«Справді Ти Бог таємничий… Спаситель»
«Справді Ти Бог таємничий… Спаситель»1
(Конспіративна Особа конспіративної біблійної книги)
Безумовно, нам знайоме слово конспірація. Словник іншомовних слів говорить, що конспірація – це методи збереження в таємниці секретної інформації. Існує чимало таких методів, з одним із них, старим методом, про котрий згадує ще Овідій (43 рік до н. е.), і котрим широко користувалися російські революціонери, ми бажаємо з вами познайомитись. Цей метод носить назву: читай між рядками.
У чому він полягав? Людина брала аркуш паперу з надрукованим або написаним будь-яким текстом, котрий абсолютно ні в кого не викликав підозри; наприклад, звичайний лист до друга. Потім вмочувала учнівське перо в молоко і між рядками цього тексту писала потрібну їй секретну інформацію. Давала просохнути молоку, на аркуші не залишалося жодних його слідів. Запечатувала це послання і відсилала потрібній особі. Особа, отримавши листа, знала, що він містить зашифровану інформацію. Вона брала аркуш із текстом, і нагрівала його (або обережно, так щоб листок не спалахнув, водила ним над полум’ям свічки, або прасувала теплою праскою). Літери, написані молоком між рядками, чітко проступали на папері.
Запрошую вас, шановний читачу, познайомитись, як це не дивно звучить, із найбільш «конспіративною» книгою Біблії – невеличкою книгою, що складається всього із десяти розділів – книгою Естер. В ній ми із подивом виявимо, як конспірують певну інформацію праведники, і з обуренням побачимо, як конспірують зло люди далекі від святості. Однак центром наших пошуків буде не зашифрована інформація, а ретельно законспірована на сторінках цієї книги Особа… Вона невидимо присутня в малих і великих подіях, невловимо з’являється серед ночі в царських палатах, вона тихо спостерігає, фіксує, керує, направляє і рятує.
Щоб зрозуміти цю книгу, розшифрувати зашифровані в ній великі істини і засвоїти важливі життєві уроки, щоб врешті решт назвати Ім’я Знаменитого її Інкогніто, нам доведеться вдаватись до названого методу конспірації – ми будемо читати між рядками, тобто, будемо проникати в саму суть тексту, в його глибинний зміст, будемо осягати його таємниці; ми будемо читати те, що не написане, але воно очевидне.
1. Історичний фон книги
«І сталося за днів Ахашвероша – це той Ахашверош, що царював від Індії аж до Етіопії, сто й двадцять і сім округ… Третього року свого царювання справив він гостину для всіх своїх князів та для своїх слуг війська перського та мідійського… показуючи багатство слави царства свого й пишну славу своєї величності довгі дні, сто й вісімдесят день» (Естер 1:1-4).
Події, змальовані в книзі Естер, відбуваються в стародавній Персії. Зверніть увагу на масштаби цієї грандіозної імперії, вона охопила декілька континентів – Африку і Азію. В такій грандіозній державі перський монарх Ахашверош справляє грандіозний бенкет, котрий триває цілих пір року! Все грандіозно і блискуче.
Однак, на цьому грандіозному бенкеті стався грандіозний інцидент… «Сьомого дня, коли … цареві стало весело на серці від вина… він сказав… привести царицю Вашті перед цареве обличчя в короні царській, щоб показати народам та зверхникам її красу, бо була вона вродливого вигляду. Та цариця Вашті відмовилася прийти за царським словом» (Ест. 1:10-12).
Як можна оцінити вчинок цариці Вашті (або Астінь)? Сучасному читачеві поведінка цариці може видатись зухвалою і нешанобливою. Чому вона відмовилась прийти на запрошення свого чоловіка-царя?
Важко вгадати, які наміри мав цей самодержець, запрошуючи дружину прийти у п’яне чоловіче товариство. Дикість і свавілля древніх язичеських правителів добре відомі історії. Історики вважають, що цариця Вашті була вихована в старих перських традиціях, котрі забороняли появу жінки, а тим більше цариці, в чоловічому товаристві – і особливо нетверезому. Так чи інакше, не підкорившись наказу царя, Вашті дуже ризикувала. Однак самоповага і почуття жіночої гідності для неї були дорожчі, ніж власне життя. Переважна більшість дослідників Біблії одностайно схвалюють вчинок цариці, а Елен Уайт пише, що «вона діяла по велінню чистої совісті».2
Благородна поведінка дружини царя обернулася для неї фатально: у 2 розділі ми зустрічаємо на престолі цариці вже іншу жінку – юдейку Естер, двоюрідну сестру юдея Мардохея, котру він виховував, як рідну дочку, бо вона була сиротою.
