Біля стін небесної Святині

БІЛЯ СТІН НЕБЕСНОЇ СВЯТИНІ…

 Протягом одного тижня я отримала два листа…

Ні, це не було свято, коли ми можемо отримати і п’ять листів. Це був звичайний будній день. Листи були відправлені з різних місць: одне із Закарпаття, інше – з Білорусії.  Авторки також були дуже різні: одна – водій тролейбуса, інша – інженер. Проблеми, котрих вони торкалися, так само відрізнялися між собою. Але було дещо дуже подібне в незвичайному, вражаючому змісті листів.

Ось рядки із першого листа: «Декілька років тому під час нашого спільного навчання дружина одного із викладачів вручила студенткам невеличкі сувеніри. Тебе, Оля, тоді не було з нами, і ця жінка доручила мені передати тобі сувенір. Але я цього не зробила… Я забрала його собі, просто вкрала… Ти можеш мене вибачити? Я висилаю тобі невелику компенсацію».

А ось уривок із другого листа: «Три роки тому на євангельській програмі в нашому місті під час розігрування лотереї людина, котра мала одержати подарункову Біблію, виявилась відсутня. Я встала і забрала її собі. Тепер я передаю цю книгу вам з великим проханням вибачити мене»…

Отримавши на протязі одного тижня ці послання, я була вражена! Автори обох листів аналізують своє минуле, пригадують давно забуті гріхи, каються в них і намагаються відшкодувати завдані збитки.

В моїй збентеженій свідомості почала вимальовуватись знаменита старозавітна картина: білосніжні стіни святині Мойсея… Народ, що звідусіль стікається, б’ючи себе в груди і благаючи: «Боже, будь милостивий до мене, грішного»… День Очищення, Судний день.

–  Господи, –  запитувала я. – Оці два листа, чи не ознака того, що Твій сучасний люд починає збиратися біля стін небесної святині?

Що це за особливе збирання? Для чого воно? Чим займається народ Божий там, біля стін небесної святині? Над цими питаннями я бажаю поміркувати разом із вами, шановні читачі.

Судний день: прообраз і реальність

І. Судний день: прообраз

 Для того, щоб дати відповіді на поставлені запитання, я запрошую вас подумки підійти до стін земної святині, святині Мойсея, котра була прообразом небесної, і подивитися, що там відбувалось.

А відбувалось там багато цікавого, доброго й радісного. Саме сюди, до білосніжних льняних покривал, що слугували стінами святині, вірні діти Божі приносили свою другу десятину. Тут, просто на зеленій траві, вони розстеляли домоткану скатертину і розкладали на ній священну трапезу для своєї сім’ї. Вони запрошували сироту, вдову, левіта, приходька і в радості, з вдячністю славили Бога, Великого Подателя усіх благ. Тут, біля стін земної святині, лунали священні співи, урочисті окрики хвали Богові Ізраїлю. Релігія Божого народу була радісною, надихаючою, щасливою релігією. Кожне свято в країні супроводжувалось такими священними бенкетами біля стін святині. Кожне…крім одного…

Йом Кіппур

 Було одне свято, котре виключало будь яку трапезу біля святині. Більше того, воно виключало взагалі будь яку їжу, бо цей день був днем всенародного посту… Змовкали пісні, сміх, змовкали буденні гучні розмови. Жінки здіймали із себе прикраси. Молодий і наречена залишали свою горницю, між притвором і жертовником плакали священики… Йом Кіппур… День Очищення, Судний день…. «Один раз на рік у день, призначений для служіння у Святому святих, первосвященик із тремтінням входив у присутність Божу… У дворах храму завмирали всі звуки… Маси прочан, схилившись у мовчазному благоговінні, заносили свої прохання про Божу милість».1

У цей особливо серйозний день народ Божий мав особливі три обов’язки. Прочитаємо про них в книзі Левіт 23:24, 27-32.

