх плодів дуже багато» (Єрем. 40:10, 12). Безсумнівно, збирати з виноградників і полів можна лише свіжі продукти, не зіпсуті й не переброджені. 

«Немовля й сосунець умлівають голодні на площах міських. Вони квилять своїм матерям: “Де хліб і вино [йа́йін]?”… Душі свої випускають на лоні своїх матерів» (Пл. Єрем. 2:11, 12). Зрозуміло, що немовлята не могли просити алкогольного напою, вони чекали чистого виноградного соку, який був частиною їхнього природного харчування.

За класифікацією теологів, зі 141 посилання на слово «йа́йін» 71 раз воно вказує на безалкогольний чистий сік і 70 – на вино переброджене. Тому йа́йін у Біблії – генеричний вислів (родове поняття) для позначення і безалкогольного виноградного соку, і алкогольного вина, що зазнало бродіння, і навіть виноградних ягід. У стародавніх мовах слово «вино» передбачало широкий набір продуктів на основі винограду. Лише в останні часи, у міру того як алкогольне вино завойовувало смаки споживачів, цим поняттям майже завжди позначають лише п’янкий напій.

Давньогрецьке слово «о́йнос» вживається в Новому Завіті лише 34 рази, до того ж з його контексту не завжди можна зрозуміти його точне значення. Однак значення о́йнос можна визначати також за Септуагінтою, де це поняття вживається з подвійним значенням: і як п’янкий напій, і як чистий виноградний сік. 

Ось деякі приклади, коли єврейське тіро́ш перекладене грецьким ойнос у значенні чистого, неп’янкого виноградного соку: «Ти даєш більшу радість у серці моїм, ніж у них, як помножилося їхнє збіжжя та їхнє вино молоде [тіро́ш перекладене грецьким о́йнос]» (Псал. 4:8); «І будуть комори твої переповнені ситістю, а чавила твої будуть переливатися вином молодим [о́йнос]» (Прип. 3:10); «І токи наповняться збіжжям, давильні ж кадки будуть переливатися вином молодим [о́йнос]» (Йоіла 2:24).

Перекладачі Святого Письма можуть просто розгубитися: яке ж зі значень слова «вино» обирати в кожному окремому випадку? На це питання існує універсальна відповідь: згідно з контекстом. Та стверджувати, що слово «вино» в Писанні вживається лише в значенні п’янкого напою, неправильно. Як бачимо, теорія вина одного виду безпідставна. 

Значення слова «вино» в небіблійному контексті

Слово wine (вино) у тлумачних словниках англійської мови XVIII-XIX ст. мало значення і чистого, безалкогольного виноградного соку, і п’янкого вина. Так само й в інших мовах. Навіть Тлумачний словник Володимира Даля (1861) у рубриці «вино» поруч зі значенням алкогольного напою пропонує ще такі його значення: вино-самоплив – вино, яке нібито випливає з перестиглого винограду, імовірно, злегка відтиснуте; німе вино – вино, яке не бродить. 

У юдейській небіблійній літературі слово «йа́йін» (вино), використане у Старому Завіті, також мало не одне значення. Щоб переконатися в цьому, перегляньте Єврейську енциклопедію (1901), Юдейську енциклопедію (1971), Вавилонський Талмуд, книгу «Галакот Гедалот» або ознайомтеся з повною версією даного дослідження в однойменній книзі Ольги Стасюк «Так пити чи не пити?» на сайті автора (www.olgastasyuk.com).  

Давньогрецьке слово «о́йнос» у світському вживанні теж мало два значення. Саме в значенні чистого, неперебродженого виноградного соку його нерідко використовували Аристотель, Аттеней Граматиста, Папіас, Проклус, Етенаус.

Морально-етичний аспект теорії вина одного виду

Якщо прийняти теорію вина одного виду як істинну, тобто погодитися з ідеєю, що кожне слово «вино» в Біблії означає п’янкий напій, у деяких священних текстах з’являться нерозв’язні морально-етичні суперечності. Розглянемо декілька таких текстів. 

Проблема з вином у Кані Галілейській (див. Івана 2:1-10). Якщо слово «вино» в цьому уривку позначає алкогольний напій, це значить, що вино, приготоване сім’єю молодят для весільного бенкету, було алкогольним. Гості, за словами розпорядника бенкету, уже так «понапивалися», що не могли розібрати смак нового вина… А Христос створив, за сучасними підрахунками (згідно з об’ємом рідини у наповнених посудинах), ще 600-800 літрів алкогольного вина, і всі гості продовжили ним впиватися. І це можна назвати поміркованим питтям? Ми можемо собі уявити, у якому стані з такої громадської пиятики розходилися гості й Кого можна було б звинуватити за таке неподобство? Чи прийнятна така картина з погляду моралі та етики? Очевидна нісенітниця!

