Чий хрест поніс Ісус на Голгофу?

Чий хрест поніс Ісус на Голгофу?

Майже 2000 років продовжуються суперечки довкола хреста Ісуса Христа.
Одні люди ніяк не можуть збагнути, як це Син Божий міг померти такою ганебною смертю? Чому Бог її допустив? Інших дивує, для чого, взагалі була потрібна ця смерть? Декого приваблює більше зображення хреста, аніж Особа, розп’ята на ньому. Ще для інших хрест став талісманом, покликаним захистити від різних небезпек. А хтось носить його на шиї, як прикрасу… Але для щирого християнина «слово про хрест… це – Божа сила» (1Кор. 1:18).
Одним з питань, довкола котрого точаться віковічні дебати, є наступне: «Чий хрест поніс на Голгофу Ісус Христос?»
Євангеліє від Івана повідомляє дуже коротко: «Тоді він [Пілат] видав Його їм на розп’яття. Ісуса взяли й повели. Несучи Свій хрест, Він вийшов на місце, яке називається Череповище, – єврейською мовою: Голгофа, де розп’яли Його, і з Ним двох інших: з одного та другого боку, а Ісуса – посередині» (Івана 19:16-18).
Читаємо, що Ісус поніс «Свій хрест». Чи насправді це був Ісусів хрест? Звичайно, що ні! Ісус – Син Божий, святий і безгрішний, не заслуговував на таку ганебну смерть, як розп’яття на хресті. Хто ж тоді поклав його на Ісуса?
Щоб відповісти на це питання, запрошую вас, шановні читачі, попрямувати подумки на Голгофу і поспостерігати за подіями, що там відбуваються. На гору, названу Череповищем, з різних сторін збираються люди, щоб побачити, як будуть розпинати, за словами народних вождів, трьох злочинців. Всіх особливо приваблює Той з них, Який видавав Себе за Месію. Рибалки, щоб відвоювати краще місце для спостереження, відштовхують купців; священики і левіти, спритно пробираються крізь натовп жінок. Деякі з присутніх знали Ісуса, інші прийшли, щоб просто подивитись на страту. Воїни не бачать в цій події нічого особливого і роблять свою справу, до якої вже давно звикли.
Абсолютно ніхто із присутніх в цей час трагедії не міг допустити й думки, що пильні погляди всього Всесвіту прикуті до цієї всіма забутої точки Палестини, що саме тут звершується великий План відкуплення людського роду, і звичайний хрест, знаряддя мук і страти, стане знаряддям спасіння і предметом багатьох дискусій та непорозумінь. Ніхто не міг передбачити, що через декілька годин на цій горі пролунають слова римського центуріону, котрі луною відгукнуться у всіх віках: «Справді, Він був Божий Син!» (Матв. 27:54).
Отже, разом із великою кількістю присутніх на Голгофі знайдемо і для себе куточок, подивимося на все, що там відбувається, і постараємось знайти відповідь на поставлене питання: «Хто ж поклав хреста на Ісуса?»

«Це зробили римляни!»

Такою є найперша і найпростіша відповідь. Найлегше скласти всю відповідальність на римлян – це вони карали злочинців хресною смертю, євреї ніколи не здійснювали нічого подібного, вони каменували. Вперше хрест, як знаряддя страти, використали фінікійці, але римляни прийняли цей «винахід» і розпинали на хрестах ворогів римської імперії. Щоб закріпити римські закони на завойованих територіях, на них встановлювали десятки тисяч хрестів із своїми жертвами.
Страта повинна була бути багатолюдним видовищем. Засуджений із хрестом на плечах повинен був пройти по запруджених народом вулицях. Великі маси народу були присутні і на місці страти. З якою метою все це робилося? Щоб кожен зустрічний на вулиці та свідок страти міг бачити, яка доля чекає противників імперії.
Римляни застосовували хрест, як знаряддя ганьби, приниження і смерті для всіх, але тільки не для римських громадян, котрі повинні були помирати гідно. Наприклад, апостол Павло, як римський громадянин, був засуджений до страти, але не через розп’яття. Ісус же і апостол Петро, не маючи римського підданства, були розп’ятими саме на хресті.
Отож, на запитання: «Хто поклав на Ісуса хрест?», можна дати наступну відповідь: «Рим!»

