Притча про блудного сина. Частина 2

Притча про блудного сина. Частина ІІ

(Із серії «Божа любов шукає»)

«Євангеліє в Євангелії», – так названий п’ятнадцятий розділ Євангелія від Луки. Суть цього Євангелія, цієї благої вісті полягає в тому, що Бог шукає загублену людину… Ні один сучасник Ісуса Христа ніколи не міг навіть подумати, що таке можливе! Відомий єврейський вчений-богослов визнав, що це, воістину, найбільш несподівана і неочікувана ідея! Можна було сподіватися, що якщо грішник на колінах у самоприниженні приповзе до Бога, благаючи Його про прощення, Він, можливо, зглянеться і простить його. Але щоб Бог Сам шукав грішника? Подібна думка здавалася юдеям неприпустимою.1

Саме Такого Бога, сповненого безмежної любові, котра не заспокоїться, доки не відшукає загублену людину, змальовує Притча про блудного сина.

Ми продовжуємо роздуми над цією дорогоцінною перлиною Святого Письма.. По її сюжету ми написали образну картину, котру назвали «В домі». В цій картині нам запам’ятався отчий дім, обвитий виноградом, що стояв на околиці села, край самої дороги. Не було в світі милішого куточка, ніж ця рідна оселя, де проходили чудові роки дитинства, юності, роки спокою, любові, спілкування з дорогим батьком. Усе здавалося щасливим і благополучним. Проте так лише здавалося… Осяяна сонячним світлом картина мала темну смугу…

Картина I: В доме

Картина I: В домі

Дім спіткала найстрашніша трагедія: обидва улюблених сина виявилися хворі на важку недугу – роздвоєність – духовну шизофренію. Роздвоєність молодшого сина досягла апогею, коли пролунала його нечувана просьба: «Батьку, дай мені належну частину майна» (Луки 15:12).

Що ж відбулося далі? Батько «поділив між ними майно. А через декілька днів, забравши все, молодший син подався до далекого краю» (вірші 12, 13). Цим драматичним моментом закінчується картина «В домі». Починається новий етап в житті блудного сина, в житті батька, починається нова картина, котру ми назвали «Поза домом» і зобразили наступним чином:

Картина II: Вне дома

Картина II: Поза домом

Картина ІІ: «Поза домом»

Картини стилю абстракціонізму вимагають спеціального тлумачення; пояснення запропонованого полотна досконало подає Сам Христос: «Там розтратив своє майно, живучи розпусно. Як витратив усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати. Пішов він, та й пристав до одного з громадян тієї землі, а той послав його на свої поля пасти свиней. І бажав він насититися стручками, які їли свині, але ніхто йому не давав» (Луки 15:13-16).

Ісус назвав цю картину двома словами: «далекий край». Важко знайти більш болісний, більш разючий контраст, ніж різницю між отчим домом і далеким краєм. Далекий край найчастіше називають чужиною. Отчий дім проміняти на чужину! Добровільно, без примусу, не нужда, не злидні погнали туди, не високі, благородні ідеї самозречення змусили відважитися на подібний крок. Змінити усе миле й рідне серцю на усе чуже: на чужу мову, чужі звичаї, чужого правителя, –  який жахливий обмін!

Світла смуга

Однак, на цій чужині серед усього чужого молодий чоловік не відчуває себе чужим, він свій, він наш! Юнак швидко вписався в картину «Поза домом», без проблем адаптувався. Усе те, що давно стало осоружним і ненависним: благання, повчання, контроль, обмеження, нагляд, нестерпні вказівки: те роби, того не роби, – залишене позаду… Швидше забути і стерти з пам’яті ці остогидлі спогади і поринути у світ новий, довгоочікуваний, осяяний сонячним промінням!

Усе чуже юнакові стає своїм, і, навіть краще від свого: і мова, і звичаї, і навіть володар, правитель чужини. Всупереч усім очікуванням молодий утікач потрапив у блискучу, осяяну, сонячну смугу картини! «Маючи багато грошей і свободу робити, що заманеться, він тішиться, що здійснилося бажання його серця… Розбещені друзі допомагають йому опускатися дедалі глибше, на дно гріха».2

Шановний молодий друже, ти пізнаєш себе? Ти пригадуєш своє обурення батьківськими обмеженнями, твій бунт проти його дисципліни? Твою власну думку, бажання розпоряджатися своєю долею, твою свободу пригноблювали в батьківському домі? Твоя індивідуальність, твої права людини: право на самостійність, на самовираження, на самоврядування, на самоактуалізацію, на само… само… само… не поважалися? Ти довго терпів такий домашній гніт? О, нарешті все позаду! Те, що ввижалося за прозорими шторами гучного ресторану, в таємничій напівтемряві світломузики, ти отримав? Те, про що мріяв, ще перебуваючи у батьківських стінах, ти досягнув? Ти вже потрапив туди, де сходить сонце, де все можна, де немає ненависних батьківських повчань?  Сонце зійшло!… Ось воно! Подивися на цю, осяяну сонячним світлом смугу картини «Поза домом»!

