А ви вже стали успішним місіонером?
А ви вже стали успішним місіонером?
В духовну Академію приїхав дуже серйозний професор викладати дуже серйозний предмет. Підсумковий екзамен мав бути також дуже серйозним, тому студенти серйозно готувались.
І от настав роковий час… Студенти, бліді й тремтячі, зайняли місця в аудиторії. Увійшов викладач і сказав:
– Хто згідний на три бали, можете підійти і без здачі екзамену я вам виставляю у відомість таку оцінку.
Вийшла третина студентів. Викладач виставив їм оцінки і вони покинули зал.
– Хто згідний на чотири бали, також можете вийти, – оголосив професор.
О, тепер вийшла майже вся група! В аудиторії залишилось сім чоловік…
– А вас не задовольняє ні трійка, ні четвірка? – спитав викладач. – Ви готові здавати на п’ять?
Студенти відповіли, що не влаштовує і вони хочуть здавати екзамен.
– Добре! – сказав професор.
Він взяв відомість і виставив усім сімом студентам п’ятірки…1
Ви уявляєте розчарування тих, хто згодився на три і чотири бали?
Шановні брати і сестри! До якої групи належимо ми? Ми просимо у Бога велосипед? Але Він готовій дати «Мерседес»! Ми просимо малого, але Він хоче дати велике! Ми просимо мало, але Він прагне дати багато!
«Люди… не претендують на багато, хоча могли б, бо обітниці Божі безмежні… Господь прагне, щоб ви прийшли до Нього з вірою, щоб ви очікували великого від Нього». «Він дуже радий, коли Його просять про багато, щоб прославити Його Ім’я». «Йому приємно, коли Його діти звертаються до Нього з найвищими запитами, щоб прославити Його Ім’я. Вони можуть на багато розраховувати». «Бог буде для нас всім, чим ми дозволимо Йому бути… Просіть з вірою, чекайте з вірою, отримуйте з вірою, радійте в надії». «Діла Господні перевершать всі найбільші очікування тих, хто довіряє Йому».2 Перед нами накритий стіл бенкету, а не жалюгідні крихти під столом…
Сьогодні ми поговоримо про людину, котра не задовольнялася крихтами, її не влаштовувало мале, хоча сама ця людина була мала на зріст, і навіть взяла собі друге ім’я, котре в перекладі з латинської означає «маленький». Однак ця мала людина після Самого Ісуса Христа є головним персонажем Нового Завіту! Життя цього малого і водночас великого мужа викладає великі духовні уроки, з котрими ми і бажаємо познайомитись. Ви, звичайно, здогадуєтеся, що йдеться про апостола Павла.
1. Обрання апостола Павла
Сам Господь дав цьому мужу Божому наступну характеристику: «Для Мене – посудина вибрана він, щоб носити ім’я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля» Дії 9:15.
Як ми уявляємо собі «вибрану посудину»? Це якась особлива, дорога, кришталева ваза, або срібний піднос. Господь називає Павла ось такою особливою «вибраною посудиною»… Він говорить, що призначення цієї дорогоцінної посудини – носити Ім’я Господнє. І сам Павло майже в кожному своєму посланні говорить про цей особливий Божий вибір, Боже покликання для нього.
1.2. Обрання «від утроби матері»
Коли ж відбулось це особливе обрання Павла? Про це повідомляє він сам в посланні до Галатів 1:15, 16: «Коли ж Бог, що вибрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, уподобав виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами».
Подумайте, Павло тільки з’явився на світ, а у Бога він вже був дорогою коштовною кришталевою «вазою»… Він тільки народився, а Господь вже готував його бути великим місіонером, особливо місіонером для язичників.
Кожен із нас також має якесь покликання в житті: хтось покликаний бути батьком, матір’ю, слюсарем, інженером. Але чи не здається вам, шановні брати і сестри, що ми маємо кожен зокрема якесь особливе Божественне покликання? Вже один той факт, що ми сьогодні знаходимось у Церкві, чи не говорить про якесь особливе Боже обрання, покликання? До чого ж ми покликані, знаходячись в Церкві, у чому полягає це покликання? Щоб дати відповідь на це питання, подумаймо спочатку над наступним питанням: А для чого, взагалі, існує Церква?
Якщо звести всі наші відповіді до одного слова, то це слово буде «місіонер». Церква – це Божий місіонер, тому що «Церква – це Боже знаряддя для проголошення істини».