Захисники помірного вживання алкоголю вказують у цьому уривку на текст 10: «Та й каже [весільний староста] йому [молодому]: “Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг”». Тут загострюється увага на давньогрецькому слові «метюсто́сін». У більшості версій воно перекладене як нап’ються, понапиваються й нібито свідчить про те, що вино на весіллі було п’янким.

Справді, одне зі значень слова «метю́о»напиватися, бути нетверезим, пиячити. У Новому Завіті воно вживається лише 5 разів саме в такому значенні. Однак у Септуагінті це слово та його похідні згадуються 35 разів! 

Проаналізуймо, якими значеннями наділяє його саме́ Писання: «Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил: вони з ситості дому Твого напоюються [метюсте’сонтай]» (Псал. 36:8, 9). «Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть [метю́се] і родючою вчинить її» (Ісаї 55:10). «І буйволи зійдуть із ними, і телиці з биками, і напоїться [метюстe’сетай] кров’ю їхній край, і насититься туком їхній порох» (Ісаї 34:7). «І буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний [метю́он] сад» (Ісаї 58:11).

 Отже, людина може бути напоєною із ситості дому Божого; земля може напоїтися дощем і навіть кров’ю; сад може бути напоєний вологою. Це слово та його похідні, як правило, використовуються в значенні рясноти, а не як пиття. І розпорядник бенкету в Кані Галілейській цілком міг використати його саме в такому значенні.  Тоді його докір нареченому міг би звучати так: «Кожна людина подає перше добре вино, а коли наситяться/переситяться/будуть напоєні, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг». Як каже українська приказка: «Вміли готувати, та не вміли подавати».

«Не впивайтеся вином» (Ефес. 5:18). Це ще один текст у Новому Завіті, де використано слово із цього ж семантичного кола: цей текст часто використовують любителі випити, щоб виправдати свою пристрасть. «І не впивайтеся [метю́скесте] вином, у якому розпуста; а наповнюйтеся [плеру́сте] Духом». Проведемо коротке дослідження щодо тлумачення цього тексту з урахуванням чотирьох контекстів.

Біблійний контекст. Такі дивні протиставлення «упивайтесянаповнюйтеся», «вино – Дух» не належать лише перу апостола Павла.   В Євангелії Луки ми знаходимо надзвичайно сильну алюзію на протиставлення Павла: «Ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері» (Луки 1:15), – передрік ангел про Івана Хрестителя. 

Буквальний переклад цього тексту виглядає так: «Вино і сікер ні, не вип’є, але Духом Святим буде наповнений ще з утроби матері його». У цьому уривку ми знаходимо те ж саме протиставлення вина та Духа, те ж саме однокореневе слово «плестe’сетай» наповнюватися. І зауважте, як категорично з подвійним запереченням заявляє ангел: «Ні, не вип’є!» Жодного разу, ніколи! А далі йде антитеза: Але Духом Святим буде наповнений.

Історичний контекст. Найголовнішу роль у диких оргіях, пов’язаних з культом Артеміди в Ефесі, відігравали саме алкогольні напої. Божевільні танці, дикі вигуки та гучна музика викликали екстаз, релігійну нестямність, безпам’ятство, несамовитість, які вважали духовним єднанням з божеством. Пальма першості в досягненні такого божевільного стану належала алкоголю. 

Апостол Павло, перебуваючи в Ефесі тривалий час, не раз ставав очевидцем такого біснування його мешканців і прекрасно розумів найтісніший зв’язок між спиртними напоями та єднанням з божеством, а насправді – з нечистими духами (див. ще в 1 Кор. 10:20).

Психологічний контекст. Сучасному слов’янському читачеві все це особливо зрозуміле, оскільки зв’язок між спиртними напоями та сповненням бісівського духа простежується навіть у зв’язку слів спирт і спіритизм, що мають один корінь. А якщо поглянути на цю проблему з позиції психології, можна сказати досить прямо: спиртні напої в будь-якій кількості знімають Божественні бар’єри з інтелекту людини, допускаючи туди – у Святе храму людського єства – нечистих духів, бісів. Тому в людини залишається тільки одна з двох альтернатив: або вживати вино й наповнюватися нечистим духом, або відмовитися від алкоголю й сповнюватися Духа Святого. Одне з іншим абсолютно несумісне.

Граматичний контекст. Чомусь прихильники помірного пиття зосереджуються саме на словах: «Не впивайтеся вином…» А що далі? «…у якому розпуста». Апостол абсолютно чітко показує, що не у впиванні проблема розпусти, а в самому вині! Не в кількості, а в його властивості – вмісті алкоголю. Більше того, грецьке асоти́а, перекладене в слов’янських версіях як розпуста або безпутність, буквально означає відсутність спасіння… П’янке вино, незалежно від уживаної кількості, позбавляє людину спасіння.