«Сьомого місяця…десятого дня того самого місяця – день Очищення він, збори святі будуть для вас, і будете впокоряти душі ваші, і принесете огняну жертву для Господа. І жодного заняття не будете робити того самого дня, бо він – день Очищення, щоб очистити за вас перед лицем Господа, Бога вашого. Бо кожна душа, що не буде впокорятись того самого дня, то буде вона винищена  з своєї рідні. А кожна душа, що буде робити яке заняття того самого дня, – то Я вигублю ту душу з-посеред народу її. Жодного заняття не будете робити. Це постанова вічна для ваших поколінь по всіх ваших оселях. Він субота повного спочинку для вас, – і ви будете впокоряти душі свої».

Три особливих обов’язки судного дня

 Обов’язок перший: «Збори святі будуть для вас» (в. 27). Це означало, що в цей особливий день кожний єврей міг бути тільки на одному певному місці: не на ринку, не в полі чи майстерні, навіть не у власному домі, а тільки біля стін святині. «Коли первосвященик входив до Святого святих, увесь Ізраїль повинен був зібратися біля святині».2

Обов’язок другий: «Жодного заняття не будете робити» (в. 28). Якщо перечитати весь 23-ій розділ книги Левіт, можна зауважити, що про всі інші свята сказано наступне: «Жодного робочого заняття не будете робити». На свято Опрісноків, П’ятидесятниці, на початку свята Труб, на свято Кучок (див. в. 7, 21, 25, 35) якоїсь важкої, як ми говоримо, «чорної» роботи, не можна було виконувати, але дрібні, необтяжливі заняття допускались.

Але про десятий день сьомого місяця сказано дуже категорично: «жодного заняття не будете робити»! Цей наказ повторено тричі (в. 28, 30, 31), що свідчить про його незаперечність! Подібна категорична заборона ще стосувалася лише суботи Господньої: «Шість день буде робитись робота, а дня сьомого – субота повного спочинку, святі збори, жодної роботи не будете робити» (в. 3).

Вираз субота повного спочинку (в. 3, 32) на мові оригіналу звучить шаббат шаббатон – субота субот.  В єврейській мові найвища степінь позначалась саме таким словосполученням, пригадайте: Святе святих, Пан панів, Небо небес. Отож, у цей особливий день, позначений найвищою степеню святості, не можна було здійснювати жодного заняття.

Єдина допустима справа в цей день була наступна:

Третій обов’язок: «Будете впокоряти душі ваші»  (в. 27). Це повеління також повторюється тричі (в. 27, 29, 32), що свідчить про його важливість.  «Доки здійснювалось служіння примирення, кожна людина повинна була упокорювати свою душу. Усі справи відкладались, і весь Ізраїльський народ проводив цей день в урочистому очікуванні, упокорюючись перед Господом у молитві, пості й глибокому дослідженні серця».3

Альтернатива для особливо зайнятих

 А тепер уявіть собі, що на 10-е число 7-го місяця у правовірного єврея Йонатана випадала невідкладна справа: виноградний сік був на межі скисання і він мусів цілісінький десятий день його випарювати (саме таким способом сік міг зберігатись впродовж року).  До стін святині Йонатан міг прийти лише 11-го числа.  Послухайте, будь ласка, яка альтернатива пропонувалась на такий випадок: «Бо кожна душа, що не буде впокорюватись того самого дня, то буде вона винищена з своєї рідні. А кожна душа, що буде робити яке заняття того самого дня, – то Я вигублю ту душу з-посеред народу її» (в. 29, 30).

Вас дивує така жорстка альтернатива? Мене також! За незначний перенос із десятого числа на одинадцяте – смерть! Чому? Навіть ненавмисне вбивство не каралось подібним чином. Вбивця міг решту життя проводити у місті втечі, а після смерті первосвященика навіть повернутись додому. А тут лише за зміну числа, перенос дати – смерть!

