«Господи, якби Ти був тут…» (Божі затримки з відповіддю)

«Господи, якби Ти був тут…»
(Божі затримки з відповіддю)

«Із нетерпінням чекай на Господа! Будь мужнім, нехай зміцняється серце твоє – з нетерпінням очікуй Господа!»
Псал. 26:14

В житті кожного християнина бувають моменти, коли він, знаходячись у переживаннях, звертається до Бога за допомогою, але одержує відповідь, не так скоро, як сподівався.

– Я молилася про навернення свого сина 10 років! – розповідала одна мати.

– А я про навернення свого чоловіка – 15!

Чому ж іноді Господь гається із відповіддю на палку щиру молитву Своїх дітей? Хоча апостол Петро запевнює: «Не бариться Господь…хоч це деякі вважають за зволікання, але є довготерпеливий до нас» (2Петра 3:9). Протиріччя? Чи, можливо ми щось не до кінця розуміємо? Відома євангельська історія про сім’ю Лазаря із Витанії послужить відповіддю на ці запитання.

1. Трагедія сім’ї Лазаря

«Був один хворий, Лазар із Витанії, із села Марії та її сестри Марти. Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат хворів. Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє (Йоан. 11:1-4).

Лазар з Витанії був одним із найбільш відданих учнів Христа. Від першої зустрічі з Господом він глибоко повірив у Христа і палко полюбив Його. І Спаситель також дуже любив Лазаря. Спаситель благословляє всіх, хто шукає Його допомоги. Він любить увесь людський рід, однак з деякими людьми Його з’єднували особливо ніжні узи.

Найдорожчий земний куточок для людського серця – це дім і сім’я, куди можна приходити в буд-який час і знаходити там спокій, розуміння і любов. Знати, що у вас є хтось, до кого ви можете піти з упевненістю, що там вас приймуть, підтримають і потішать – дорогоцінний скарб. Саме такий дар знайшов Ісус у домівці Марії, Марти і Лазаря.

І от до цієї мирної оселі, де Христос часто знаходив ласкавий притулок, завітало горе. Лазаря вразила несподівана хвороба, і його сестри послали сказати Спасителеві: «Господи, той, кого Ти любиш, хворіє» (с. 3).

Як мало інформації про хворобу Лазаря передали сестри! Але вони були абсолютно впевнені, що цих декілька слів цілком достатньо, щоб Ісус поспішив на допомогу Своєму другові, адже Він любить їхнього брата!
Письменник С. Андрюс розповідає про двох друзів, які служили разом в армії підчас Першої світової війни. Один із них був поранений і залишений на нейтральній смузі фронту. Другий із ризиком для життя проповз туди, щоб допомогти другові. Коли він добрався до нього, поранений розплющив очі і спокійно сказав: «Я знав, що ти прийдеш».

2. Несподівана затримка Ісуса

Ісус не прийшов… «Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї! Та коли почув, що він хворіє, то залишився два дні на цьому місці, де перебував» (с. 4,6).

Чи не дивно? Взагалі може видатись, що до просьби сестер Лазаря Ісус поставився якось байдуже і навіть холодно. Один мій знайомий сказав: «Медики і пожежники швидше б відреагували на термінову потребу незнайомців, ніж Ісус на потребу Своїх друзів!» Чому ж Ісус не поспішив в той дім, де так часто знаходив притулок і співчуття? Чому не похопився полегшити фізичну та моральну біль Своїх друзів? Як пояснити два дні затримки? Ці та багато інших питань виникають у нас, виникали вони і в свідомості апостолів і членів сім’ї Лазаря.

3. Нестерпність затримок

Нашому останньому поколінню особливо важко сприймати будь-які затримки, в тому числі і Господні! Чому? Тому що затримки суперечать нашому укладу життя. Ми звикли, що багато чого отримуємо відразу і негайно. Ми натискаємо клавішу вимикача і яскраво світить лампочка. Набираємо номер телефону чи скайпу, за лічені секунди розмовляємо і, навіть, бачимо знайомих, які знаходяться за тисячі кілометрів. Сідаємо в літак і за декілька годин опиняємося на другій стороні планети… Сучасна людина постійно знаходиться в стані поспіху. Будь-яке зволікання дратує і викликає обурення.

