Преображення під Ісусовим хрестом

Преображення під Ісусовим хрестом

«А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього одяг і повели на розп’яття. Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого примусили нести Його хрест» (Матв. 27:31, 32).

Про не багатьох своїх персонажів Євангеліє подає таку скупу інформацію, як про Симона. Щоб часом його не переплутали із усім відомим Симоном Петром, додано невеличку деталь – він родом із міста Киринеї. Ось і все… Євангеліст Лука додає красномовно: «Взявши якогось Симона із Киринеї» (Лук. 23:26). Якийсь, одним словом ніякий

Однак серйозні дослідники Святого Письма за телеграмно короткими висловами Богонатхненного Слова щодо особи Симона вбачають яскраву картину радикального перетворення цього маловідомого якогось… І перетворило його саме насильницьке несення Ісусового хреста… Про це мова і піде у запропонованому нижче матеріалі.

Симон – хто він?

Яку ж інформацію можна отримати про особу Симона, ретельно дослідивши натхненні джерела та познайомившись із науковими працями відомих теологів та біблійних коментаторів? Симон походив із північно африканського міста Киринеї (сучасна Лівія).  Еллен Уайт називає його «чужинцем».1  Цілком можливо, що Симон був прозелітом, і саме чи не його надто смугляве обличчя (все-таки північна Африка) привернуло увагу воїнів, що супроводили процесію розп’яття і шукали кандидатуру, на кого б покласти хрест знеможеного Ісуса? Адже «ніхто із юдеїв не став би тягти хреста, тому що це опоганило б їх і перешкодило святкувати Пасху. Тому ніхто навіть не подумав запропонувати свої послуги».2  Той факт, що воїни обрали саме Симона, може бути вагомим аргументом на доказ його не єврейського походження. 

Євангеліст Марко згадує двох Симонових синів – Олександра та Руфа: «Примусили одного перехожого – Симона Киринейського, який повертався з поля,*  батька Олександра та Руфа, –  взяти Його хрест» (Марк. 15:21). Дух Пророцтва додає, що ці двоє молодих людей  «вірили в Спасителя, однак сам він не був Його учнем».3  Безумовно, Олександр і Руф розповідали батькові багато дивних історій про Цього, як вони вважали, довгоочікуваного Месію, однак Симон  не поспішав із висновками.

В цьому контексті доречно згадати привітання апостола Павла римській церкві: «Вітайте Руфа, вибраного в Господі, й матір його та мою» (Рим. 16:13). Багато дослідників Святого Письма вважають, що Руф, згаданий Павлом і Марком – одна і та сама особа. Ось що з цього приводу пише відомий протестантський коментатор Вільям Барклі: «З якою метою Марко писав своє Євангеліє та до якої церкви? Багато богословів вважають, що до римської, а членом цієї церкви був Руф. Напрошується висновок, що тут ми зустрічаємося із сином Симона… Очевидно, що Руф був відомий у римській церкві своєю мудрістю» (Ком. В. Барклі на Рим., с. 246). Павло підкреслює, що він був «вибраний в Господі».

Під ношею Христового хреста

Отож, напередодні суботи, йдучи дорогою до Єрусалиму, Симон помічає вдалечині натовп людей, що виходить із воріт міста, і здогадується, що там відбувається. Без сумніву, думає він, римляни ведуть злочинців на розп’яття. Наблизившись до натовпу, він спостерігає жорстоке поводження та насмішки над ув’язненими, особливо над Одним із них: «Дайте дорогу Цареві Юдейському!» –  лунають грубі,  уїдливі жарти. По настрою та поведінці натовпу у таких випадках завжди можна було безпомилково визначити, кого саме римляни ведуть на розп’яття. Якщо ведуть патріота,

натовп мовчить, а чимале військо, що супроводжує процесію, свідчить про небезпеку бунту.  Але в даний момент чути насмішки та прокльони, а  присутність священнослужителів свідчить, що Цей Особливий Засуджений має якесь відношення до релігії юдеїв. Плаче лише невелика групка жінок.

Симон, як добра людина, зворушений тим, що бачить і чує, а підходячи ближче, не може приховати свого співчуття до Того Особливого із засуджених, на адресу Котрого лунає найбільше знущань. Воїни, помітивши «чужинця» і спостерігши вираз жалю на його обличчі, схопили його і грубо штовхнули до Ісуса, Який упав під тягарем хреста. «Взявши якогось Симона із Киринеї і поклали на нього нести за Ісусом хрест» (Лук. 23:26).  

