Скачати .PDF

Урок 10

Закон і план скинії

І. Вступ:

– Вітаю вас, брати і сестри, на уроці СШ. Сьогодні ми знову будемо із захопленням досліджувати книгу Вихід…

Питання 1:  Яку ж тему ми розглядатимемо сьогодні?

Закон і план скинії

– На останніх декількох уроках ми досліджували основу Божого Завіту. Це Моральний Закон Десяти Заповідей.

– А також Кодекс Завіту, котрий навчав людей практичного дотримання цього Закону. 

– Для того, щоб Завіт вступив у силу, потрібно було  зробити ще один крок.

Питання 2:  Який? Про це свідчить Пам’ятковий вірш: Вихід 24:3. Що означала ця процедура?

– Ще на першому уроці по книзі Вихід ми дали чітке означення, що таке Божий Завіт.

Питання 3:  Пригадаємо це означення. С.16 Підручника.

– «Божий Завіт – це юридично оформлені відносини між Господом та Його послідовниками».

– Отже, для того, щоб Божий Завіт вступив у силу, необхідно було його ратифікувати, тобто юридично оформити.

ІІ. Основна частина

Додатки до рубрики: Книга і кров (неділя)

Питання 1:  Продовження цієї процедури читаємо в наступних віршах: 4-8.

– Які серйозні дійства звершували люди при ратифікації Завіту! Апостол Павло доповнює цю картину новими деталями.

Питання 2:  Крім людей, що ще покропив кров’ю Мойсей? Євр. 9:19, 20.

– Мойсей покропив кров’ю Кодекс Завіту… Покропив і саму оту книгу. Книга покроплена кров’ю… Неприємна картина… Моторошна…

Питання 3:  А хіба не було би достатньо показати людям саму книгу і прочитати з неї? Для чого покроплення? Чи це розуміли євреї?

– Нещодавно вони самі кропили одвірки своїх домівок кров’ю ягняти. І вірили, що лише завдяки Крові Агнця Божого їхні первенці будуть врятовані.   

– Покроплення Кодексу Завіту кров’ю мало нагадати євреям цей досвід. Вони повинні були розуміти:

– Тільки завдяки заслугам Христа, Ізраїль міг виконувати Божі настанови (Підручник, с. 132). 

Питання 4:  Але що самовпевнено відповів народ? Вихід 24:7  

– «Проводячи життя серед ідолопоклонства та аморальності, вони не мали правдивого уявлення… про свою абсолютну неспроможність власними силами дотримуватися Божого Закону і про потребу в Спасителі» (ПП, [371]).

Питання 5:  А ми відчуваємо таку «абсолютну неспроможність» виконати Божий Закон? Чи доречне таке питання?  

– Адже ми, адвентисти сього дня, належимо до особливого Божого народу. Ми стоїмо під нашим церковним прапором з особливим гаслом…

Питання 6:  Яким? Обявл. 14:12

 – «Заповіді Божі та Ісусова віра!» А це означає, що в нас немає проблем щодо Божого Закону.  

– З молоком матері наші діти засвоюють святість Закону і необхідність його дотримання…

– В наступній рубриці ми побачимо, що трапилося з людьми, які не просто стояли під церковним прапором, а власними очима споглядали Бога…

Додатки до рубрики: Бачити Бога (понеділок)

– Отже, Ізраїль вступив у Завіт з Господом… «Тепер потрібно було зробити певні приготування, щоб остаточно утвердити правління Ягве над вибраним народом» (ПП, [312]).

Питання 1:  Тому, яке повеління отримав Мойсей?  Вих. 24:1, 9-11. Що означають слова: «Вони споглядали на Бога»?

– «Вони бачили не Саме Божество, а споглядали лише славу Його присутності …Сімдесят старійшин мали допомагати в правлінні над Ізраїлем, і Бог злив на них Свого Духа й удостоїв їх бачити Його велич і силу»» (ПП, [312]).

Питання 2:  Як ми оцінюємо такий досвід? 

– Це найвищий духовний рівень, якого може досягнути людина… Нам відомі  декілька пророків, котрі бачили славу Господню: Даниїл,  пророк Ісая.   

