Скачати .PDF

Урок 5

Гнів Божественної Любові

Вступ:

– Вітаю вас, шановні друзі, ми продовжуємо досліджувати уроки СШ про Божу любов…

– Мені здається, що ніколи українці не відчували стільки гніву й бажання помститися, як за ці останні три роки війни… 

– І ніколи вони так палко не бажали прояву Божого гніву й помсти нашим ворогам, як тепер…

– Тому сьогоднішній урок СШ дуже вчасний, доречний і актуальний.

Питання 1:  Який же заголовок даного уроку?

Гнів Божественної Любові 

– Невже любов Божу і гнів можна поставити поруч? Вони поставлені поруч самим Святим Письмом…

Питання 2:  Прочитаємо Пам’ятковий текст: Псал. 78:38. Ми помічаємо, як переплітаються у цьому тексті Божа милість і Його гнів?

– Наш Бог не подібний до поблажливого дідуся, котрий пасивно сприймає недобрі витівки своїх онуків.

– Любов Господня безмежна! Милість Його безконечна. Однак це не повний портрет Любові нашого Бога.

– Сьогодні ми додаємо до картини Божої любові несподівану для багатьох християн рису – Божий гнів. 

ІІ. Основна частина

Питання 1:  Спочатку вияснимо, що таке гнів людський?

– Ось деякі означення: Це сильне почуття обурення, озлоблення, злоба, запальне завзяття (В. Даль).

– Стан нервового збудження, роздратування (СУМ). Гнівна людина – сердита, розлючена, оскаженіла (В. Даль).

Питання 2:  Як видимо виявляється людський гнів?

– Минулого разу ми говорили про ревнощі. Ревнощі – це також гнів. Зовні такий гнів виявляється почервонілим обличчям і кипінням.

– Людина в гніві може кричати, бити кулаками по столі, навіть завдавати тілесного нападу на об’єкт свого гніву…

Питання 3:  Що ж собою являє гнів Божий? Чи ми можемо гнів Божий уподібнити оцим якостям людського гніву?

– Ні в якому разі! Гнів Божий – це моральне обурення Бога. Це природна реакція Божої святості й любові на гріх (КАСД. Т.12. С. 195).

– Підкреслимо: Гнів Божий скерований на гріх, але не на грішника…

Питання 4:  Як видимо проявляється Божий гнів?

– Гнів Божий – це лихо, котре спіткало людину (В. Даль), – дуже часто можна почути від людей.  

– Така заява може бути помилковою. Але й Святе Письмо пов’язує гнів Божий з покаранням…

– І цей зв’язок між людським гріхом, гнівом Божим і покаранням яскраво продемонстрований в історії Ізраїля.

Додатки до рубрики: Засмучений злом (неділя)

– Псалом Асафа 78, із якого й узято сьогоднішній Пам’ятковий текст, змальовує порочну синусоїду історії Божого народу – його злети й падіння.

Питання 1:  Яку назву носить цей псалом? Псал. 78:1

–  Навчальний…

Питання 2:  Чому? Хто і від кого мав навчатися з історії Божого народу? Вірші 3, 4 (І ч.)

– Діти мали навчатися від своїх батьків…

Питання 3:  Чого вони мали навчатися від своїх  батьків? Вірші 4 (ІІ ч.), 7

– Діти мали слухати про славу та силу, й чуда Господні. І мали навчатися від своїх батьків, як покладати на Бога надію свою, і берегти Заповіді Божі.

Питання 4:  А що виявилося насправді? Вірш 8.

– На превеликий жаль, діти мусіли навчитися від своїх батьків, як не бути такими, як їхні батьки… Гірка, парадоксальна наука!

Питання 5:  Скажіть, чи може мала дитина, дивлячись на недостойне життя батьків, зрозуміти, що так робити не можна?

– Ніколи! Тільки, коли дитина виросте, коли навчиться аналізувати, тільки тоді вона може дійти до такого висновку:

– Так, як робили мої батьки, я робити не буду!

Питання 6:  А що саме в житті батьків може навчити не лише самих батьків, але і їхню дитину, що так робити не можна?

– Покарання, котре несли на собі батьки, і несла на собі їх невинна дитина… Отже, робимо висновок:

Питання 7:  Яка мета Божого гніву й Божого покарання? Ще раз прочитаємо заголовок псалму 78:1 (І ч.)

– Навчальна мета… Спасенна мета… Достатньо подивитися на історію стародавнього Ізраїля, щоб зрозуміти, що так робити не можна.

– Ось ланцюжок їх злетів і падінь:

Божі милості → невірність народу → гнів Божий → покарання → покаяння народу
→ знову милості Божі → знову невірність народу → і… т.д.

Питання 8:  І як довго тягнувся цей ланцюжок в історії Ізраїля? Неєм. 9:30 (І ч.).

