Не хлібом самим житиме людина. Частина 10. Господні уста

Не хлібом самим житиме людина. 
Частина 10. Господні уста

Роздуми над Мт. 4:1-4; Мр. 1:12, 13; Лк. 4:1-4

(Всім тим, що виходить з Господніх уст, живе людина*…)

38 років… Більше, ніж третина століття… Це багато, чи мало? І багато, і мало, в залежності, як кажуть математики, від системи координат, або, як стверджують богослови, від контексту. В контексті вічності – це ніщо, але в контексті, окресленому Мойсеєм: «Днів літ наших – сімдесят років, а при силах – вісімдесят років» (Пс. 89:10), – о, 38 років – це дуже багато! Це більше, ніж половина життя відповідно до першої Мойсеєвої межі тривалості людського віку! 

Дозвольте ще одне запитання: 38 років лежати без будь-якого руху, паралізованим – це багато, чи мало? 38 років лежати навіть у власному домі, де тебе торкаються рідні, люблячі руки; або навіть в лікарні, чи в домі престарілих, де пильнує медперсонал – це жахливо! Це фатально! Смертельно! Але 38 років лежати на голій землі, чи бетонному покритті на тонкій підстилці, де від холоду та спеки прикриває лише старий, дірявий дашок; де, вибачте, немає памперсів, – це багато,  чи мало? Я не можу знайти адекватних епітетів для опису цієї трагедії… Це катастрофічно! 

Вас, шановний читачу, напевно, дивує такий несподіваний перехід автора від теми спокушення Ісуса в пустелі Карантанії до теми жалюгідного животіння нещасного паралітика біля купальні Віфезди. Признаюсь вам: кращого прикладу для завершальної, десятої теми даної серії, я не знайшла… Гадаю, що невдовзі й ви переконаєтесь у цьому… 

16. Кожним словом, що виходить з Божих уст 

Отож, недужий тихо лежав на своїй підстилці, раз у раз підіймаючи голову, щоб подивитися, чи не почалось збурення води в купальні; воно очікувалося саме тепер. 

– До наступного, це точно, не дотягну…–  сумно роздумував каліка, оглядаючи своє тіло, спотворене пролежнями, котрі вже почали розкладатися… 

«Раптом над ним схилилось лагідне, повне співчуття обличчя Людини, і він почув: “Чи ти хочеш стати здоровим?” У душі хворого зажевріла надія. Він відчув, що допомога зовсім поруч, але промінь надії дуже швидко згас, коли він пригадав, як часто намагався дістатися до купальні», і все даремно… Повернувшись, він стомлено відповів: «Пане, не маю людини, яка вкинула б мене до купальні, коли забурлить вода. Коли ж я приходжу, то інший уже заходить раніше за мене» (Ів. 5:2, 3). «Ісус…ніби зовсім звично сказав: “Устань, візьми постіль свою і ходи!”».1

«І чоловік тут же став здоровим, узяв свою постіль і почав ходити» (Ів. 5:8, 9).

16.1. «Без жодного запитання»  

Мене до глибини душі вражає реакція цього нещасного! При його хворобі, в його стані це неадекватний відгук! Відомо, що в здоровому тілі – здоровий розум. Яким міг бути інтелект цієї паралізованої 38 років людини, котру щоденно з’їдали докори сумління, бо «його хвороба значною мірою була наслідком власного гріха»? Природно було б очікувати від нього наступної реакції:

– Пане, Ти що, знущаєшся наді мною? Подивися на мої ноги – це ноги мумії, а не живої людини; а Ти кажеш: встань і ходи!? А глянь-но на мої руки, це ж батоги, а не руки; а Ти кажеш: візьми постіль!?

Слава Богу, так не було! Мовчки, «без жодного запитання він підкорився наказу Христа, а його тіло підкорилося волі найвидатнішого Лікаря. Підхопившись на ноги, він відчув себе цілком здоровою людиною».   

Мовчки… О, скільки питань роїлося в цій хворій голові! Скільки незрозумілого було в кожному Слові Цього Незнайомця! «Але віра людини ухопилася за ці слова»!  Хворий мовчки починає підкорюватися кожному Слову, що вийшло із Христових уст! Мовчазне підкорення кожному Божому слову – ось, воістину, що таке віра! 

16.2. Кожному слову? Кожному!

  Вибачте, –  заперечить наш освічений, сучасний читач. – Підкорення кожному слову? А як щодо біблійних помилок, неточностей та суперечностей?  

Певна річ, дане питання виходить за рамки теми й об’єму запропонованого дослідження.   Ми можемо позволити собі лише доторкнутися до окресленої проблеми, а для цього, дозвольте звернутися до шановного читача іншого покоління – мого ровесника. Ви пригадуєте, як у радянські часи, коли Біблія була об’єктом нищівної критики та атеїстичних нападів, нам представляли безліч подібних так званих «помилок», «похибок» та «протиріч»? У нашому сімейному архіві й досі зберігаються твори тих зухвалих критиків, котрі дозволили собі підняти п’яту на дороге Божественне Слово. 