Значення Йом Кіппур

 Для того, щоб зрозуміти причину такого суворого повеління, я знову запрошую вас подумки підійти до стародавньої святині Мойсея.  Цей невеликий, барвистий намет був домівкою Бога. Але не лише… Цей намет був складом гріхів. Протягом цілого року в цей склад вносились гріхи Божого народу. Кожний ізраїльтянин в цьому складі мав свій власний «пакет» гріхів. Ці «пакети» витягалися із свого складу лише одного дня в році – десятого дня сьомого місяця. Їх виймали, клали на козла відпущення і відправляли в пустиню.

А тепер дозвольте мені перейти на образну мову: сліпуча блискавка виходила із вогненного стовпа Божої присутності і нищила в пустині ці «пакети» людських гріхів раз і назавжди. Уявіть собі, що у «пакеті» Йонатана бракувало якогось одного його гріха. Якщо він його вчасно не запакував у «пакет», де знаходився цей гріх? Літав у повітрі? Висів на дереві? Чи може валявся на землі? Де знаходився гріх, вчасно не запакований у святилищі? На грішнику! На Йонатані!

Коли палюча блискавка знищувала в пустині його «пакет» гріхів, а в ньому не вистачало одного гріха, вона поверталась у стан, шукала цей гріх і вражала його… Але разом з гріхом вона вражала і…грішника, Йонатана.

Ось чому не 11-го, і не 9-го, але саме 10-го числа… Ось чому дев’ять днів тривожно протяжно бриніли срібні труби, попереджуючи: залишіть все, подумайте про свою долю… Ще не пізно, ще лишилось 8..7 днів…2 дні… Ось чому не завтра, але тільки сьогодні, або ж ніколи взагалі, Йонатан відкладав усе на світі і біг до білосніжних стін святилища. Він ретельно нишпорив у своєму серці, витрясав із нього все забуте і зоставлене. Він перевіряв найретельнішим чином, чи не залишилась якась нечистота в потаємному куточку його душі? Чи не «завалялось» там  якесь недобре почуття: образа, гординя, зарозумілість? Ще сьогодні було не пізно все це запакувати в свій «пакет» гріхів через щире покаяння та жертву. Ще сьогодні було не пізно побігти до сусіда, подати йому руку  і промовити: «Вибач»… Ще сьогодні було не пізно обійняти свою дружину і примиритись. Ще сьогодні перед видобуванням «пакетів» із складу приносилась остання загальна жертва за гріх…

Ось чому в цей день не існувало екстрених справ, навіть весілля потрібно було відкласти… Жених залишав свою кімнату, наречена виходила із-під балдахіну, старі й малі, священики, левіти й простий люд – всі із тремтінням та завмиранням серця стояли біля стін святині (див. Йоіл 2:15-17).

ІІ. Судний день – реальність

Давно відшуміли ті стародавні часи прообразів та символів. Сьогодні ми живемо в час стопроцентної реальності. На небесах здійснюється реальний суд, на землі живе реальний народ суду – Лаодикія…

«Наскільки ж важливіше в цей справжній День примирення зрозуміти… свій особистий обов’язок».4

Три особливих обов’язки Лаодикії

 Шановний народе суду! Ми з вами сьогодні маємо три найважливіших особливих особистих обов’язки. Це ті ж самі обов’язки, котрі в день Йом Кіппур мав стародавній Ізраїль. «Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов» (1Кор. 10:11).

Перший обов’язок: «Збори святі будуть для вас». Скажіть, будь ласка, які збори сучасного Божого народу ми можемо назвати святими? Суботнє ранкове богослужіння? О, так! А богослужіння в п’ятницю, служіння в суботу ввечері? О, це не настільки святі збори. А домашня церква, молитовна група? Це, мабуть, зовсім не святі збори! Згідно з чим ми можемо зробити такі висновки? – Згідно з кількістю відвідувачів…

Богослужіння, котре відбувалось 10-го числа 7-го місяця назване святими зборами. Сьогодні, в час реального небесного суду, кожне зібрання дітей Божих – святі збори. І наш перший особливий обов’язок –  особиста присутність на цих зборах.