Однак, у цій смузі дещо вражає… Її вузькість… Ісус змалював світлу смугу картини навіть не одним віршем, а всього п’ятьма словами: розтратив своє майно, живучи розпусно. Як коротко! Як мало! Якась мить! Добре це, чи погано? А що було б, якби в цій картині тривалість смуг поміняти місцями? Ніколи б не було написано опам’ятався, ніколи б не пролунали слова: устану, піду… Блудний син ніколи б не відчув, що він на чужині. І винуватець такої миттєвості світлої смуги, як це не парадоксально – правитель  далекого краю!

Хіба ж він не розумів, що для того, щоб  затримати молодого чоловіка чим довше на своїй території, слід чимдуж розширити осяяну смугу? Розумів, але на більше він просто не здатний! Наш молодий чоловік це збагне пізніше, а зараз йому здається, що правитель чужини – своя людина! Навіть на батька дуже схожий: таке саме м’яке сиве волосся, така сама лагідна усмішка. Тільки згодом юнак розгадає, що правитель – це актор, котрий лише грає роль батька! І то актор зовсім невдалий, бо входить у роль батька лише на мить; вузькість сонячної смуги доводить це. Настане, обов’язково настане момент, коли мила усмішка оскалюється іклами, а з-під м’якого волосся визирають роги. І момент цей настає драматично швидко, після короткого виразу «витратив усе» (вірш 14)…

«Біблія говорить про людей, котрі, “називаючи себе мудрими, вони стали нерозумними” (Рим. 1:22); їхню історію повторив юнак із притчі.  Майно, яке егоїстично вимагав від батька, він розтратив на блудниць. Багатство його молодого життя спустошене. Дорогоцінні роки життя, сила інтелекту, блискучі перспективи молодості, духовні прагнення – усе згоріло в полум’ї пристрасті»3

Блудний син розтратив усі свої ресурси  Та хіба це проблема? Гроші ж не вічні! Вони вичерпалися? Але ж їх можна поповнити! Хіба ж у далекому краї – новій батьківщині блудного сина – не можна поповнити своїх запасів? Адже правитель обіцяє дуже багато! Обіцяє усе! «Усе це дам тобі, якщо упавши ниць, поклонишся мені» (Матв. 4:9). Хлопець виконав умову – вклонився, витратив усе своє, тепер настала черга правителя дати йому обіцяне – своє усе, він просто зобов’язаний це зробити!

Що ж, оцінимо це усе…  А для цього перейдемо у темну смугу картини «Поза домом»…

Темна смуга

«Як витратив усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати. Пішов він, та й пристав до одного з громадян тієї землі, а той послав його на свої поля пасти свиней. І бажав він насититися стручками, які їли свині, але ніхто йому не давав» (Луки 15:13-16).

Витратив усе Це означає, що із елітного класу молодих багатих марнотратів син раптом потрапив до класу бідняків! При чому бідняків-чужинців! На сучасний лад – бідняків-біженців! Сьогодні їх проблеми вирішуються на рівні держав, на рівні Євросоюзу. Нічого подібного не могло бути тоді і там, бо в країні починається голод, і не просто голод, а …

Великий голод… Розповідав мій чоловік, що коли в їх селі настав голод, мати спробувала пекти хліб із квасолі. На вигляд цей хліб мало чим відрізнявся від звичайного, але ситність від нього не приходила: шлунок наповнений, а їсти хочеться, такий хліб «не насичує» (Іс. 55:2)…  Великий голод – це відсутність справжнього хліба, такий голод нічим неможливо ані затамувати, ані вгамувати.

Чи може бути гірша біда, гірше становище, ніж положення бідняка чужоземця під час великого голоду?

Пасти свиней… А чи може бути щось більш принизливе для єврея, аніж пасти свиней? Історик і богослов Ф.Фаррар пише, що ця худоба була для євреїв настільки огидною, що вони навіть бридилися своїми устами вимовляти слово «свиня», а говорили «інша річ». Навіть для сучасного мусульманина, котрого бажають зневажити чи принизити, найогиднішим жестом є складання кінчика поли пальто чи піджака у вигляді свинячого вуха…

Але пристрасно жадати ( палати бажанням) свинячої їжі – саме такий вислів використовує оригінал Євангелія, змальовуючи прагнення блудного сина задовольнити свій голод, – це просто немислиме для єврея! Це самісіньке дно, нижче вже нікуди! Чистий, охайний, запашний батьківський дім із тихими, лагідними звуками музики і співу, – це те, що було колись. І огидний, брудний, смердючий свинарник із звуками рохкання хижих тварин, – це те, що є тепер… Який трагічний обмін! Яке жахливе, жорстоке знущання!