2. Конспірація Мардохея і Естер
У цьому ж розділі ми знаходимо перший приклад конспірації в книзі Естер: «Естер не виявила ні про народ свій, ні про місце свого народження, бо Мардохей наказав їй, щоб цього вона не виявляла» (вірш 10). Це повеління в другому розділі повторюється двічі – ще й у вірші 20. Таке повторювання підкреслює особливу вагомість даного наказу.
Що ж спонукало Мардохея вдатись до такої конспірації? Чому він наказав своїй вихованці приховати свою національність і родинні зв’язки? Як можна пояснити поведінку цього мужа, котра так разюче відрізняється від поведінки інших біблійних героїв, наприклад: Даниїла та трьох його друзів, котрі не скривали ні свого походження, ні своєї релігії?
Перша відповідь, яка нам спадає на думку – Мардохей боявся… Розповідають про одного єврея, котрий так конспірував свою національність, що навмисне перед людьми їв свинину. Можливо, саме страх виявити свою приналежність до Ізраїлю керував Мардохеєм? Однак не можна згодитись із таким припущенням, оскільки в третьому розділі читаємо: «І сказали царські раби… до Мардохея: “Чого ти переступаєш царевого наказа?”… Мардохей… виявив їм, що він юдеянин» (вірші 3, 4). Як бачимо, Мардохей «не із боязкого десятка», ним керував не страх. Які ж мотиви спонукали його дати такий наказ Естер? Спробуймо розшифрувати цю «шифрограму», використавши метод читання між рядками, тобто, ми будемо читати те, що не написане в книзі, але воно очевидне.
2.1. Таємниче керівництво
Припустимо, що Мардохей не дав наказу Естер приховати свої національні і родинні корені, і вона розповіла царю, що вона юдейка і родичка Мардохея. Що сталося б у такому випадку?
- Гаман побоявся б зачіпати Мардохея.
- З релігією Мардохея було б знайоме лише вузьке коло придворних.
- Народ Ізраїльський не опинився б у центрі уваги цілої імперії від Ефіопії до Індії.
- Юдеї й надалі благополучно проживали б у Персії, їм і на думку не спадало б повернутися у зруйнований Єрусалим.
Але саме до повернення на батьківщину закликав пророк Захарія ці тисячі переселенців, котрі асимілювалися й адаптувалися до культури і способу життя Вавилону, а потім і Персії.
«Горе, горе, – втікайте з північного краю… Горе, – втікай до Сіону, – мешканко дочки Вавилону!» (Зах. 2:10, 11).
Елен Уайт в книзі «Пророки і царі» пише, що жахливі події за часів Естер були спеціально допущені, аби спонукати народ повернутися на рідну землю. Більша частина ізраїльтян вирішила, що краще залишатися в землі свого вигнання, ніж терпіти нестатки й труднощі, пов’язані із поверненням і відбудовою їх зруйнованих міст і будинків… Пророки, не змовкаючи, кликали до тих, хто добровільно вирішив зостатися у вигнанні, і всіляко намагалися спонукати їх повернутися. Юдеї, котрі знехтували даними їм пересторогами, зіткнулися лицем до лиця з жахливими випробуваннями. Відмовившись від заклику до повернення, вони опинилися на краю загибелі.3
Зверніть увагу, які глобальні, далекосяжні, навіть вселенські цілі було досягнуто завдяки такій, здавалося б, безглуздій, безпідставній конспірації Мардохея, котру багато хто може сприйняти, як нестачу віри.
- Свідоцтво про релігію юдеїв поширилось по всій безмежній території Перської імперії.
- Налякані ворожим ставленням до себе, і побоюючись нового гоніння, багато юдеїв повернулися до Єрусалима. «Не пройшло і декілька років, як у сьомому році царювання Артаксеркса І – наступника Ксеркса Великого [«названого в книзі Естер Ахашверошем»], значна частина юдеїв повернулася до Єрусалима під проводом Ездри».4
- Відбудова і відновлення Єрусалима стали подіями, котрі ознаменували початок виконання пророцтва про прихід Месії.