«Віра більшості християн захитається, якщо вони будуть нехтувати спільними зібраннями для молитовного спілкування та взаємного наставляння… Варто використовувати доступні нам переваги і зустрічатися з тими, хто боїться Господа, щоб говорити з ними про Нього, навіть якщо для цього доведеться чимось пожертвувати. Жертва завжди окупиться… Бог згадає тих, хто часто збирався і роздумував про Ім’я Його, і врятує їх від сильного полум’я».5

Нам варто запам’ятати Богонатхненне попередження: Вістка, котру я пропускаю, залишаючись дома, чи просто дрімаючи в церкві – це Божа вістка, спеціально для мене.6

Коли пастор запитує членів церкви: «Брате, сестро, чому ви не відвідуєте домашню церкву, молитовну групу?» – яке пояснення він найчастіше чує? – «У мене немає часу».

Ось чому на кожного сучасного християнина в час суду Господь накладає другий особливий особистий обов’язок.

Другий обов’язок: «Жодного заняття не будете робити». Звичайно, ми не можемо сьогодні залишити всі свої справи, адже реальний «судний день» триває не один день, як прообразний, а вже більше 150 років.

Однак, сьогодні Великий Суддя реального Йом Кіппур говорить кожному із нас: «Діти Мої, ви мусите залишити багато і багато грошовитих, прибуткових справ, котрі поглинають увесь ваш час й увагу, щоб приготуватись до вічності». «Той, хто бажає скористатися перевагами заступницького служіння Спасителя, повинен стежити за тим, щоб ніщо не перешкоджало йому “звершувати святиню в страху Божому”. Не витрачайте дорогоцінний час на розваги, марнославство чи пошуки зиску, присвячуйте його серйозному молитовному дослідженню Слова Правди».7

Проте інший голос, голос спокусника шепоче дещо інше:

– Ти розумієш, яка зараз економічна криза? А прогнозують ще гострішу! Як ти думаєш прогодувати сім’ю? А вивчити дітей? А сплачувати кредит? У цей час небесного суду я дам тобі особливе заняття, настільки особливе, що його не знали ні твої батьки, ні діди.

І от народ суду, царське священство, люди, котрі колись проповідували із-за кафедри, диригували хором, або ж були старшим дияконом, пресвітером, несли вість спасіння загиблим людям…миють посуд або ж перуть білизну в чужій квартирі за кордоном… «Голубко, крила котрої покриті сріблом, а пера її – зеленкавістю золота – чому ти сидиш в овечій кошарі?» (Пс. 67:14, альтернативний переклад).

– Вам це не подобається? – дивується спокусник. – Вас не влаштовує таке заняття на чужій землі? О, я дам вам більш приємну справу – 5 гектарів ріднесенької землі, або 5 корівок. Щоправда, 16 годин на добу доведеться віддавати їм, але ж ринок!

– Вам і це не подобається? У вас інтелект? Ви інтелігентний християнин? Немає проблем! 30 вчительських годин на тиждень, або дві ставки лікаря, або ж цілодобовий супер-бізнес!

Шановні християни! Що поглинає наш дорогоцінний час? Шановні дорогоцінні «голубки»! В якій «кошарі» сидимо ми з вами? Вона носить стародавню назву: «наймарніша марнота» (Еккл. 1:2)? А можливо, це «кошара» із сучасною інтелігентною вивіскою – Інтернет?

«О, який сумний літопис ведуть Ангели на небі! Розумні істоти, що носять ім’я послідовників Христа, цілковито поглинуті світськими справами. Гроші, час і сили – все принесене в жертву розвагам або себелюбним забаганкам… І як мізерно мало хвилин присвячено молитві, сповіданню гріхів й упокоренню душі».8 Але саме це і є наш третій особливий обов’язок в час суду.

