Не хлібом самим житиме людина. Частина 10. Господні уста
Не хлібом самим житиме людина.
Частина 10. Господні уста
Роздуми над Мт. 4:1-4; Мр. 1:12, 13; Лк. 4:1-4
(Всім тим, що виходить з Господніх уст, живе людина*…)
38 років… Більше, ніж третина століття… Це багато, чи мало? І багато, і мало, в залежності, як кажуть математики, від системи координат, або, як стверджують богослови, від контексту. В контексті вічності – це ніщо, але в контексті, окресленому Мойсеєм: «Днів літ наших – сімдесят років, а при силах – вісімдесят років» (Пс. 89:10), – о, 38 років – це дуже багато! Це більше, ніж половина життя відповідно до першої Мойсеєвої межі тривалості людського віку!
Дозвольте ще одне запитання: 38 років лежати без будь-якого руху, паралізованим – це багато, чи мало? 38 років лежати навіть у власному домі, де тебе торкаються рідні, люблячі руки; або навіть в лікарні, чи в домі престарілих, де пильнує медперсонал – це жахливо! Це фатально! Смертельно! Але 38 років лежати на голій землі, чи бетонному покритті на тонкій підстилці, де від холоду та спеки прикриває лише старий, дірявий дашок; де, вибачте, немає памперсів, – це багато, чи мало? Я не можу знайти адекватних епітетів для опису цієї трагедії… Це катастрофічно!
Вас, шановний читачу, напевно, дивує такий несподіваний перехід автора від теми спокушення Ісуса в пустелі Карантанії до теми жалюгідного животіння нещасного паралітика біля купальні Віфезди. Признаюсь вам: кращого прикладу для завершальної, десятої теми даної серії, я не знайшла… Гадаю, що невдовзі й ви переконаєтесь у цьому…
16. Кожним словом, що виходить з Божих уст
Отож, недужий тихо лежав на своїй підстилці, раз у раз підіймаючи голову, щоб подивитися, чи не почалось збурення води в купальні; воно очікувалося саме тепер.
– До наступного, це точно, не дотягну…– сумно роздумував каліка, оглядаючи своє тіло, спотворене пролежнями, котрі вже почали розкладатися…
«Раптом над ним схилилось лагідне, повне співчуття обличчя Людини, і він почув: “Чи ти хочеш стати здоровим?” У душі хворого зажевріла надія. Він відчув, що допомога зовсім поруч, але промінь надії дуже швидко згас, коли він пригадав, як часто намагався дістатися до купальні», і все даремно… Повернувшись, він стомлено відповів: «Пане, не маю людини, яка вкинула б мене до купальні, коли забурлить вода. Коли ж я приходжу, то інший уже заходить раніше за мене» (Ів. 5:2, 3). «Ісус…ніби зовсім звично сказав: “Устань, візьми постіль свою і ходи!”».1
«І чоловік тут же став здоровим, узяв свою постіль і почав ходити» (Ів. 5:8, 9).
16.1. «Без жодного запитання»
Мене до глибини душі вражає реакція цього нещасного! При його хворобі, в його стані це неадекватний відгук! Відомо, що в здоровому тілі – здоровий розум. Яким міг бути інтелект цієї паралізованої 38 років людини, котру щоденно з’їдали докори сумління, бо «його хвороба значною мірою була наслідком власного гріха»? Природно було б очікувати від нього наступної реакції:
– Пане, Ти що, знущаєшся наді мною? Подивися на мої ноги – це ноги мумії, а не живої людини; а Ти кажеш: встань і ходи!? А глянь-но на мої руки, це ж батоги, а не руки; а Ти кажеш: візьми постіль!?
Слава Богу, так не було! Мовчки, «без жодного запитання він підкорився наказу Христа, а його тіло підкорилося волі найвидатнішого Лікаря. Підхопившись на ноги, він відчув себе цілком здоровою людиною».
Мовчки… О, скільки питань роїлося в цій хворій голові! Скільки незрозумілого було в кожному Слові Цього Незнайомця! «Але віра людини ухопилася за ці слова»! Хворий мовчки починає підкорюватися кожному Слову, що вийшло із Христових уст! Мовчазне підкорення кожному Божому слову – ось, воістину, що таке віра!
16.2. Кожному слову? Кожному!
– Вибачте, – заперечить наш освічений, сучасний читач. – Підкорення кожному слову? А як щодо біблійних помилок, неточностей та суперечностей?
Певна річ, дане питання виходить за рамки теми й об’єму запропонованого дослідження. Ми можемо позволити собі лише доторкнутися до окресленої проблеми, а для цього, дозвольте звернутися до шановного читача іншого покоління – мого ровесника. Ви пригадуєте, як у радянські часи, коли Біблія була об’єктом нищівної критики та атеїстичних нападів, нам представляли безліч подібних так званих «помилок», «похибок» та «протиріч»? У нашому сімейному архіві й досі зберігаються твори тих зухвалих критиків, котрі дозволили собі підняти п’яту на дороге Божественне Слово.