І всього цього могло б не статися, або його виконання було б під загрозою, якби Мардохей не дав наказ Естер не виявляти ні її національності, ні родинних зв’язків.
А тепер подумаймо над найважливішим питанням: Як Мардохей зумів все це прорахувати? Як він міг до такого додуматись? Як він зміг наперед все це передбачити?
Єдина розумна відповідь: він цього не міг! Але якщо він все-таки дав такий наказ, ми можемо прочитати між рядками, що за Мардохеєм стояла якась законспірована Унікальна Особа, Котра зуміла все це прорахувати і передбачити. Тільки Ця Всезнаюча Особа, Цей Дивний Порадник, міг напоумити Мардохея дати такий наказ своїй двоюрідній сестрі.
Естер і Мардохей приховали свою національність і релігію. Даниїл та його друзі виявили все це. Як одні, так й інші поступили правильно. А як же нам зуміти визначати, як і коли поводитись? Як знати, коли ми маємо мовчати, а коли говорити? Книга Естер викладає важливий урок: самостійно ми ніколи не зможемо всього завбачити, як це було немислимо і для Мардохея! Єдине, що ми можемо – щодня «сидіти у царській брамі» Того Самого Дивного Порадника. щоб отримувати раду від Нього.
І ще один урок: не поспішаймо засуджувати тих, хто поводиться не так, як інші, або не так, як ми самі.
3. Конспірація зла
У другому розділі ми знаходимо ще одну конспірацію, але це конспірація людей підступних і безбожних. «Тими днями, коли Мардохей сидів у царській брамі, розгнівалися Біґтан та Тереш, два царські євнухи зо сторожів порогів, – і задумували простягнути руку на царя Ахашвероша. І стала відома ця річ Мардохеєві, і він доніс про це цариці Естер, а Естер переказала цареві в імені Мардохея. І була розвідана ця справа, і знайдено так, і ті обоє були повішані на шибениці. І було записане це в хроніці перед обличчям царським» (Ест. 2:21-23).
Як докладно, надто детально автор описує замах двох царських придворних! Всього у три вірша він втискає багато дрібних деталей: змова, імена тих, хто запланував замах на царя, поінформованість Мардохея про змову, його донос, покарання бунтарів через повішання і навіть, той факт, що ця подія була записана в хроніку (книгу подій царського двору). Для чого така деталізація? Запрошую вас знову дещо прочитати в невидимих письменах.
Припустимо, що одна із перерахованих деталей випала. Наприклад, не було змови двох придворних. Або була змова, але Мардохей нічого не дізнався про неї. Або була змова, Мардохей дізнався, але не доніс про цей замах. Або було все, але просто не було все це записано в хроніці. Що сталося б? На це питання дають відповідь події п’ятого і шостого розділів.
3.1. Нічна таємна змова
«…Гаман прийшов до свого дому. І послав він покликати своїх приятелів та жінку свою Зареш.
І розповів їм Гаман про славу свого багатства…як звеличив його цар… І сказав Гаман: “…Та все це нічого не варте мені цього часу, доки я бачу того юдея Мардохея, що сидить у царській брамі!”
І сказала до нього жінка його Зареш та всі його приятелі: “Нехай приготують шибеницю висотою на п’ятдесят ліктів, а ранком скажи цареві, і нехай повісять на ній Мардохея”… І була приємна та рада для Гамана, і зробив він ту шибеницю» (Естер 5:10-14).
Ніч… За наказом Гамана слуги поспіхом таємно будують найвищу в світі 25-тиметрову шибеницю… Але… «Тієї ночі втік був сон від царя, і він сказав принести Книгу пам’яток, Хроніки, – і вони читалися перед обличчям царя. І знайдено було написане, що Мардохей доніс на…двох царських євнухів…що задумували були простягнути руку на царя Ахашвероша. І сказав цар: “Яка честь та гідність зроблена Мардохеєві за це?” І сказали цареві отроки, що прислуговували йому: “Нічого йому не зроблено”» (Ест. 6:1-3).
