НЕ МОЖУ ВЖЕ НІЯК З ТОБОЮ РОЗМОВЛЯТИ

Не можу вже ніяк з Тобою розмовляти…

Не можу вже ніяк з Тобою розмовляти
Через дубові двері, через залізні грати,
Добротно збиті власними руками…
О, скільки літ Тобі я догоджала
І зводила, валила, будувала,
І хліб свій їла, й одяг свій вбирала,
І врешті-решт себе замурувала…
Хіба Тобі потрібні ці старання,
Діла, завзяття замість спілкування?
Ні, зовсім ні! Яка страшна помилка:
У колесі життя крутитись, ніби білка,
Щоб справитись, щоб праведною бути,
Свої думки в кайдани щоб закути.
І раптом через крихітну шпарину
В хвилину затишку, о, рідкісну хвилину,
Почути тихий стук, благаючий, терплячий,
Чиєсь моління болісне, гаряче,
І зрозуміти з серця завмиранням,
Що це Твоє надірване зітхання…
Ні, досить! Не витримую тортури!
Твоя любов пече мене крізь мури.
Ворота навстіж! Клямки геть й засуви!
До хати я запрошую Ісуса…
Хай будеш тільки Ти навпроти за столом,
Вечірня зірка сяє за вікном…
Як добре нам отак з Тобою вдвох сидіти…
Чи може бути щось дорожчого на світі?

Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска

Кто сказал, что нет Бога? Задумывались ли Вы над этим вопросом? Вот ответ автора на вопрос о существовании Бога: