Будь вірний аж до смерті…

«БУДЬ ВІРНИЙ АЖ ДО СМЕРТІ»

«Будь вірний аж до смерті, і Я дам тобі вінець життя» (Об. 2:10).

Ісус Христос закликає Своїх послідовників зберігати вірність Йому, вірність, котра ніколи, навіть перед лицем смерті, не порушується. Така вірність буде гарантом отримання вічного життя.

1. Загальні поняття про вірність

Що ж таке вірність? Це стійкість і незмінність при будь-яких обставинах у своїх почуттях, відношеннях, виконанні обов’язків. Синонімом слова «вірність» може бути слово «відданість», але воно носить відтінок стосунків, відносин. Можна бути вірним ідеалу, обов’язку, завіту або клятві, але бути відданим – це щось більше, це вірність у сполуці з особистісними відносинами. Відданість – це прихильність до особи на протязі довгого періоду часу перед лицем труднощів, які їй загрожують. Відданий друг не залишає у біді, заслуговує довір’я навіть у несприятливих обставинах, і навіть перед загрозою смерті. Саме така вірність у поєднанні з відданістю мається на увазі у наведеному тексті із книги Об’явлення 2:10.

Подібну вірність проявив Сам Бог по відношенню до людини. Він є «Богом вірним, Який на тисячу поколінь зберігає завіт і милосердя до тих, хто Його любить і дотримується Його заповідей» (Втор. 7:9). Біблія змальовує відношення Бога до Свого народу, засноване на завіті незмінній любові, від якої не може відлучити жодна сила! «Бо так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Йоан. 3:16).

Любов є головним мотивом вірності і в людських стосунках. Однак, в основі вірності між людьми лежить ще й єдність поглядів. Дружба й вірність між людьми просто немислимі, якщо їхні інтереси й уподобання не співпадають. Якщо одному подобається розгульне життя і він проводить свій час у відповідному товаристві, а інший зневажає такий спосіб життя, чи існуватиме дружба між ними? Такі люди просто не можуть бути друзями, а тому і не виявлять вірності одне до одного.

На рівні людських стосунків вірність – одна із необхідних чеснот, без яких взаємовідносини втрачають надійність. І дуже часто саме на цьому рівні лежить критерій вірності й Богові. Іншими словами, для того, щоб проявляти вірність Господу, необхідно спочатку навчитися проявляти вірність своїм ближнім. «Якщо хто скаже: Я люблю Бога! – але ненавидить свого брата, той неправдомовець. Адже хто не любить свого брата, якого бачить, то як може він любити Бога, Якого не бачить? » (1Йоана 4:20). Дозвольте замінити в даному тексті слово «любов» на «вірність»: «Якщо хто скаже: Я вірний Богу! – але невірний своєму братові, той не правдомовець. Адже хто невірний своєму братові, якого бачить, то як він може бути вірним Богу, Якого не бачить?»

З іншого боку, людині, з її гріховною зіпсутістю, не притаманна така риса, як вірність. Лише у тісних стосунках з Богом ця риса народжується і зростає. Вірність по відношенню до оточуючих може виявлятися лише високо духовною, побожною людиною. Отже, така чеснота, як вірність народжується у стосунках з Богом, а через вірність людям виявляється і зміцнюється вірність Богові.
Цю кругову залежність вертикалі стосунків з Богом і горизонталі відносин з людьми яскраво підтверджує вірність чотирьох друзів – єврейських полонених, змальована у книзі Даниїла.

2. Біблійний приклад непохитної вірності

Святе Письмо подає немало прикладів вірності та відданості між друзями: це дружба Давида та Йонатана (1Сам. 20), взаємовідносини Руфі та її свекрухи та інших біблійних персонажів. Особисто мені найбільше до душі припадає приклад Даниїла, Ананії, Азарії та Мисаїла. Вірність названих молодих людей одне одному і відданість Богові заслуговує на те, щоб їх наслідувати.
Цих єврейських юнаків ріднило й об’єднувало багато спільного: однин народ, одна віра в Бога, одна воля Божа, виражена у Його Слові. Саме це стало основою їх непохитної вірності одне одному навіть перед лицем важких випробувань.