«Хрест поклали на Ісуса євреї!»

Не зважаючи на таку, здавалося б, однозначну відповідь, багато людей в минулому та й сьогодні звинувачують у розп’ятті Христа євреїв. Чому? Адже юдеї не могли цього зробити, не мали права. «Тоді Пілат їм сказав: Візьміть Його і судіть Його за вашим законом. Сказали йому юдеї: Нам не можна нікого страчувати» (Івана 18:31). Звідси знову ж таки випливає, що юридичну, формальну відповідальність за смерть Ісуса треба покласти таки на римлян, бо саме відповідно до наказу Пілата на Його плечі було покладено хрест.
Однак, не все так просто! Подивимося на цю справу з іншого боку. Так, Пілат підписав смертний вирок, але це він зробив на вимогу ізраїльських вождів. Він не бачив ні у діях Христа, ні в Ньому Самому ніякої вини, гідної смерті: «Він знову вийшов до юдеїв і заявив їм: Жодної вини я в Ньому не знаходжу» (Івана 18:38). Більше того, римський прокуратор шукав нагоди відпустити Ісуса, запропонувавши амністію: «Та є у вас звичай, щоб я вам відпускав одного на Пасху. Чи хочете, щоб я вам відпустив Царя юдеїв?» (Івана 18:39).
Хресну смерть Ісуса необхідно розглядати не просто, як покарання за порушення римських законів; хрест Ісуса – це хрест «отвержения», тобто, відкинення, неприйняття: «До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли» (Івана 1:11). І якщо вже зрівнювати, хто більше винен у смерті Ісуса, то Сам Господь сказав до Пілата: «Хто Мене видав тобі, має більший гріх» (Івана 19:11).
Апостол Петро конкретизує вину цих двох сторін, звертаючись до своїх слухачів у день П’ятидесятниці в Єрусалимі: «Ви вбили [Ісуса], прибивши до хреста руками беззаконників… Тому нехай певно знає весь дім Ізраїлю, що Господом, і Христом зробив Його Бог – Цього Ісуса, якого ви розп’яли» (Дії Ап. 2:23, 36). Коли формально, через умивання рук Пілат намагався звільнитися від вини за смерть Божого Сина, цю вину добровільно взяли на себе юдеї: «Пілат, побачивши, що нічого не вдіє, взяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника! Дивіться самі! У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях» (Матв. 27:24,25).
Саме з цієї причини християнський світ убивцями Ісуса вважає єврейський народ. Історія знає чимало випадків, коли ненависть до цієї нації виправдувалась тим, що це вбивці Ісуса Христа, і була причиною знищення багатьох тисяч невинних людей.
Але, чи насправді вся вина за хрест Христів падає на євреїв? При уважному вивченні цього питання знаходимо, що з боку юриспруденції хрест на Христа поклали римляни, всупереч переконанню, що Він невинний. З боку ж релігійного – цей хрест поклали на Ісуса духовні керівники Ізраїлю.
Однак, якщо бути більш уважним, то можна виявити, що хрест був покладений на Ісуса Його ж Отцем!

«Хрест на Свого Сина поклав Отець!»