– На них таке споглядання Божества справило колосальне незабутнє враження!

Питання 3:  А чи впливає такий досвід на наші відносини з Богом? Без сумніву! Чи завжди такий вплив є довготривалим? Левіт 10:1, 2, 9

– Сини Аарона споглядали особливу славу Божу… Але всього через кілька тижнів вони трагічно закінчили не лише земне, але й вічне життя…

Питання 4:  Як ви вважаєте, що має більше значення для стосунків з Богом: раз у житті побачити вражаюче сяйво слави Божої, чи щодня вловлювати  промені Його слави?

– Згодіться, брати і сестри, що кожне, навіть найяскравіше враження, з часом тьмяніє і згасає. Ми не можемо жити старим досвідом, навіть дуже сильним.

– Щоденно помічати Божу руку в буденних дрібничках і тішитися ними – ось що таке близькі стосунки з Господом.

– Але такі відносини потребують постійної праці. 

Питання 5:  Звернемо увагу на досвід Мойсея… Читаємо Вих. 24:16, 18.

– Шість днів Мойсей готувався до зустрічі з Богом. Але ж у нього був такий колосальний досвід дивовижних явлень Божества!

– Хіба йому була потрібна ще якась підготовка?

Питання 6:  Що він робив цих шість днів?   

– «Очікування стало для нього часом приготування і ретельного самодослідження… Шість днів він мав бути на одинці з Богом і, досліджуючи своє серце, роздумувати про Нього і молитися; тільки після того він міг бути готовим до безпосереднього спілкування зі своїм Творцем» (ПП, [313]).

Питання 7:  В який день відбулася ця зустріч?

– «На сьомий день, у суботу, Мойсей був покликаний увійти в хмару» (там само).

– Ретельною була шестиденна підготовка Мойсея до особливої суботньої зустрічі з Господом…

Питання 8:  Чи викладає цей досвід Мойсея якийсь урок для нас з вами?

– Сучасні Божі діти «щодня молитимуться, щоб освячення суботи спочило на них… Протягом усього тижня ми повинні памятати про суботу й готуватися, щоб святкувати її відповідно до заповіді» (6СЦ, [354, 353]).

– Наші старі досвіди бачення Бога недостатні… Ретельне самодослідження, молитва, духовні роздуми, примирення – ось наша щотижнева підготовка.

– Суботнє Памятай починається із шестиденного Памятай…

Питання 9:  При цьому, який існує незаперечний закон?

– Як ми проводимо тиждень, так проведемо й суботу…  І навпаки: «Особлива присутність Бога цього [суботнього] дня наділяє християнина здатністю відчувати Його присутність протягом усього тижня… Суботній спокій – не просто одноденне святкування Божої святості, а поширення святої Божественної присутності на інші дні» (С. Баккіокі. Божественний спокій для неспокійного людства, С. 126, 129).

Додатки до рубрики: Сила підкорятися (вівторок)

– Кажуть: історія повторюється… За часів Ісуса Навина відбулася ще одна   ратифікація Завіту.

– І вона змальована в Святому Письмі  майже тими самими словами, що й ратифікація за часів Мойсея 40 тому!

– Дома ми можемо самостійно прочитати книгу Ісуса Навина 24 розділ.

Питання 1:  А зараз прочитаємо лише декілька текстів:  І. Нав. 24:15.

Що відповів народ своєму вождю? Вірш 16  

 – Зверніть увагу, брати і сестри: відповідь народу займає три великих тексти! А 40 років тому – це було одне речення!

Питання 2:  Як ви скажете, люди і тоді, і через 40 років щиро відповідали, чи лукавили? 

– Ми не сумніваємося в абсолютній їх щирості. Проте Ісус Навин реально оцінив, чого варті обіцянки Божого народу.

Питання 3:  Читаємо І. Нав. 24:19 (І ч.).  Чи підтвердилося передречення Ісуса Навина?

– Вся історія Ізраїля – виконання пророцтва їхнього народного вождя…

Питання 4:   А якби сьогодні відбувалося щось подібне в нашій Церкві, якою була б наша відповідь? 

