Терпіння святих

Терпіння святих

 В людському характері є риса, до котрої ставлення неоднозначне: ця якість і бажана, і водночас небажана… Ми завжди хочемо, щоб інші люди виявляли її по відношенню до нас, але самі не поспішаємо проявляти її до ближніх. Що ж це за така нестійка риса характеру? «Вам потрібна терпеливість…» (Євр. 10:36).

Отож, у фокусі даного дослідження – терпеливість, або терпіння.

«Терпіння – це здатність стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання, життєві злигодні, тощо».1

Вимушене терпіння

Сьогодні мільйони людей стогнуть під тягарем фізичних і моральних страждань, нестерпно важкого життя, в яке увігнали їх економічна криза, природні катастрофи, хвороби, старість і смерть. У більшості випадків від цього немає куди втекти, сховатися, обминути. Це та життєва ноша, котру неможливо скинути зі своїх плечей, єдиний вихід – терпляче нести, не нарікаючи ні на долю, ні на Бога. Означимо подібне терпіння, як вимушене, воно не залежить від нашого бажання, від нашого вибору. Ми мусимо терпіти, бо не існує іншої альтернативи.

Найяскравішим прикладом такого терпіння, на мою думку, є терпіння патріарха Йова, котре підкреслює навіть Святе Письмо: «Ви чули про терпіння Йова» (Як. 5:11). Цей страждалець втратив практично все: майно, дітей, здоров’я, та й саме життя ледь жевріло у ньому.

Чи міг він запобігти усім цим нещастям? Чи міг їх позбутися? Чи була у нього якась інша альтернатива, крім терпіння? Його дружина вважала, що так. Послухайте, який вихід вона запропонувала: «Прокляни Бога – і помреш» (Йов. 2:9). Однак страждалець з обуренням відкинув цю божевільну пропозицію, розуміючи, що альтернативи для його терпіння не існує. Існує лише надія: «Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свого я Бога побачу, сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі» (Йов 19:25-27). Якою надією підтримувалось терпіння цього мученика? Надією на славне воскресіння праведних, коли припиниться усяке страждання, коли об’єднаються розбиті, зруйновані смертю сім’ї, і навіть тіло людини, її шкіра будуть відновлені із пороху.

Шановний читачу! Ви терпите? Терпите довго? Пам’ятайте, що будь-яке випробування носить тимчасовий характер. Нажаль, дуже часто ми не витримуємо до кінця, втрачаючи терпіння, бо нам здається, що цей кошмар ніколи не припиниться. Часто ми падаємо біля самого порога закінчення труднощів, не зумівши потерпіти ще трохи. Нехай же вас підтримає надія великомученика Йова. Чи була вона оправдана? Чи було оправдане його терпіння? Авжеж! Воно завершилось швидше, ніж він сподівався! Досить! – проголосив Господь, і ще у земному житті відновив усі втрати Свого вірного раба. Витерпіть, дотерпіть і ви до такої славної миті! «Довготерпеливі будьте й ви; зміцніть ваші серця, адже прихід Господа вже близько» (Як. 5:8).

Свідомо обране терпіння

Вища степінь терпіння – терпеливість свідомо обрана, добровільна, охоча, умисна. Безумовно, тут є лише один досконалий приклад – Сам Господь Ісус.

Його терпіння абсолютно добровільне, Він охоче взяв на Себе тягар гріхів цілого світу, Його смерть була добровільною, інакше в ній не було би заслуги; бо справедливість не покарала б замість грішника невинного, котрий не хотів би понести це покарання.2 «Саме для того, щоб викупити нас, Ісус жив, страждав і помер. Він став Мужем скорботи, щоб ми могли стати учасниками вічної радості. Бог дозволив, щоб Його улюблений Син, сповнений благодаті і правди, залишив оселі невимовної слави і прийшов у світ, заражений і зіпсутий гріхом, затьмарений тінню смерті та прокляттям. Він дозволив Йому залишити лоно Отчої любові і поклоніння ангелів, щоб зазнати зневагу, приниження, ненависть і смерть».3

Ось, яким було терпіння Господа. Чи міг Він відмовитися від нього? Певна річ! Ще у Гефсиманії було не пізно витерти закривавлене чоло, відмовитися від хресної дороги і залишити грішника самому вирішувати свої проблеми… Ісус цього не зробив. Він випив чашу терпіння, свідомого, добровільно обраного до самого дна, до останньої краплі…

Це і є «терпіння святих» (Об’яв. 14:12). Ісус – Муж скорботи, Страдник, «Страждалець, Котрий зазнав болю» (Іс. 53: 3), стоїть на чолі великої плеяди героїв віри усіх часів, відмінною рисою котрих є саме оце унікальне, добровільне, свідомо обране терпіння, терпіння святих.