2.1. Випробування вірності друзям

Пригадайте перший іспит їх дружби. «Даниїл постановив у своєму серці, щоб не осквернитися столом царя та вином його напоїв, тож просив начальника євнухів, щоб йому не осквернитися. І Господь дав Данилові милість і співчуття з боку начальника євнухів… Даниїл сказав Амелсарові, якого голова євнухів поставив над Даниїлом, Ананієм, Азарієм і Мисаїлом: Випробуй твоїх рабів десять днів, і хай нам дають насіння, – і їстимемо, і питимемо воду … Після закінчення цих днів, Навуходоносор сказав привести всіх юнаків…, і цар говорив з ними, і з усіх них не знайдено подібних до Даниїла, Ананії, Азарії та Мисаїла… І в усякому слові мудрості та вміння, які випитував у них цар, він знайшов їх удесятеро розумнішими від інших» (Дан. 1:8, 9, 11, 12, 18-20).

У цих чотирьох юнаків був один дух, одні бажання, вони були ще з дитинства навчені вірності друзям. Тому, коли Даниїл вирішив не осквернятися їжею та питвом із царського столу, його три друга приєдналися до нього у своєму рішенні. Бажання юнаків співпали не лише тому, що Даниїл був їхнім другом, а ще й тому, що вони були внутрішньо налаштовані на подібні вчинки. Їх духовність не допускала іншого рішення.

2.2. Випробування вірності Богові

В житті друзів наступив час, коли огненній пробі була піддана і їх вірність Богові. Прочитайте, будь ласка, самостійно тексти Дан. 3:1-15, а також Дан. 6:1-28.

Зверніть увагу, як чудово гармонували погляди трьох юнаків перед лицем смерті: «Седрах, Мисах і Авденаго [їх імена перед тим були змінені] відповіли цареві Навуходоносорові: Бог, Якому ми служимо, Він сильний вирвати нас з палаючої вогняної печі, тож Він врятує нас із твоїх рук, царю! Якщо ж ні, нехай тобі буде відомо, царю, що ми не будемо служити твоїм богам і золотій статуї, яку ти поставив, не поклонимося» (Дан. 3:16-18).

Вони все обдумали і остаточно вирішили. Другої відповіді бути не може. Вони спокійно дають себе зв’язати. Вони при житті були разом із Богом і в смерті вирішили бути з Ним. Вони були вірні своєму Господу, і Він виявив вірність до них в критичний час: Він прийшов благословити їхню дружбу і подарувати їм перемогу і життя.

Подібним чином відкрито продемонстрував свою вірність Богові Ізраїлевому і Даниїл. Як подібні ці четверо єврейських полонених! У них навіть тон відповіді царям однаковий, один сильний дух, характер і одне рішення: залишатись вірними! Можливо, це випадковий збіг в настрої друзів? Ні! Вірність, заснована на стосунках із Богом, не здатна на зраду, вона приймає лише одне рішення: бути вірним аж до смерті.

Після всього пережитого вони стали ще ближчими один до одного, ще більше полюбили Господа і глибше пізнали Його всемогутність і милосердя.

3. Досконалий зразок вірності

Незаперечно, найвищий зразок вірності Богові й людству продемонстрував Господь Ісус Христос. Воістину, Він був вірний аж до смерті, і смерті хресної… Перш за все, Він був вірний Небесному Богові: «Отож, святі брати, учасники небесного покликання, уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса, що вірний Тому, Хто настановив Його» (Євр. 3:1, 2).

У найважчий час випробування, коли людська природа Сина Божого тремтіла перед лицем страшної розлуки з Отцем (Ісус не знав, чи ця розлука буде тимчасовою, чи вічною), Ісус залишився вірним волі Свого Небесного Батька, промовивши: «Не Моя, а Твоя нехай станеться воля!» (Луки 22:42).

Христос виявив зразок досконалої вірності й людям. Він вірно виконав План спасіння, віддавши Своє життя, як викуп за людину. А тих, хто прийняв цю незрівняну Жертву, Він назвав Своїми друзями! «Ви – друзі Мої, якщо чините те, що Я заповідаю вам… Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас» (Йоан. 15:14,16). По своїй гріховній природі ми не могли б і подумати, щоб мати Другом Святого, Праведного Сина Божого. Ми ніколи й не посміли б запропонувати дружбу Царю царів і Пану пануючих. Але Він першим простяг нам руку дружби: «Ви друзі Мої!»

