Не хлібом самим житиме людина. Частина 9. Хліб

Не хлібом самим житиме людина. 
Частина 9. Не на хлібі одному буде жити людина*

Роздуми над Мт. 4:1-4; Мр. 1:12, 13; Лк. 4:1-4

Мука пшенична (дефектна) – 50%, макуха – 10%, соєва мука – 5%, висівки – 5%, солод – 10%, целюлоза – 15%, вибивний мучний пил – 5%… Що це за незрозуміла хімічна формула? О, гірка і страшна формула, але це була формула життя – склад хліба блокадного Ленінграду… 

15. Вартість хліба

Хліб… Як вартість друга визначає не благополуччя, а біда, так вартість хліба визначила війна. 1000 карбованців… Що коштувало під час війни такі шалені гроші? Імпортний гарнітур меблів, золотий ланцюжок, чи персидський килим? Буханка хліба… «Хліб – усьому голова»; «Хліб – посох життя», – говорить народна мудрість. Східні народи дарують одне одному хліб, як найцінніший дар. Хлібом-сіллю зустрічають молодят, дорогих гостей. Найбільше благословення Бога: «Без обмежень їстимеш хліб» (Втор. 8:9), а найбільше прокляття: «Діти просять хліба, але нікому його їм дати» (П. Єр. 4:4). Хліб – обов’язкова, невід’ємна частина стародавнього Богослужіння.

Хто ж може визначити правдиву ціну хліба? Найбільшої вартості надало хлібові не людство, а Небо, Сам Господь. «Хліб, котрий ми споживаємо, відкуплений Його ламаним тілом… Голгофський хрест закарбований на кожній хлібині… Сімейна трапеза стає вечерею Господньою і кожна можливість бути присутнім за столом є причастям».1

Просьба про хліб включена у взірцеву молитву Ісуса Христа: «Хліб наш щоденний дай нам сьогодні». Хліб –  це святиня!

15.1. Великий Божий принцип 

Проте, послухайте, будь ласка, що говорить Той, Тілом Котрого відкуплений кожний окраєць хліба: Не на  хлібі одному буде жити людина…*

– Правильно, – погоджуємося ми. – Коли є хліб і до хліба, можна подумати і про інші цінності. «Буде хліб – буде й пісня!», – проголосив відомий державний діяч. Ту саму ідею відображає піраміда людських потреб Маслоу, в основі котрої лежить первинна з них – ситість.

Пригадую велике християнське весілля… У шатрі, над довжелезними столами, що буквально ломилися від найрізноманітніших страв, красувалося, написане яскравими фарбами гасло: Не самим хлібом житиме людина…

Коли, де, і ким вперше було проголошено цей видатний біблійний принцип? У Кані Галілейській, на подібному весільному бенкеті? Чи може в раю? О, ні! В умовах відсутності хліба народу Божому були проказані ці слова. І знаєте, Хто був їх Автором? Ні, не тлінна людина, ні, не видатний вождь Ізраїлю Мойсей. Сам Син Божий 2 вклав ці слова в його уста: «Господь, твій Бог, провадив тебе по пустелі протягом цих сорока років… Він упокорював тебе і морив тебе голодом, але також годував тебе манною, якої не знав ти, й не знали твої батьки, аби ти зрозумів, що не лише хлібом живе людина, але і всім тим, що виходить з Господніх уст, живе людина» (Втор. 8:2, 3). 

Чи прижився цей принцип в Божій громаді? Дослухайтеся, будь ласка, її голосу: «О, коли б ми повмирали від руки Господа в єгипетській землі, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом і їли хліб досита! Ви ж вивели в цю пустелю, щоб усю цю громаду вигубити голодом!» (Вих. 16:3). «Хліба й видовищ!» – на превеликий жаль таким було життєве кредо Ізраїлю. Принцип, проголошений небом, не прийнявся на землі. Стривайте, а можливо, він, взагалі, не для землян?

Минуло 14 століть… І знову Небо викладає той самісінький постулат: «Не хлібом самим житиме людина»… 

Дозвольте припустити, що на цей раз, зважаючи на зіпсутість людини, Господь зробив поправку, деяку знижку, і проголосив цей принцип не в пустині та не в голоді… Помиляємось, дорогий друже… Знову в пустині і знову в голоді… Але в якому! Сорокаденному! І хто ж голодував? Не народ, ні! Голодував Сам Син Божий…

А телу трудно вынести сорок,
Оно на жизнь претендует законно.
Хотя бы немного хлебных корок,
Пусть даже из камня сотворенных.
Голод врезался в тело, как бритва,
Сознанью крича: «Для сытых небо!»
А сердцу стуча единым ритмом: «Хлеба! Хлеба! Хлеба!»
Но кротко уста покорились Духу,
В решающий миг не ища середины,
Пусть даже дрожали, пусть даже пухли
Но все же сказали: «Не хлебом единым!»…

У той час, коли всі думки і прагнення мали б зосередитися на основі піраміди Маслоу – фізичних  потребах, коли здавалося, все волало: «Хлібом самим», Ісус промовив протилежне: «Не хлібом самим»… «Цими словами…Христос хотів показати людині, що брак земної їжі – не найбільше лихо, котре може спіткати її»,3 – ось яка суть цього знаменного вислову. «Хто думає, що живе лише одним хлібом, той робить збереження хліба головним предметом свого життя, наважуючись накопичувати його якою б то не було ціною; він жалюгідний і схильний до злочину, коли в нього мало хліба або його зовсім немає».4 

