Молитва про зцілення з миропомазанням

Молитва про зцілення з миропомазанням

Якщо є такий час, коли люди відчувають потребу в
молитві, то це тоді, коли сили залишають їх і саме
життя, здається, вислизає з їхніх рук…1
Еллен Уайт

Пізно ввечері в квартирі пастора пролунав телефонний дзвінок. Схвильованим голосом донька начальника відділу кадрів досить великого підприємства, будинок котрого був поруч із будинком пастора, повідомила, що батько при смерті, знаходиться в районній лікарні в реанімаційному відділенні, і просить пастора приїхати й помолитися за нього. Молода жінка слізно благала, не зволікаючи, прибути в лікарню і хоча б чимось допомогти. Пастор відразу поїхав. Прибувши в лікарню, він побачив трьох лікарів та дві медсестри, що надавали інтенсивну допомогу хворому, котрий вже втратив мову, час від часу втрачав і свідомість. Дружина хворого представила медикам пастора, про якого просив хворий. Лікарі сказали, що вони зробили все можливе, щось більше може зробити хіба що Бог.

Коли хворий прийшов до пам’яті, пастор спитав його:

– Ви просили, щоб я помолився за вас?

Той кивнув головою.

– Чи ви вірите, що Бог може простити ваші провини? Чи визнаєте Ісуса Христа, який помер за ваші гріхи?

Хворий знову кивнув головою і втратив свідомість. Лице його почало синіти, ще ніколи пастор не бачив такого чорно-синього обличчя… Лікар сказав:

– Дайте йому спокійно відійти, із практики знаю, що потім він буде дуже тяжко помирати. Дружина відповіла, що для нього зараз більш важливо бути покаяним і прощеним Богом, а з Богом смерть уже не страшна.

Пастор запросив присутніх схилитися на коліна. Була звершена гаряча молитва. Після молитви лікарі попросили всіх сторонніх залишити палату. Цілу ту ніч пастор продовжував молитися за свого сусіда…

Біля сьомої години ранку знову пролунав телефонний дзвінок. Знову телефонувала сусідова дочка, але як змінився її голос! Вона радісно сповістила, що батько при свідомості, розмовляє і чується добре! А головний лікар просив, щоб до кінця його зміни пастор знову прибув до лікарні. Коли пастор увійшов до палати, лікар, звертаючись до хворого, сказав:

– Від сьогоднішнього дня ви повинні відзначати два дні свого народження: ваш реальний день народження і сьогоднішній день Божого зцілення…

Через декілька тижнів чоловік та дружина прийшли на богослужіння, щоб подякувати Богові за чудове зцілення. Сьогодні вони активні члени церкви.

1. «Він поніс наші болі»…

Болі, сльози і страждання заполонили наш світ. Гріх чорним саваном укрив планету Земля. А з гріхом прийшли хвороби, страждання та смерть. Непроханим гостем вони входять у доми бідних й багатих, простих й освічених, не перебираючи, чи це дитина, чи юнак, чи старець. Милосердний Господь не байдужий до зболеної людської долі, Він Сам оголосив Себе Великим Цілителем та Лікарем Своїх земних дітей: «Я – Господь, Лікар твій» (Вих. 15:26). Велике право торкатися цілющим дотиком до людського тіла та душі Господь здобув на Голгофі. Старозавітний євангеліст – пророк Ісая підкреслив це у знаменитому 53-тьому розділі: «Він узяв наші недуги і поніс хвороби… Він був поранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!» (Іс. 53:4, 5).

Господнім правом зціляти наші хвороби ми сьогодні маємо чудову перевагу скористатися. Як саме? Про це конкретно й зрозуміло пише у своєму посланні Яків: «Як хтось між вами хворіє, нехай покличе пресвітерів Церкви, і хай помоляться над ним, намастивши його олією в Ім’я Господнє. І молитва віри спасе хворого, і Господь підійме його, а коли він учинив гріхи, вони йому будуть прощені» (Як. 5:14, 15). Отож, в даних текстах згадуються два особливих дійства, котрі за Господньою обіцянкою можуть принести одужання: це спеціальна молитва та миропомазання. Розглянемо ці складові.

2. Спеціальна молитва за хворого

Слово Боже говорить, що Господь завжди близький до молитов Своїх дітей: «Господь близький всім, хто взиває до Нього, хто правдою кличе Його! Волю тих, хто боїться Його, Він сповняє, і благання їх чує та їм допомагає» (Пс. 144:18, 19).  Саме до Нього, в першу чергу, ми і повинні звертатися по допомогу. Це, безумовно, робить щодня кожний християнин, а особливо, коли в його житті трапляються якісь неприємності, труднощі чи хвороби. До цієї молитви ми можемо долучити і наших рідних, друзів, братів і сестер із церкви. Сьогодні стали популярними так звані «ланцюжкові молитви» по телефону, скайпу – хороша і схвальна традиція.  

