Лекція 8. Їхні гріхи понесе…
ПОДВИГ НЕЗБАГНЕННОГО ОТОТОЖНЕННЯ
(Семінар по Христології)
Лекція 8. Їхні гріхи понесе…
Перевага кожного – значно глибше
збагнути викупні страждання Христа.1
І. Вступ
– Дві картини поруч… Гарна, кам’яна арка при вході в будинок. І фрагмент Руки Ісуса із знайомої нам картини Крамського «Христос у пустелі спокушення».
Питання 1: Чому вони поруч? Ми щось помічаємо спільного в цих картинах?
– На перший погляд – це абсолютно нічим не схожі зображення… Але спробуємо пильно придивитися до них …
– Зверніть увагу на камінь, укладений в найвищій точці арки.
Питання 2: Можливо, серед нас є майстри-будівельники, котрі знають його спеціальну назву?
– Замко́вий камінь… Він має особливу форму клина або піраміди. Його укладають останнім на вершині арки.
– Завдяки його особливій формі й тиску на нього бокових каменів, він витримує величезне навантаження і не випадає.
– Замко́вий камінь зв’язує обидва крила арки і робить її монолітною, здатною витримати великий тягар навіть у залізничних тунелях.
Питання 3: Ми вже здогадуємось, як ця інформація стосується рук Христа?
– Ось як ці руки описує відомий мистецтвознавець: «Міцно стиснені кисті рук розташовані практично в самому геометричному центрі полотна, на горизонті між небом і землею…
Зчеплені руки… “в судомно-вольовому напруженні ніби намагаються зв’язати, подібно до замко́вого каменю, весь світ – небо та землю – воєдино”». 2
– Яке вдале порівняння! Замко́вий камінь – ті дві руки, Божественна й людська, обійняли Небо та землю й об’єднали їх.
– Сьогодні з Божою допомогою з великим тремтінням ми доторкнемося тільки кінчиками пальців до рук Ісуса…
– Щоб осягнути бодай крихту подвигу Його страждань.
ІІ. Основна частина
А. «Гріх багатьох Сам носив»
Питання 1: Вигук Івана Хрестителя на березі Йордану пояснює цей досвід: Івана 1:29.
– Євангеліст Старого Завіту – пророк Ісая тричі у своєму знаменитому месіанському 53-ому розділі провістив головну причину страждань Ісуса.
Питання 2: Читаємо: Ісаї 53:6, 11 (ІІ ч.), 12 (ІІ ч.) (перек. І. Огієнка).
– На Нього Господь поклав гріх усіх нас… Справедливий Мій Отрок…їхні гріхи понесе… Гріх багатьох Сам носив…
– А ось як цей досвід описує сучасний Божий пророк: «Як тільки Христос увійшов у пустелю спокуси… тягар гріхів світу ліг на Його душу, і Його обличчя виражало тепер таку невимовну скорботу і такі душевні муки, які занепалій людині не дано пізнати». 3
Питання 3: Чому така болісна реакція на тягар чужого гріха?
– Це реакція абсолютної Безгрішності на абсолютний гріх… Це момент їх зустрічі.
– Два протилежних абсолюти зіткнулися…
Питання 4: І як вони реагують одне на одного?
– Безгрішність реагує невимовною скорботою й душевними муками, а гріх убиває абсолютну Безгрішність… Ось чому написано: «Христос був заколений гріхами світу». 4
– Отже, вирази: нести гріх; взяти гріх на Себе, – не були для Ісуса символічними, образними.
– Хоча це термінологія юридичного лексикону, але дана процедура не була простою правознавчою формальністю.
– Це також не була проста «банківська операція» звичного перерахунку боргу з картки одного на картку іншого.
Питання 5: Що фактично для Христа означало «взяти гріх на Себе»? Ісаї 53:11 (І ч., переклад І. Огієнка); Матв. 26:38
– Це була мука Його душі… Це був смертельний сум Його душі… Тобто, це був досвід глибоко відчутний емоційно, духовно й фізично.
– Подивимося ще раз на фрагмент «Руки Ісуса» Крамського. «Міцно стиснені кисті рук… Зчеплені руки… в судомно-вольовому напруженні»…
Питання 6: А як ми, грішні люди відчуваємо гріх?
– Ніяк! Ми відчуваємо лише наслідки гріха. А наслідки – це невигойний біль… Ми відчуваємо цей біль в усіх трьох сферах нашого єства:
– на фізичному рівні ми відчуваємо біль і страждання, коли хворіємо внаслідок гріха;
– на духовному рівні ми відчуваємо біль ураженої совісті, тобто нас мучить почуття вини за скоєний гріх;
– на душевному рівні ми терпимо болісні відчуття нашої душі, наших сильно вражених почуттів та емоцій.
Питання 7: Що відчував Ісус, узявши наші гріхи на Себе? Ісая 53:3 (ІІч.), 4 (І ч.)
– Страдник, знайомий з хворобами… Наші болі поніс… Він відчував те саме, що відчуває кожен із нас, адже був ототожнений з нами.
– «Христос відчуває горе кожного страждальця. Коли злі духи роздирають душу й тіло людини, Христос відчуває її біду. Коли гарячка спалює життя, Він відчуває муку». 5 (Про це детально мова піде в наступній лекції)
– Коли на Христа в пустелі були покладені людські гріхи, Він, Безгрішний відчув те, що й кожний із нас, коли чинимо гріх і несемо його наслідки.