Подумаймо про ту вирішальну, доленосну ніч… В одну і ту саму ніч таємно зводиться 25-тиметрова шибениця для Мардохея і в цю ж саму ніч сон втік від царя… А якби не тієї ночі його мучило безсоння, а напередодні, а тієї ночі він спав богатирським сном? А якби йому не дочитали на одну сторінку до «того» запису про Мардохея? А якби цей запис не було зроблено в царській хроніці. Що сталося б?
Царю читали б хроніку, під це монотонне читання він дрімав би, а на ранок у подвір’ї царського палацу стояв би Гаман із наміром повісити Мардохея. Будьте певні, в той самісінький день на вершині шибениці висіло би бездиханне тіло Мардохея…
Завдяки дивовижному збігу безлічі дрібних деталей терези історії нахилилися в інший бік… Та ніч ознаменувала переломний момент подій. Однак, просто так, через сліпий випадок, не могли настільки фантастично співпасти десятки видимих і сотні невидимих дрібних моментів і подій. Між рядками відчувається присутність таємничої, невидимої, законспірованої руки, котра неймовірно мудро і завбачливо всім керує і все направляє. І хоча Ця Особа не названа автором книги Естер, між стрічками чітко проглядається її діяльність.
Не лише історія, змальована в цій книзі, але вся історія людства свідчить про втручання в долі народів світу Тієї Самої Особи. Більше того, історія кожної окремої людини – яскраве свідчення Її діянь, треба тільки навчитися читати між рядками… Чи навчилися ми уловлювати між рядками свого життя Цю невидиму руку? Чи навчилися розрізняти її в усіх ситуаціях свого життя?
3.2. Апогей історії
Книга Естер має структуру хіазма – гірської вершини: події до середини книги наростають, загострюються, розпалюються, далі досягають свого апогею – кульмінації, найвищої точки, а потім поступово розв’язуються і завершуються. Середина книги припадає десь на п’ятий розділ, саме тут ми повинні шукати найвищу точку цієї стародавньої оповіді. І її зовсім неважко знайти, бо в цій найвищій точці стоїть найвища в світі шибениця! Її вершина знаменує перелом подій, із шостого розділу все стрімко почало рухатись до завершення.
25-тиметрова шибениця, приготована для Мардохея, означує початок його визволення. Коли в нашому житті ми досягаємо межі відчаю, коли на горизонті починає маячити «шибениця», це свідчить про наближення спасіння. Чому ж воно не приходить раніше, й іноді доводиться чекати до самісінької «шибениці»?
Людська обмеженість яскравіше демонструє можливості Безмежного. Він відкладає Своє милостиве заступництво до часу крайньої потреби; таким способом наше визволення стане більш очевидним і знаменним і отримується більш славна перемога. Тоді втручання стає більш очевидним і Великому Переможцю підноситься належна хвала і слава… Він втручається в той момент, коли нічого, окрім Його сили, не може зупинити дії диявола. Коли ми опиняємось у найбільшій небезпеці, й у нас не залишається більше сили чинити опір сатанинській владі, тоді приходить визволення.5
4. «Чи не на цей час?»
Перечитуючи перших чотири розділи книги Естер, ми вражені розрізненістю подій, змальованих у них. На перший погляд видається, що автор книги поєднує без усякого зв’язку і логічної послідовності абсолютно незалежні події. Бенкет царя, відсторонення від царства Вашті, обрання нової цариці, замах на царя, згадка про котрий, взагалі, здається нам зайвою і недоречною в другому розділі. Далі події починають розгортатися дуже швидко: звеличення Гамана, відмова Мардохея поклонятися йому, таємна змова нечестивих – двоє можновладців секретно домовляються про знищення Ізраїльського народу, просьба Мардохея до Естер про заступництво. Здається, що автор просто безсистемно перераховує події в місті Сузах. У нас складається враження, що книга Естер звичайна собі хроніка, подібна до нудної хроніки царів, де безпристрасно перераховуються щоденні події царського двору.
Однак один короткий вислів із Ест. 4:14 стає ключем до розуміння виняткової гармонії і цілісності цієї унікальної книги: «чи не на час, як оцей?», або «чи не на цей час?» (пер. Р. Турконяка).