У цій нарузі над блудними Божими дітьми правитель чужини – диявол знаходить найбільшу насолоду. «Спокусник зачарував його багатьма принадами, але як тільки нещасний став його здобиччю, ворог людського роду почав виявляти неймовірну жорстокість. Його атаки стали жахливими… Принадні на перший погляд задоволення, із яких починається такий шлях, закінчуються мороком відчаю або божевіллям зруйнованої душі».4 Воістину, свобода грішити – це найжахливіше рабство!

Оце і є те усе, що дає правитель чужини. А від того усього, що залишилося в отчому домі, і що винесене з нього, залишилися тільки спогади…

«Благословенний той муж, що покладається на Господа, що Господь – то надія його! І він буде, як дерево те, над водою посаджене, що над потоком пускає коріння своє, і не боїться, як прийде спекота, – і його листя зелене, і в році посухи не буде журитися, і не перестане приносити плоду!» (Єрем. 17:7-8). «Проклятий той муж, що… від Господа серце його відступає! І він буде, як голий той кущ у степу, і не побачить, щоб добре прийшло, і він пробуватиме в краї сухому в пустині, у краї солоному та не замешканому» (Єрем. 17:5, 6). Чорна, безпросвітна, нескінчена смуга…

«Опам’ятався»…

Проте саме тепер, ні, не в сонячній смузі, а саме в цій чорноті нещасний, нарешті, опам’ятався, прийшов до тями, в оригіналі прийшов до себе: «Скільки наймитів мого батька мають у надлишку хліба, а я тут гину з голоду… Устану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою і вже не гідний зватися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів» (Луки 15:17-19).

«Прийшов до тями», прийшов до себе… А що ж було до цього? Була безтяма, був стан поза собою (відзначте, будь ласка: поза домом означає поза собою), було незнаходження себе, був внутрішній конфлікт, роздвоєність, була духовна шизофренія… Ісус говорить дуже виразно: життя без Бога – це не життя, це існування, це животіння; це пекло, котрим по своїй суті і є перебування далеко від Бога!5 Це смерть, це мертвість! «Цей син мій був мертвий» (Луки 15:24)…

Шановний друже! Ти також скуштував оте усе, що дає правитель чужини? Ні, ти не бідний і не чужоземець, тим більше, ти не голодуєш. Ні в якому разі! Ти прекрасно влаштувався на чужині, ти спеціаліст своєї справи, всіма шанований, ти й твої діти прекрасно забезпечені. Але чи виявив, що все це  – лише стручки, здатні задовольнити лише фізичні потреби? А душа твоя? Чим ти тамуєш її голод? «Їхнє срібло та золото їхнє…ним не наситять своєї душі й свого нутра вони не наповнять» (Єзек. 7:19). Яким би зовні не виглядало твоє життя, насправді ж це витрачене надаремно життя. Намагаючись жити без Бога, ти розтрачуєш своє майно. Ти марно витрачаєш дорогоцінні роки, губиш сили розуму, серця й душі і таким чином стаєш банкрутом для вічності… Розум, створений Богом для спілкування з ангелами, для високих духовних поривань, деградує, зосереджуючись виключно на фізичному, матеріальному, земному і нікчемному.

Єдиний насушний хліб, здатний затамувати спрагу душі – це Христос. «Сказав їм Ісус: Я – Хліб життя! Хто приходить до Мене, – не буде голодувати… Цей же – хліб, який сходить із неба, аби той, хто його їсть, не помер. Я – хліб живий, який зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно» (Іван. 6:35, 50, 51). Лише з Господом дійсність перетворюється на «надмір пиття», на життя «над міру»  (див. Пс. 22:5; Іван. 10:10).

На превеликий жаль, до людей, зосереджених виключно на фізичному, Господь може достукатися лише на їхньому рівні! «Ті, котрі живуть або, скоріше, існують виключно тільки на фізичному рівні, втрачають здатність розуміти уроки життя. Виключення становлять уроки, котрі приходять до них саме на тілесному рівні у вигляді фізичних страждань, нужди або скрути».6  Це жорстока реальність, сотні й тисячі разів повторювана в житті блудних синів…

*  *  *  *  *  *  *  *  *  *  *  *

Це було в п’ятдесяті роки минулого століття. У невеличке українське село прийшов мандрівний  місіонер Андрій Мащак. Із дня на день проповідував по убогим оселям, по заможним хатам. Мудрі, розважливі селяни: заможні середняки і зовсім убогі трудівники потягнулися до біблійної істини. Для богослужінь відвели найкращу хатину, найбільшу світлицю. В селі була організована велика жива громада. І село розцвіло! Майже через кожну хату жили віруючі – багатодітні сім’ї.

