«Пенуїл»

Пенуїл *

Кожного дня в житті християнина трапляються досвіди з Богом, вони унікальні й неповторні, хоча одні з них маленькі, буденні, можливо й непомітні, а інші – великі й видатні. Однак, я впевнений, що хоча б раз у житті кожної дитини Божої стається вражаюча ситуація явного втручання Провидіння й очевидної присутності Бога, переживши котру, із тремтінням та благоговійним страхом можна вигукнути разом із патріархом Яковом: « Пенуїл »! «Я бачив Бога обличчям в обличчя і моя душа залишилася живою» (Буття 32:31, перек. Р. Туркуняка)…

Після демобілізації з лав Радянської Армії я повернувся до Львова на ту квартиру, звідки був покликаний на службу. На жаль, тут вже не було зайвої житлової площі, і в мене виникла проблема із постійною пропискою. Зайшовши до воєнкомату, щоб стати на військовий облік, я зустрівся із представником відділу кадрів військового заводу «Измеритель». Він запрошував на роботу демобілізованих солдат із потрібними для заводу спеціальностями. У той час я мав п’ятий розряд електрогазозварника.

– О, нам якраз і потрібні такі спеціалісти! – зрадів цей кадровик.

Я розповів йому про свою проблему із пропискою. Він запевнив, що на заводі є гуртожиток, де моя проблема буде вирішена, та й зарплата буде солідною.

Наступного ж дня я зайшов у відділ кадрів з потрібними документами і мене направили до начальника ремонтного цеху. Там повідомили, що цех працює і по вихідних днях, коли інші цехи не працюють, тому кожний працівник повинен вийти на роботу в один із двох вихідних днів. А відгул за працю у вихідний надається в будні дні за вибором працівника та при узгодженні з майстром цеху.

Я відразу попередив, що належу до Церкви Адвентистів сьомого дня, святкую суботу і тому мені потрібний вихідний день у суботу. Майстер пообіцяв, що проблем із цим питанням не буде; на цій умові я і був прийнятий на роботу. Два місяці все було добре, газозварники були навіть раді тому, що маючи такого напарника, вони зможуть частіше бувати із сім’єю в неділю. Вони між собою заздалегідь домовлялися, за кого я маю працювати в чергову неділю.

Проте з часом така ситуація почала викликати у майстра цеху роздратування, і він вирішив мене провчити. В одну із п’ятниць, на початку зміни майстер намовив робочих, щоб ніхто із них завтра, тобто в суботу, мене не підміняв. Я нічого не знав про цю змову і мене почало дивувати й непокоїти, що ніхто із моїх колег в цю п’ятницю не підходить до мене із просьбою про підміну на неділю. Тоді я це зробив сам. Однак усі чомусь, як по команді, відмовлялися підмінити мене в суботу, у кожного з них були якісь свої причини. З цим питанням я звернувся до майстра, але він з уїдливою посмішкою відповів, що це мої проблеми.

– Але ж у нас із вами та начальником цеху була така домовленість, коли я влаштовувався на роботу, – нагадав я.

У відповідь той лише відвернувся, а я пішов до начальника цеху, одначе його цього дня не було на роботі. Мене у такому невизначеному положенні направили ремонтувати опалювальну систему в одному із дальніх цехів підприємства (пізніше я зрозумів, що все це було зроблено навмисно). Підчас обіду я знову розмовляв із зварниками та майстром, але ні про що з ними так і не домовився. Цілісінький день я працював у тому віддаленому цеху і ревно молився до Господа про допомогу. Повернувшись у свій цех, я вже нікого не застав із зварників: усі пішли додому (що також було частиною змови)… Залишився тільки майстер, котрий повідомив, що всі роботи на завтра вже розподілені і кожний зварник уже отримав своє завдання. Його самого в суботу на роботі не буде, тому він поставив мене відповідальним за забезпечення усім необхідним для роботи, і дав ключі від цеху та складу.

Ми мали з ним досить довгу розмову, я його просив, переконував, уговорював, але все даремно – він був невблаганним.

Шановні читачі, мої одновірці-ровесники! Ви можете собі уявити мій настрій, мої благання до Господа і мій розпач, коли Небо здавалося мідним, а земля залізною? За цілісінький день молінь, беззвучного душевного голосіння – ні одного промінчика надії, ні одного знаку сподівання. Я знаю, що ви прекрасно все розумієте, бо переживали подібні моменти в ті тоталітарні часи. В-решті-решт я серйозно оголосив майстрові цеху, що завтра на роботу не вийду, чого б це мені не коштувало…

Не говорячи ні слова, він завів мене до складу, де були заготовлені кисневі балони для зварювання на завтрашню суботу. Відкрив вентиль одного із них: почувся слабкий звук виходу кисню – балон порожній… На обличчі майстра з’явилося здивування.  Відкрив вентиль другого, –  порожній! Майстер матюкнувся…  Тремтячими руками він відкрив вентилі усіх решти балонів – усі п’ять порожні! Кисню немає! Майстер зблід…

– Ранком привезли із кисневої заправної станції 10 повних балонів кисню, –  схвильовано почав він роздумувати вголос. – П’ять із них я особисто видав зварникам на сьогоднішні роботи. Усі були повні. Чому ті, що залишилися на суботу –  порожні? Чому ні один порожній не попався сьогодні зварникам? Я ж не вибирав, я брав усі підряд! Якби хоч один виявився порожнім, я би перевірив решту!