А тепер послухайте, будь ласка, про наше особливе обрання і покликання, як членів церкви: «Кожний справжній учень народжується в Царство Боже [тобто в Церкву] місіонером». «Кожний син і кожна донька Бога покликані бути місіонерами… Всі однаковою мірою покликані бути місіонерами для Бога».3
Отже, ваше і моє найважливіше покликання – бути місіонером. Це найважливіша причина, чому ми перебуваємо в Церкві, і взагалі, чому живемо на цій землі, це найвища мета нашого життя. І у нас немає вибору: бути місіонером, чи не бути. Якщо ми в Церкві – це означає, що ми вже місіонери. У нас є тільки вибір, як у тих студентів в Духовній Академії: бути місіонером-трійочником, чи місіонером-відмінником.
1.3. Божественні дії приготування «від утроби матері»
Як на вашу думку, чи байдуже Богові, яку оцінку ми отримуємо в своєму місіонерстві – «5», чи «3»? А чи байдуже було Богові, яким місіонером буде Павло?
Якби Йому було все одно, думаю, Він не обирав би його для цієї місії «від утроби матері», чи не так? Більше того, Господь не просто обрав Павла на цю місію від самого народження; знову ж таки від самого народження Бог все складав в житті Свого обранця таким чином, щоб він був місіонером найвищого ґатунку – на 12 балів! Сам апостол Павла, роздумуючи над своїм життям, чітко вбачав Божественне Провидіння в кожній події й обставині свого минулого життя. Він неодноразово підкреслював особливі діяння Бога в своєму дитинстві та юності. Запрошую вас прослідкувати за ними зі слів самого Павла.
• «Я юдеянин, що родився в кілікійському Тарсі, а вихований у цім місті» (Дії 22:3). Отже, Павло народився і зростав не в Ізраїлі, але в єврейській діаспорі. Тому, він був добре знайомий з язичниками та їх способом життя, і міг бути успішним місіонером серед язичників.
• «Обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племені Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за Законом» (Фил. 3:5). За національністю Павло був євреєм, тому він міг бути місіонером і для євреїв. Мандруючи по різним містам країн і народів світу, великий місіонер найперше, як правило, заходив для благовістя до єврейської синагоги, до своїх! Де б він не бував, найпершими його слухачами були співвітчизники.
• «Я фарисей і син фарисея» (Дії 23:6). Батько Савла був фарисеєм, і він сам також вступив до цієї партії. «У ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців» (Дії 22:3). Савло отримав блискучу теологічну освіту біля ніг найвідомішого в ті дні рабина Гамаліїла. Для чого Господь дав йому таку можливість? Що йому, як майбутньому місіонерові, дало потомственне фарисейство і висока теологічна освіта?
Ставши місіонером серед поган, Павло зіткнувся із грандіозною проблемою: Як ввести язичників у єврейську церкву? Фарисейство і висока освіта дали можливість апостолу Павлу стати зв’язною ланкою між євреями і поганами, стати найвидатнішим теологом Нового Заповіту, який адаптував єврейську теологію до народів світу, трансформувавши її у всесвітню теологію*. Без свого фарисейства та унікальної освіти він ніколи б не справився із подібним завданням! Саме він – фарисей із фарисеїв був покликаний здійснити цю реформу.
• «Ремесло ж їхнє було – виробляти намети» (Дії 18:3). Навіть така деталь, як наметне ремесло було введене Богом в план виховання Павла місіонера. Згадайте, скільки разів воно ставало йому в пригоді і часто було єдиним засобом до існування!
Подивіться, брати і сестри, як все завбачливо продумано, як все логічно складалося в житті Павла від самого дитинства! Це аж ніяк не можна назвати простим збігом обставин, або сліпим випадком! Воістину, «від утроби матері» Сам Премудрий Господь був Великим Вихователем Свого місіонера.
А тепер запрошую вас подумки провести ревізію власного життя. Подумаймо кожен зокрема: що від самого дитинства Господь зробив особисто для мене, щоб я був успішним місіонером? Присвятіть декілька хвилин на роздуми, і ви зробите дивовижні відкриття про унікальну підготовку вас, як майбутнього місіонера, «від утроби матері».
Послухайте, будь ласка, які відкриття зробила одна наша немолода сестра.
