Не хлібом самим житиме людина. Частина 3. Можливість грішити
Не хлібом самим житиме людина.
Частина 3. Можливість грішити
Роздуми над Мт. 4:1-4; Мр. 1:12, 13; Лк. 4:1-4
(Спокушуваний сатаною)
Молчат барханы о прошлом упрямо,
Лишь Слово Божье вещает поныне
Предельно сжато, как в телеграмме:
«Был сорок дней искушаем в пустыне».
Палило солнце, как в кузнице горны,
Голод со смертью бродил в обнимку,
И вся пустыня смотрела гордо
На приближающийся поединок.
Диавол опытен, диавол практик,
Он взялся за дело без легионов:
Ведь стоит немало усилий потратить
Ради погибели миллионов.1
Євангеліст Марко цю картину описує декількома телеграмними словами: «І був Він… спокушуваний сатаною» (Мр. 1:13). «Спокушення – це такий збіг обставин, в якому є близька небезпека загубити віру або впасти в гріх». Це «соблазн», «прельщение», бажання чогось забороненого, «гріховне випробування».2 Давньогрецьке пейрасмос – це випробування, проба, перевірка, зваба, принада, спокуса.
Ось така принада, бажання забороненого, гріховне випробування були скеровані проти нашого Господа у пустелі. Ось такий збіг обставин, в котрому була близька небезпека загубити віру або впасти в гріх, пережив Ісус.
5. Спокушуваний сатаною…
Але я вже помічаю здивований, можливо навіть обурений погляд шановного читача:
– Як можна поставити поруч з Іменем Ісуса подібні вислови: близька небезпека загубити віру і впасти у гріх? Чи це не святотатство? Ісус ніколи не допускав не те, що гріха, а навіть тіні гріха (з чим ми абсолютно згодні), Йому було просто неможливо згрішити!
5.1. “Posse non peccary” чи”non posse peccary”?
Чи міг Ісус не витримати спокусу? Чи мав Він можливість згрішити? “Posse non peccary” чи “non posse peccary”? Так латиною богослови означили проблему, над котрою ведуться гарячі дискусії найкращих умів теології по сьогоднішній день. Можливість не грішити, чи неможливість грішити? Який із цих двох висловів можна поставити поруч з Іменем Сина Божого?
Спробуємо поставити друге: неможливість грішити. В такому випадку, «яка потіха для нас в тому, що наш Великий Вождь боровся переможно тільки тому, що не був підданий дійсній небезпеці? Яка розрада, якщо Він переніс напад тільки тому, що був позбавлений можливості отримати рану? Чи відзначиться сміливістю воїн, який знає, що його битва не з дійсним ворогом?»3 Колоти штиком ватяну ляльку – це одне, але відбивати розпечені стріли лукавого живого ворога – це зовсім інше!
5.2. Угода між Отцем і Сином
Ще там, на небесах, Бог Отець і Бог Син уклали між Собою угоду щодо спасіння людини.4
У цю угоду-заповіт входила наступна найважливіша умова: Ісус не мав скористатися Своєю Божественною владою заради Власного блага. Він не мав права використовувати її для полегшення Своєю долі. Місія Христа виключала використання Його Божественної сили заради Себе, щоб уникнути страждань. Христос повинен був знести всі випробування, які випадають на долю простих смертних, але не скористатися жодною із Своїх переваг, нічим, що недоступне людям. Прийшовши на землю людиною, Спаситель боровся зі спокусами і перемагав силою, дарованою Йому Богом, яка вільно пропонується кожній людині.5 «Пам’ятайте про те, що Христос перемагав і виявляв покору як справжня людина. Ми часто помиляємося в своїх висновках, так як неправильно розуміємо людську природу нашого Господа. Коли ми приписуємо Його людській природі силу, якою обділена людина в боротьбі з сатаною, то ми тим самим сумніваємося в повноті Його людського єства». «Спаситель наш прийняв людську природу такою, якою вона була, з її незмінною схильністю до падіння перед лицем спокуси». 6
Таким був Божий задум. Христос залишався вірним цьому обов’язку, добровільно обмеживши Себе границями людського єства і людського буття. Порушити цей задум, вийти за межі людських можливостей було найбільшою спокусою для Сина Людського. Саме цього добивався диявол своїми спокусами у пустелі.
«Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваний у всьому, подібно до нас, окрім гріха (Євр. 4:15). Тому, будь ласка, шановні поборники Ісусової “non posse peccary” – неможливості згрішити, не позбавляйте нас живого Спасителя, не позбавляйте нас співчутливого Первосвященика і Заступника, Котрий все знає і все розуміє! Не позбавляйте нас Досконалого Зразка.
Якось запитали одного індуса: «Чи може твій бог Крішна бути у всьому прикладом для тебе?» Той зітхнув і сумно відповів: «Ні. Він бог, а я людина».
А тепер я хочу запитати вас, шановний читачу: «Чи може наш Бог бути прикладом для нас у всьому?» Так. Бо Він був «самым человечным Человеком», Він мав таку ж можливість згрішити, як кожен із нас, Він переніс ті ж спокуси, які переносимо й ми. І більше того, Він переніс ті спокуси, в яких найчастіше падаємо ми.7
Скажемо ще більше: наш Господь витримав найбільші спокуси незвичайного, космічного порядку, яких жоден смертний ніколи не зможе не те що витримати, але ніколи і не буде підданий їм, і навіть до кінця їх ніколи не зрозуміє! «Те суворе випробування, якому був підданий Син Божий, не доводилося зазнавати жодній людині».8
Але і це ще не все! «Людська природа Христа була подібна до нашої. Однак Він гостріше відчував страждання, оскільки Його духовна природа була вільна від усякого гріха і пороку. Переживання, пов’язані зі стражданнями, були прямо пропорційні Його чистоті».9
5.3. Філософія спокуси
Короткі євангельські слова: «Дух веде Його в пустелю…і був Він спокушуваний сатаною» (Мк. 1:13), – відкривають філософію кожної людської спокуси.
Чи спокушує Бог? Ніколи! «Бог не спокушується злом, і Сам не спокушує нікого» (Як. 1:13). Однак саме Він допускає або не допускає спокусу (за винятком тих спокус, на які ми самі наражаємо себе, про що ми говорили у попередній публікації). В таких випадках Святе Письмо говорить: «Бог спокушує».
Специфіка біблійної мови полягає в тому, що часто Богові адресується дія, котрій Він не перешкоджає, котру допускає. Згадайте Йова. Господь не бажав перешкодити його випробовуванню, а патріарх говорить: «Бог дав і Бог узяв» (Йов. 1:21). Господь не бажав перешкодити озлобленню та запеклості фараона, а написано: «Господь зробив непоступливим серце фараона» (Вих. 9:12)… Коли Бог не бажає поставити бар’єр спокусі, написано: «Бог спокушує»…
Якщо Господь іноді допускає, а іноді перешкоджає спокушенню, це означає, що десь є постійне джерело спокушення, котрому Господь в одному випадку ставить заслону, а в іншому – ні… Так, є на нашій землі «спокусницько-конструкторське бюро» найвищого класу, де працюють найвидатніші винахідники, робота котрих тонка, різноманітна і постійна. На дверях цього бюро ви не знайдете графіка роботи із словами «перерва», або «вихідний день»… Головний конструктор цього бюро наполегливий і невтомний. Ім’я його діаболос – диявол. Він джерело, автор і виконавець усякого спокушення на землі.
Отже, спокуса походить від диявола, але допускає її Бог. Мета зваблень диявола і сатани, ворога людської душі – убити, погубити, завдати болю, страждань та смерті. Мета ж Божого допуску вогняної спокуси – очистити золото християнського характеру від усякого земного шлаку.
* * * * * * * * * *
Коли вчені дослідники оголосили, що можуть зробити штучний алмаз, один редактор газети надрукував наступну замітку: «Візьміть дрібку вугільного пилу, піддайте її тиску 1500000 фунтів на квадратний дюйм, потім нагрійте до 5000°С… І що ви одержите? Алмаз!»
Чи не таку формулу використовує наш Творець, коли із дрібки вугільного пилу – нас із вами, шановний читачу, у вогні спокус і випробувань творить сяючий алмаз? Ні, не штучний, а справжній, котрий сяятиме всю вічність в короні Царя царів…
Список використаної літератури
- Ляшенко Павло. Вірш «Искушение», із збірки «Навстречу вечности».
- Біблійна енциклопедія Архімандрита Нікифора; Словарь русского языка С.И Ожегова; Словник української мови.
- Ф.Фаррар. Життя Ісуса Христа (переклад Лопухіна), с. 141
- Див. Уайт Е. Вибрані вісті, т. 3, с. 130.
- Див. там само с. 128, 129; т. 1, с. 276, 277.
- Уайт Е. Вибрані вісті, т. 3, с. 139; Бажання віків, с. 117.
- Уайт Е. Бажання віків, с. 116, 117, Свідоцтва для Церкви, т. 4, с. 576.
- Уайт Е. Вибрані вісті, т. 1, с. 289.
- Уайт Е. Христос-Переможець, с. 276.
Ольга Стасюк
Головне зображення
Читайте також на сайті: Частини 1, 2, 4 – 10.