Він стояв посеред складу спантеличений і розгублений… А я… А у мене текли сльози по щоках, котрі я не приховував, а тільки в душі безупинно голосив: «Боже! Слава Тобі! Дякую, Господи! Дякую!!!»

–  Не виходь завтра на роботу, –  помітивши мій стан, сказав майстер. Я сам робочих відправлю додому, бо киснева заправна станція в суботу вихідна.

Я пішов у цех і там, давши волю своїм почуттям, розридався. Майстер мовчки спостерігав, мовчки ми і розійшлися. О, якою була та субота, та незабутня, знаменна субота! Велика субота! Для мене, простого сільського хлопчини-сироти, за кого не було кому з людей захиститися, що це був за досвід! Але він має продовження…

В понеділок, прийшовши на роботу, я побачив у нашому цеху всіх робочих, а також  серйозну комісію: начальника і майстра ремонтного цеху та начальників тих цехів, де повинні були в суботу проводитися ремонтні роботи. Велося серйозне вияснення, чому ці роботи не були здійснені? Розслідування провадилось на високих тонах. Про «ЧП» вже знав і директор заводу. Незабаром прийшов його замісник і передав вказівку директора: все вияснити і доповісти йому. Поки що всі звинувачення падали на майстра ремонтного цеху за те, що  вчасно не перевірив, чи все було готове до ремонтних робіт.

Начальник і майстер нашого цеху поїхали до начальника кисневої заправної станції, звинувачуючи робочих станції, що вони завантажили заводу п’ять порожніх балонів. Почалося вияснення і тут. Начальник станції та робочі доводили, що таке неможливе! За всю історію існування станції ніколи нічого подібного не траплялося! І трапитися просто не могло, бо на початку їхньої поточній лінії закладають порожні кисневі балони, а на протилежному кінці – на виході отримують повні балони кисню. Крім того, спеціальний контроль станції обов’язково перевіряє наповненість кожного балона. На всі звинувачення начальник станції коротко відповів:

– Хлопці, вияснюйте вашу проблему у себе на заводі.

Зварники ремонтного цеху на роботу так і не пішли, бо ніхто не отримав свого наряду. Всі чекали повернення начальника та майстра. Коли вони прийшли, почався розбір подій, що сталися у п’ятницю. Крок за кроком все аналізувалося у пошуках причини надзвичайної події. Всі були згідні з тим, що жодної помилки не було допущено… Чому ж тоді зник кисень? Як пояснити це директору заводу? Всі замовкли. Потім слово взяв майстер:

– Щоб усі ми розійшлися з добрим настроєм по робочих місцях, послухайте мою версію того, що сталося. Тут замішана якась надприродна сила… Не смійтеся, а вислухайте мене до кінця. В нашому колективі є один віруючий зварник, Богдан, котрий по суботах не працює. Чомусь ми можемо по неділях виходити на роботу, а він у свій святковий день – ні. Я вирішив його провчити і змусити  працювати по суботах так, як працюємо ми по неділях. Тому попросив вас усіх не підміняти його в суботу, що і було зроблено. Але він відмовився працювати в цю суботу навіть під загрозою звільнення за прогул. Як він вирішував свою проблему із Богом, я не знаю, але, думаю, що, мабуть, просив свого Бога захистити його. І це його Бог є винуватцем, що балони виявилися порожніми. Тому, шановні, будьте дуже обережні у відносинах з Богданом…

Він підійшов до мене і вибачився, так само поступили й зварники. Всі ми отримали наряди на роботу й розійшлися в доброму настрої, а майстер пішов до директора заводу. Як він йому пояснював відсутність кисню в балонах – не знаю. Але після цього у мене субота була вихідною, як  ми і домовлялися із начальником цеху при прийомі на роботу. А майстра, наказом директора заводу, позбавили квартальної премії.

«Господь нерідко допускає виникнення кризових ситуацій, щоб у своїй крайній потребі Його народ звертався за допомогою до Нього одного… Він відкладає Своє милостиве заступництво до часу крайньої потреби; таким чином звільнення народу Божого стає більш очевидним та знаменним й отримана більш славна перемога… Коли вся людська мудрість безсильна, тоді втручання Господа стає більш очевидним і Йому віддається належна хвала і слава. Навіть вороги нашої віри, гонителі наші, зрозуміють, що Бог заступається за Свій народ» (Еллен Уайт. Вибрані вісті, т. 2, с. 372).

Богдан Стасюк


* Гебрайське слово, що означає «Лице Бога» (Бут. 32:31).

Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска

Молитва про зцілення з миропомазанням Якщо є такий час, коли люди відчувають потребу в молитві, то це тоді, коли сили залишають їх і саме життя, здається, вислизає з їхніх рук…1 Еллен УайтПреображення під Ісусовим хрестом «А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього одяг і повели на розп’яття. Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого примусили нести Його хрест» (Матв. 27:31, 32).