– Мабуть, ми відповіли б не трьома текстами, а цілим розділом… А реальна картина була б подібною до тих стародавніх історій…

Питання 5:  У чому причина такої невідповідності слова й діла? Відповідь дає великий апостол Павло: Римл. 7:14, 15, 24

– Гріховна людська природа створює цей конфлікт між бажаннями і реальними вчинками.

– Причому, ці слова належать не Савлу, а відродженому апостолу… Павло свідчить, що цей конфлікт триватиме все життя…

Питання 6:  Яке ж рішення такої проблеми? Відповідає той же Павло: Римл. 8:1, 2.

– Дух життя в Христі Ісусі…

Питання 7:  Що це означає? Детально пояснив Бог Ягве Нового Завіту: Івана 15:4.

– Знову й знову ми приходимо до цієї панацеї – стосунки з Богом… Час присвячений Господу: розмові з Ним, слуханню, що Він скаже в Своєму Слові, – вирішує всі проблеми.

Додатки до рубрики: Посеред Свого народу (середа)

– Ісус прагне таких стосунків з нами. Він шукає таких відносин. Заради таких відносин Він залишив Небо та зійшов на землю…

– Більше того! Ще в Старому Завіті,

Питання 1:  Який наказ Він дав Своєму народу?  Вих. 25:8

– Господь наказав збудувати для Нього дім…

Питання 2:  А чому саме дім? Хіба Він не міг і надалі перебувати в хмарі?  А чи бачили ми людину, котра живе в хмарі?

– Такого не буває! Людина живе або в шатрі, палатці, або в домі… Подумаймо: навіть в цьому Бог бажав бути подібним до нас… 

– І не просто жити в домі, а жити серед них…

Питання 3:  Що це означає сьогодні для нас із вами?

– В якому б домі ми не жили, навіть в бліндажі, в окопі, у в’язниці, з нами живе / домує / перебуває  Бог!

 – Але наш Творець пішов ще дальше! Він забажав жити ще ближче до Свого творива…

Питання 4:  В якому ще людському  «домі» Він оселився? Івана1:14

–  «Бог заповів Ізраїлеві через Мойсея: Нехай збудують мені святиню, – і перебуватиму серед них.… і Він перебував у святині, серед Свого народу. … Так і Христос поставив Свою скинію (в оригіналі – це палатка, намет) серед нашого людського табору. Він розкинув Свій намет [тобто, жив у тілі] поряд з наметами людей, щоб жити серед нас та відкрити нам Свій Божественний характер і життя. Слово стало тілом і перебувало між нами» (БВ, [23-24])

Питання 5: Тому, Яким Іменем назвали Ісуса пророки? Матв. 1:23.

– Він не тільки жив з людьми, нами, Він жив у людській, нашій плоті! Жив в нас! І в цій плоті Від житиме разом з нами всю вічність!

Питання 6: Читаємо Об’явл. 21:3.  

– Ось яку неосяжну картину малює для нас коротке повеління Господа: Нехай збудують Мені святиню…

– Майже 1/3 книги Вихід займає опис скинії, що вказує на важливу роль, котру вона відігравала в Плані спасіння та в житті Божого народу.

– До будівництва цієї священної споруди Бог долучив кожного ізраїльтянина.

Питання 7:  Яким способом? Вих. 25:1-7

– Саме тепер мали знадобитися ті скарби й коштовні речі, котрі Божий народ отримав за свою багатовікову рабську працю в Єгипті…

Питання 8:  Хто розробив проєкт скинії? Який архітектор і дизайнер? 25:9

– Господь нікому не дозволив спроєктувати Свій дім…

Питання 9:  Чому? Хіба люди не могли збудувати щось прекрасне?

– Кожна, найдрібніша деталь святині мала глибоке теологічне значення. Весь План спасіння був закладений у святині в образах і символах.

