А з вашими китицями усе в порядку? (Духовність та зовнішня святість християнина)

А з вашими китицями усе в порядку?
(Духовність та зовнішня святість християнина)

«І промовляв Господь до Мойсея, кажучи: Звернися до синів ізраїльських і скажи їм: хай зроблять собі китиці на краях свого одягу… І будуть вам китиці, як побачите їх, на спогад про всі Господні заповіді, і будете виконувати їх… і будете святими перед вашим Богом» (Числа 15:37-40, перекл. Р.Турконяка).

Даний уривок, як і кожен інший із Слова Божого, є важливим і повчальним. Господь сказав до Ізраїлю: «Ви є особливим, святим народом з поміж усіх народів. Ваша висока моральність, –  це ваша внутрішня, духовна відзнака, а ззовні вашу особливість люди будуть бачити в наявності китиць на краях вашого одягу».

Чи цей принцип залишається актуальним і сьогодні? Адже часто чуємо: «”Бог не дивиться на лице, а на серце” (1Сам.16:7). Не так важлива зовнішність, важливе  внутрішнє наповнення». З одного боку – це так, але з іншого – зовнішність відображає внутрішність: «Коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє» (Бут.4:7); «Чим серце наповнене, те говорять уста» (Матв.12:34).

Дбати про духовність важливо, це пріоритетне, первинне завдання християнина. Однак важливо дбати і про зовнішній прояв духовності. Чому? Саме відповіді на поставлене запитання присвячені роздуми автора даної статті.

Ми вступили у вік так званої глобалізації, як характеристики формування єдиного планетарного суспільства. Переважно, коли міркують про глобалізацію, вважають, що йдеться лише про її економічний та політичний аспекти. Однак, вона набагато глибша і може змінити не тільки всі інші сторони людського життя, але й саму людину. Глобалізація криє у собі чимало загроз. І одна з них – однотипність… Ви, мабуть, помітили, що більшість сучасних легкових автомобілів стали схожими по своїй формі. На відстані навіть важко визначити, якої вони марки. В музиці теж переважають подібні сучасні стилі, народна музика  звучить рідко. В політиці усіх країн – найважливіша проблема – антитероризм, в релігії – екуменізм. Така сучасна тенденція багатьом не подобається, тому в місцях, де проходять форуми глобалістів країн світу, відбуваються багатолюдні демонстрації антиглобалістів. Глобалізація – це сила, яка стирає особливість, відмінність, індивідуальність; робить усе серійним, одноманітним, однотипним і сірим.

І от на тлі такої сірості й одноманітності Господь проголошує: «Ти святий, ти особливий у Мене, не будь таким, як усі. Зроби китиці на краю свого одягу, продемонструй своєю зовнішністю унікальність твоєї душі. Коли ти глянеш на китиці, то згадай, що тебе Бог покликав бути святим і ти повинен відрізнятися від інших».

Бути особливим завжди було нелегко, а тим більше, коли глобалізація охопила весь світ. Легше бути, як усі. Ніякої тобі внутрішньої боротьби, роби, як усі. З натовпу і слабий може протестувати. Але, щоб стояти одному проти багатьох, –  потрібно мати ідею, силу волі, мужність, силу духа. Хто цих характеристик не має, – він обов’язково примкне до натовпу, звідки й буде викрикувати: «Гей, ти, біла ворона!»

Це ми, дорослі, так розуміємо. А що сказати дітям, коли вони запитують у нас: «Чому ми маємо відрізнятися від інших?» Що сказати молоді, котра хоче слухати сучасну музику, дивитися сучасні фільми? Чому вони повинні відрізнятися одягом від своїх однолітків? Так, ця тема не із легких.  

Людину Бог покликав до святості: «Але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім  вашім поводженні» (1Петр.1:16). Вирази «будьте святі», «дбайте про святість» –  досить часто зустрічаються в Біблії. Що таке святість? Святий – означає відділений, призначений для особливого використання, особливої місії. Святими можуть бути:

– діти Божі: «Ви святість для Господа» (Ездри 8:28);
–  предмети для використання в святині: «Цей посуд – святість» (Ездри 8:28);
–  Божі постанови:

  • день Господній, субота: «І будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим» (Ісаї 58:13);
  • десятина: «Всяка десятина… святощі для Господа» (Лев.27:30).