Мені, як людині старшого покоління, пригадується час, коли не було електрики в сільській місцевості. Приміщення освітлювалися гасовими лампами. Дозвольте змалювати давній процес запалювання гасової лампи, рівнозначний сучасному натисканню на вимикач. В лампу спочатку заливали гас, далі пальцями обережно чистили гніт від попелу попереднього освітлення. Потім мили руки, мили скло лампи від кіптяви і висушували його. Нарешті обережно запалювали гніт таким чином, щоб скло не тріснуло. Процедура запалювання світла тривала щонайменше п’ять хвилин. Чи нас вона дратувала? Зовсім ні. Приспішити її просто було неможливо! Альтернативи не існувало! (Принаймні у той час і в тій місцевості)

А чи знають сучасні жінки, як прали білизну їхні бабусі й прабабусі? А як готували їжу, пекли хліб? Довготривалі процеси побуту виробляли терпіння й витримку, вміння чекати і нормально сприймати будь-які затримки. Сьогодні все інакше: і побут, і техніка, і транспорт, і… ми самі. Тому й не дивно, що деколи не можемо ані зрозуміти, ані сприйняти Божі затримки з відповіддю на наші молитви.

4. Причини Божих затримок

В голові учнів Ісуса, в свідомості сестер Лазаря і його самого стояло одне нерозв’язне питання: Чому? Чому Господь затримується з відповіддю на їх проблему? А коли хворий помер, це питання переросло в тужливий, сповнений відчаю зойк сестер покійного, винесений у заголовок статті: «Господи, якби Ти був тут…» (Івана 11:21, 32). Безперечно, і їм, і нам було б набагато легше переносити Божественне зволікання, якби ми знали його причини. Деякі з них ми і розглянемо нижче.

4.1. «Ваші думки – не Мої»

Перша причина, чому Господь часто не одразу відповідає на наші молитви, полягає в різниці між нашим і Божим мисленням та способом дій. «Бо ваші думки – не Мої це думки, а дороги Мої – то не ваші дороги, говорить Господь» (Іс. 55:8). Це означає, що Бог діє Своїми методами і Свого часу. Ми не в праві диктувати Йому що, як і коли чинити.

Ми поспішаємо, а Бог – ні, Він все робить вчасно; ми – нетерплячі і схвильовані, Бог – повен терпіння й спокою; ми дороги простуємо, Бог часто обирає обхідний шлях.

По-людському затримка означає, що хтось, десь запізнюється, щось вийшло з ладу, хтось байдужий або недбалий! Коли й Божа відповідь не приходить одразу, ми поспіхом робимо подібний висновок: вона взагалі може не прийти, а якщо й прийде, то буде запізно.

Щоб заспокоїти Своїх нетерплячих дітей в момент гострої потреби і нагадати, що Господь вільний у Своєму виборі часу і способу дій, що Він ніколи не поспішає, але і не запізнюється, Бог через Своє Слово закликає: чекай, уповай, надійся.

4.2. Пріоритет вічного

Ще одна причина, котра спонукує Господа затримуватись, – Божественне бачення в перспективі вічності. Бог часто вибирає для нас довгострокові перспективи замість миттєвих: «Задля цього кажу вам: не журіться про своє життя, що будете їсти, або що будете пити, ні про своє тіло, у що одягнетеся. Хіба душа не більша за їжу, а тіло – за одяг? Шукайте перш за все Царства Божого і Його праведності, а це все вам додасться» (Матв. 6:25,33). Хоча Господь не заперечує й не ігнорує насушні потреби людини, однак Він надає перевагу вічному над тимчасовим, бо ж «яка користь людині, коли вона весь світ здобуде, а свою душу занапастить?» (Матв. 16:26). Бог навіть може надати духовні переваги за рахунок деяких фізичних: «Щоб я [Павло] через численні об’явлення не пишався, то дано мені колючку в тіло… щоб я не величався… Тому краще радо буду хвалитися своїми немочами, щоб оселилася в мені сила Христа» (2Кор. 12:7, 9).