Третій обов’язок: «Будете впокоряти душі ваші». «Ми живемо нині у великий День відкуплення. В храмовому служінні, поки первосвященик здійснював обряд відкуплення за Ізраїль, всі євреї повинні були упокорювати свої душі, сповідаючи гріхи перед Господом, щоб не бути витятим з-посеред народу. Подібним чином і нині всі, хто бажає, щоб їх імена залишилися в книзі життя, повинні в ці не багато днів їх випробування, що залишилися, упокорювати свої душі перед Богом в щирому покаянні, жалкуючи про гріх».9

Послухайте, будь ласка, синоніми виразу «упокорення», які наводить натхненний автор: покаяння, сповідання гріхів, глибинне зазирання в своє серце, молитва, піст, глибоке самодослідження.10 Ці синонімічні вислови можна замінити одним серйозним словом: самосуд. «Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми б не були» (1Кор. 11:31). В урочистий час небесного Судного дня суд своєї особистості – найважливіша справа кожного християнина.

Я щодня повинна висаджувати своє «я» на лаву підсудних і судити, нещадно судити себе. Ось питання цього самосуду:

– Чому я присвячую свій дорогоцінний час? Чи це заняття можна відкласти? Воно не відволікає мене від підготовки до вічності?

– Який мій характер? З таким характером я зможу жити на небі? Цей мій характер буде безпечним для невинних небесних істот?

– Які мої стосунки з оточуючими? Які почуття я плекаю по відношенню до них?

– Чи розвинула я найнеобхіднішу рису народу суду – смирення? Чи не підноситься моє «я» над Божим Святим Письмом? Над писаннями Божого пророка Церкви? Над думкою Церкви?

«Сьогодні ми живемо у великий День Примирення… Всі, хто бажає, щоб їхні імена залишилися в книзі життя, повинні тепер, в ці дні випробовування, яких вже так небагато залишилося, впокорювати свої душі перед Богом, жалкуючи про гріх та щиро каючись. Необхідне глибоке, ретельне дослідження серця».11

Послухайте, будь ласка, велике судне кредо для народу суду – Лаодикії: Лише покаяння, щире смирення, скрушене серце, засмучений дух і нітрохи не менше буде прийняте Богом.

А якщо трішечки менше? Дозвольте намалювати картину,12 що може трапитись, якщо ми дозволимо собі щось менше…

Картини небесного суду

 «Суд усівся, і розгорнулися книги»… Тисячі тисяч сяючих істот, білий престол Стародавнього днями, вогняна ріка, що протікає перед престолом… Сьогодні суд Божий переходить із мертвих на живих. Лунко в небесних палатах звучить голос Ангела-реєстратора:

Дмитро, місто Соснівка, вулиця Львівська, дім № 150.

Із глибини залу до престолу зухвалою ходою направляється прокурор – диявол. В руках у нього довгий чорний список діл Дмитра. Сатана розгортає список перед Суддею і нахабно заявляє:

– Ви називаєте Дмитра дитиною Божою? Ви бажаєте дозволити йому жити всю вічність в небесних оселях? Подивіться на цей список: Дмитро егоїст, гордий, честолюбний, він не любить своїх братів. За такі самісінькі гріхи мене вигнано з неба. О Справедливий Судде! Ви ніяк не можете, не маєте права допустити цю людину в Небеса! Я вимагаю, щоб Дмитро був засуджений!

На небі запанувала тиша… Очі Судді згасають, а погляди небесних істот опускаються все нижче й нижче, на землю, на Соснівку, на вулицю Львівську, 150…

Дмитро став раненько, ще тільки-но починали співати перші пташки. Сів під квітучою яблунею, розгорнув улюблене Євангеліє і читає, читає… Змахнув сльозу з очей, упав на коліна і почав молитись:

– Господи! Я так не подібний на Тебе! Я егоїст, у мене стільки гордості, честолюбства, я не маю Твоєї любові до ближніх… О, прости мене! Очисти Твоєю дорогоцінною Кров’ю, допоможи уподібнитись до Тебе…

Ангели з величезною увагою прислухаються до цих слів, очі Судді запалюються вогниками, а із глибини залу із хмарами іде Син Людський. Він підходить до Стародавнього днями, підіймає Свої руки із слідами ран і говорить:

– Отче! Моя Кров! Моя Кров! Усе, що написано в чорному списку – правда, але Я поніс покарання за гріхи Дмитра, Я приніс в жертву Своє життя і він прийняв цю жертву. Ти чув його молитву?