У деяких кутах села не було ні одного невіруючого! А скільки дітей, скільки молоді! Сходилися на вечорниці, співали, читали дорогоцінну Біблію. Світло правди Божої перекинулося і на довколишні села й хутори. Люди приходили на богослужіння за 5, 10 кілометрів, по бездоріжжю, по глибоких снігах, у заметіль і дощ. О, як горіла їх перша любов! Переслідування від влади, умовляння і погрози від батюшки, підозри в жидівстві від «людей із лісу», насмішки від односельчан, – усе зносила молода, завзята, дружна громада…

А потім у сільраду почали викликати по одному молодих віруючих… Тому обіцяли бригадирство в колгоспі, а тому – вступ до інституту… Все це можна було легко отримати  всього за «30 срібняків» – за публічне відречення від віри і Бога у районній газеті… І потяглися блудні сини на чужину…

Серед них був і Василь (ім’я змінено) – молодий, енергійний парубок, восьмий із десяти дітей великої родини. Співав у церковному хорі, читав Слово Боже за кафедрою… Йому пообіцяли бригадирство у машинно-тракторній станції (тоді МТС). Приїхав кореспондент із місцевої газети, наготував записник для статті про відречення, однак Василь відмовився. Лише пообіцяв не ходити на богослужіння…

А в сільській церкві порожніли крісла, затихав дитячий і молодечий гамір, змовкали веселі пісні. Над Отчим домом нависла чорна хмара, в його вікна усе рідше зазирало сонце… Сиві голови батьків і матерів хилилися усе нижче… А їхні блудні діти тішилися і хвалилися своїми дипломами, міською пропискою, високими посадами там, «на чужині».

Ви, вже не молоді друзі, пізнаєте себе? «Нині до вас виразно і ясно звертається той голос, котрий так довго промовляв до вашого серця, але котрого ви не бажали слухати: “Устаньте й ідіть, бо тут не спочинок”… (Мих. 2:10). Вертайтеся до дому Батька, Він запрошує вас: “Навернися ж до Мене, тебе бо Я викупив” (Іс. 44:22). Не прислухайтеся до пропозицій ворога залишатися далеко від Христа, доки ви не станете кращими, достатньо хорошими, аби прийти до Бога. Якщо зволікатимете, то не прийдете ніколи… Уставайте та й ідіть до свого Батька».7

*  *  *  *  *  *  *  *  *  *  *  *

Син відсидів у тюрмі десять років… Пора повертатися. Але… Чи стане отчий дім для нього колишнім отчим домом, осяяним сонячним світлом, де він колись мирно засинав під тихе цокання старовинного годинника, де він, вткнувшись в груди батька, міг вилляти свої хлопчачі біди? Як дізнатися, чи буде отчий дім для нього тим самим?  Син пише листа: «Батьку, якщо ти можеш мене простити, і мій отчий дім стане для мене тим самим, що й десять років тому, вивісь на нашій старій груші білу стрічку. Я, проїжджаючи поїздом, побачу (або не побачу) її і буду знати, чи сходити мені на нашій станції, чи ні».

І ось поїзд мчить на батьківщину. Син пізнає знайомі місця, річку, місток. Ще мить, і повз нього промайне рідний садок і дім. Син припав до вікна й очами вп’явся в знайому грушу. На ній не було білої стрічки… Але вся груша від верху й до низу була обгорнута білим  полотном…

Друзі, ви, котрі довгі роки провели «на чужині», ваш Отчий дім, обгорнутий білим полотном, волає: «Повертайтеся!»  «”Верніться, невірні сини, усі ваші відступства Я вилікую!” “Ось прийшли ми до Тебе, бо Ти Господь, Бог наш!”» (Єрем. 3:22).


Список використаної літератури

  1. Див. Баркли У. Толкование на Евангелие от Луки, с. 229.
  2. Уайт Е. Наочні уроки Христа, с.199.
  3. Там само, с. 199 – 201.
  4. Уайт Е. Бажання віків, с. 256.
  5. Генри М. Толкование на книги Нового Завета, т. 2, с. 311.
  6. Коментар АСД на Євангеліє від Луки.
  7. Уайт Е. Наочні уроки Христа, с. 205, 206
Ключові слова: притча, блудний син, дім, батько, любов, чужина, свині, повернення
Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска

Притча о блудном сыне. Часть ІI (Из серии «Ищущая Божья любовь») «Евангелие в Евангелии», –  так названа пятнадцатая глава Евангелия от Луки. Суть этого Евангелия, этой благой вести состоит в том, что Бог ищет потерянного человека...Притча про блудного сина. Частина ІІІ (Із серії «Божа любов шукає») В усякому утиску їхньому було тісно і Йому… Ісаї 63:9