– Господь зволікав довгі роки… Але навіть останні благодатні 490 років не привели Божий народ до покаяння…

– А останню сімдесяту сімку цього періоду Ізраїль використав на те, щоб розіп’ясти свого Викупителя й віддати на смерть Його апостолів…

– «Дивовижне долготерпіння Боже, Він дуже довго не проявляє Свого гніву. Однак покарання все-таки неминуче» (2ВВ, 373).

Питання 9:  Тому, яке серйозне попередження дає Господь і нам сьогодні?

– «Як це страшно – вичерпати Божественне терпіння» (5СЦ 524). Саме це сталося з Ізраїлем…

– Увесь світ побачив у зруйнуванні Єрусалиму та розпорошенні євреїв, що Божественне теппіння до вибраного народу було вичерпане.

Додатки до рубрики: Бог повільний на гнів (понеділок)

– Нагадаємо ще раз особливість Божого гніву: Гнів Божий скерований на гріх, але не на грішника…

Питання 1:  Чому?

– Господь ненавидить гріх, але любить грішника! Його гнів і покарання покликані не помститися грішнику, а привести його до спасіння.

Питання 2:  А що ми можемо сказати про людський гнів? Читаємо Йони 4:1, 4, 9 (СП).   

– Іван Огієнко тричі в цих текстах використовує одне слово запалився…

Питання 3:  Хто ж володів таким запальним гнівом?

– Божий пророк… 

Питання 4:  Що так йому не сподобалося? Ким він був незадоволений? На Кого був скерований його гнів? Йони 3:10; 4:1 (СП)

– Ще тоді, коли пророк отримав повеління проповідувати в Ніневії, «він піддався спокусі засумніватися в мудрості Божого повеління» (ПЦ, 266).  

– І поплив на кораблі не до Ніневії, а в Таршіш… А тепер, коли ціле місто щиро покаялося й Господь відвернув Свій гнів, він обурився і розлютився!  

Питання 5:  Які причини такої люті пророка?

– Євангельська програма Йони була надзвичайно успішною! За місяць часу покаялося велике-превелике, мільйонне (як твердять деякі історики) місто.

– А євангеліст у розпачі просить собі смерті…

Питання 6:  Чому? Де корінь такої неадекватної поведінки?

– «Гнів Йони цілком був викликаний егоїзмом» (КАСД на книги Малих пророків, с. 365).

Питання 7:  У чому полягав егоїзм Йони?

– Він думав лише про свій престиж… Адже він проголошував про зруйнування Ніневії, а місто лишилося стояти, ні один його мешканець не був покараний.

– І пророка хтось міг назвати лжепророком… Як це розгнівало Йону! Хай загинуть тисячі людей, аби його репутація як пророка залишалася доброю!

– Для нього успіх його місії полягав у знищенні тисяч ассирійців, але не в їх наверненні…

Питання 8:  Що ми можемо сказати про цього Божого пророка?

– Який разючий контраст між гнівом Божим і людським! Бог ненавидить гріх, але любить грішника. Люди люблять гріх і ненавидять грішника…

– Людський гнів пророка вимагає смерті грішника, навіть, коли грішник покаявся…

– Нещодавно Йону самого помилував Господь і врятував від смерті з черева великої риби.

– А тепер він розлютився на Господа, що Він помилував нещасних грішників… Він пожалів просту одноденну рослину, котру підточив хробак…

– А тисячі людських життів для нього були менш варті, ніж будяк… Яка перевернута шкала цінностей!

Питання 9:  Тепер нам зрозумілі застереження Святого Письма: Ефес. 4:26 (І ч.); Якова 1:20.

Додатки до рубрики: Праведний гнів (вівторок)

– Готуючи даний урок і шукаючи означення, що таке гнів Божий, натрапила у Володимира Даля на такий вислів:

Гнівний Бог Мойсея, Милостивий Христос…

(Даль В. Тлумачний словник. Т. І. С. 362)

Питання 1:  Що ми можемо сказати про цей вираз? 

– Як вчасно на попередній зустрічі ми торкнулися проблеми деяких християн, котрі роблять поділ між Богом Старого і Нового Завітів.

– Минулого разу ми були вражені Любов’ю Старозавітного Бога…

Питання 2:  І до якого висновку ми прийшли?

– Уважний читач Святого Письма ніколи не протиставить любов Новозавітного Ісуса любові Старозавітного Бога…

– Він розумітиме, що Це любов Однієї і Тієї ж Самої Особи. Любов Божа в обох Завітах однакова… 

Питання 3:  А гнів Божий? Що ми можемо сказати про гнів Новозавітного Ісуса?  Івана 2:14-16   

– «Коли Ісус споглядав цю картину, на Його обличчі – обурення, вираз влади і сили… Велич Неба стоїть, як стоятиме Суддя останнього дня… З невиявленими ніколи раніше ревністю й суворістю Ісус перевертає столи міняльників… Звичайний бич у Його руці здається страшним, як вогняний меч. Служителі храму, священники-спекулянти, гендлярі й продавці худоби… кидаються геть… Паніка охоплює натовп, який відчуває прояв Божественності Ісуса. Вигуки жаху зриваються із сотень зблідлих уст» (БВ, 127)…  

– І це картина м’якого, люблячого, милосердного, поблажливого Ісуса?…

Питання 4:  Що так обурило й викликано гнів Господа?  

