«Проси, що дати тобі»

«Проси, що дати тобі»

Уявімо собі, що нам, кому дана повна свобода вибору, тобто ми можемо просити всього, чого тільки забажаємо, уві сні з’явився Господь і сказав: «Проси, що дати тобі?» Як би ми відповіли на цю пропозицію? Чи готові ми сьогодні не просто відповісти, але відповісти правильно? У Святому Письмі знаходимо декілька прикладів, коли перед людьми стояло саме таке завдання. Звернемо увагу на їх відповіді – їх вибір і на результати такого вибору.

Вибір Соломона

Класичним в цьому контексті є приклад царя Соломона. Бог сказав йому уві сні: «Проси, що дати тобі?» (1Цар. 3:5). Послухайте, якою була відповідь Соломона: «Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм?» (1Цар. 3:9). І відразу ж після цих слів Соломона, написано: «І була ця річ приємна в Господніх очах, що Соломон просив саме про неї» (1Цар. 3:10).

Що спонукало Соломона просити про «розумне серце»? На той час йому було 40 років – він у зрілому віці. Він – спадкоємець престолу батька свого царя Давида. Молодий монарх добре розумів, що йому важко буде справиться з обов’язками керівника держави без Божественної допомоги. Коли Господь з’явився Соломону уві сні й запропонував: «Проси, що дати тобі?», – Соломон був готовим до цієї пропозиції. Чому? Він бачив, як управляв народом його батько, чув його настанови, тому й сказав: «Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, – а я недоросток, не знаю виходу та входу. А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, – він народ численний, що його не можна злічити через многоту» (1Цар. 3:7,8). І він просить Бога, щоб дарував йому «розумне серце». «І була ця річ приємна в Господніх очах, що Соломон просив про неї. І сказав Бог до нього: «За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити, то ось зроблю Я за словом твоїм, –  ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі. А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і багатство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде нікого серед царів усе життя твоє» (1Цар. 3:10-13). Соломон просив найголовніше, –  «серце розумне», а з ним отримав і все інше.

Вибір Єлисея

Подібну пропозицію просити, що завгодно, чуємо від пророка Іллі перед його вознесінням на небо. Ілля запитує свого духовного спадкоємця Єлисея: «Проси, що маю зробити тобі, поки я буду взятий від тебе!» Повна свобода вибору: проси, що хочеш! І як відповів Єлисей на таку оферту? «Нехай же буде на мені подвійний твій дух!» (2Цар. 2:9). Ілля відповів йому: «Важкого ти просиш. Але, якщо побачиш, як я буду взятий від тебе – буде тобі так» (2Цар. 2:10).

Як ви оцінюєте прохання Єлисея? Несподіване і сміливе жадання! Юнак просить подвійної міри духа, котрий був у найсильнішого пророка в історії Ізраїльського народу! На перший погляд його просьба видається дещо нескромною. Навіть Ілля підмітив, що він «важкого просить». Але у цьому великому проханні пізнаємо розсудливість та смирення. Єлисей усвідомлює, що коли стане спадкоємцем такого великого реформатора як Ілля, для впровадження у життя його реформ необхідна буде подвійна сила його духа.

Вже декілька років він співпрацював із цим видатним пророком: слухав його настанови, спостерігав за його служінням, –  і зрозумів, яка велична місія буде покладена на нього, як наступника. Єлисей збагнув, що взяти на себе таку відповідальність він зможе лише на умові подвійного духа Іллі.

Уявіть, як нерозумно повівся б Єлисей, якби попросив: «Дай мені дар пророцтва, який ти маєш»; або: «Дай мені таку силу, якою можна було б зводити огонь із неба»; або: «Дай мені таку віру, якою можна було б закривати і відкривати небесні вікна так, як робив це ти». Які обмеження наклали б ці просьби! Однак Єлисей попросив подвійного духа, що на Іллі. Він розумів, що, маючи Дух Божий, він буде мати все – дар пророцтва, силу зводити вогонь із неба, віру, що закриває і відкриває небеса. Він буде мати силу, щоб звершувати абсолютно все, що скаже йому Бог. Він буде мати не декілька дарів Духа, але – Самого Дарівника

Вибір апостолів

Третій подібний досвід знаходимо в Євангелії від Івана. Христос запропонував Своїм учням: «Чого б тільки забажали ви, просіть –  і станеться вам!» (Іван. 15:7). В цій же бесіді з учнями, а  це була остання розмова Ісуса з ними перед Його смертю, Він знову повторив: «Чого тільки попросите від Отця в Моє Ім’я – дасть вам» (16:23). Яка чудова можливість дана учням! Але про що ж просити?