Все те розрізнене і здавалося б хаотичне, безсистемно нагромаджене, про що писав автор книги, завдяки цьому короткому на цей час, отримує бездоганну, розумну послідовність і системність. Все воно чекало саме цього часу! Починаючи від самого бенкету царя, а далі – відставка Вашті, обрання замість неї Естер, мовчанка Естер про її походження, змова двох придворних і т. д. – все це було сплановано і укомплектовано саме на цей час!
Тепер так яскраво між рядками книги вимальовується велична постать Великого Сценариста і Режисера подій! Він усе зробив саме на цей час! Назвемо ж Його законспіроване Велике Ім’я! «Той, Хто смертну темноту змінює на ранок, а день затемнює на ніч… Той… що людині показує задум її… Господь Йому Ймення!» (Амоса 5:8; 4:13; 9:6).
Однак в книзі Естер Він ні разу не згаданий! Це єдина книга Біблії, в котрій ні разу не згадується імені Бога, і взагалі не має жодного слова Бог! Даний факт був однією з причин, чому канонічність названої книги ставилася під сумнів. Для чого ж в цій книзі Бог представлений інкогніто? Чому Він настільки ретельно скриває Свою присутність?
Тим більше, що в книзі змальована найкритичніша криза народу Божого за всю його історію – указ про повне знищення цілої нації! Нічого подібного не переживав цей народ ні до, ні після того! 25-тиметрова шибениця – вдалий символ цієї крайньої кризи. Чому ж у багатьох буденних ситуаціях інших біблійних книг Господь фігурує явно і відкрито, а в час неймовірної кризи в книзі Естер – прихований?
Ця ситуація нагадує відомий діалог християнина зі Спасителем:
– Господи, коли в моєму житті все було гаразд, я бачив позад себе дві пари слідів – Твоїх і моїх. Але коли я переходив «долину смертної темряви», я бачив лише одну пару слідів. Де був Ти, Господи?
– Ти гадаєш, що це були твої сліди? Ні, це були Мої сліди, бо я ніс тебе на руках…
Невидимими письменами на сторінках книги Естер накреслена символічна картина нашого з вами життя. Саме у найкритичніший час ми найчастіше схильні губити із поля зору Бога… Саме тоді ми у розпачі запитуємо: Боже, де Ти? Подія змінює подію, мигтять якісь незрозумілі пригоди, усе беззмістовне, нелогічне, безглузде, розрізнене… І тільки «свічка» Святого Духа висвітлює те, що пише невидима Божа рука між рядками. І тоді ми з подивом і захопленням виявляємо Дивного Сценариста, Великого, Мудрого Режисера, котрий все робить саме на цей час для нашого порятунку.
У час кризи, шановний читачу, нехай на згадку нам спаде ця невеличка книга і її головна вістка: Бог завжди поруч, навіть, якщо ми і не бачимо Його…
* * * * * * *
Жахливу кризу, котру пережили юдеї за часів Естер, можна порівняти лише з останньою глобальною кризою Божого народу. Між цими подіями далекого минулого і зовсім близького майбутнього пролягає унікальна типологія. «Сьогодні вороги правдивої Церкви бачать у невеличкій групі людей, що святкують суботу, Мардохея, що сидить біля воріт. Благоговіння народу Божого до Його закону є постійним докором для тих, хто відкинув страх Божий, і топче ногами Його суботу. Сатана викличе лють проти меншості, котра відмовляється від загальноприйнятих звичаїв і традицій… Деспотичні правителі, служителі, члени церкви, керовані ненавистю, учинять проти них змову».6
Нас очікує реалізація типології днів Естер. Надходить час, коли «Мардохей», що сидить біля царських воріт, набридне «Гаману»… Надходить для народу Божого та ніч, ніч Якова… В ту ніч буде збудована 25-тиметрова шибениця… Ми не бачитимемо Бога… Але в цей час вістка книги Естер: Бог завжди поруч! – буде для нас «малою хмаринкою в половину людської долоні»7 – великим знаменом нашого визволення.
Список використаної літератури
- Книга пророка Ісаї 45:15.
- Уайт Е. Коментарі АД, т. 3, с. 1139.
- Див. Уайт Е. Пророки і царі, с. 598-600.
- Там само, с. 598, 605.
- Див. Уайт Е. Вибрані вісті, т. 2, с. 370, 372, 373.
- Уайт Е. Пророки і царі, с. 605, 606.
- Уайт Е. Велика боротьба, с. 635, 640.