Спиртні напої та служителі (П. Зак. 14:22, 23, 25-27, 29).  «Конче даси десятину з усього врожаю насіння твого, що рік-річно на полі зросте… Зав’яжеш те срібло в руці своїй, і підеш до місця, яке вибере Господь, Бог твій. І витратиш те срібло на все, чого буде жадати душа твоя, – на худобу велику й худобу дрібну, і на вино [йа́йін – в оригіналі], і на п’янкий напій [шеха́р – в оригіналі]… І будеш ти їсти там перед лицем Господа, Бога свого, і будеш тішитися ти та дім твій. А Левит, що живе по брамах твоїх, – не кидай його… І прийде Левит… і приходько… і будуть їсти й наситяться». 

Це ще один біблійний уривок з групи текстів, у яких виникають гострі морально-етичні конфлікти, при схваленні теорії вина одного виду. Якщо погодитися, що вино, представлене в Біблії, завжди тільки п’янке, тоді треба погодитися, що левитам на священних трапезах пропонували алкогольне вино та п’янкі напої. У такому разі щодо цього уривка знову виникають нерозв’язні парадоксальні морально-етичні проблеми.

По-перше, на релігійні свята правовірні євреї купували алкогольні напої не на звичайні гроші, а на особливі, відокремлені для святої мети – гроші другої десятини, названої Самим Господом святиня (Синодальний переклад), присвячене (пер. І. Огієнка), священне (пер. Р. Турконяка) (П. Зак. 26:13). 

По-друге, люди, які прибули на свято, розпивали ці напої не де-небудь, а на подвір’ях святині, названих знову ж таки Самим Яхве тим місцем, яке вибере Він, щоб перебувало там Ім’я Його, або Святими дворами Його (Ісаї 62:9 – пер. Р. Турконяка). 

По-третє, до такого столу, де в центрі красувалася «пляшка», вони запрошували левитів. Ви можете собі уявити, як після такого частування ці захмелілі служителі виконували своє священнодійство на святому місці, де перебувало Боже Ім’я?

По-четверте, щодо всякого місця, де перебуває Бог, Він наказав: «Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, – земля це свята» (Вих. 3:5; див. також Нав. 5:15). Входячи у святилище, священики мали не просто роззуватися, а й мити ноги! А у дворі в цей час могли походжати нетверезі служителі нижчого рангу? Як виглядають змальовані картини з погляду біблійної моралі та етики?  

Продукти другої десятини. Які ж вино та п’янкий напій (йа́йін та шеха́р) входили до складу продуктів другої десятини, дозволених для вживання у дворах Божого Дому? Важливо відзначити, що в Святому Письмі ці обидва напої: і йа́йін, і шеха́р, – майже завжди виступають в парі. Цілком очевидно, що шеха́р в парі з йа́йін завжди буде такого ж роду, як і йа́йін. А йа́йін, як ми вже довели, міг мати значення і чистого свіжого соку, і п’янкого вина. Який же йа́йін входив до складу другої десятини і міг бути вживаний на подвір’ях святині? Таким самим буде і його «побратим» – шеха́р. Тому нашим завданням буде визначити якість йа́йін, використовуваного для святкового бенкету на священній території.

Прочитаймо уважніше досліджуваний уривок П. Зак. 14:22-29. Звернімо особливу увагу на текст 23, у якому Господь дає докладний список продуктів другої десятини (цей список повторюється і в тексті П. Зак. 12:17-19), дозволених для вживання разом з левитами під час священної трапези: «І будеш ти їсти перед лицем Господа, Бога свого, у місці, яке Він вибере, щоб Ім’я Його перебувало там, десятину збіжжя свого, виноградного соку [тіро́ш  – в оригіналі] свого і оливки своєї, і первородних худоби своєї великої й худоби своєї дрібної, щоб навчився ти боятися Господа, Бога свого, по всі дні» (П. Зак. 14:23). І в другому списку продуктів другої десятини, запропонований у П. Зак. 12:17-19, згадується тіро́ш.

Як ми вже зауважили вище, словом «тіро́ш» у Старому Завіті позначали лише чистий, непереброджений виноградний сік. Отже, на подвір’ях святині міг бути уживаний тільки такий напій, що входив до продуктів другої десятини. Логічно зробити висновок, що і в тексті 26  йайін, і шехар, згадані в парі, також були такого самого ґатунку, тобто неп’янкими напоями. Більше того, пророк Ісая дає цілком зрозуміле пояснення, яке вино личить для вживання у дворах святині: «Господь присягнув був Своєю правицею й потужним раменом Своїм: Направду, не дам уже збіжжя твого ворогам твоїм, і пити не будуть чужинці твого виноградного соку [тіро́ш], що ти працював біля нього! Бо ті, хто збирає його [тобто зерно], будуть їсти його та й хвалитимуть Господа, і ті, хто громадять його, будуть пити його [тобто тіро́ш] на подвір’ях святині Моєї» (Ісаї 62:8, 9).