• Опоганення святого місця Божественної присутності;
• ганебне, безжалісне здирство бідного, сироти й удови…

Питання 5:  Які ще приклади праведного гніву Новозавітного Бога представляють Євангелія?  Марка 3:4, 5; 10:13, 14

– «І споглянув Він із гнівом на них, засмучений закам’янілістю їхніх сердець». Гнів і смуток…

– Таке дивне поєднання настільки несумісних почуттів могло бути лише в серці Бога… 

Питання 6:  А тепер послухаємо слова розгніваного Бога Нового Завіту: Матв. 23:16, 23, 33

– Горе вам, проводирі ви сліпі… Лицеміри… Фарисею сліпий…О змії, о роде гадючий… Щоб спала на вас уся праведна кров!

– І це м’який, люблячий, милосердний, поблажливий Ісус?…

Питання 7:  Але тут же поруч, про що говорить Ісус із болем і сльозами?

Вірш 37

– Ось що таке Божий праведний гнів… Гнів, змішаний зі смутком, болем і розпачем від закам’янілості людських сердець…

Додатки до рубрики: Бог не насолоджується стражданнями (середа)

Питання 1:  А куди ж подіти жахливі картинки палаючого пекла, смоляних котлів і вічних мук грішників? Пл. Єрем. 3:32, 33  

– Автор картинок вічних пекельних мук – він же і творець пекла – диявол.  Його ідея вічного покарання грішників – має одну мету: опоганити образ Божий і оскаржити Його характер.

Питання 2:  Як же карає Господь? Бере бич у руки? Чи меч? Запускає дрони і ракети? Знову повернемося до Псал. 78:49.

– Господу достатньо лише забрати Свою руку, й одразу з’явиться наслання  злих ангелів. Порожнього місця у Великій боротьбі не буває…

– Часто Святе Письмо говорить, що Бог віддав…

Питання 3:  Прочитаємо Ездри 5:12.   

– Диявол вимагає, щоб Господь віддав йому бунтівників… І Господь із болем мусить це зробити…

Питання 4:  Але коли?  2Хронік 36:16

– В оригіналі це звучить так: Аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його, [бо] вже не було ліку… Тут Ісус міг тільки плакати…

– Коли Господь вичерпав усі ресурси навчання й виправлення, настав час Його особливого гніву…

– «Бог змушений був допустити, щоб народ потрапив у рабство» (ПЦ, 297). Ось чому Дух пророцтва застерігає:

– «Не провокуй Його на гнів, щоб Він не обрушив на тебе страшне покарання» (4СЦ, 254).

Додатки до рубрики: Захист від гніву (четвер)

Питання 1:  Чи карає Бог людей у світі? Так… А чи карає людей, котрі з Ним у Завіті? Так…  Тоді яка різниця, бути в Завіті, чи не бути? Рим. 6:23

– Велика, грандіозна різниця! Бо кара за гріх – смерть.

Питання 2:  Яка смерть? Всі помирають… І в Завіті, й поза Завітом…

– «Оскільки смерть тут зіставлена з життям вічним, то Павло, говорячи про смерть, має на увазі вічну» або другу смерть (див. Об’явл. 20:6, 14)» (КАСД. Т. VI).

– Отже, ті, хто в Завіті з Господом не відчують на собі останнього гніву Божого й остаточного покарання вічною смертю…

Питання 3:  Чому?

– Тому що гнів Божий за їхні гріхи прийняв на Себе їх Спаситель. І покарання за їхні гріхи Він прийняв на Себе.

– На хресті Він помер другою смертю… Велика, грандіозна різниця пролягає між тими, хто в Завіті з Господом, і тими, хто поза ним.

Питання 4:  Читаємо Мал. 3:18. У чому виявиться ця різниця? Мал. 4:2, 3

– Особлива, видима всьому Всесвіту різниця буде явлена в кінці історії землі.

Питання 5:  В якій групі будемо ми? Ми свій гріх уже переклали на Ісуса?

– Підкреслимо ще раз: Гнів Божий скерований на гріх, але не на грішника… Щоб уникнути гніву Божого, грішник мусить відділитися від свого гріха.

Питання 6:  А ми вже сьогодні відділилися від гріха?  

– Бог дає можливість кожній людині відділитися від гріха через покаяння. Христос, як Викупитель і Замісна Жертва, прийняв Божий гнів за гріх на Себе. 

ІІІ. Закінчення:

– Якщо в нас ще залишаються якісь сумніви щодо Божественного гніву, нам просто потрібно піти на Голгофу…

– «Найсильніша та найбільш зворушлива сцена Божого гніву проти гріха – це Агнець Божий, що висить на хресті» (КАСД. Т. 12. С. 195).