Чи міг небесний Отець захистити Свого Сина від мук хреста? Так! Сам Ісус переконував у тому, що Отець має силу звільнити Його: «Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів? Як же тоді збудуться Писання, що так має статися?» (Матв. 26:53,54).
Також, коли Пілат хизувався перед Ісусом своєю владою, Господь сказав: «Не мав би ти жодної влади наді Мною, якби не була тобі дана з висоти» (Івана 19:11).
Отже, хресна смерть Христа, це щось більше, ніж помилка римської законності або духовне відступництво ізраїльтян. В певному розумінні Сам Бог приймав участь у хресній смерті Ісуса. Спробуймо прослідкувати за аргументами на доказ цього факту.
– Ще задовго до Голгофи Ісус попереджував про Свою смерть: «Відтоді Ісус почав виявляти Своїм учням, що Йому потрібно йти в Єрусалим та багато постраждати від старших, первосвящеників і книжників, бути вбитим і третього дня воскреснути» (Матв. 16:21-23).
– Голгофа була запланована Отцем і Сином ще в доісторичний час: «Знаючи, що ви були викуплені від марного вашого життя, переданого батьками, не тлінним сріблом або золотом, а дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Агнця, Який був передбаченим ще перед заснуванням світу, але з’явився заради вас у кінці часів» (1Петр. 1:18-20).
– Більше того! Ісус знав, що помре саме на хресті: «Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе» (Івана 12:32,33). Спаситель часто вживав слово хьюпсотенай (бути піднесеним, піднятим), різні форми цього слова і синоніми (наприклад: аналемпсеос – взяття нагору – Луки 9:51) в особливому значенні сходження на хрест, вознесіння на дерево (див. Івана 3:14; 8:28; 12:32, 34). «Це Він говорив, указуючи, якою смертю Він готувався померти» (Івана 12:33, дослівний переклад).
«Йому був відкритий увесь шлях від ясел до Голгофи. Ісус знав про страждання, які доведеться витерпіти. Йому було відоме все, і однак Він сказав: “Ось Я прийшов із сувоєм книжки, про Мене написаної. Твою волю чинити, Мій Боже, Я хочу, і Закон Твій – у Мене в серці”» (Пс. 40:8,9. Уайт Е. Бажання віків, с. 410).
Із цього випливає наступний висновок: якщо б Отець не дав згоди на смерть Свого Сина, ні римляни, ні євреї нічого не змогли б вдіяти. З якої ж причині Отець допустив, щоб на Його улюбленого святого Сина люди поклали хрест ганьби?
Подумки споглядаючи Голгофський хрест, ми згадуємо слова Ісуса, сказані Никодиму: «Бо так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне» Івана 3:16). Божа безмежна любов до загиблого світу пожертвувала Сином задля спасіння людства.

«Хрест на Ісуса поклав я!»

Чи слід після цього звинувачувати римлян або євреїв? Так, їхня вина є, одних – в тому, що вони зневажили всяку справедливість і розп’яли Невинного Страждальця, других – у відкиненні Месії, Котрий приніс їм життя.
Але послухайте серйозні Богонатхненні слова: «Він несе наші гріхи і за нас страждає… Він же зранений був через наші беззаконня і терпів хворобу через наші гріхи… Господь Його видав за наші гріхи» (Іс. 53:4-6, пер. Р. Турконяка).
А тепер ще більш конкретно: Христос «приніс Себе в жертву на хресті, і все із любові до тебе! Він узяв на Себе чужі гріхи, зазнав гніву Божественної справедливості і заради тебе став гріхом» (Уайт Е.Бажання віків, с. 755, 756). Так, заради мене Ісус поніс хрест. Це я мав нести його, це я мав бути на ньому розп’ятий! А Він замість мене страждав і помер. Це був – мій хрест! Там, на моїм хресті, замість мене, був розп’ятий Син Божий! Я винен, я винен у цьому!

Був ти, друже, на Голгофі, де Христос розпят?
Бачив рани ці глибокі, що кров’ю киплять?
Чи ти бачив, скільки крові на землю стекло?
Бачив той вінок терновий на чолі Його?

Чи ти чув розпуки слово: «Боже, Боже мій!
Чом лишив Мене Самого в боротьбі тяжкій!
Я прийшов до них з любов’ю, прагну їх спасти,
А вони Мене розп’яли, Боже, їм прости!

Завершилось! І до Твоїх, Отче, святих рук
Віддаю Мій дух покірно, Ти його прийми!»
Друже, знай, що задля моїх і твоїх провин
Мусів тяжко так страждати Святий Божий Син!

Тому, друже, не вагайся, на Голгофу йди,
У ніг Господа Ісуса весь свій гріх склади.
А із уст Його почуєш ті слова прості:
«Кажу Я тобі сьогодні, будеш у раю!»

Андрій Мащак

(Ключові слова: хрест, Христос, Ісус, Господь, суперечки, стаття, римляни, євреї, нести, Голгова, страждання)

Богдан Стасюк

Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска

«На коліна впадімо перед Господом» (Положення тіла під час молитви)Апокрифы Их возникновение Апокрифы (в переводе с древнегреч. – скрытый, сокровенный, тайный) – это произведения позднеиудейской и раннехристианской литературы, не вошедшие в библейский канон; часто автор неизвестен.