Отож так само, як і йа́йіно́йнос – у Септуагінті), так і шеха́р у контексті святині мали бути лише безалкогольними. Тому текст П. Зак. 14:26 можна перекласти так: «І витратиш те срібло на все, чого буде жадати душа твоя, – на худобу велику й худобу дрібну, і на виноградний сік, і на солодкий напій». На подвір’ях святині про жодні алкогольні випари та п’яне дихання чи то левитів, чи то простих ізраїльтян не могло бути й мови! 

Абсолютна тверезість служителів. А як щодо священиків – служителів вищого статусу, ніж левити? «А Господь промовляв до Аарона, говорячи: “Вина [йа́йін – в оригіналі] та п’янкого напою [шеха́р] не пий ані ти, ані сини твої з тобою при вході вашім до в скинії заповіту, – щоб вам не померти. Це вічна постанова для ваших поколінь, і щоб розрізняти між святістю й між не святістю, і між нечистим та між чистим, і щоб навчати Ізраїлевих синів усіх постанов, про що говорив до них Господь”» (Левит 10:8-11).

Прихильники помірного пиття впевнено вкажуть на уточнення: «при вході вашім до скинії заповіту». Мовляв, це винятковий момент, а в буденному житті для священиків не існувало обмежень. Проте служителі святилища взагалі не мали вживати алкогольних напоїв не лише на священній території скинії, а й у будь-якому місці! Які існують підстави для такого твердження?

Щоденний прожиток служителів святилища становили переважно продукти десятини Господньої (на відміну від другої десятини) та первоплодів. Святе Письмо у багатьох текстах представляє списки продуктів Господньої десятини, наприклад: Чис. 18:26-31; 2Хрон. 31:4,5;  Неєм. 10:37-40; 13:5,12. Практично, ці списки ідентичні. Ось тільки один із них: «І зробив… велику комору, а туди давали колись… десятину збіжжя, молоде вино [тіро́ш] та оливу, призначені заповіддю для Левітів… і священичі принесення… І вся Юдея приносила десятину збіжжя і молодого вина [тіро́ш], і оливи до скарбниць» (Неєм. 13:5, 12). Повторимо ще раз, тіро́ш означає лише чистий, непереброджений виноградний сік. Із напоїв, придатних для вживання левитами та священиками, у списку зазначений лише він.  

  А тепер звернемо увагу на повеління, котрим завершується один із цих списків: «І будете їсти це на кожному місці ви та дім ваш, бо це нагорода для вас взамін за вашу службу в скинії заповіту» (Чис. 18:26-31). У Синодальному перекладі сказано конкретно: «Вы можете есть это на всяком месте».  Проте в оригіналі написано не просто «можете їсти», а в наказовій формі: «Будете їсти це», як і переклав Іван Огієнко.    

А що собою представляли первоплоди? Писання не залишає місця  здогадкам, яка провізія входила до групи первоплодів. Ось її списки: «Усе найкраще зо свіжої оливи, і все найкраще з молодого вина [тіро́ш] та збіжжя, їхні первоплоди, що вони дадуть Господеві, – Я віддав їх тобі» (Чис. 18:12). «І первопочаток наших діж, і наші приношення, і плід усякого дерева, молоде вино [тіро́ш] та оливу спровадимо священикам до кімнат дому нашого Бога, а десятину з нашої землі Левитам» (Неєм. 10:38; див. також 2Хрон. 31:4, 5). 

Отже, вино, принесене до святилища як початки, було молодим вином, тобто неперебродженим виноградним соком. Ось ще один текст, який пояснює, що входило в поняття початки: «Не зволікай з приношенням від повноти врожаю і соку давильні» (Вих. 22:28 – суч. укр. пер.). Ви чуєте? Не зволікай! У перекладі І. Огієнка – не будеш спізнюватися. Навіщо такий поспіх? 

Про яке запізнення йдеться? Безсумнівно, цей наказ Господній, в першу чергу, стосувався питання невідкладної вірності Його повелінням. Але не тільки. Цілком очевидно, що йдеться про виноградний сік, отриманий з давильні. І якщо забаритися принести його Господу, то він може перебродити, перетворившись на хмільне вино, непридатне для споживання служителів святині.  

Таким чином, ні двори Дому Божого, ні його комори не могли бути опоганені жодними алкогольними напоями. Уживане тут йа́йін тотожне з тиро́ш – свіжовичавленим соком. Шеха́р теж не був ані міцним, ані хмільним напоєм, а свіжим і солодким. Ці продукти становили щоденний прожиток священиків та левитів. Для святих (відокремлених) усе мало бути святим і відокремленим, навіть їжа та пиття.

Значення слова «шеха́р»

 Шеха́р  – п’янкий напій або пиво. Старозавітне слово «шеха́р»,    або сікера, як у Синодальному перекладі, викликає багато дискусій серед дослідників Біблії, особливо в полеміці про помірне вживання алкогольних напоїв, зокрема й щодо теорії вина одного виду. Більшість перекладів Святого Письма подає слово «шеха́р» як міцний чи навіть хмільний напій, або ж пиво і брагу.  

Проте слово «пиво» – досить невдалий переклад, оскільки, як стверджує відомий археолог доктор богослов’я Майкл Хазел, немає археологічних свідчень на користь того, що в Ізраїлі за часів Мойсея виробляли пиво. Воно було добре знайоме єгиптянам і вавилонянам. У Вавилоні його виготовляли з ячменю та інших зернових з III ст. до н. е. Історія пивоваріння в Ізраїлі сягає VI ст. до н. е. Під час вавилонського полону, коли євреїв позбавили змоги займатися виноробством, до якого вони так звикли, деякі з нащадків Авраама взялися до пивоваріння.

Солодкий напій. Як бачимо, слово «шеха́р» у різних перекладах Святого Письма неоднозначне й суперечливе. Пропонуємо іншу версію: шеха́р, як і йа́йін та о́йнос, міг бути п’янким, а міг бути й безалкогольним, чистим, солодким напоєм, залежно від технології приготування. Які існують аргументи для підтвердження такої думки?   

Багато сучасних дослідників погоджується з давніми свідченнями про те, що словом «шеха́р» називали солодкий напій, вироблений переважно з плодів фінікових пальм, і навіть фініковий мед. Не менш ніж 22 рази у Святому Письмі згадується вислів, який став афоризмом: «Земля, що тече молоком та медом» (див. Вих. 3:8, 17; 13:5). Більшість вчених стверджує, що слово «мед» у цьому випадку означає не стільки бджолиний мед, якого не було в Палестині в такому достатку, скільки солодкий сироп, виготовлений з виноградного соку або фініків.  

Тож коли у Святому Письмі йдеться про шеха́р як міцний напій, Господь відгукується про нього з обуренням. Однак Він Сам звелів вживати солодкий напій із фініків, чистий і безалкогольний шеха́р на подвір’ях Свого Дому. 

ТЕОРІЯ КВАСНОГО ОДНОГО ВИДУ

Квасне в контексті свята Пасхи

Уперше в Біблії про заборону на квасне згадується в контексті Виходу євреїв з Єгипту та святкування ними Пасхи. Це був суворий закон, даний Самим Господом. Записаний він у книзі Вих. 12:15-20, у стислій формі – у Вих. 13:7: «Опрісноки [в оригіналі – маццо́т] будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене [хаме’ц], і не побачиться в тебе квашене [сео́р] в усім Краї твоїм!»

У цьому тексті вжиті три дуже важливі давньоєврейських слова:

  • «маццо’т, або мацца́» – опрісноки. Це прісні паляниці або коржі, замішані на воді. Протягом семи днів євреї мали їсти прісний хліб, або опрісноки;
  • «сео’р» – закваска. Закваскою може бути будь-яка речовина, здатна спричинити бродіння. Це слово стосується всіх дріжджових або білкових речовин, що розкладаються; багато хто позначає таку речовину словом «фермент». Усе, здатне спричиняти бродіння, тобто сео’р, не мало бути в будинку та біля будинку в пасхальні дні;
  • «хаме’ц» – квасне. Це продукти, що вже пройшли процес бродіння. У деяких перекладах хаме’ц передане словосполученням «квасний хліб» (Вих. 12:15; 13:7, пер. Короля Якова). Однак слова «хліб» немає в тексті оригіналу, тому точний переклад – просто квасне.      

Таким чином, закон про святкування Пасхи вказує, які продукти не мали бути в будинках правовірних ізраїльтян у пасхальні дні: жодна закваска й нічого квасного, тобто перебродженого. 

Символізм опрісноків. Передусім ця заборона стосувалася дріжджового хліба. Сім днів на свято Пасхи євреї мали вживати лише прісний хліб. Чому таке суворе обмеження? Бо cео’рзакваска – символ гріха в біблійній символіці, а хаме’ц – щось квасне, переброджене – символ усього гріховного. 

«Тому, усуньте стару закваску, щоб бути новим тістом, бо ви прісні, адже наша Пасха, Христос, за нас принесений у жертву. Тому святкуймо не в старій заквасці й не в заквасці злоби та лукавства, а в прісності щирості та істини!» (1 Кор. 5:7, 8).

Невинний заколений агнець – центральний елемент свята Пасхи – прообраз Жертви безгрішного Агнця Божого – Ісуса Христа, а опрісноки – праобраз святого, безвадного, без будь-якої тіні зла й гріха Його Тіла. Ось чому агнця на пасхальній трапезі представляли тільки з прісним хлібом – опрісноками.

