Не хлібом самим житиме людина. Частина 9. Хліб
Не хлібом самим житиме людина.
Частина 9. Не на хлібі одному буде жити людина*
Роздуми над Мт. 4:1-4; Мр. 1:12, 13; Лк. 4:1-4
Мука пшенична (дефектна) – 50%, макуха – 10%, соєва мука – 5%, висівки – 5%, солод – 10%, целюлоза – 15%, вибивний мучний пил – 5%… Що це за незрозуміла хімічна формула? О, гірка і страшна формула, але це була формула життя – склад хліба блокадного Ленінграду…
15. Вартість хліба
Хліб… Як вартість друга визначає не благополуччя, а біда, так вартість хліба визначила війна. 1000 карбованців… Що коштувало під час війни такі шалені гроші? Імпортний гарнітур меблів, золотий ланцюжок, чи персидський килим? Буханка хліба… «Хліб – усьому голова»; «Хліб – посох життя», – говорить народна мудрість. Східні народи дарують одне одному хліб, як найцінніший дар. Хлібом-сіллю зустрічають молодят, дорогих гостей. Найбільше благословення Бога: «Без обмежень їстимеш хліб» (Втор. 8:9), а найбільше прокляття: «Діти просять хліба, але нікому його їм дати» (П. Єр. 4:4). Хліб – обов’язкова, невід’ємна частина стародавнього Богослужіння.
Хто ж може визначити правдиву ціну хліба? Найбільшої вартості надало хлібові не людство, а Небо, Сам Господь. «Хліб, котрий ми споживаємо, відкуплений Його ламаним тілом… Голгофський хрест закарбований на кожній хлібині… Сімейна трапеза стає вечерею Господньою і кожна можливість бути присутнім за столом є причастям».1
Просьба про хліб включена у взірцеву молитву Ісуса Христа: «Хліб наш щоденний дай нам сьогодні». Хліб – це святиня!
15.1. Великий Божий принцип
Проте, послухайте, будь ласка, що говорить Той, Тілом Котрого відкуплений кожний окраєць хліба: Не на хлібі одному буде жити людина…*
– Правильно, – погоджуємося ми. – Коли є хліб і до хліба, можна подумати і про інші цінності. «Буде хліб – буде й пісня!», – проголосив відомий державний діяч. Ту саму ідею відображає піраміда людських потреб Маслоу, в основі котрої лежить первинна з них – ситість.
Пригадую велике християнське весілля… У шатрі, над довжелезними столами, що буквально ломилися від найрізноманітніших страв, красувалося, написане яскравими фарбами гасло: Не самим хлібом житиме людина…
Коли, де, і ким вперше було проголошено цей видатний біблійний принцип? У Кані Галілейській, на подібному весільному бенкеті? Чи може в раю? О, ні! В умовах відсутності хліба народу Божому були проказані ці слова. І знаєте, Хто був їх Автором? Ні, не тлінна людина, ні, не видатний вождь Ізраїлю Мойсей. Сам Син Божий 2 вклав ці слова в його уста: «Господь, твій Бог, провадив тебе по пустелі протягом цих сорока років… Він упокорював тебе і морив тебе голодом, але також годував тебе манною, якої не знав ти, й не знали твої батьки, аби ти зрозумів, що не лише хлібом живе людина, але і всім тим, що виходить з Господніх уст, живе людина» (Втор. 8:2, 3).
Чи прижився цей принцип в Божій громаді? Дослухайтеся, будь ласка, її голосу: «О, коли б ми повмирали від руки Господа в єгипетській землі, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом і їли хліб досита! Ви ж вивели в цю пустелю, щоб усю цю громаду вигубити голодом!» (Вих. 16:3). «Хліба й видовищ!» – на превеликий жаль таким було життєве кредо Ізраїлю. Принцип, проголошений небом, не прийнявся на землі. Стривайте, а можливо, він, взагалі, не для землян?
Минуло 14 століть… І знову Небо викладає той самісінький постулат: «Не хлібом самим житиме людина»…
Дозвольте припустити, що на цей раз, зважаючи на зіпсутість людини, Господь зробив поправку, деяку знижку, і проголосив цей принцип не в пустині та не в голоді… Помиляємось, дорогий друже… Знову в пустині і знову в голоді… Але в якому! Сорокаденному! І хто ж голодував? Не народ, ні! Голодував Сам Син Божий…
А телу трудно вынести сорок,
Оно на жизнь претендует законно.
Хотя бы немного хлебных корок,
Пусть даже из камня сотворенных.
Голод врезался в тело, как бритва,
Сознанью крича: «Для сытых небо!»
А сердцу стуча единым ритмом: «Хлеба! Хлеба! Хлеба!»
