Думати й відчувати як… Христос
Думати й відчувати як… Христос
І хто ж це повинен так думати й відчувати? Херувими й серафими? Ангели? Безгрішні небожителі? Для кого встановлена така піднесена, запаморочна, здається навіть, недосяжна висота? Для вас, шановний читачу, і для мене… А чи не занадто? Зовсім ні! Послухайте, будь ласка: «Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!» (Флп. 2:5).
Грецьке дієслово фронео, вжите в наведеному тексті, має подвійне значення: і думати, і відчувати. Саме з близьким до цих двох значень змістом подано слово фронео у сучасному перекладі Російського біблійного товариства: «Пусть мысли и чувства ваши друг к другу будут у вас, как у Христа Иисуса». Однак слід зауважити, що почуття (рос. чувства) і відчуття – не одне і те ж саме. Відчуття – це сфера вищих моральних сил, сфера інтелекту, а саме – однієї з його головних властивостей – сприймання. А почуття – це зовсім інша сфера людського єства – нижчих моральних сил – сфери почуттів, емоцій, нахилів. Тому глибокодумний вислів Павла краще перекласти наступним чином: «Нехай у вас будуть ті самі думки та відчуття, що й у Христі Ісусі!»
Думати як Христос
Ви відмітили, що текст подано у наказовій формі? Господь наказує вам і мені, щоб ми думали так, як Ісус! Що це означає? «Бог має бути присутній у всіх наших помислах».1 Більше того: ми з вами сьогодні маємо «думати про те, про що думає Бог»!2
А про що ж думає Бог? Ще у старовину цар Давид писав: «Думки Твої тільки про нас, нема Тобі рівного» (Пс. 39:6). Як зрозуміло, чи не так? Проте грішна людина не вірила добрим думкам Господа. Вона сумнівалася, повставала, обирала інших богів. Як же донести до потьмареної людської свідомості Божі мислі? Як дати людині можливість проникнути у зміст Божих думок, недосяжних для смертних, адже «не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого… Усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини» (1Кор. 2:11, 10).
Великий Владика Всесвіту, Котрий живе у неприступному світлі, розуміючи обмеженість Свого творива, відкрив не лише людству, але всім неосяжним світам дуже яскраво і зрозуміло Свої думки: «Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди» (Ів. 1:14). «Прийшовши на землю, щоб жити серед нас, Ісус повинен був відкрити Бога як людям, так і ангелам. Він був Словом Божим, втіленою думкою Божою».3
Христос зробив Божі думки видимими і чутними. Чи це не вражає? Люди, ви хочете знати, що Бог думає про вас? Ви хочете знати Його думки? Послухайте і подивіться на Ісуса! Кожний погляд Його очей, дотик Його рук, кожне слово та дія промовляли до людей: Ось «ті думки, які думаю про вас, – говорить Господь, – думки спокою, а не на зло, щоб дати вам майбутність та надію» (Єр. 29:11).
Чи не до цього самого закликає апостол Павло і нас із вами, шановний читачу, запрошуючи думати так, як Бог? Авжеж! Тоді перефразуємо наведений заклик відповідно до контексту повеління апостола Павла: «Люди, ви хочете знати, що Бог думає про вас? Ви хочете знати Його думки? Послухайте і подивіться на кожного християнина!» Яка запаморочлива висота! Яка величезна відповідальність! Ми наважимося так заявити про себе? Наші слова, діла, вираз обличчя відкривають оточуючим думки Господні? Ми з вами озвучуємо глибинні думки Божества? Саме до цього закликає апостол Павло: «Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!»
Відчувати як Бог
Для сприйняття навколишнього середовища кожна нормально розвинута людина вже від народження має п’ять видів чуттів: зір, слух, нюх, смак, дотик. Кожне із цих відчуттів є засобом сприйняття зовнішнього середовища.
Євангеліє, описуючи життя та діяльність Ісуса Христа, наводить такі ситуації, котрі викликають у нас захоплення, здивування й багато запитань щодо відчуттів Господа. Розглянемо декілька із таких епізодів.
«Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, – і воскреснути третього дня. І набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: “Змилуйся, Господи, – такого Тобі хай не буде!”» (Мт. 16:21,22).
Нам може видатися, що це слушна пропозиція доброго друга, який бажає Ісусу тільки добра. Можливо, Петро сподівався почути слова подяки та схвалення від свого Учителя. Проте пролунало щось зовсім неочікуване і несподіване: «А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, – ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (в. 23).
Духовний зір Ісуса помітив за постаттю Його учня ніким непомічену іншу, темну постать… Духовний слух Господа, вловив у співчутливих словах Петра нотки ворожого голосу «змія великого, вужа стародавнього, що зветься диявол і сатана» (Об. 12:9)…
Шановний друже, на що налаштований наш зір і слух? Чи уловлюємо ми безпомилково в інформації, що лине до наших очей та вух із найрізноманітніших джерел, її автора? О, як нам саме сьогодні потрібні ті самі відчуття, що й у Христі Ісусі!
А от інший епізод. Староста синагоги Яір попросив Ісуса зцілити його дванадцятирічну дочку, яка помирала. Ісус відразу пішов до його дому у супроводі великого натовпу. Раптом Він зупинився, озирнувся довкола і запитав: «Хто доторкнувся до Мене?» Вражений Петро вигукнув: «Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєш: Хто доторкнувся до Мене?» (Мк. 5:31). «Ісус же промовив: “Доторкнувся хтось до Мене, бо Я відчув, силу, що вийшла з Мене”» (Лк. 8:40-48).
Яким чуттям Господь вловив невловимий, ледь відчутний дотик боязкої хворої безіменної жінки? Як Йому вдалося серед тісняви, серед сотень грубих, байдужих штовханів вирізнити саме цей? А як Він міг розпізнати, відчути, що із Нього вийшла сила?
Нас також часто тиснуть і штовхають у транспорті, в черзі; нас постійно торкається невидимий і видимий світ гріха, поблазні, сумнівів… Ми постійно знаходимося в сфері впливу різних сил. Чи не огрубіли наші органи дотику? Чи відчуваємо, уловлюємо, хто або що доторкається до нас? Чи відчуваємо, на що розтрачуємо свої сили?
Три можливості щодо відчуттів У цій сфері для людини існує лише три можливості:
- Бути нечутливими, втратити чутливість. «Мене били, але мені не боліло, мені надавали стусанів, та я не відчував» (Пр. 23:35). Можна дійти до такої степені нечутливості, що навіть у своєму оці не відчувати… колоди (див. Мт. 7:2)!
- Володіти спотвореними відчуттями. «Горе тим, котрі зло величають добром, а добро – злом; котрі темряву вважають світлом, а світло – темрявою; котрі гірке називають солодким, а солодке – гірким» (Іс.5:20-21)…
- Або ж мати «чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло» (Євр. 5:14).
Яскравий приклад контрасту між людиною із спотвореними, майже атрофованими відчуттями та мужем Божим, котрий навчився відрізняти добро і зло, змальовує Святе Письмо у Першій книзі Царів 22 розділі.
Два царя, два родича: ізраїльський – Ахав та іудейський – Йосафат, – збираються на війну. Для підняття бойового настрою і впевненості в успіху Ахав зібрав близько 400 своїх пророків, що в один голос провіщали перемогу. Ізраїльський цар був дуже задоволений такою одностайною відповіддю пророків. Проте Йосафат відчув, що пророки Ахава – фальшиві. Він не наводив жодних доказів їх неправоти, а лише сказав: «Чи нема тут ще Господнього пророка, – і вивідаємо від нього». Чуття Йосафата, навчені довгими роками праведного життя в страху Божому розрізняти добро від зла, виявили підробку.
Практичні рекомендації
«Нехай у вас будуть ті самі думки та відчуття, що й у Христі Ісусі!» І це не просто наш святий обов’язок, «нам дано привілей володіти вищими властивостями Його єства». «Бог… дав нам все необхідне, щоб бути причасниками Божественного єства… передбачивши все необхідне; кожна деталь була продумана для приведення людської природи в єдність з Божественним єством».4 Отже, Господь робить усе для того, щоб наші думки і відчуття були такими, як Його.
А що робимо ми з вами, дорогий друже? Запитаймо себе: скільки часу я проводжу у товаристві Ісуса? Як часто я подумки споглядаю образ Господа, читаючи Його думки та відчуття? Святе Письмо – це моя щоденна їжа? Я щоранку насолоджуюсь Євангелієм, причащаючись до нього?
* * * * * * * * * *
Недалекий той час, і наважусь сказати, що він уже надійшов, коли підробка істини буде настільки подібна на істину, а зло буде так близько сусідити із добром, що відрізнити їх буде майже неможливо. Не допуститися фатальної помилки тоді і вже тепер нам дадуть думки та відчуття Бога, що стали нашими власними.
Статтю підготував Богдан Стасюк
Список використаної літератури
- Уайт Е. Свідоцтва для Церкви, т. 5, с. 409
- Уайт Е. Вибрані вісті, т. 2, с. 252
- Уайт Е. Бажання віків, с. 19
- Уайт Е. Вибрані вісті, т. 3, с. 130, 203