Беру в руки один із них, гортаю сторінки…знаходжу наведені аргументи «помилковості» Біблії… Якими сьогодні видаються смішними й нікчемними ці закиди, котрі висували «безумці, що говорили: немає Бога»! Коли фортецю безбожжя було зруйновано, коли упала залізна заслона і в нашу країну ринув потік найновіших досліджень видатних теологів, біблеїстів, археологів й істориків, як легко і просто були спростовані ці «незаперечні», «наукові» докази! Гортаю сторінки цього макулатурного екземпляру і відчуваю, як посміхається мій Бог:  «Той, Хто знаходиться на небі, посміється, –  Господь кепкує з них» (Пс. 2:4). Я приєднуюсь до Його сміху, пригадуючи стародавні слова: «Зневажає тебе і глузує над тобою…дочка Сіона, хитає вслід тобі головою дочка Єрусалима! Кого ти зневажав і ображав? На кого ти підвищив голос і в зарозумілості піднімав догори свої очі? Проти Святого Ізраїлевого!» (Іс. 37:22, 23).  

Ще й сьогодні в Писанні залишаються не зовсім зрозумілі тексти, але маючи минулий досвід простого пояснення подібних місць з плином часу, коли «знання намножувалося», чи не краще визнати, що тут мовчання – золото, бо для їх розв’язання потрібен час, а дещо буде пояснене лише у вічності… 

І що найголовніше – якщо уста Господні промовили: кожним / всяким словом, що вийшло з уст Господніх, – будьмо певні, їх Автор не помилився!

16.3. «Живе людина»

Мовчазне підкорення кожному Божому слову – це, воістину, віра! Більше того: це життєдайна віра! «У кожному м’язі і нерві паралізованого запульсувало нове життя, і оздоровча сила влилася в раніше неслухняні руки та ноги».  Насправді, всім тим, що виходить з Господніх уст, живе людина… Живе! Реально живе! «Він пружною ходою поспішав своєю дорогою, славлячи Бога й радіючи силі, що знову повернулась до нього». Беззаперечне, мовчазне підкорення кожному слову, що вийшло із уст Ісуса Христа, воскресило його мертве тіло і душу до нового, щасливого, здорового, самостійного життя. 

А тепер подумаймо про себе… Переважна більшість із нас – далекі від становища віфездського паралітика… Голови наші світлі, ноги і руки – здорові. Але коли постає питання жити кожним словом Писання – ми з вами мовчки підкорюємось? Як щодо десятини? А яка наша реакція на слово (котре також вийшло з уст Божих) стосовно вегетаріанства? О… Про мовчання не може бути й мови, що там вже говорити про підкорення! Дебати, суперечки, сварки; непослух, бунт і повстання… І природний результат – не живе людина 

Уявіть собі, що сталося б, якби паралізований промовив одне-єдине слово сумніву, заперечення чи невір’я? Він втратив би цей один-єдиний і останній шанс! Це єдине слово вкинуло б його у невимовні страждання повільного, нестерпного, болісного умирання… 

Зауважмо, шановний читачу, нещасний паралітик абсолютно нічого не знав про пагубність сумніву, особливо сумніву, промовленого вголос! Він не знав, що це є безчестям Бога, що це ранить серце Ісуса, що призвідник  всякого сумніву є сатана і саме через сумнів він кидає свою пекельну тінь поперек дороги християнина. Нещасний хворий навіть не підозрював, як зловтішається і торжествує диявол, чуючи слова сумніву з уст Божих дітей! В-решті-решт, йому й на думку не спадало, що сумнів у будь-якому слові, що виходить із уст Божих – це гріх!2

Але все це знаємо ми! Ці слова, що вийшли із Божественних уст, лунають в нашому народі більше, ніж 150 років! І при тому всьому «Мій народ гине через брак знання» (Ос. 4:6)… Але не тому, що знання немає! Ось правдива причина: «Оскільки ти відкинув пізнання, так і Я відкину тебе, щоб ти не був Моїм священиком» (вірш 7).

*  *  *  *  *  *  *  *  *  *  

Останній, нищівний  удар диявол завдасть не лише по хлібу фізичному, про що ми згадували у попередньому дослідженні, але й по хлібу духовному – Святому Божому Слову. «Ось дні настають, –  говорить Господь Бог, –  і голод пошлю Я на землю, –  не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова!» (Ам. 8:11). 

Цей час уже настав… Господні слова зневажені, потоптані, перекручені. Із наукових кіл, із університетських кафедр лунають ідеї, що в корені підривають біблійні доктрини. Критика і скептицизм щодо священних істин стали ознакою «розвинутого» інтелекту сучасного покоління… А із церковних амвонів розсівається Боже зерно, змішане з половою людських сумнівів, припущень, перекручень і фальшивих тлумачень… 

Хто сьогодні стане в цьому проломі? Хто піднесе свій голос на захист чистого Божого Слова? Той, хто живе всім тим, що виходить з Господніх уст, хто живе кожним / всяким Божим словом.

Список використаної літератури:

  1. Всі цитати взяті із книги Уайт Е. Бажання віків, с. 202, 203. 
  2. Див. Стасюк О. «Тематичний Індекс по творах Еллен Уайт», рубрика «Сумнів»

Ольга Стасюк
Головне зображення

Читайте також на сайті: Частини 1 – 9.

Ключові слова: Господні уста, слово, карантація, запитання, диявол, спокуса, пустеля

* Втор. 8:3

Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска

Не хлібом самим житиме людина. Частина 9. Хліб