Беру в руки один із них, гортаю сторінки…знаходжу наведені аргументи «помилковості» Біблії… Якими сьогодні видаються смішними й нікчемними ці закиди, котрі висували «безумці, що говорили: немає Бога»! Коли фортецю безбожжя було зруйновано, коли упала залізна заслона і в нашу країну ринув потік найновіших досліджень видатних теологів, біблеїстів, археологів й істориків, як легко і просто були спростовані ці «незаперечні», «наукові» докази! Гортаю сторінки цього макулатурного екземпляру і відчуваю, як посміхається мій Бог: «Той, Хто знаходиться на небі, посміється, – Господь кепкує з них» (Пс. 2:4). Я приєднуюсь до Його сміху, пригадуючи стародавні слова: «Зневажає тебе і глузує над тобою…дочка Сіона, хитає вслід тобі головою дочка Єрусалима! Кого ти зневажав і ображав? На кого ти підвищив голос і в зарозумілості піднімав догори свої очі? Проти Святого Ізраїлевого!» (Іс. 37:22, 23).
Ще й сьогодні в Писанні залишаються не зовсім зрозумілі тексти, але маючи минулий досвід простого пояснення подібних місць з плином часу, коли «знання намножувалося», чи не краще визнати, що тут мовчання – золото, бо для їх розв’язання потрібен час, а дещо буде пояснене лише у вічності…
І що найголовніше – якщо уста Господні промовили: кожним / всяким словом, що вийшло з уст Господніх, – будьмо певні, їх Автор не помилився!
16.3. «Живе людина»
Мовчазне підкорення кожному Божому слову – це, воістину, віра! Більше того: це життєдайна віра! «У кожному м’язі і нерві паралізованого запульсувало нове життя, і оздоровча сила влилася в раніше неслухняні руки та ноги». Насправді, всім тим, що виходить з Господніх уст, живе людина… Живе! Реально живе! «Він пружною ходою поспішав своєю дорогою, славлячи Бога й радіючи силі, що знову повернулась до нього». Беззаперечне, мовчазне підкорення кожному слову, що вийшло із уст Ісуса Христа, воскресило його мертве тіло і душу до нового, щасливого, здорового, самостійного життя.
А тепер подумаймо про себе… Переважна більшість із нас – далекі від становища віфездського паралітика… Голови наші світлі, ноги і руки – здорові. Але коли постає питання жити кожним словом Писання – ми з вами мовчки підкорюємось? Як щодо десятини? А яка наша реакція на слово (котре також вийшло з уст Божих) стосовно вегетаріанства? О… Про мовчання не може бути й мови, що там вже говорити про підкорення! Дебати, суперечки, сварки; непослух, бунт і повстання… І природний результат – не живе людина…
Уявіть собі, що сталося б, якби паралізований промовив одне-єдине слово сумніву, заперечення чи невір’я? Він втратив би цей один-єдиний і останній шанс! Це єдине слово вкинуло б його у невимовні страждання повільного, нестерпного, болісного умирання…
Зауважмо, шановний читачу, нещасний паралітик абсолютно нічого не знав про пагубність сумніву, особливо сумніву, промовленого вголос! Він не знав, що це є безчестям Бога, що це ранить серце Ісуса, що призвідник всякого сумніву є сатана і саме через сумнів він кидає свою пекельну тінь поперек дороги християнина. Нещасний хворий навіть не підозрював, як зловтішається і торжествує диявол, чуючи слова сумніву з уст Божих дітей! В-решті-решт, йому й на думку не спадало, що сумнів у будь-якому слові, що виходить із уст Божих – це гріх!2
Але все це знаємо ми! Ці слова, що вийшли із Божественних уст, лунають в нашому народі більше, ніж 150 років! І при тому всьому «Мій народ гине через брак знання» (Ос. 4:6)… Але не тому, що знання немає! Ось правдива причина: «Оскільки ти відкинув пізнання, так і Я відкину тебе, щоб ти не був Моїм священиком» (вірш 7).
* * * * * * * * * *
Останній, нищівний удар диявол завдасть не лише по хлібу фізичному, про що ми згадували у попередньому дослідженні, але й по хлібу духовному – Святому Божому Слову. «Ось дні настають, – говорить Господь Бог, – і голод пошлю Я на землю, – не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова!» (Ам. 8:11).
Цей час уже настав… Господні слова зневажені, потоптані, перекручені. Із наукових кіл, із університетських кафедр лунають ідеї, що в корені підривають біблійні доктрини. Критика і скептицизм щодо священних істин стали ознакою «розвинутого» інтелекту сучасного покоління… А із церковних амвонів розсівається Боже зерно, змішане з половою людських сумнівів, припущень, перекручень і фальшивих тлумачень…
Хто сьогодні стане в цьому проломі? Хто піднесе свій голос на захист чистого Божого Слова? Той, хто живе всім тим, що виходить з Господніх уст, хто живе кожним / всяким Божим словом.
Список використаної літератури:
- Всі цитати взяті із книги Уайт Е. Бажання віків, с. 202, 203.
- Див. Стасюк О. «Тематичний Індекс по творах Еллен Уайт», рубрика «Сумнів»
Ольга Стасюк
Головне зображення
Читайте також на сайті: Частини 1 – 9.
Ключові слова: Господні уста, слово, карантація, запитання, диявол, спокуса, пустеля
* Втор. 8:3