Мала господарочка та її «урожайний» зошит

Мала господарочка та її «урожайний» зошит

Автор – Ольга Стасюк

Христинку мама називає маленькою господарочкою, і недарма. По-перше: дівчинка залюбки допомагає їй у будь-якій хатній роботі. І по-друге: ніхто так не вміє гарно прополювати грядки, як маленька мамина донечка. Своїми тоненькими пальчиками вона терпляче вибирає кожну бур’янинку з-поміж моркви, петрушки, цибулі й буряків. Потім встане і милується рівними рядочками городини. А коли вони з мамою і татом збирають урожай, Христинка ходить із зошитом і ручкою, ретельно записуючи, скільки чого вони зібрали, щоб підрахувати й відкласти десятину їхнього прибутку.

Цього року в кінці зими сім’я Христинки виїхала до Прикарпаття і поселилась у гарному будинку з великим городом довкола. О, як раділа дівчинка!

– Отут ми посадимо квіти, – планувала вона. – А там зробимо грядки.

–  А отих три великих загони ми засадимо картоплею, – продовжила мама. – Думаю, що нам вистачить її на цілу зиму.

На вулиці ще де-не-де лежав сніг, але не гаючи часу, сім’я почала готуватися до весняних польових робіт. Тато з мамою вибрали із підвалу найкращі картоплини, розклали в ящики для того, щоб вони покільчились. Христинка спостерігала, як на кожній картоплині спочатку проклюнулись маленькі росточки, а потім з’явились навіть і зелені листочки.

А на дворі весна впевнено вступала у свої права: яскраво світило сонечко, земля була тепла і волога. Одного дня тато оголосив:

– Завтра садимо картоплю!

Христинка заплескала в долоні: їй давно вже кортіло попрацювати на городі! Вони з мамою акуратно розрізали картоплини на декілька частин, так щоб у кожній зберігся гарний росточок з листочками, розклали рядами у невеликі ящики. А завтра, 28 березня, їх чекає радісна, хоч і нелегка робота.

…Спочатку цілою сім’єю вони скопали землю, потім тато розграфив її на рівні ряди спеціальним дерев’яним маркером. Далі він лопатою робив невеличкі ямки, а Христинка з мамою акуратно клали в них шматочки картоплі з листочками. Так було гарно працювати!

Минув квітень… Картопля на Христинчиному городі зійшла рівненькими рядочками, підросла; невдовзі її потрібно було й обгортати. Дівчинка ретельно оглядала кожний листочок, шукаючи колорадських жуків. А картопелька усе росла і росла. Ось вона вже сягає малій господарочці по пояс, а от і вище – розкішні товсті стебла із темно-зеленим листям.

– Гарний буде урожай, – тішилась дівчинка.

Але ні мама, ні тато, ні тим більше їх донечка не знали однієї особливості Прикарпаття: в цій місцевості мороз може вдарити навіть в кінці травня, напередодні літа! 23-го травня ввечері тато зауважив:

–  Щось так похолодало на дворі… Мені здається, що вночі буде мороз.

–  Ой, а що ж буде з картоплею? – тривожно запитала мама.

– Я буду молитися, щоб ангели розігнали цей мороз і наша гарна картопелька не замерзла, –  упевнено промовила Христинка.

Вранці, щойно почало сходити сонце, дівчинка була вже на городі. Зелені ряди картоплі стояли, як і раніше, немов шеренги солдатів.

– Ангели розігнали мороз! – радісно вигукнула Христинка і погладила рукою листочки картоплі…

Але що це? Листочки зовсім задубіли і стали, немов дерев’яні… Лише тепер дівчинка помітила, що трава, дерева, дахи – все довкола вкрите білим іскристим інеєм…  А через декілька годин, коли сонце почало вже припікати, вся картопля почорніла і полягла.

Горю Христинки не було меж. Вона плакала і плакала.