Хаме’ц – «квасний» хліб на жертовнику   

Особливі повеління щодо квасного були дані й у наказах про жертвоприношення. У вказівках для левитів Господь також категорично заборонив змішання будь-якої жертви, покладеної на жертовник всеспалення, з квасним: «Кожна хлібна жертва, яку принесете Господеві, не буде зроблена квашена [хаме’ц], бо все квашене [сео’рзакваска] й усякий мед – не спалите з нього огняної жертви для Господа. Як жертву первоплоду принесіть її для Господа, а на жертівника вона не приноситься на любі пахощі» (Левит 2:11, 12).

Зауважте, що квасний чи дріжджовий хліб можна було приносити до святилища при мирній жертві (див. Левит 7:13) або на свято П’ятидесятниці як первоплід, але такий хліб не покладали на жертовник: «До першого дня по сьомім тижні відлічите п’ятдесят днів, та й принесете хлібну нову жертву для Господа. З ваших осель принесете два хліби колихання, – дві десяті ефи пшеничної муки будуть вони, будуть спечені квашені, первоплоди для Господа… І священик буде їх колихати разом із хлібом первоплодів, як колихання перед Господнім лицем, над двома ягнятами. Вони будуть святощі для Господа, для священика» (Левит 23:16, 17, 20).

Ви бачите, наскільки акуратний і навіть вибагливий священний текст щодо квасного? У жодному разі ці дріжджові хліби не покладалися на жертовник! Жертви на жертовнику всеспалення в подвір’ї святині, як і пасхальне ягня, символізували безвадну, безгрішну, досконалу Жертву Агнця Божого Ісуса Христа. Тому до кожної жертви на жертовник можна було докладати лише прісний хліб – символ святого, безгрішного Його Тіла. Отже, зрозуміло, чому Писання настільки категоричне щодо всього квасного.

Хамец – квасні напої

Ми розглянули значення слова квасне щодо борошняних виробів – хаме’ц-хліб. А як щодо квасних напоїв, як-от: хаме’ц-вино? Гранично дивує, що слово «хаме’ц»квасне – багато теологів визначають лише як квасний хліб, але ніяк не переброджене вино. Виявляється, що теорія вина одного виду недостатня без теорії квасного одного виду.

Чим аргументується теорія квасного одного виду? Деякі християни стверджують, що п’янке вино не може належати до розряду квасне, оскільки для його приготування не використовується сео’рзакваска, дріжджі.

Винні дріжджі. Проте сьогодні достеменно відомо, що хімічний процес під час бродіння і тіста, і вина спричиняють одні й ті ж дріжджові бактерії. Навіть якщо до сусла (давлених виноградних ягід) не додавати ніяких дріжджів, вино все одно вийде, оскільки шкірочка виноградини покрита природною воскоподібною плівкою, на якій осідають частинки диких дріжджів, занесених на неї вітром або комахами. Дріжджових клітин на одній ягоді буває до 10 мільйонів. Близько 1% з них належать до різних видів винних дріжджів і за сприятливих умов швидко розмножуються, спричиняючи бродіння. Крім того, мікроорганізми, що викликають бродіння виноградного соку, гніздяться й у кісточках винограду. Запобігти бродінню можна, знищивши дріжджові грибки шляхом нагрівання або ретельно відфільтрувавши осад бродильної пульпи у свіжо відтиснутому соку.

Як бачимо, виноградний сік не потребує сео’р (закваски), бо потенційним сео’р він може бути сам. Святе Письмо вказує на цю особливість досить ясно: «Бо чаша в Господній руці, а шумливе вино повне мішаного, – і наливає Він з нього, усі ж беззаконні землі виссуть та вип’ють лиш дріжджі її» (Псал. 75:9); «Спокійний Моав від юнацтва свого, і мирний на дріжджах своїх, і не лито із посуду в посуд його, і він на вигнання не йшов, тому в нім його смак позостався, а запах його не змінився» (Єрем. 48:11).

В обох наведених текстах використано слово «дріжджі»ше’меросад від вина: «І вчинить Господь Саваот на горі цій гостину з страв ситих, гостину із вин молодих, із шпикового товщу, із очищених [євр. зака’к очищати, фільтрувати] вин молодих» (Ісаї 25:6). Чисті вина – відфільтровані від осаду, тобто непереброджені.  , як і та о́йнос,

Хаме’ц-напої в Писанні. Ось біблійні приклади використання слова «хаме’ц» саме для напоїв – вина та сікери: «То він стримається від вина [йа́йін] та п’янкого напою [шеха́р – в оригіналі],  і не буде пити оцту винного [хоме’ц йа́йін], та оцту з п’янкого напою [хоме’ц шеха́р], і жодного виноградного соку не питиме, і не їстиме ані свіжого, ані сухого винограду. Усі дні посвячення свого не буде він їсти нічого, що зроблене з винограду, від зернят аж до лушпиння» (Чис. 6:3).

У цьому тексті перерахований весь спектр напоїв, заборонених для назореїв: це йа’йін – і п’янке вино, і безалкогольний виноградний сік; шеха’р – і солодкий фініковий напій, і п’янкий; навіть оцет з йа’йін і оцет із шеха’р!  