Що може представляти святість в людині?  Характер. Це внутрішня суть святості, дух святості, її зміст. Проте святість має і свою букву –  форму, це, так би мовити, «китиці на краях одежі»: відмінність в одязі, косметиці, мові, поведінці. Дух і буква, зміст і форма, усе внутрішнє і зовнішнє, разом узяте, –  ось що робить людину святою в очах Божих. Так, первинним є дух, саме він закладає форму, проте нейтралізувати дух можна лише через форму.

Сьогодні, як і в старовину, є чимало засобів стирання святості та унікальності в житті християнина. І ці засоби, дозвольте повторитися, зосереджені на зовнішньому боці святості, на її букві, формі. Саме через форму можна досягти і вплинути на дух, суть.

Із біблійної історії відомі приклади, коли правителі  переселяли особливий народ поміж інші народи, аби він з часом асимілювався, і таким чином стерлися його відмінності. Людей могли навіть перейменовувати з тією ж метою.  

Формалізм – акцент на зовнішній стороні святості, на букві  –  ще один засіб, котрий нейтралізує її суть, її дух – святість внутрішню. Коли відсутнє внутрішнє моральне наповнення, можна прикритися плащем удаваної святості: показні пости, численні молитви, паломництва та інше. Таку позірну святість часто засуджував Христос й апостоли.

Молоді сучасні християни недооцінюють силу зовнішньої складової святості, відносячись до неї скептично й легковажно. А дарма, адже на що дивимося, що слухаємо, з ким дружимо, навіть, що їмо, – у те й перетворюємося!  Ось чому Христос застерігав: «Не ходіть»,  «не дивіться», «що спільного?»…

Тому, шановний читачу, «китиці на краях нашої одежі» –  це не просто так собі. Від них у величезній мірі залежить рівень нашої внутрішньої моральності. Підкреслимо, що саме ці невеликі деталі «гардеробу» Божої дитини викликають особливу лють сатани.  

Святість, відмінність, життя послуху волі Божій, завжди  породжували спротив і боротьбу, Велику боротьбу…  Мардохей не подобався Аманові за свої релігійні переконання. У своїй злобі Аман вирішив знищити не тільки Мардохея, але й увесь народ, до якого він належав. І він дуже «вдало» знайшов аргумент, котрий викликав гнів і у царя Артаксеркса – «китиці»: «Їхні закони відрізняються від законів усіх народів» (Естер. 3:8).  

Ми, як адвентисти сьомого дня, також маємо чимало таких унікальних «китиць» –  «спогад про всі Господні заповіді». Це особливі істини, котрі майже ніхто не проповідує: світ створений за шість буквальних днів, святість суботи, година суду Божого вже настала, обряд смирення під час Вечері Господньої, здоровий спосіб життя… Не чекаймо, що сучасні «Амани» будуть спокійно їх сприймати. Разом з апостолом  Павлом ми можемо сказати: «Бог нас [адвентистів] поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали видовищем світові, – і ангелам, і людям» (1Кор.4:9). Чи готові ми до такої долі? Чи не відтинаємо свої видимі «китиці»? Чи не приховуємо їх?

*  *  *  *  *  *  *  *  *  *  *  *

Наталія була дуже засмучена… Така довго очікувана гуманітарна допомога від ООН їй та її дітям не дістанеться… Адже її будуть розподіляти в суботу. Нещодавно закінчилась Друга світова війна, Югославія, де проживала Наталія із дітьми, лежала в руїнах, в країні лютував голод. Чоловік її загинув підчас бомбардування, коли розносив гуманітарну допомогу від «Червоного Хреста».