– Достатньо! – говорить Отець. – Цього достатньо!

Чорний диявольський список летить у вогонь, а все небо сповнюється співом хвали і слави Агнцю Божому.

Проте Ангел-реєстратор вже оголошує наступне ім’я: Степан із міста Соснівки, вулиця Львівська, 151!

І знову зухвалий прокурор, чорний список, згасаючі очі Судді, і знову всі з невимовною увагою спостерігають за тим, що відбувається там, внизу, на землі, в домівці Степана…

Степан став ще раніше за Дмитра! Коли ще було зовсім темно, він вже був на ногах. На ходу промовив коротку молитву, Сторожа ранку так і не знайшов, вже тиждень десь валяється…І побіг на власну ферму… Тяжко, дуже тяжко… Але що поробиш? Криза економічна… Діти живуть в місті, тому мішок бульби треба дати, тому молока, муки. Давали паї в сільраді, ну як же не взяти? Правда, 5 гектарів – трохи забагато, але ж для справжнього фермера це престижно! Хоча пастор нагадував, що я ж диякон, треба вдові Мані допомогти, хворого Петра провідати в лікарні… Та де там! Часу – по заріз! Їсти нема коли, а він – відвідувати! Хай сам і відвідує, гроші за що отримує?

Ангели із завмиранням серця слухають цей монолог… Очі Судді зовсім згасають… Заступник Син Людський мовчить… А Ангел-реєстратор щось довго-довго витирає… Ім’я Степана назавжди зникло із Книги життя.

Шановний народе суду! Хто із нас може з упевненістю сказати, що сьогодні Ангел-реєстратор не відкриє нашу справу і в небесному залі суду не пролунає наше ім’я? «У вишньому Святилищі іде суд… Скоро – ніхто не знає, як скоро – він почне розглядати справи живих».13

Або хто з нас може дати гарантію, що сьогодні не перерветься нитка  нашого життя, і справа наша не буде запечатана навіки? Ніхто й ніколи! Якщо так, я запрошую вас, відклавши багато і багато справ, в глибокому смиренні й упокорені душі збиратись біля сяючих стін небесної святині.

«Переможець зодягнеться в білу одежу, а ймення його Я не змию із книги життя, і ймення його визнаю перед Отцем Своїм і перед Його Анголами» (Об’яв. 3:5).

Список літератури

  1. Уайт Е. Служіння зцілення, с. 437, 438.
  2. Уайт Е. Велика боротьба, с. 431.
  3. Уайт Е. Патріархи і пророки, с. 355; див. Велика боротьба, с. 419, 420.
  4. Уайт Е. Велика боротьба, с. 430.
  5. Уайт Е. Свідоцтва для Церкви, т. 4, с. 106, 107.
  6. Див. там само, т. 5, с. 493.
  7. Уайт Е. Велика боротьба, с. 488.
  8. Уайт Е. Велика боротьба, с. 487.
  9. Уайт Е. За прикладом Ісуса, с. 471.
  10. Уайт Е. Велика боротьба, с. 489, 490; Патріархи і пророки, с. 355.
  11. Уайт Е. Велика боротьба, с. 489, 490.
  12. Картини намальовані по книзі Уайт Е. Пророки і царі, с. 587-589.
  13. Уайт Е. За прикладом Ісуса, с. 471.
Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска

«ЕСТЬ ПРОРОК В ИЗРАИЛЕ»! (Божий пророк и отношение к нему)  «Верьте пророкам Его, и будет успех вам». 2Парал. 20:20«ЦЕНА ОЦЕНЕННОГО, КОТОРОГО ОЦЕНИЛИ»… (Матф. 27:9) Ломбард [1]… Старинное слово времен Достоевского, вышедшее из употребления советских граждан (схожие функции тогда выполнял комиссионный магазин). Сегодня оно возвращается в современный лексикон и в названия определенных кредитных учреждений.