 У Септуагінті хоме’ц йа’йін перекладено як оцет з вина; а хоме’ц шеха’р – як оцет із сікери. Це міг бути і квас, саме цим словом І. Огієнко та Р. Турконяк переклали хаме’ц в іншому тексті: «І сказав їй Боаз у час їді: “Підійди сюди, та з’їж хліба й замочи у квасі [хоме’ц, у Синодальному перекладі – уксус, у Септуагінті – оцет], шматок свій”» (Рут 2:14).

Таким чином, словом «хаме’ц» могли позначати і дріжджові борошняні вироби, і переброджені квасні напої. Тому заборона Божа на хаме’ц під час святкування Пасхи стосувалася не тільки  хліба, а й напоїв: п’янкого вина, п’янкої сікери, оцту та квасу. У будинках правовірних юдеїв у пасхальні дні не мало бути ані закваски (сео’р), ані квашеного хліба (хаме’ц), ані квасних напоїв (хаме’ц), зокрема й квасу та оцту.

Морально-етичні проблеми теорії квасного одного виду

Якщо прийняти теорію квасного одного виду, ігноруючи хаме’ц-напої, у деяких текстах Святого Письма виникають нерозв’язні морально-етичні суперечності.

Вино під час Причастя. Найбільш кричущими вони виявляються щодо вмісту чаші під час Тайної Вечері. Деякі прихильники помірного пиття наважуються стверджувати, що чаша Господня містила алкогольний напій, хоч Новий Завіт називає його плід виноградний, умисно уникаючи слова «вино». Чи прийнятна така думка з погляду моралі та етики?

  • Закваска – символ гріха. Закваска й усе переброджене у Святому Письмі символізує все гріховне й нечисте, про що ми вже говорили (див. 1 Кор. 5:7, 8). Як могло таке п’янке вино вказувати на Кров безгрішного Спасителя?      
  • Чотири чаші Седер Песах. На пасхальній Вечері під час Седер Песах представляли чотири чаші з вином – це не наш ковточок виноградного соку на Причасті. Кожен присутній мав випити вміст кожної чаші, і це означало, що він міг випити від 1,7 л вина… Якби це було алкогольне вино, якими після такого пиття пішли б до Гефсиманії учні Ісуса? А Сам Ісус? Той Самий, Котрий відмовився на Голгофі під час смертельних мук випити знеболювальний п’янкий трунок, хоч саме в Його ситуації це дозволялося: «Дайте напою п’янкого тому, хто гине, а вина – гіркодухим: він вип’є… і муки своєї вже не пам’ятатиме» (Прип. 31:6, 7).
  • Етиловий спирт в чаші Господній? Усі алкогольні напої: вино, пиво або горілка – містять етиловий спирт. Це наркотик і токсична речовина, отрута, яка вражає кожну клітину організму й до якої розвивається звикання та залежність. Навіть найменші її дози здатні викликати цілу серію органічних і психічних ушкоджень. Подаючи чашу з алкогольним вином, що містила цю отруту, чи міг Христос сказати: «Це кров Моя»?  
  • Один ковток алкоголю. Є тип людей, котрі мають генетичну успадковану схильність до алкоголізму, їм достатньо одного ковтка спиртного, щоб у них з’явилася згубна пристрасть, здатна їх погубити. А якщо цей ковток зроблений під час Причастя, де вмістом чаші було алкогольне вино? Практично всі люди роблять перший ковток, бо хтось запропонував їм випити. А якщо цим «хтось» виявився пастор чи священик, що розносив чашу під час Вечері Господньої?

Тому істина в тому, що вино, запропоноване Ісусом на Тайній Вечері, було плодом виноградним – чистим, неперебродженим виноградним соком.

Вино та сікера в ролі литої жертви. Ось ще кілька текстів, тлумачення котрих неможливо сприйняти з погляду моралі та етики, якщо заперечити, що квасне стосувалося й напоїв: «Це – стале цілопалення, принесене на Сінайській горі на пахощі любі, огняна жертва для Господа. А лита жертва його – чверть гіна для одного ягняти. У святині принесеш литу жертву вина [шеха’р – в оригіналі] для Господа» (Чис. 28:6, 7); «Це – цілопалення, пахощі любі, огняна жертва для Господа. А їхні литі жертви: півгіна вина [йа’йін – в оригіналі] для бика, а третина гіна для барана, а четвертина гіна для ягняти» (Чис. 28:13, 14).

Отож, згідно з теорією квасного одного виду, виходить, що на жертву, покладену на жертовник всеспалення у дворі святилища, виливали спиртні напої? Запах від такої жертви, про який Сам Бог сказав: «пахощі любі», бо він мав вказувати на досконалого Агнця – Божого Сина, – розходився по дворах святилища алкогольними випарами, і всі вдихали їх та хмеліли? Безумовно, такими «пахощами» не могла бути представлена бездоганна, найсвятіша Жертва безгрішного Сина Божого.

