Думати й відчувати як… Христос

І хто ж це повинен так думати й відчувати? Херувими й серафими? Ангели? Безгрішні небожителі? Для кого встановлена така піднесена, запаморочна, здається навіть, недосяжна висота? Для вас, шановний читачу, і для мене… А чи не занадто? Зовсім ні! Послухайте, будь ласка: «Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!» (Флп. 2:5).

Грецьке дієслово фронео, вжите в наведеному тексті, має подвійне значення: і думати, і відчувати. Саме з близьким до цих двох значень змістом подано слово фронео у сучасному перекладі Російського біблійного товариства: «Пусть мысли и чувства ваши друг к другу будут у вас, как у Христа Иисуса». Однак слід зауважити, що почуття (рос. чувства) і відчуття – не одне і те ж саме. Відчуття – це сфера вищих моральних сил, сфера інтелекту, а саме – однієї з його головних властивостей – сприймання. А почуття – це зовсім інша сфера людського єства – нижчих моральних сил – сфери почуттів, емоцій, нахилів. Тому глибокодумний вислів Павла краще перекласти наступним чином: «Нехай у вас будуть ті самі думки та відчуття, що й у Христі Ісусі!»

Думати як Христос

Ви відмітили, що текст подано у наказовій формі? Господь наказує вам і мені, щоб ми думали так, як Ісус! Що це означає? «Бог має бути присутній у всіх наших помислах».¹ Більше того: ми з вами сьогодні маємо «думати про те, про що думає Бог»!²

А про що ж думає Бог? Ще у старовину цар Давид писав: «Думки Твої тільки про нас, нема Тобі рівного» (Пс. 39:6). Як зрозуміло, чи не так? Проте грішна людина не вірила добрим думкам Господа. Вона сумнівалася, повставала, обирала інших богів. Як же донести до потьмареної людської свідомості Божі мислі? Як дати людині можливість проникнути у зміст Божих думок, недосяжних для смертних, адже «не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого… Усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини» (1Кор. 2:11, 10).

Великий Владика Всесвіту, Котрий живе у неприступному світлі, розуміючи обмеженість Свого творива, відкрив не лише людству, але всім неосяжним світам дуже яскраво і зрозуміло Свої думки: «Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди» (Ів. 1:14). «Прийшовши на землю, щоб жити серед нас, Ісус повинен був відкрити Бога як людям, так і ангелам. Він був Словом Божим, втіленою думкою Божою».³

Христос зробив Божі думки видимими і чутними. Чи це не вражає? Люди, ви хочете знати, що Бог думає про вас? Ви хочете знати Його думки? Послухайте і подивіться на Ісуса! Кожний погляд Його очей, дотик Його рук, кожне слово та дія промовляли до людей: Ось «ті думки, які думаю про вас, – говорить Господь, – думки спокою, а не на зло, щоб дати вам майбутність та надію» (Єр. 29:11).

Чи не до цього самого закликає апостол Павло і нас із вами, шановний читачу, запрошуючи думати так, як Бог? Авжеж! Тоді перефразуємо наведений заклик відповідно до контексту повеління апостола Павла: «Люди, ви хочете знати, що Бог думає про вас? Ви хочете знати Його думки? Послухайте і подивіться на кожного християнина!» Яка запаморочлива висота! Яка величезна відповідальність! Ми наважимося так заявити про себе? Наші слова, діла, вираз обличчя відкривають оточуючим думки Господні? Ми з вами озвучуємо глибинні думки Божества? Саме до цього закликає апостол Павло: «Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!»

Відчувати як Бог

Для сприйняття навколишнього середовища кожна нормально розвинута людина вже від народження має п’ять видів чуттів: зір, слух, нюх, смак, дотик. Кожне із цих відчуттів є засобом сприйняття зовнішнього середовища.

Євангеліє, описуючи життя та діяльність Ісуса Христа, наводить такі ситуації, котрі викликають у нас захоплення, здивування й багато запитань щодо відчуттів Господа. Розглянемо декілька із таких епізодів.

«Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, – і воскреснути третього дня. І набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: “Змилуйся, Господи, – такого Тобі хай не буде!”» (Мт. 16:21,22).

Нам може видатися, що це слушна пропозиція доброго друга, який бажає Ісусу тільки добра. Можливо, Петро сподівався почути слова подяки та схвалення від свого Учителя. Проте пролунало щось зовсім неочікуване і несподіване: «А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, – ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (в. 23).

