СОНЕТИ МОРЯ

Як біла чайка з стогоном і криком

До моря лагідного палко припадає,

Так моє серце неспокійне й дике

Тебе, Ісусе, палко так кохає.

Як кам’яниста, замшіла скеля

Завмерла раптом з дива біля  хвилі,

Душа моя – обпалена пустеля

Тебе збагнути прагне, та не в силі…

Як місячну стежину мерехтливу

Вечірнє море полонить в обійми,

Так потопа душа моя щаслива

В руках Твоїх могутніх і надійних.

* * * * *