Ми ж, люди, бачимо все, переважно, в межах короткого відрізку часу і живемо за принципом: «Краще синиця в руці, аніж журавель у небі».

… Своїй маленькій донечці батько подарував дитячу аптечку. О, як вона подобалась дівчинці! Ні вдень, ні вночі вона не розлучалася з нею. Разом із сусідськими дівчатками вона лікували «хворих» ляльок і звіряток, давала їм уколи, міряла температуру і примушувала пити гіркі ліки.

Одного разу серед ночі сталася пожежа в їхньому домі. Сім’я ледве встигла вибігти на вулицю. Навіть три пожежні машини не в стані були врятувати щось із їхнього майна. Обличчя, освітлені полум’ям, виражали біль та безсилля. На їх очах огонь пожирав усе, що вони надбали багаторічною працею. Притиснувшись до грудей батька, дівчинка з сумом сказала: «Хоч би моя аптечка не згоріла». Батько, зітхнувши, глянув на дитину і сказав: «Хоч би не згоріла»…

Маленька дівчинка хвилювалася про свою аптечку, а про що думав у цей час батько?

Він думав, де вони будуть жити, що вони будуть їсти… Він журився про майбутнє сім’ї, особливо донечки, про майбутню «чорну» працю, щоб відновити втрачене…

Отак часто і ми міцно тримаємось за свої земні, дешеві «аптечки» в той час, як Господь дбає про наше вічне майбутнє.

4.3. Врахування проблеми багатьох

Наступна причина Божих затримок зводиться до людських пов’язей. Людина – творіння суспільне. Ми тісно пов’язані одне із одним. Вирішення моєї проблеми може переплітатися з вирішенням проблем багатьох, а це вимагає часу.

Наближалися дні, коли мала надійти криза віри учнів Ісуса… Зволікаючи з відвідинами Витанії, Христос мав милостивий план, щоб воскресивши Лазаря, укріпити віру Своїх друзів для прийдешніх важких випробувань: «Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер; і Я радію за вас, що там не був, щоб ви повірили» (в. 14, 15).

Однак Христос думав не лише про Своїх приятелів, але і про ворогів, про тих, хто ще не прийняв Його, як Месію. «Потрібно було таке свідоцтво, котре священики ніяк не змогли б заперечити. Ось чому Ісус гаявся іти до Витанії». І саме чудо воскресіння Лазаря – «найбільш переконливе свідоцтво Його Божественності»1 – стало могутнім засобом до їх навернення: «Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього» (в. 45).

4.4. Божа любов і затримки

– Чому? – губилися в здогадках сестри померлого Лазаря.

– Чому? – подумки запитували учні.

– Чому? – питали одне в одного юдеї, що прийшли потішати засумовану родину. «Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?» (Вірш 37)

– Чому? – запитуємо й ми через два тисячоліття після тих сумних подій.

Господь знав про ці невисловлені, а іноді й озвучені питання багатьох поколінь читачів Євангелія від Івана. Він у Своєму досконалому розумінні людських печалей й сумнівів спонукав Івана – його автора аж чотири рази особливим чином підкреслити, що Ісус любив Лазаря і всю його сім’ю. 4 рази! На кожний із чотирьох днів трагедії є запевнення в Божій любові! А це означає, що якщо Ісус і затримався, то головною причиною цього зволікання була любов.

Вперше про любов Спасителя до родини із Витанії ми довідуємось із послання сестер: «Господи, той, кого Ти любиш, хворіє» (вірш 3). Для того, щоб у читачів Євангелія не склалося враження, що це лише плід уяви сестер, у вірші 5-ому Іван підтверджує: «Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря». У 36-ому вірші це ж говорять і юдеї, котрі прийшли потішити засумовану родину: «Дивись, як Він любив його!».