Духовний зір Ісуса помітив за постаттю Його учня ніким непомічену іншу, темну постать… Духовний слух Господа, вловив у співчутливих словах Петра нотки ворожого голосу «змія великого, вужа стародавнього, що зветься диявол і сатана» (Об. 12:9)…

Шановний друже, на що налаштований наш зір і слух? Чи уловлюємо ми безпомилково в інформації, що лине до наших очей та вух із найрізноманітніших джерел, її автора? О, як нам саме сьогодні потрібні ті самі відчуття, що й у Христі Ісусі!

А от інший епізод. Староста синагоги Яір попросив Ісуса зцілити його дванадцятирічну дочку, яка помирала. Ісус відразу пішов до його дому у супроводі великого натовпу. Раптом Він зупинився, озирнувся довкола і запитав: «Хто доторкнувся до Мене?» Вражений Петро вигукнув: «Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєш: Хто доторкнувся до Мене?» (Мк. 5:31). «Ісус же промовив: “Доторкнувся хтось до Мене, бо Я відчув, силу, що вийшла з Мене”» (Лк. 8:40-48).

Яким чуттям Господь вловив невловимий, ледь відчутний дотик боязкої хворої безіменної жінки? Як Йому вдалося серед тісняви, серед сотень грубих, байдужих штовханів вирізнити саме цей? А як Він міг розпізнати, відчути, що із Нього вийшла сила?

Нас також часто тиснуть і штовхають у транспорті, в черзі; нас постійно торкається невидимий і видимий світ гріха, поблазні, сумнівів… Ми постійно знаходимося в сфері впливу різних сил. Чи не огрубіли наші органи дотику? Чи відчуваємо, уловлюємо, хто або що доторкається до нас? Чи відчуваємо, на що розтрачуємо свої сили?

Три можливості щодо відчуттів У цій сфері для людини існує лише три можливості:

Бути нечутливими, втратити чутливість. «Мене били, але мені не боліло, мені надавали стусанів, та я не відчував» (Пр. 23:35). Можна дійти до такої степені нечутливості, що навіть у своєму оці не відчувати… колоди (див. Мт. 7:2)!
Володіти спотвореними відчуттями. «Горе тим, котрі зло величають добром, а добро – злом; котрі темряву вважають світлом, а світло – темрявою; котрі гірке називають солодким, а солодке – гірким» (Іс.5:20-21)…
Або ж мати «чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло» (Євр. 5:14).

Яскравий приклад контрасту між людиною із спотвореними, майже атрофованими відчуттями та мужем Божим, котрий навчився відрізняти добро і зло, змальовує Святе Письмо у Першій книзі Царів 22 розділі.

Два царя, два родича: ізраїльський – Ахав та іудейський – Йосафат, – збираються на війну. Для підняття бойового настрою і впевненості в успіху Ахав зібрав близько 400 своїх пророків, що в один голос провіщали перемогу. Ізраїльський цар був дуже задоволений такою одностайною відповіддю пророків. Проте Йосафат відчув, що пророки Ахава – фальшиві. Він не наводив жодних доказів їх неправоти, а лише сказав: «Чи нема тут ще Господнього пророка, – і вивідаємо від нього». Чуття Йосафата, навчені довгими роками праведного життя в страху Божому розрізняти добро від зла, виявили підробку.

Практичні рекомендації

«Нехай у вас будуть ті самі думки та відчуття, що й у Христі Ісусі!» І це не просто наш святий обов’язок, «нам дано привілей володіти вищими властивостями Його єства». «Бог… дав нам все необхідне, щоб бути причасниками Божественного єства… передбачивши все необхідне; кожна деталь була продумана для приведення людської природи в єдність з Божественним єством».⁴Отже, Господь робить усе для того, щоб наші думки і відчуття були такими, як Його.

А що робимо ми з вами, дорогий друже? Запитаймо себе: скільки часу я проводжу у товаристві Ісуса? Як часто я подумки споглядаю образ Господа, читаючи Його думки та відчуття? Святе Письмо – це моя щоденна їжа? Я щоранку насолоджуюсь Євангелієм, причащаючись до нього?

* * * * * * * * * *

Недалекий той час, і наважусь сказати, що він уже надійшов, коли підробка істини буде настільки подібна на істину, а зло буде так близько сусідити із добром, що відрізнити їх буде майже неможливо. Не допуститися фатальної помилки тоді і вже тепер нам дадуть думки та відчуття Бога, що стали нашими власними.

Статтю підготував Богдан Стасюк

Список використаної літератури

Уайт Е. Свідоцтва для Церкви, т. 5, с. 409
Уайт Е. Вибрані вісті, т. 2, с. 252
Уайт Е. Бажання віків, с. 19
Уайт Е. Вибрані вісті, т. 3, с. 130, 203