Мідянка

(Дитячі оповіді)

Ура! Назарчик знову їде в гості до бабусі Олі! А це означає, що буде багато цікавих занять і захоплюючих пригод, адже бабуся вміє вигадувати таке щось незвичне. З бабусею можна, одягши високі резинові чобітки, вимірювати глибину калюж на дорозі. Можна в дощ під парасолем їздити на велосипеді. Можна грати в баскетбол, закидаючи м’яч у плетений з лози кошик, прив’язаний до горіха. О, як багато можна з бабусею!

А ввечері бабуся Оля розповідає серію вражаючих історій про дивовижну птицю з палаючими очами – Кукіна. Кукін був особливим птахом: він усім робив добро, допомагав у біді, і це все тому, що він був віруючим. І що особливо подобається внуку: ці оповідання ніколи не закінчуються погано! І вони взагалі не закінчуються! Щовечора готова нова захоплююча пригода!

А цього разу бабуся зняла із горища старий розкладний  алюмінієвий човен ще свого тата-рибалки, розставила його просто на траві в саду, і вони з Назарчиком щодня «плавали» на ньому, витримували «шторми» і «бурі», і навіть ловили «рибу»!

А ще бабуся купила внуку велику товсту з яскравими малюнками книгу дитячих оповідань. Набігавшись досхочу за цілісінький день, ввечері хлопчик вмощувався з бабусею на дивані і поринав у новий, незвіданий світ життя незнайомих хлопчиків і дівчаток.

О, як цікаво було у бабусі Олі! Але швидко проминув тиждень і сьогодні тато приїжджає забрати Назарчика додому. А це означає, що вже не буде вечірнього оповідання.

–  Бабусю, почитай мені зараз якусь історію, –  попросив онук десь о годині дванадцятій.

Черговою була страшна пригода про гадюку, котра заповзла у курятник і навіть проковтнула одне курчатко… Хазяйка побігла, вхопила лопату, вбила гадюку, врятувавши решту курчаток.

–  Цікаво, –  сказала бабуся Оля. – А я й не знала, що з гадюкою можна впоратись таким способом.

Вони з онуком пообідали і вийшли на двір. Просто біля сходів побачили кусок товстого мідного дроту. Він так гарно виблискував на сонці.

–  Хто б це міг кинути дріт просто нам під поріг? – здивувалась бабуся.

Та раптом «дріт» почав рухатись…

–  Мідянка! – вигукнула зі страхом бабуся.

Що робити? Дозволити їй втекти не можна, адже довкола живуть люди, ходять діти.

–  Господи! – швидко помолилась бабуся. – Допоможи мені!

І тут в пам’яті сплила щойно прочитана історія.

– Назарчику, сховайся в домі, молися, а я побіжу за лопатою!

Переляканий хлопчик через вікно спостерігав, що буде далі.

–  Господи, допоможи бабусі Олі впоратись з гадюкою! – молився онук.

Бабуся прибігла з лопатою, але гадюки ніде не було видно. Вона зникла…

–  Бабусю! Вона поповзла он туди, під пліт, – закричав через вікно Назар.

І справді: біля плоту, згорнувшись у клубок лежала велика мідянка…

… А через годину приїхав тато Назара. Разом із сином вони розглядали страшну мертву потвору, було видно навіть її отруйний зуб.

–  Мамо, –  здивовано запитав тато. – Як ти відважилась вбити гадюку? Ти ж не можеш прибити навіть павука, а тут – гадюка! І ти так правильно діяла! Хто тебе навчив?

Бабуся із Назаром перезирнулись…

–  Татку! Це Ісус! Він знав, що до нашого порогу повзе гадюка, і Він спонукав нас прочитати оповідання, в котрому розповідалось, як треба діяти в такій ситуації.

Бабуся, тато і Назар схилили голови і щиро подякували Господу просто тут, біля мертвої мідянки, за Його любов і охорону.