– Найкращі митці цілого світу, разом узяті, ніколи не змогли б відтворити цей Божественний задум – Євангеліє в святилищі…

Питання 10:  Тому що наказав Проєктант? 25:40

– Найменше відхилення від «креслення» проєкту міг спотворити важливу деталь Плану спасіння.  Дивися… – попередив Господь.

– В устах Бога – це серйозне застереження….Сьогодні ми також дещо будуємо за Божим зразком…

Питання 11:  Що саме?

– Будуємо духовний храм – Церкву Божу. Чи дозволяється нам якась самодіяльність в цьому будівництві?

– Будуємо свої характери… За яким зразком? Усе щодо організації Церкви, щодо нашого характеру, до найменших деталей представив Сам Бог.

– Будемо пам’ятати, що тут будь-яка самодіяльна ініціатива карається…

Додатки до рубрики: Сповнені Духом Божим (четвер)

– Сам Проєктант обрав майстрів для здійснення свого задуму.

Питання 1:  Кого саме?  Вих. 31:2

– Удруге звучить серйозне застереження: Дивися…

Питання 2:  Чому Господь обрав внука Хура? Ми вже знайомі з цією особою?      

– Хур підтримував руки Мойсея під час війни з Амаликом. Хура разом з Аароном назначив Мойсей своїми заступниками.

– Вірність цієї особи була випробувана…   

Питання 3:  Звернемо увагу, хто був батьком Хура: 1Хронік 2:19, 20.

– Калев – один із двох вірних розвідників, що ходили оглядати обітовану землю. Ви бачите, яка родина вірних Божих дітей?

– З діда прадіда вони передавали своїм нащадкам дорогоцінний спадок – чисту, міцну, як сталь, віру в Бога.

– Про подальшу долю Хура ми поговоримо на наступний раз. Отже, правнука Калева, внука Хура Господь обрав головним майстром будівництва святині.

Питання 4:  Яким спеціальним даром наділив його Бог для цієї місії? Вих. 31:3-5   

– Спробуємо оцінити цей дар, наскільки це можливо з нашим обмеженим баченням:

– Здібність до всякої роботи; 

– мистецький хист;

– робота з золотом, сріблом і  міддю;

– деревообробні роботи;

– обробка дорогоцінних каменів…

Питання 5:  І ці всі уміння в одній людині?

– Вже по цьому списку можна визначити, що цей митець, воістину, володів десятьма талантами від Бога!

ІІІ. Закінчення:

– Пустиня стала школою для єврейського народу…

 Питання 1:  А чи не здається нам, що Великий Учитель перевантажив  Своїх учнів предметами?

– Спочатку викладав їм Моральний Закон Десяти Заповідей. Потім – Кодекс Завіту. Потім дав церемоніальний закон, санітарний та інші закони…

Питання 2:  Як ви вважаєте, від кого це залежало? Від Учителя, чи учнів?

– Послухаємо, що скаже Сам Учитель: «Якби людина виконувала Божий Закон, який був даний Адамові після гріхопадіння… то не виникло б жодної необхідності в обряді обрізання. І якби нащадки Авраама дотримувалися Завіту, символом якого було обрізання… вони б зберігали Божий Закон у серцях, і не виникло б жодної необхідності проголошувати його на Сінаї або писати на кам’яних таблицях. Якби народ втілював у життя принципи Десяти Заповідей, тоді не було б потреби в додаткових Постановах, даних Мойсеєві» (ПП, [364]).

– Спробуємо продовжити цей ланцюжок Божих «якби»… Якби євреї не спотворили систему жертвоприношень, дану ще Адаму, а потім Аврааму, не виникло б потреби а церемоніальному законі (див. там само).

– І якби діти Божі зберігали усне Слово, сказане Богом, не виникло б потреби в написаному Слові…

– Брати і сестри, у нас залишилося останнє «якби»…

Питання 3:  Підкажіть, яке?

–  «Якби ви поставили собі за мету вивчати Боже Слово, захотіли б відповідати біблійним нормам і прагнули до християнської досконалості, то вам не знадобилися б Свідоцтва» (5СЦ, 665).

– Це те останнє, котрим Вірний Свідок прагне достукатися до Своєї Лаодинії… Більше якби вже не буде…