• Я народилася і зростала в інтелігентній сім’ї, багато читала. Мій батько був слідчим, і в нашому домі було достатньо спеціальної літератури для розслідування складних кримінальних справ. Я захоплювалася нею, засвоїла правила і принципи дослідження. А моя мама була вчителькою. Після школи я пішла по її стопам і викладала у восьмирічних школах математику й фізику. Отож дослідження й учителювання мені були добре знайомі з ранніх років.
• У старших класах я почала читати учням лекції про життя і діяльність видатних політичних діячів. При чому, у свої лекції я добирала цікавий, мало відомий матеріал, так що користувалася, як лектор, популярністю.
• Улюбленими предметами для мене були фізика, математика та література. Писати твори було для мене святом!
• Сьогодні, озираючись на всі ці обставини мого життя, я бачу, як ідеально Господь готував мене до особливого виду місіонерства. Дивлячись на своє життя сьогодні, я можу з упевненістю сказати: Господь мене готував ще змалку бути місіонером для суспільного євангелізму, для дослідження й викладання складних богословських питань, для проголошення шляху спасіння пером.
2. Вплив місіонерського обрання на життя
Тепер подумайте, брати і сестри, якщо мета нашого життя – місіонерство, і Бог все зробив для цього ще із нашого дитинства, яке найважливіше питання ми повинні ставити, здійснюючи будь-який крок в житті? Ось це питання: Як цей крок вплине на моє місіонерство?
• Якщо я обираю навчальний заклад, чи я думаю: «Що дасть моя освіта мені, як місіонеру?»
• Якщо я обираю місце роботи, проживання, чи думаю над цим питанням?
• Якщо моя мрія – виїхати в Америку, чи думаю я, як це сприятиме моєму місіонерству?
• Якщо я маю намір одружитися, чи запитую себе: «Сприятиме це мені в служінні місіонера?»
Оця дружина/чоловік допоможе мені бути кращим місіонером?
Ви розумієте, як все абсолютно змінюється, якщо ми правильно розуміємо своє головне покликання? У нас з’являється стержень, довкола котрого все обертається. Не велика буква «Я»: «Я хочу заміж за того! Я хочу в Америку!», а місіонерство! Ось осередок нашої долі!
3. Досвіди життя і місіонерство
Господь привів кожного з нас у Церкву, Він зробив все можливе, щоб ми стали успішними місіонерами. Це ж саме Він робив і в житті Павла ще «від утроби матері». Однак було щось одне особливе зроблене Господом в житті цього апостола, що стало могутнім засобом для його успіху як місіонера. Що ж найбільш вражаюче і найбільш ефективне здійснив Господь для успішного місіонерства Павла? Господь провів його через потрясаючий, унікальний досвід навернення… Пам’ятаєте його опис у Діях Апостолів 9 розділі?
Згадайте, скільки разів Павло, проповідуючи, згадував цей досвід? При чому, він вдавався до нього у найкритичніших ситуаціях: коли над його життям нависла смертельна загроза, коли він захищався перед царями і правителями. Чому він вдавався саме до досвіду свого навернення? Тому, що власний досвід – найбільш ефективне свідоцтво! «Найбільш ефективним є свідчення нашого власного досвіду… Життєвий досвід кожної людини унікальний і неповторний… Ці дорогоцінні визнання, висловлені на славу Його благодаті та підтверджені хрестоподібним життям, мають нездоланну силу, що діє для спасіння душ».4
Знову запрошую вас присвятити декілька хвилин для того, щоб пригадати найяскравіший духовний досвід свого життя, котрий дав нам Бог, щоб ми могли ділитися ним з людьми.
Однак дехто із наших читачів можете заперечити: «У мене ніколи не було такого яскравого досвіду, як у Павла. Я від народження в церкві. Я не маю чим поділитися з людьми».
Ну, що ж, шановні друзі! Якщо ми не маємо великих досвідів, почнемо з маленького – із простих прикладів невеличких Божих благословень, ними ми також можемо ділитися з людьми. Послухайте продовження згаданої вище цитати: «У найменшому одержаному нами благословенні міститься для нас більше підбадьорення, ніж у всьому прочитаному про віру і досвід інших».
Однак, не будемо на цьому зупинятися. Не будемо задовольнятися маленькими «трієчками», як деякі студенти із Духовної академії. Бог бажає дати нам велике і багато, просімо про це, очікуймо, вірмо, й отримуймо.
4. Власні зусилля й успіх місіонерства
Ми провели серйозну ревізію життя Павла і побачили, як Господь готував його до особливої місії. Павло це розумів, він бачив Божу присутність у своєму служінні. «Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх» (1Кор. 15:10) Як ви вважаєте, а чи достатньо було лише Божої благодаті для того, щоб Павло став великим місіонером? Що ще було невід’ємною складовою його місіонерського успіху?
Пригадаємо студентів із Духовної Академії. Чому хтось із них задовольнявся трійкою, а комусь навіть четвірка була недостатня? Від чого це залежало? Це залежало від того, як хто працював! Моя знайома була серед тих сімох відмінників і розповідала, що вона безперервно вчила, вчила і вчила, А в цей час деякі студенти грали в волейбол. І вона уповала на благодать Божу, і волейболісти уповали на неї, але вона отримала «5», а вони «3»…Однієї благодаті не вистачило…
4.1. Співпраця з Богом
Співпраця людини з Богом – ось секрет успіху будь-якої справи! Бог + я – формула успіху.
«Чимало людей так і не досягають того положення, котре могли б зайняти, бо очікують, що Бог зробить за них те, що вони можуть зробити самі для себе Його силою. Всі, хто хоче приносити користь в цьому житті, мусять підкоритися найсуворішій розумовій та моральній дисципліні, і тільки після цього Бог допоможе їм, об’єднавши Свою Божественну силу з їх людськими зусиллями».
«Хто співпрацює з Богом…той володіє даною Богом зрілістю і записаний в небесних книгах як людина». «Господь допомагає тим, хто допомагає сам собі». «Людина зовсім не бездіяльна істота. Вона покликана напружувати кожний м’яз і використовувати кожну здібність у боротьбі за безсмертя». «Ось праця людини, а ось праця Бога… За допомогою цих двох об’єднаних сил людина отримає перемогу і в решті решт осягне вінець життя».5
4.1.2. Павлова співпраця з Богом
Подивимося, що ж робив сам Павло для успіху в духовних справах. «І я перевершував в юдействі багатьох своїх ровесників роду мого, бувши запеклим прихильником моїх отцівських передань» (Гал. 1:14).
Павло випереджував багатьох своїх ровесників… Можливо, це йому також дав Господь «від утроби матері»? Можливо це все йому також просто подарував Господь, щоб він був успішним місіонером? Якби було так, він не написав би наступних слів: «Горливець я Божий» (Дії 22:3).
Павло був «горливцем», «ревнителем». Словник Володимира Даля пояснює це слово так: це людина, котра палко прагне чогось і старається усіма своїми силами досягти цього. Це означає «чорну» працю, великі зусилля і старання. Ось чому Павло так часто в своїх посланнях використовує картини із виснажливого спорту – бігу, боротьби і навіть боксу. Він викладався повністю, до остатку у своєму покликанні.
«Горливцем» не народжуються, ним стають… І починати долю «ревнителя», старатися усіма своїми силами потрібно із малого. Якби Павло жив сьогодні, чи допускав би він наступне:
• Просто не вивчив би урок СШ і не заповнив свій підручник.
• А під час проповіді, грав би в захоплюючі ігри на своєму «iPhone».
• Або спізнявся би на богослужіння.
• А в Інтернеті відвідував би аморальні сайти.
• А першу годину кожного ранку присвячував би улюбленому телесеріалу, Інтернету, пропускаючи спілкування з Богом.
Брати і сестри! Все дуже просто: Ви хочете бути такими успішними місіонерами, як Павло? Ви хочете остаточний екзамен життя здати на відмінно? Живіть життям Павла.
Список використаної літератури
1. Див. Стасюк О. Более чем победитель, с. 449, 450.
2. Уайт Е. Молитва, с. 61, 62, 65; Бажання віків, с. 668; За прикладом Ісуса, с. 34; Моє життя сьогодні, ч. 1, с. 54.
3. Уайт Е. Дії Апостолів, с. 600; Служіння зцілення, с. 102, 395.
4. Уайт Е. Служіння зцілення, с. 100.
5. Уайт Е. Свідоцтва для церкви, т. 4, с. 611; Поради щодо їжі та харчування, §38. Свідоцтва для церкви, т. 8, с. 65; Наше найвище покликання, с. 103.
* Біблійна релігія від самого початку була всесвітньою, але фарисейські нашарування приховали цю біблійну правду.
Стасюк Богдан