Учні Ісуса, подібно до Єлисея, були з Ісусом три з половиною роки. Увесь цей час вони йшли слідом за Ним, слухаючи Його прекрасні настанови, бачили Його чудеса… І ось  тепер Він говорить, що повинен їх залишити. Але перш, ніж їх покинути, Він сказав: «По правді, по правді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця» (14:12). Ісус запевняє Своїх друзів у, здавалося б, неможливому: вони будуть творити діла більші, ніж Він! Хіба таке можливе? Заспокоюючи їх, одразу після цих слів Христос говорить: «І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню… Коли будете в Мене просити чого в Моє Імення, те вчиню (14:13, 14).

–  Якщо нам доручено творити діла, які творив Він, –  могли  подумати учні, –  і при тому ще більші, в такому випадку, про що ж нам просити у Нього?

Відповідь на таке доленосне питання мала бути обдуманою, зваженою, розсудливою. Коли відповідь ще не визріла, в такому випадку не слід поспішати. Учні так і зробили, вони просто мовчали…  Вони зовсім не знали, чого просити, тому якоїсь конкретної відповіді не дали Ісусові. Вони чекали, що скаже Він, адже Він знає, що їм необхідно.

І їм не довелося довго чекати: «І вблагаю Отця Я, –  і Утішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував» (14:16).

–  Хто може повноцінно зайняти місце Ісуса? Хто може бути кращим за Нього? Хто Він, цей інший Утішитель? – очевидно розмірковували апостоли. – Ні, Господи, ми хочемо, щоб Ти залишився з нами. Без Тебе ми нікуди не підемо, ми не хочемо навіть жити без Тебе, тому просимо: не залишай нас, залишися з нами!

Ісус розумів їхні почуття, і тому промовив: «Від того, що це Я сказав вам, серце ваше наповнилось смутком». А тепер послухайте, будь ласка, що далі говорить їм Ісус: «Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його» (16:6, 7).

О, тепер учні зрозуміли, про що їм слід просити! Припустимо, що учні просили б, щоб Ісус залишився з ними, тому що на їх думку краще бути з Ним, ніж із невідомим для них Утішителем. Чи розумним було б таке прохання?

–  Ні! – говорить Ісус. Краще для вас, щоб Я пішов. Краще, щоб Утішитель прийшов до вас, бо коли Він прийде, то не тільки буде з вами, як Я до цих пір, але Він буде в вас. І через Духа Святого Я буду не тільки з вами, Я буду в вас. Тому хочу, щоб ви просили про Утішителя, і Отець дасть вам Його, Духа істини. З Ним усе буде можливим.  

«А зібравшись із ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї ви чули від Мене. Йоан бо водою хрестив, –  ви ж охрещені будете Духом Святим… Ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, в усій Юдеї, в Самарії та аж до останнього краю землі… Вони всі однодушно були в невпинній молитві» (Дії 1:4,5.14).

У день П’ятидесятниці послідовники Христа отримали не тільки дари, силу та благословення, –  все це вже було дане їм, але тепер вони були сповнені Самим Богом: у їхніх серцх поселився Дух Святий, Всемогутній Бог.

Ваш вибір, шановний читачу

Христос –  Еммануїл, що означає «з нами Бог», а Духом Святим Він – Бог, що вселився у нас.  І якщо Всемогутній Бог не тільки з нами, але в нас, то чи є щось неможливе для нас? Якщо Бог пропонує Себе, то чи розумно просити щось менше?  

Багатий бізнесмен володів декількома магазинами, серед котрих був магазин дитячих іграшок. Кожного року перед різдвяними та новорічними святами він запрошував дітей-сиріт у цей магазин і пропонував кожному із них вибрати одну будь-яку іграшку. Одного року, спостерігаючи, як діти вибирали іграшки, він помітив, що один хлопчик стоїть і нічого не вибирає. Він підійшов до нього й спитав, чому він нічого не вибирає?

– Я вже вибрав.

–  А де ж твоя іграшка? Що ти вибрав?

–  Я вибрав вас.

Власник магазину трохи зніяковів від тієї відповіді хлопчика, а потім спитав:

–  Чому ж ти зробив саме такий вибір?

–  Я помітив, що ви кожного року робите подібні подарунки дітям-сиротам. І я  подумав:

От би мені такого батька! Тому я вибрав вас…

Коли всі процедури по усиновленню хлопчика були завершені, батько сказав:

–  Ти, синку, зробив правильний вибір. Тепер усе моє, –  буде належати тобі.

«Проси, що зробити тобі?» Яку відповідь дасте ви, шановний читачу? Що оберете? Чого попросите?

«Хто має Сина, має життя» (1Іван. 5:12). «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, –  як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим. 8:32). Маючи Сина, ми маємо все!  

Статтю підготував Богдан Стасюк по матеріалах книг: Е. Уайт, «Пророки і царі», «Христос – надія світу»; Я. Пейсті, «Ілля».

Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска