ЛІЛЕЯ
ЛІЛЕЯ
«Ти, що любив лиш одяг білий,
І певно не без вищих цілей,
Навчаючи, брав за примір
Дитяче серце та лілею»…
У зірці цій, блідій і ніжній,
Красу неземну, подих вишній,
І велич тиху і сумну
Ти помічав пречистим зором.
У її ніжних пелюстках,
Найдосконаліших шовках
Ти бачив дивний витвір світла,
І бездоганну чистоту.
А коли вітер нить туманів,
Мов дим Твого святого храму,
Стелив в чарівній тиші ночі
На засинаючий вже світ,
І ненароком роси сині
Губив в Йордановій долині…
Вже не лілея, а святиня
Твоїх надзоряних світів
Тобі ввижалась… Сонми хорів,
Співають небо, ясні зорі…
А поміж ними рідний Батько,
Й такий далекий Отчий дім…
* * * * *