2.1. Особливі молільники

Однак молитва, яку рекомендує Яків – особлива, спеціальна й унікальна. Зверніть увагу: молитву здійснюють особливі люди – пресвітери  Церкви. Це відзначені спеціальним посвяченням через рукопокладення Божі служителі: рукопокладені пресвітери або пастори. Слуги  Христа – це канали, через які Бог діє і бажає виявити Свою цілющу силу. Хворий християнин запрошує їх звершити над ним виняткову молитву-прохання про зцілення.

Чи завжди ініціатива про цей захід виходить від самого хворого? Не обов’язково! Він може втратити надію на одужання, але Спаситель хоче, щоб родичі, близькі люди, друзі болящого заохочували його вхопитися за Божу силу. 

Дозвольте навести конкретний приклад, як відбувалося дане серйозне дійство в житті відомої християнської письменниці Еллен Уайт. Ось як вона сама описує цю подію.  

«21 травня 1892 року… Болісна, майже безсонна ніч закінчилась… Пастор Даніельс та його дружина, пастор Тенні та його дружина, брати Стоктон і Сміт прийшли в наш дім на моє прохання помилитися, аби Господь зцілив мене. У нас було дуже ревне молитовне служіння, і всі ми отримали велике благословення. Мені стало легше… Я зробила все, що могла, згідно з біблійними вказівками, і тепер буду чекати, коли Господь почне діяти, вірячи, що він зцілить мене в Свій час. Моя віра вхопилася за обітницю: “Просіть – і отримаєте” (Ів. 16:24)».2

2.2. Особлива підготовка

Чи звернули ви увагу на виділені нами слова у цитаті? Так, існують біблійні вказівки – певні умови Божої відповіді на молитву про зцілення. Виголошення такої молитви – найсерйозніша справа, за яку не можна братися, ретельно не обміркувавши її, та не маючи спеціальної підготовки. Пастор церкви знайомить хворого з цими вказівками, й останній має особливий час, аби їх виконати. Познайомимо й наших шановних читачів із умовами Господньої відповіді на спеціальну молитву про одужання:

(1) Віра в Божі обітниці про зцілення. Це перший крок у підготовці до цього обряду. Віра – це не відчуття хворого і не його почуття, це розумна згода з тим, що Господь може і хоче дати зцілення Своїм дітям. Це впевненість, що у Господові зосереджений цілющий бальзам від усякої хвороби. Це спокійна впевненість віри, котра покладається на Божу обітницю: «Будуть покладати руки на хворих, і вони ставатимуть здоровими» (Марка 16:18).

(2) Ретельний самоаналіз. Це другий, надзвичайно важливий крок підготовки. Хворий ретельно, із молитвою про особливе помазання Святим Духом, досліджує своє життя щодо двох факторів:

а) Щодо законів здоров’я. Багато людей стягають на себе хвороби через потурання власним нездоровим звичкам. Вони не живуть із законами природи або принципами строгого стримання; у своїх звичках щодо їжі, пиття, одягу та праці вони ігнорують закони здоров’я. Хворий ретельно переглядає своє життя стосовно цих факторів.

б)  Щодо Морального Закону. Пастор розповідає хворому, що для отримання зцілення, будь-який гріх необхідно визнати і залишити. Визнання таємних гріхів здійснюється таємно перед Богом. А кожний відкритий гріх необхідно відкрито визнати перед тим, кого образив. Тому у спеціальний час підготовки до молитви про зцілення необхідно ретельно, з молитвою переглянути свої стосунки із ближніми. Якщо людина, котра прагне повернути здоров’я,  завинила в лихослів’ї, посіяла незгоду в сім’ї, серед сусідів або в церкві, спричинивши цим відчуженість і розбрат, якщо якоюсь своєю неправильною дією вона ввела інших у гріх, ці провини мають бути визнані перед Богом і скривдженими.

(3) Щире покаяння. «Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і праведний, щоб простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності» (1Йоан. 1:9). «Визнавайте один перед одним гріхи, моліться один за одного, щоби зцілитися, бо має велику силу ревна молитва праведного» (Як. 5:16).

Отож, третім кроком у підготовці до акту спеціальної молитви є практичне застосування цих біблійних текстів. Це означає, що хворий щиро визнає допущені порушення законів здоров’я, обіцяючи залишити нездорові звички і надалі провадити здоровий спосіб життя. Він запрошує людей, з котрими у нього були непорозуміння, і приносить свої вибачення перед цими скривдженими ним особами. Кривду, заподіяну ближньому, він виправляє і відшкодовує.

Коли все виправлено, і хворий перебуває в мирі зі своєю совістю, з Богом та ближніми, можна спокійно, з вірою представити його потреби Великому Милосердному Цілителю.   

«Ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто надію на милість Його покладає, щоб рятувати життя їхнє від смерті… Душа наша надію складає на Господа, – Він наша поміч і щит наш, бо Ним радується наше серце, бо на Ім’я святе Його ми надію кладемо! Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли покладаємо надію на Тебе!» (Псал. 32:18-22). Цю прекрасну обітницю можна зачитати перед молитвою. Корисно також надати можливість першому помолитися самому хворому.

3. Миропомазання

Перед особливою пасторською молитвою про зцілення пастор відливає із пляшечки невелику кількість оливкової олії на долоню, і помазує чоло хворого. Це друга складова священного обряду, згаданого у посланні Якова.

На превеликий жаль, саме у питанні миропомазання серед християн існує хибне уявлення, що цей Божественний акт здійснюється лише перед смертю… Важко визначити, звідки походить таке твердження, але однозначно, воно нічого спільного не має з біблійним вченням.

3.1. З історії біблійного миропомазання

Миропомазання в біблійному значенні цього слова – це помазання миром (оливою) людини або предмету. Вперше це дійство згадується в Біблії в книзі Буття: «Рано-вранці встав Яків, узяв камінь, що його поклав був собі під голову, і поставив його як пам’ятника й налив олії на верх його. І назвав те місце – Бет Ел (дім Божий)» (Бут. 28:18, 19, переклад Хоменка). Ця дія мала чисто релігійний характер і означала освячення предмета. Помазання ж оливою, як релігійний акт, окремої особи,  наділяло її відповідними повноваженнями та певним статусом. Із стародавніх часів євреї посвячували людей на особливе служіння, виливаючи їм на голову спеціальне масло. Пророки, священики і царі Ізраїлю обов’язково підлягали акту миропомазання. Такому ж ритуалу піддавалися й предмети спеціального релігійного призначення, особливо священні предмети скинії Мойсея, а потім і Соломонового храму.

3.2. Миропомазання і зцілення

Миропомазання в Слові Божому має ще одне надзвичайне призначення – воно звершується у поєднанні з молитвою про зцілення хворих. В Новому Заповіті помазання маслом недужих у Церкві, вірогідно, бере свій початок від Особистої вказівки Христа, коли Він посилав учнів на проповідь. Тоді вони отримали владу зціляти всяку хворобу. Виконуючи цю місію, учні намащували маслом багатьох хворих і вони одужували. «І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися, і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли» (Марка 6:12, 13). А Яків конкретно радить пресвітерам, про що ми вже згадували вище, намащувати хворого «олією в Ім’я Господнє, і молитва віри спасе хворого, і Господь підійме його» (Якова 5:14, 15).

Як бачимо акт миропомазання – це вказівка самого Господа, широко практикована віруючими в ранній християнській церкві. Подальша історія народу Божого також відмічена яскравими прикладами чудес, здійснених Господом для Його дітей у відповідь на ревну молитву про зцілення з миропомазанням. Зі свого пасторського досвіду та досвіду моїх колег можу засвідчити про великі, безцінні Божі благословення, котрі отримує через цей обряд і сьогодні кожний (підкреслю, кожний) хворий.

4. Благословення молитви з миропомазанням

Молячись за хворого потрібно не забувати, що ми «не знаємо, за що і як маємо молитися» (Рим. 8:26). Ми не знаємо, чи благословення, про котрі благаємо, послужать на добро чи ні. Тільки Господь знає, що краще для кожного хворого: «Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, –  говорить Господь, –  думки на спокій, а не на зло, щоб дати вам майбутнє та надію. І ви будете кликати до Мене, і будете молитися Мені, а Я буду прислуховуватися до вас. І будете шукати Мене, і знайдете, коли будете шукати Мене всім своїм серцем» (Єрем. 29:11-13).

Тому слід орієнтувати хворого на наступну думку, котра повинна мати місце в спеціальній молитві про його зцілення: «Господи, Ти знаєш кожну таємницю душі. Ти знаєш цю людину. Ісус віддав Своє життя за неї. Його любов до цієї хворої Божої дитини перевершує нашу любов, на яку ми тільки здатні. Тому, якщо це послужить для Твоєї слави та добра хворого, ми просимо в Ім’я Ісуса про повернення його здоров’я. Якщо ж на його одужання немає Твоєї волі, ми просимо, щоб Твоя благодать потішала, а Твоя присутність підтримувала його».