Безперечно, найсильніше свідоцтво любові Ісуса до цієї родини ми отримуємо із уст Самого Господа: «Наш друг Лазар заснув» (в. 11). В оригіналі Євангелія слово друг – філос походить від філіа – любов
Коли й ми проходитимемо через подібні Божі затримки, будемо пам’ятати, що кожне Його зволікання мотивоване глибокою любов’ю. Ісус сказав: «Ви – друзі [філой] Мої» (Івана 15:14). Він любить нас, турбується про нас! У нас немає кращого і надійнішого Друга, ніж Ісус. Він, як у випадку із Лазарем, страждає нашими стражданнями, плаче нашими сльозами, разом із нами проводить безсонні ночі, наша біль – Його біль. На кожний день наших трагедій Він запевняє нас у Своїй незмінній любові. І якщо Він зволікає, то тільки тому, що любить.

4.5. «Для слави Божої»

Один із сучасних скептично налаштованих молодих людей якось заявив: «Та яка там любов! Адже Ісус Сам сказав: “Ця хвороба не на смерть, але… щоби Син Божий прославився через неї” (в. 4). Отож, Він бажав прославитись за рахунок Лазаря, Він використав цей момент для самозвеличення». Незвична думка, чи не так? Однак, абсолютно безпідставна і хибна, як ми переконаємось нижче.

Ісус неодноразово вживав вислів «для слави Божої» і кожного разу у зв’язку зі Своєю смертю. Наприклад: «Це Він сказав про Духа, Якого мали одержати ті, котрі повірили в Нього. Але Духа ще не було, бо Ісус ще не був прославлений» (Йоан. 7:39). «Греки…підійшли до Филипа…і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса!… А Ісус сказав… Прийшов час прославитися Синові Людському» (Йоан. 12:23). І щоб не залишилося ніякого сумніву про значення цього вислову, Ісус почав говорити про пшеничне зерно, яке повинно впасти в землю і померти, щоб принести багатий урожай. Саме у хресній смерті Ісус вбачав Свою найвищу славу. Проголошуючи, що смерть Лазаря буде «для слави Божої», Він прекрасно знав, що саме смерть і воскресіння Його друга стануть останнім поштовхом для релігійних лідерів нації у винесенні Йому смертного вироку. Про це в кінці 11 розділу і написав Іван: «Із цього дня вони змовилися вбити Його» (в. 53). Воістину, Ісус «за рахунок Лазаря» був прославлений – зійшов на хрест!

5. «Якби Ти був тут» …

Чи замислювались ви, шановний читачу, що трапилося б, якби Ісус, дійсно, був там, тобто без затримки, негайно відповів на прохання Марти та Марії, прийшов до Витанії і зцілив їх хворого брата? Не було б смерті, не було б чотириденного перебування мерця в могилі, не було б воскресіння, не було б змови первосвящеників, не було б постанови про смерть Христа… Але Він так любить, що гається; дозволяє жалу смерті вп’ястися в тіло Лазаря і здійснити свою роботу тління; потім іде туди, де Його хотіли побити камінням (в. 8); воскрешає тіло, в мертвості котрого не було ніякого сумніву2; викликає цим страшну ненависть юдеїв, Йому виголошують смертний вирок і Він помирає…за вас і за мене.
«Дивись, як Він любив його!» Ні, друзі, не його! А вас і мене! Дивіться, як Він любить мене!

 

1. Уайт Е. «Бажання віків», с. 528
2. Існує пояснення, чому Господь допустив, щоб саме чотири дні Лазар перебував у гробі: за юдейським переданням душа могла повернутись у тіло протягом трьох днів після смерті.

Ключові слова: затримки, Лазар, Марія, Марта, Вітанія, Христос, Ісус, смерть, воскресіння, любов
Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска

«БУДЬ ВІРНИЙ АЖ ДО СМЕРТІ…» «Будь вірний аж до смерті, і Я дам тобі вінець життя» (Об. 2:10). Ісус Христос закликає Своїх послідовників зберігати вірність Йому, вірність, котра ніколи, навіть перед лицем смерті, не порушується. Така вірність буде гарантом отримання вічного життя.Закон і благодать: протистояння, чи поєднання? Ще зі шкільної парти нам знайоме таке слово, як антоніми. Що таке антоніми? Це слова, що відносяться до однієї смислової групи, але мають протилежні значення. Якщо синоніми – це слова близькі за значенням, то антоніми мають протилежне значення.