Симон поволі йде з хрестом на плечах, спостерігаючи за  Тим, Чий хрест несе. Коли він узяв Його ношу, то зрозумів, що кожен, навіть змушений прояв доброти багато значить для знеможеного Засудженого. Він також відмічає Його чисту, благородну поведінку під час ходи, яка так різко контрастує з поведінкою Його обвинувачів. Його стриманість і мужність по дорозі до власної смерті, вражають Симона.

–  Невже це Той Самий Ісус із Назарету, про Котрого так палко розповідали йому сини? Ніхто і ніщо раніше не могли переконати його звернути увагу на Нього! Олександр і Руф, будучи самі учнями Ісуса, неодноразово переконували батька визнати Його Месією та Спасителем. Проте ні чудеса, ні багато дивних і, навіть, надприродних знаків Його Божественності, не змогли відірвати Симона від його справ і змусити серйозно подумати над цим питанням. Якщо навіть ці надзвичайні аргументи не могли торкнутися його серця, то чи щось зможе?

Зможе! Неможливе для людей, можливе для Бога! Римські воїни стали діяльними засобами в Божих руках. Їх грубість і жорстокість утримували Симона поруч із Ісусом достатньо близько і достатньо довго, щоб повністю змінити напрямок його життя в сторону вічності. І тут, під ношею Господнього хреста, Симон здається… «Те, що Симон ніс хрест на Голгофу, стало благословенням для нього, і пізніше він був вдячний за це Провидінню. Цей учинок допоміг йому обрати хрест Ісуса добровільно і до кінця днів з радістю нести його».4

Благословення Христового хреста

У книзі Дії Апостолів 13:1 подається важлива інформація стосовно нашого дослідження: «В Антіохійській Церкві були (деякі) пророки й учителі: Варнава, Симон, прозваний Нігером, Луцій киринеєць, Мануїл… і Савло». Це список саме тих людей, які послали Савла та Варнаву в Першу місіонерську подорож до язичників. Із перерахованих осіб нас особливо цікавить Симон Нігер, а в деяких перекладах – Симеон. Зрозуміло, що Симон і Симеон – це одне й те ж саме ім’я. Друге ім’я – Нігер –  йому дали, можливо, через смуглявість його обличчя. Відносно особи Симона серед богословів не раз озвучувалося припущення, що він і був тим самим Симоном із Киринеї, який ніс хрест Христа на Голгофу. І той факт, що у списку антіохійських  мужів його ім’я стоїть поруч із Луцієм киринейцем, цілком може свідчити про їх походження із одного міста.

Із категорії якогось до статусу учителів та пророків Симона підніс хрест Господній… Дивовижна сила розп’ятого Ісуса! Дивовижна сила Його хреста! «У Голгофському хресті міститься все для загиблого людства! Необхідно вивчати хрест Христів. До нього мають скеровуватися вся наша любов та увага. Кров, пролита за гріхи людей, очистить розум і серце від егоїзму… Дивіться на хрест Голгофський… Чим більше ми будемо роздумувати про хрест Ісуса, тим краще зрозуміємо слова апостола: “А я не став би хвалитися нічим іншим, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене розп’ятий світ, а я – для світу”» (Гал. 6:14). 5

Підготував Богдан Стасюк 

Литература 

  1. Уайт Е. «Бажання віків», с. 742.
  2. Там само.
  3. Там само.
  4. Там само.
  5. Уайт Е. Свідоцтва для проповідників, с. 377, 378; Вибрані вісті, с. 385; Бажання віків, с. 661.

 


* Ніяк не можна припустити, що у цю п’ятницю – день підготовки до великої суботи, на котру припало свято Пасхи, Симон був на полі… Давньогрецьке слово агрос – може означати, як поле, так і село. Більш вірогідно, що Симон повертався до Єрусалиму із села.

 

Ключові слова: Преображення, Христос, Симон, із Киринеї, розп’яття, благословіння, хрест

Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска

Пенуїл * Кожного дня в житті християнина трапляються досвіди з Богом, вони унікальні й неповторні, хоча одні з них маленькі, буденні, можливо й непомітні, а інші – великі й видатні.