Но кротко уста покорились Духу,
В решающий миг не ища середины,
Пусть даже дрожали, пусть даже пухли
Но все же сказали: «Не хлебом единым!»…
У той час, коли всі думки і прагнення мали б зосередитися на основі піраміди Маслоу – фізичних потребах, коли здавалося, все волало: «Хлібом самим», Ісус промовив протилежне: «Не хлібом самим»… «Цими словами…Христос хотів показати людині, що брак земної їжі – не найбільше лихо, котре може спіткати її»,3 – ось яка суть цього знаменного вислову. «Хто думає, що живе лише одним хлібом, той робить збереження хліба головним предметом свого життя, наважуючись накопичувати його якою б то не було ціною; він жалюгідний і схильний до злочину, коли в нього мало хліба або його зовсім немає».4
15.2. Християнин і хліб
Як часто людям пропонуються вартості небесні, вічні: спасіння, спілкування з ангелами, Самим Богом… І чується у відповідь: «Я не можу. У мене сім’я, діти… Я не можу втрачати таку вигідну посаду… От вийду на пенсію…» Іншими словами: «Я живу хлібом самим». Проте, «не турбуючись про Божественну їжу, людина неминуче терпить голод серед достатку хліба».5
У християнина інша життєва філософія. «Буває, що послідовник Христа потрапляє в такі умови, що не може водночас служити Богові й продовжувати займатися своїми світськими справами. Іноді здається, що послух певним принципам Божим позбавить нас засобів існування».6 Спитайте наших старших братів-ветеранів, і майже кожен із них розповість, що маючи один або й два дипломи, вони працювали покрівельниками, сажотрусами, кочегарами, полотерами… У них були величини, цінніші за хліб тілесний. А їх Владика додавав їм і його.
«Я був молодим і став старим, але не бачив праведника залишеним, ані його нащадків, які просили б хліба. Щодня він, виявляючи щедрість, позичає, тож і його нащадки будуть благословенні» (Пс. 36:25,26).
15.3. Останній удар по хлібові
В останній час диявол нанесе свій нищівний удар саме по хлібу: «І бачив я іншу звірину… і зробить вона…щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини» (Від. 13:11, 16, 17). В цей момент Церква розділиться на два класи.
– Що нам їсти? Чим нам годувати наші сім’ї, своїх дітей?, – питатимуть одні і… відійдуть.
– Не хлібом самим… говоритимуть інші. «Хоч би не розцвіла смоківниця й не було врожаю на виноградній лозі; хоч би не вродило оливкове дерево й не було врожаю в полі; хоч би не стало овець у кошарі, та скотини в стайнях, то й тоді радітиму в Господі, веселитимусь у Бозі мого спасіння!» (Авв. 3:17,18).
А що їм відповідатиме Господь? «Такий житиме на висотах, – неприступні скелі будуть його захистом. Його хліб буде даний йому, і води в нього не забракне» (Іс. 33:16). «Вони не будуть осоромлені в лиху годину, і в час голоду будуть ситі» (Пс. 36:19).
* * * * * * * * * * * * *
Старенький брат нашої церкви одного разу напам’ять розповів Псалом 90. Я була вражена і настільки натхнена, що через кілька днів сама із задоволенням напам’ять декламувала цей псалом. А потім він розповів і Псалом 22 «Господь – то мій Пастир». І знову я наслідувала його приклад, вивчивши і цей шедевр.
Одного осіннього вечора, прогулюючись нашим гарним садом, милуючись його згасаючою красою, я знову й знову повторювала такі дорогоцінні рядки: «На пасовиськах зелених оселить мене» … «На тихую воду мене запровадить» … «Моя чаша – то надмір пиття»… Піднявши голову до неба, я помітила просто над дахом нашого будинку величезну сяючу чашу – ківш Великої Ведмедиці.
– Моя чаша – то надмір пиття, – повторювала я, дивлячись на неосяжних розмірів зоряну чашу.
– Господи, а як маються справи із моєї чашею, чи маю я надмір? – запитала я. – Обійшовши будинок, чи побачу я під чашею Великої Ведмедиці «калюжку» із зірок, що свідчить про надмір моєї чаші?
Із завмиранням серця я обігнула ріг будинку, і знову подивилася на блискучу чашу. «Калюжки» під нею не було… Але якраз під крайньою зіркою цієї чаші блимав жовтим вогником літак, і було таке враження, що це крапельки стікають по стінці чаші і повільно падають вниз … Кап-кап-кап …
– Дякую Тобі, Господи! Дякую, що «калюжки» Ти не обіцяєш, але повну забезпеченість, задоволення всіх моїх потреб і потреб моєї сім’ї – переповнену чашу, по стінках котрої спливають краплі добробуту і достатку – Ти даруєш! Слава Тобі!
Список використаної літератури
- Уайт Е. Бажання віків, с. 660.
- Див. Уайт Е. Бажання віків, с. 121; Вибрані вісті, т. 1, с. 277.
- Уайт Е. Вибрані вісті, т. 1, с. 277.
- Фаррар Ф., Життя Ісуса Христа (переклад Т.М. Матвеєва), с.148.
- Там само.
- Уайт Е. Бажання віків, с. 121.
Ольга Стасюк
Головне зображення
Читайте також на сайті: Частини 1 – 8, 10.
Ключові слова: хліб, вартість, ціна, християнин, життя, війна, Ленінград, Христос, карантанія, пустеля
* Дослівний переклад з мови оригіналу тексту Мф. 4:4.