Вище ми переконалися, що на священній території скинії в присутності видимої слави Великого «Я є» не було нічого хмільного й нікого захмелілого. Тут, у цій дивовижній святості, не могло бути місця для алкогольних випарів.

Універсальна заборона на будь-який «хаме’ц». Для того щоб вірні Божі діти не наважилися помислити про щось подібне, Господь дав ще одну універсальну заборону. Вона повторюється двічі в книзі Вихід і стосується всього, що тільки може бродити й скисати, – не тільки хаме’ц-хліба, а й будь-якого виду хаме’цквасного, зокрема і вина, і п’янкого напою: «Не будеш приносити при квасному [хаме’ц] крови жертви Моєї» (Вих. 23:18; 34:25 пер. Давида Іосіфона). 

ДАВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗБЕРІГАННЯ ВИНОГРАДНОГО СОКУ

Твердження, що в біблійні часи неможливо було вберегти виноградний сік від бродіння – це третій найпоширеніший аргумент, на який спираються прихильники помірного вживання спиртних напоїв, щоб захистити свою позицію. Однак стародавні римські письменники докладно пояснюють різні технології, які тоді застосовували до щойно відтиснутого виноградному соку, щоб запобігти його бродінню. У ті часи вже існували методи, як зберегти вино солодким не менш ніж рік. Як це не парадоксально звучить, однак було складніше зберегти п’янке вино від зіпсуття (цвілі, гіркоти та неприємного запаху), ніж чистий виноградний сік! Більше того, для кращого зберігання алкогольного вина в нього додавали безалкогольний виноградний сік! 

Відомий римський агроном І ст. н. е. Колумелла, сучасник апостолів, наводить у своїх творах кілька методів зберігання чистого виноградного соку протягом року й більше! Наведемо деякі з них.

  • Застосування холоду. Колумелла, знаючи, що виноградний сік не бродить, якщо його тримати в холоді й без доступу кисню, писав, що треба робити для того, щоб виноградний сік тривалий час був таким солодким, як свіжий. Після відтиснення винограду, – радив він, – необхідно налити виноградний сік в амфору, закоркувати й засмолити; потім опустити її в цистерну з холодною водою так, щоб вся амфора була у воді. Через 40 днів її можна було дістати. Такий сік був солодким протягом року. Пліній (I ст. н. е.) теж рекомендував: щойно виноградний сік виллють із чавила в бочки, їх слід тримати у воді до середини зими, доки не встановиться холоднеча.
  • Кип’ятіння або випарювання. Надійним, простим і не особливо обтяжливим, а тому найпоширенішим методом збереження виноградного соку було його кип’ятіння. Виноградний сік уварювали й випарювали приблизно на одну десяту, одну третину чи навіть наполовину. У такому стані він нагадував сироп, густий мед чи навіть желе. Іноді воно бувало настільки густим, що його доводилося зіскрібати зі стінок посуду. Таке згущене вино вміщували в чисті посудини, запечатували – і воно могло зберігатися довгий час. Вина в стародавні часи більше нагадували сироп, їх часто називали медом.
  • Зберігання легко відтиснутого соку. Легко відтиснутий виноградний сік, який не пройшов процес вичавлювання пресом, можна було з успіхом зберігати тривалий час, оскільки такий сік з високим вмістом глюкози не містив білка з кісточок і шкірок винограду, а тому не бродив.
  • Зберігання відфільтрованого соку. Мікроорганізми, що викликають бродіння виноградного соку, гніздяться в шкірці та кісточках винограду. Щоб запобігти бродінню, потрібно видалити дріжджові грибки шляхом нагрівання або ретельно відфільтрувати осад бродильної пульпи зі свіжо відтиснутого соку. 

*   *   *

У Бога завжди був тверезий останок, черідка мала (Луки 12:32). Божий дорогоцінний Останок – це люди, до вуст яких не входить жодний міцний напій, бо вони «рід вибраний, царське священство, святий народ, придбаний» (1 Петра 2:9). Ці царі не п’ють алкогольне вино, оскільки їхній Цар царів заборонив їм робити це: «Не царям… вино, не царям» (Прип. 31:4). Ці священики не п’ють нічого перебродженого, бо їхній Первосвященик заборонив їм уживати це: «Вина та п’янкого напою не пий» (Левит 10:9). Ці назореї – особливий, відокремлений, святий народ – ніколи не бувають захмелілими, тому що їхній Святе (Лк. 1:35) звелів їм «стримуватися від вина та п’янкого напою» (Чис. 6:3).

За книгою Ольги Стасюк «Так пити чи не пити?» (www.olgastasyuk.com)

Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска

Так пить или не пить?Не хлібом самим житиме людина Якщо Ти Син Божий (Роздуми над Мт. 4:1-4; Мр. 1:12, 13; Лк. 4:1-4)