– Чому, ну чому Ісус не послав ангелів, щоб вони захистили нашу картоплю? –  невтішно запитувала дівчинка.

З похиленою голівкою вона прийшла у вітальню на сімейне богослужіння. Тато сьогодні зачитав уривок із книги пророка Малахії 3:10-12. Особливо виразно він прочитав 11-ий текст:

«І ради вас насварю Я все те, що жере, і воно не понищить вам земного плоду, і не заб’є винограду [“і картоплі”, – додав тато] вам на полі, говорить Господь».

–  Христинко, принеси, будь ласка, свій зошит із записами врожаю й десятини.

Потім сім’я схилила коліна і тато помолився:

– Господи, ми дякуємо Тобі за Твою вірність і за вірність Твоїх обіцянок. Ти нас ніколи не розчаровував. Багато років ми справно відділяли десятину з нашого саду і городу. [Тут Христинка помітила, як поруч із Біблією тато поклав її зошит]. Ми виконали умову Твого благословення. Будь ласка, дорогий Ісус, виконай Твою обіцянку над нашим врожаєм: збережи, щоб його «не забив» мороз. Дякуємо Тобі за вислухану молитву.

– Тату, але ж мороз його вже забив, –  звернулась дівчинка до тата після молитви.

– Це нічого, доню, головне – вір у Божу обіцянку. Зараз ми підрахуємо, який урожай картоплі чекає на нас. Христинка, пиши у своєму зошиті.

Дівчинка широко відкрила очі:

– Але ж урожаю ще немає!

– Не хвилюйся, ми віримо у вірність Господньої обіцянки! Отож, пиши: чотири мішка!

– Я пишу п’ять! – схвильовано вигукнула дівчинка.

Далі сім’я підрахувала десятину і акуратно відложила її.

А тим часом прийшла сусідка – бабуся Ірина. Вона дуже співчувала Христинці та її сім’ї.

– Картопля пропала, це однозначно, ви її переоріть і ще раз насадіть, –  порадила бабуся..

Приходили й інші сусіди, бідкаючись і щось радячи. У такі хвилини Христинка діставала свій «урожайний» зошит і нагадувала Ісусові про Його обіцянку.

…Минуло літо, прийшла золота осінь. Пора копати картоплю… Сім’я із завмиранням серця чекала на цю подію. Особливо чекала мала господарочка! Їй так не терпілося побачити, яку ж корекцію внесе Ісус в її «урожайний» зошит?

Чекали і сусіди, чекала і бабуся Ірина. Вона раз за разом визирала у вікно, спостерігаючи, як сім’я трудиться на своєму городі. Щось відволікло стару жінку, а коли вона наступного разу виглянула у вікно – не повірила очам! На кожному з трьох загонів сусідів стояло по два великих мішка картоплі! Бабуся поспішила на вулицю!

– Бабуся Іра! – радісно вигукнула Христинка. – Подивіться, що зробив Ісус з нашою картоплею! Ми з мамою навіть боялися її копати мотикою, бо бульбини такі великі і так їх багато, що деякі доводилося виймати руками, щоб не пошкодити! А ось наша «героїня», – сказала дівчинка, несучи сусідці величезну картоплину. – Я вже її зважила – 620 грамів!

Бабусі Ірині нічого не залишалось, як тільки розгублено розводити руками і посміхатись.

Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска

На мотоцикле в … кювет! (Детские рассказы) Ох, сколько неприятностей было у дворовых мальчиков и девочек с этими двумя близняшками – Олей и Лялей! Особенно, когда играешь в жмурки! Кто-то обязательно «перебьет горшки», спутав сестричек.Вибух у бабусиному «ресторанчику» Хлопчики і дівчатка, чи любите ви їсти кашу? Будь-яку: пшеничну, вівсяну, гречану, кукурудзяну, пшоняну і навіть манну? Звичайно, ні! Ніхто з дітей не любить кашу.