Пригадуєте слова покори та повної згоди з волею Божою Самого Ісуса Христа, якими Він благав у Гетсиманському саду: «Отче, не Моя хай буде воля, але Твоя!» (Луки 22:42)? Якщо вони були доречними для Нього, Сина Божого, то наскільки більше вони личать устам слабких грішних смертних істот…

Пригадайте великого апостола Павла та його молитви про власне зцілення. «І щоб я через численні об’явлення не пишався, то дано мені колючку в тіло… аби бити мене в обличчя, щоб я не пишався. Задля цього я тричі благав Господа… та Він сказав мені: Досить тобі Моєї благодаті, адже Моя сила виявляється в немочі! Тому краще радо буду хвалитися своїми немочами, щоб оселилася в мені сила Христа. Через це радію в немочах, у клопотах, у нестатках, у вигнаннях та утисках за Христа, бо коли я немічний, –  тоді я сильний» (2Кор. 12:7-10).

А ось троє юнаків і їхнє мужнє рішення: «Якщо наш Бог, Якому ми служимо, може врятувати нас з палахкотючої огненної печі, то Він урятує й з твоєї руки, о царю! А якщо ні, нехай буде тобі, о царю, знане, що богам твоїм ми не служимо, а золотому бовванові, якого ти поставив, не будемо вклонятися!» (Дан. 3:17,18). Ці біблійні приклади надихнуть хворого смиренно прийняти кожну Божу волю.

І хоча ми можемо спостерігати, як деякі люди, що ревно моляться про зцілення, залишаються хворими, нехай нікого, особливо із числа хворих, не відвідає гадка, що у них мало віри, або їх віра якась неправильна, або вони залучили до молитви недостатню кількість людей, аби «атакувати небесні ворота».  «Хоч би не розцвіла смоківниця і не було плоду на виноградних лозах, і маслина зрадила, і нива не дала плоду, хоч би не стало овець у загоні і рогатої худоби у стійлах, – але і тоді я буду радуватися у Господі і веселитися у Бозі за спасіння моє» (Аввак. 3:17, 18, переклад Філарета). Ось відгук правдивого християнина на будь-яку відповідь Господа на молитву про зцілення.

Однак хочу зауважити, знову ж таки, із пасторської практики: якою б не була відповідь Господа: чи миттєве зцілення, чи зцілення тривале, чи навіть, смерть, святий обряд молитви про зцілення з миропомазанням завжди приносив хворим величезні благословення! Ніколи, ніколи він не здійснювався надаремно! Хворі ставали спокійними, терплячими, витриманими, в їхніх душах поселявся надзвичайний небесний мир… Деякі тихо згасали, мов свічечка, подібно до матері моєї дружини. Вже втративши дар мови, але відчуваючи на собі подих смерті, вона тихо помахала нам на прощання рукою… А дружина мого брата, маючи важке онкологічне захворювання, померла без єдиного обезболюючого, абсолютно не відчуваючи мук.

Тому моя пасторська рекомендація: не удавайтеся до цього священного обряду лише після того, як всі можливості медицини вичерпані… І сьогодні багатьох болящих християн Господь із сумом запитує: «Чи немає бальзаму в Гілеаді? Чи ж немає там Лікаря?» (Єрем. 8:22).  Нехай Божий шлях зцілення через молитву з миропомазанням буде, якщо не першим, то хоча б паралельним із медикаментозним шляхом лікуванням.  

 Ще одна практична порада: після завершення обряду молитви з миропомазанням бажано залишити хворого на самоті для особистих духовних роздумів із Господом.

*  *  *  *  *  *  *  *  *  *

Горе, страждання, хвороби, смерть… Але так завжди не буде.  «І почув я… гучний голос із престолу, що промовляв: Ось Божа оселя з людьми; і Він поселиться з ними, і вони будуть Його народом, і Сам Бог буде з ними – їхній Бог; І Він обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю, – тому що перше минулося» (Одкр. 21:3,4). «І не скаже мешканець “Я хворий!” Прощені будуть провини народу, що в ньому живе» (Іс. 33:24). «Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда… Тоді розплющаться очі сліпим, і відчиняться вуха глухим, тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик… Господні викуплені вернуться та до Сіону зо співом увійдуть, і радість довічна на їхній голові… Зміцніть руки охлялі, і підкріпіть спотикливі коліна…» (Іс. 35 розділ).

Список використаної літератури

  1. Уайт Е. Служіння зцілення, с. 224. В статті широко використаний матеріал даної книги, із Розділу IV «Догляд за хворими», підрозділу «Молитва за хворих».
  2. 2. Уайт Э. Пенсионные годы, с. 153.

Підготував Стасюк Богдан

Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска

Розділення чи єдність? Медики та пожежники люблять говорити: «Хворобу/пожежу легше попередити, ніж лікувати/гасити». Однак подібний принцип вірний не лише на фізичному рівні – в медицині та пожежній справі, але і на моральному, духовному рівні.Пенуїл * Кожного дня в житті християнина трапляються досвіди з Богом, вони унікальні й неповторні, хоча одні з них маленькі, буденні, можливо й непомітні, а інші – великі й видатні.