15.2. Християнин і хліб

Як часто людям пропонуються вартості небесні, вічні: спасіння, спілкування з ангелами, Самим Богом… І чується у відповідь: «Я не можу. У мене сім’я, діти… Я не можу втрачати таку вигідну посаду… От вийду на пенсію…» Іншими словами: «Я живу хлібом самим». Проте, «не турбуючись про Божественну їжу, людина неминуче терпить голод серед достатку хліба».5

У християнина інша життєва філософія. «Буває, що послідовник Христа потрапляє в такі умови, що не може водночас служити Богові й продовжувати займатися своїми світськими справами. Іноді здається, що послух певним принципам Божим позбавить нас засобів існування».6  Спитайте наших старших братів-ветеранів, і майже кожен із них розповість, що маючи один або й два дипломи, вони працювали покрівельниками, сажотрусами, кочегарами, полотерами… У них були величини, цінніші за хліб тілесний. А їх Владика додавав їм і його.

«Я був молодим і став старим, але не бачив праведника залишеним, ані його нащадків, які просили б хліба. Щодня він, виявляючи щедрість, позичає, тож і його нащадки будуть благословенні» (Пс. 36:25,26). 

15.3. Останній удар по хлібові

В останній час диявол нанесе свій нищівний удар саме по хлібу: «І бачив я іншу звірину… і зробить вона…щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини» (Від. 13:11, 16, 17). В цей момент Церква розділиться на два класи. 

– Що нам їсти? Чим нам годувати наші сім’ї, своїх дітей?, – питатимуть одні і… відійдуть. 

Не хлібом самим… говоритимуть інші. «Хоч би не розцвіла смоківниця й не було врожаю на виноградній лозі; хоч би не вродило оливкове дерево й не було врожаю в полі; хоч би не стало овець у кошарі, та скотини в стайнях, то й тоді радітиму в Господі, веселитимусь у Бозі мого спасіння!»  (Авв. 3:17,18).

А що їм відповідатиме Господь? «Такий житиме на висотах, – неприступні скелі будуть його захистом. Його хліб буде даний йому, і води в нього не забракне» (Іс. 33:16). «Вони не будуть осоромлені в лиху годину, і в час голоду будуть ситі» (Пс. 36:19).

*  *  *  *  *  *  *  *  *  *  *  *  *  

Старенький брат нашої церкви одного разу напам’ять розповів Псалом 90. Я була вражена і настільки натхнена, що через кілька днів сама із задоволенням напам’ять декламувала цей псалом. А потім він розповів і Псалом 22 «Господь – то мій Пастир». І знову я наслідувала його приклад, вивчивши і цей шедевр.

Одного осіннього вечора, прогулюючись нашим гарним садом, милуючись його згасаючою красою, я знову й знову повторювала такі дорогоцінні рядки: «На пасовиськах зелених оселить мене» … «На тихую воду мене запровадить» … «Моя чаша – то надмір пиття»… Піднявши голову до неба, я помітила просто над дахом нашого будинку величезну сяючу чашу – ківш Великої Ведмедиці.

Моя чаша – то надмір пиття, – повторювала я, дивлячись на неосяжних розмірів зоряну чашу.

– Господи, а як маються справи із моєї чашею, чи маю я надмір? – запитала я. – Обійшовши будинок, чи побачу я під чашею Великої Ведмедиці «калюжку» із зірок, що свідчить про надмір моєї чаші?

Із завмиранням серця я обігнула ріг будинку, і знову подивилася на блискучу чашу. «Калюжки» під нею не було… Але якраз під крайньою зіркою цієї чаші блимав жовтим вогником літак, і було таке враження, що це крапельки стікають по стінці чаші і повільно падають вниз … Кап-кап-кап …

– Дякую Тобі, Господи! Дякую, що «калюжки» Ти не обіцяєш, але повну забезпеченість, задоволення всіх моїх потреб і потреб моєї сім’ї – переповнену чашу, по стінках котрої спливають краплі добробуту і достатку – Ти даруєш! Слава Тобі!

Список використаної літератури

  1. Уайт Е.  Бажання віків, с. 660.  
  2. Див. Уайт Е. Бажання віків, с. 121; Вибрані вісті, т. 1, с. 277.
  3. Уайт Е. Вибрані вісті, т. 1, с. 277.   
  4. Фаррар Ф., Життя Ісуса Христа (переклад Т.М. Матвеєва), с.148. 
  5. Там само.
  6. Уайт Е.  Бажання віків, с. 121.

Ольга Стасюк
Головне зображення

Читайте також на сайті: Частини 1 – 8, 10.

Ключові слова: хліб, вартість, ціна, християнин, життя, війна, Ленінград, Христос, карантанія, пустеля

* Дослівний переклад з мови оригіналу тексту Мф. 4:4.

Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска

Не хлібом самим житиме людина Написано…Не хлібом самим житиме людина. Частина 10. Господні уста