Господь завжди залишається вірним цій дружбі: «Він – не є подібним до людини, щоб змінюватися» (1Сам. 15:29). Його любов вірна й безконечна! «Хто нас відлучить від любові Христа? Чи страждання, чи утиски, чи переслідування, чи голод, чи небезпека, чи меч? Так, як написано… жодне творіння не зможе відлучити нас від Божої любові, яка в Ісусі Христі, нашому Господі (Рим. 8:35-39).

4. Іспит вірності Небесному Другу

А чи вірні ми нашому Небесному Другу? Чи любимо ми Його вірно й віддано? На ці питання дають відповідь випробування нашої вірності… Саме у труднощах, переживаннях і спокусах відкривається, наскільки ми вірні Господу і чи дорожимо дружбою з Ним.

… Підчас богослужіння в одній із африканських країн, солдати, які напали на цю державу, увійшли в приміщення молитовного дому. Вони зірвали зі стіни картину із зображенням Ісуса Христа у терновому вінку, кинули її біля дверей і наказали, щоб протягом десяти хвилин усі присутні залишили приміщення, при цьому кожен, виходячи, повинен плюнути на картину і пройтися по ній. Хто не підкориться цьому наказу, буде розстріляний на місці.

Солдати розпочали відлік часу, що залишався: дев’ять хвилин, вісім, сім… Проходили хвилини, а ніхто не міг відважитися на подібний вчинок. Небезпека наближалася з кожною хвилиною. Шість, п’ять… Спочатку почулися нерішучі, а потім усе більш наполегливі пропозиції і аргументи.

– Це ж тільки картина, а не Сам Христос, – наближаючись до виходу, говорили деякі.

Один чоловік переконував дружину:

– Для чого нам помирати обом? Іди, хоч виростиш і виховаєш дітей.

… Чотири, три… До виходу потяглася черга. Не дивлячись на картину, люди плювали й виходили. Дві хвилини…

Раптом, розштовхуючи чергу, над опльованою картиною схилилася чотирнадцятилітня дівчинка. Вона витерла рукавом картину і поцілувала її. Автоматна черга притиснула її до картини, і вона замертво впала перед одновірцями, котрі навіть не встигли збагнути, що сталося. Ніхто більше не плював, нікому більше не загрожувала смерть. Солдати, задовольнившись жертвою, пішли геть.

Як сильно встигла подружитися з Христом і полюбити Його ця дівчинка за свої 14 років! Як і юні Даниїл, Седрах, Мисах та Авденаго! Недарма апостол Йоан, звертаючись до християнської молоді сказав: «Пишу вам юнаки і дівчата, оскільки ви сильні, й Слово Боже перебуває у вас, і ви перемогли лукавого» (1Йоан. 2:14). Ви сильні, навіть якщо ви тільки одні, схилити коліна перед Сильним і Всемогутнім Богом, коли більшість людей схиляються перед ідолом. Ви сильні, не чекаючи поки опоганять святиню, вийти першими й не допустити зневаги Божого імені.
І необов’язково потрібні якісь виняткові обставини, такі як війна, щоб довести свою вірність Христові. Кожного буденного дня нашого життя ми або відрікаємось від Нього, або виявляємо Йому вірність.

*******

Одного особливого дня, звернувшись до Небесного Отця, Ісус, указуючи рукою на Своїх друзів, що були вірні Йому аж до смерті, промовить: «Отче, хочу, щоб ті, яких Ти Мені дав, були зі Мною там, де Я, щоби бачили Мою славу, яку Ти Мені дав» (Йоан. 17:24).

А ви будете в тій особливій групі справжніх друзів Ісуса?

Богдан Стасюк

Ключевые слова: вірність, досконалий зразок, іспит, Небесний Друг, приклад, випробування, поняття
Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска

Септуагинта - первый перевод Библии Библию называют Книгой книг, ибо она – Слово Божье, и никакое другое литературное произведение не может в этом отношении сравниться с ней. Но и во многом другом Библия превосходит все прочие книги: она стала первой переведенной, первой печатной и единственной книгой, имеющей всемирное значение.«Господи, якби Ти був тут…» (Божі затримки з відповіддю) «Із нетерпінням чекай на Господа! Будь мужнім, нехай зміцняється серце твоє – з нетерпінням очікуй Господа!» Псал. 26:14