Жінка залишилася сама із одинадцятьма дітьми на руках… Як могла рятувала їх, сама не доїдала, все лишала для них. І от гуманітарна допомога, котрої вистачило б на увесь рік, але ж розподіл у суботу, бо представник ООН не може бути в цій місцевості в інший день. Що ж робити? Все життя Наталія святкувала день Господній, так навчала і своїх дітей. Правда, сьогодні лише понеділок, можливо до суботи щось зміниться?

У середу пішла на богослужіння, тут жваво обговорювали новину. Члени церкви запитували у пресвітера:

– Як бути?

– Не знаю…

Інші намагалися представити логічні аргументи:

–  Адже ці продукти не треба купувати, а тільки прийти й узяти своє, замовивши підводу. Сам Бог потурбувався про нас, тому це не гріх.

Інші говорили, що це в суботу не годиться робити, та й що про нас скажуть люди. Додому всі розходились, кожен при своїх думках…

В п’ятницю діти почали запитувати:

– Мамо, чи підемо завтра по продукти?

– Господь знає, дітоньки.

Наталя поклала дітей спати, а сама довго молилася, плакала, боролася із сумнівами, не знаючи, що робити. Молилася аж поки серце не відчуло миру та спокою. Ранком, так як не було що їсти, вона сказала, щоб цієї суботи діти постилися разом із нею. Всі разом пішли на богослужіння. Крім них було ще п’ять членів церкви, служіння не було кому провадити… Вони помолилися, поплакали, субота була дуже сумна. Ввечері ще трохи знайшла кукурудзяної муки і зварила кашу. Діти лягли, а вона знову молилася і плакала до півночі. Чи вона не надто фанатична? Чи правильно поступає?.. Переживала, що люди осудять її за те, що не потурбувалася про дітей. Потім заснула. Десь о третій годині ночі хтось сильно постукав у двері.    

– Хто там?

– Це я, Мілан, ваш односельчанин, відкривай ворота.

Це був православний чоловік із другого кінця села.

– У чому справа, Мілане?

– Відкривай, хочу в твій двір заїхати.

Подумала, що до нього приїхали гості і немає де поставити підводу. Коли заїхав, каже:  –  Це все твоє…

– Моє?

– Так. Коли ми з дружиною лягли спати, – сказав ніяково, – я довго не міг заснути з радості від отриманих продуктів.

– Мілане, ти не спиш? – запитала дружина.

– Та ні.

– Чому?

– Думаю про цю бідну вдову Кіша з одинадцятьма дітьми.

– Ти знаєш, і я також. Вона сьогодні не отримала продуктів. Дітей у нас немає, для чого нам так багато, давай, відвези їй трохи продуктів, – порадила дружина.

– От я і вирішив вночі привезти, щоб сусіди не сміялися з мене.

Там було по мішку пшениці, муки, круп та макаронів. Сусід поїхав, а вона ніяк не могла закрити ворота: плач душив її. Зайшовши в дім, схилила коліна і дякувала Богові, просила вибачення за сумніви…

Біля сьомої години ранку знову стук у двері.

–  Це я, Іван, із сільради.  

Що він хоче так рано? Я всі податки заплатила.

– Відкривай ворота, щоб я заїхав підводою.

Коли вона відчинила, то побачила, що підвода була до верху наповнена мішками з продуктами на 12 чоловік.

– Послухай, Наталко, я знав, що ти в суботу не приїдеш за продуктами, тому я відклав, що належиться тобі, і привіз. – А субота, між іншим, – це також політика, тільки другого роду, –  сказав він і поїхав.*

Маленькі видимі кутасики, пришиті на краю духовного одягу християнина… Вони яскраво свідчать, якої якості невидима святість сповнює серце їх власника…

Підготував Богдан Стасюк.

*Із розповіді десятого сина Наталії Кіш – Мирослава Кіша –  радника президента Генеральної Конференції, професора пасторської етики в університеті Лома Лінда, США.

 

Ключові слова: духовність, святість, християнин, Мирослав Кіш, зовнішність, китиці
Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска

Терпіння святих | Богдан Стасюк | olgastasyuk.com - сайт Ольги СтасюкА з вашими китицями усе в порядку? (Духовність та зовнішня святість християнина)