Подивіться на пророка Єремію – останнього пророка перед Вавилонським полоном. Відкинутий своїм народом, зненавиджений царем і керівниками нації, як зрадник, мучений, побитий, ув’язнений… Прочитайте його книгу «Плач Єремії»… Скільки болю, скільки терпіння! Чи міг пророк зректися такої долі? Міг! Сам начальник сторожі монарха Вавилону запрошує його під свій захист і турботу. Але пророк обирає терпіти зі своїм приреченим народом до самої своєї мученицької смерті. Чи й не про нього писав Яків: «Брати мої, майте за приклад…довготерпіння пророків, які промовляли Господнім Ім’ям» (Як. 5:10)?

А ось великий апостол Павло… «У всьому виявляємо себе як слуги Бога: у великому терпінні, в стражданнях, у нещастях, у пригніченнях, у ранах, у в’язницях, у заворушеннях, у труднощах»…  (2Кор. 6:4,5). Як і Єремія, Павло добровільно обрав шлях терпіння – шлях служіння Господу. Він йшов цим шляхом до самої смерті, до римської плахи.

Тривалий час поруч із Павлом трудився його соратник Дімас, котрий також «виявляв витривалість».4   Ще б пак! Споглядаючи самозречення й святе терпіння свого наставника, хіба Дімас міг поводитись інакше? Він також зробив свідомий вибір іти шляхом Христовим, шляхом апостола. Він терпів, терпів, але… не дотерпів до кінця. «Дімас, злякавшись небезпек та зловісних хмар, що все більше насувалися, залишив гнаного апостола».5 Він скинув зі своїх плечей тягар терпіння й страждання, і зійшов із вузького шляху на широкий… «Дімас, полюбивши нинішній вік, мене покинув» (2Тим. 4:10). Людина завжди залишається вільною у своєму виборі. Цим і відрізняється терпіння свідомо обране від вимушеного.

А як щодо нас із вами, шановний читачу… Ми також обрали шлях «терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса» (Об’яв. 14:12). Це наш свідомий, добровільний вибір належати до цього особливого Божого народу. Проте скількох колись ревних членів церкви ми не дораховуємось у наших рядах! Скільки з них відійшли вже у вічність, збившись із вірної дороги! Чи дійдемо ми із вами  до славного кінця? Чи дотерпимо? Чи не зрадимо наш вибір терпіння святих? Лише «хто витерпить до кінця, той спасеться» (Мф. 10:22).

Як же витерпіти до кінця? Не чекаймо кінця, друзі, терпімо сьогодні, адже завтра починається сьогодні! А сьогодні починається із ранку…

Чому, чи кому ми віддаємо ранок сьогоднішнього дня? Тому, Хто кращий за десять тисяч інших? Тому, Хто терпів за нас до кінця? Наша сьогоднішня ранкова година спілкування з Ним, споглядання Його досконалості, Його терпiння вирішує долю нашого завтра. «Тому й ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків… з терпінням прямуймо до тієї боротьби, яка перед нами, дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який не зважаючи на сором, замість належної Йому радості перетерпів хрест» (Євр. 12:1, 2).

 Статтю підготував Богдан Стасюк

Використана література

  1. Словник української мови.
  2. Див. Уайт Е. Дорога до Христа, с. 13.
  3. Там само с. 14.
  4. Уайт Е. Діяння апостолів, с. 455.
  5. Там само, с. 490.
Ключові слова: святих, вимушене, характер, терпеливість, обране, Йов
Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска

Молитва. Положення тіла під час молитвиА з вашими китицями усе в порядку? (Духовність та зовнішня святість християнина)