Питання 8: Але чи такою самою мірою Ісус відчував муку гріха в порівнянні з нами, грішниками?
– Візьмемо до прикладу один наш гріх, покладений на Ісуса. Наприклад, роздратування…
Питання 9: Чи відчував Ісус цей один наш гріх так само як ми, чи сильніше? – Сильніше! Чому?
– «Скорбота й страждання Сина Божого за гріхи… були зіставні з Його Божественною досконалістю та чистотою». 6
– Наш один, «незначний» гріх роздратування приносив Йому тяжку муку. Ба більше! «Його страждання були настільки великими, наскільки великою була Його… ненависть до гріха». 7
– «Ніколи на землі не було істоти, котра ненавиділа би гріх настільки повною ненавистю, як Христос». 8
– Він ненавидів гріх роздратування у безконечне число разів сильніше ніж ми, бо ми… любимо дратуватися.
Питання 10: А що ж можна сказати про всі наші гріхи, покладені на Спасителя? А гріхи цілого світу?
– «Скорбота й страждання Сина Божого за гріхи світу були зіставні… з мірою злочину» 9 цілого світу.
– На Нього були покладені не просто гріхи роздратування… Там були гріхи убивць, садистів, будників і розпусників, найстрашніших злочинців.
– «Ісус відчував нищівний потік лих, що поглинув світ. Він відчував всю силу збочених бажань і хибних пристрастей, які керують світом і приносять людині тяжкі страждання». 10
– Безмежна Досконалість і Чистота зустрілися з мірою злочину цілого світу! Я не знаходжу слів на людській мові й математичних знаків, щоб зобразити це незбагненне ототожнення Ісуса…
– Якби не особлива підтримка Божественної сили, котра виходила від Отця, цей колосальний тягар, ця глиба скрушила б Ісуса ще в пустелі.
Питання 9: Чи мав право Ісус на таку особливу підтримку Отця?
– Так, як і кожна проста людина. «Найважчий тягар, який ми несемо, – це тягар гріха. Якби ми наодинці, самотужки несли цей тягар [тільки своїх гріхів], він би розчавив нас. Але Хтось Безгрішний зайняв наше місце. “Господь поклав на Нього гріхи всіх нас” (Ісаї 53:6)». 11
Питання 10: Можливо, безгрішність Ісуса полегшувала Йому це випробовування?
– Дуже хотілося б, щоб з цим матеріалом познайомилися прихильники єресі перфекціонізму.
– Ті, котрі твердять, ніби Христос володів усіма гріховними нахилами, що й простий грішник.
– Вони доводять, що так мало бути, бо в безгрішному єстві Йому було б легше зносити всі спокуси, ніж нам. (Подібні ідеї ми вже згадували в попередньому матеріалі – в Лекції 5 Величний Йордан).
Питання 11: Чи легше?
– Навпаки! Йому було б незмірно легше зносити спокуси в єстві гріховному, ідентичному нашому, не чутливому до гріха…
– «Через близьке знайомство зі злом люди стали сліпими щодо його потворності», 12 і не відчувають усієї його мерзенності.
– Ми іноді навіть зовсім втрачаємо розуміння, що таке гріх, і у нас пропадає відраза до нього.
– А тому ми ніколи не відчуємо всю гріховність і муку гріха! А Він відчував їх безмежно… Скажемо ще дещо…
Б. Відчуття гріха, як бунту проти Бога
Питання 1: Чи відчуваємо ми сам гріх, як певний реальний об’єкт?
– Ні! Для нас це абстракція, філософське поняття. Ми відчуваємо гріх лише по тому болю, який він приносить! Тобто по його наслідках (про що йшлося вище).
Питання 2: А як Христос відчував гріх?
– «Як тільки Христос увійшов у пустелю спокуси… тягар гріхів світу ліг на Його душу, і Його обличчя виражало тепер таку невимовну скорботу і такі душевні муки, які занепалій людині не дано пізнати».3
– Він відчував сам гріх, як щось чужорідне Його найсвятішій Божественній природі, проти чого палає гнів і обурення не тільки Його власне, але і Його Отця!
Питання 3: Нагадаємо, що таке гріх…
– Ще на початку Семінару ми познайомилися із першим з дев’яти визначень сутності гріха: гріх – це повстання, бунт проти Бога.
– Це внутрішня позиція відкинення Бога, це умисний непослух Богові. Це… по суті, є зреченням Бога. Саме цим гріхом згрішив Адам! 13
– Тепер уявім собі Сина Божого, Другу Особу Божества, всю вічність Єдиного з Богом, у повній гармонії та єдності Ним.
– «Єдинородний Син Божий нероздільний з Вічним Отцем» 14 «Я і Отець – Ми одне» (Івана 10:30), – проголошував Він.
– І ця Особа повинна відчути повстання, бунт проти Бога, відкинення Бога, зречення Бога цілого світу?!
Питання 4: Ми можемо хоча б приблизно уявити, що відчував Ісус?
– Нам це не під силу… Ми можемо тільки з жахом дивитися на ці зчеплені у смертельній судомі руки на картині Крамського…
– Але і це ще не все…
В. Відчуття гріха як скверни / нечистоти / опоганення
– Ще одне визначення сутності гріха, – це скверна / нечистість / опоганення. 15
– Ще страшнішу картину ми спостережемо, коли подумаємо, що Ісус узяв на Себе тягар всіх людських гріхів, як скверну …
Питання 1: Наскільки ми з вами відчуваємо огидність гріха і його потворність?
– Ми часто чуємо жарти про гріх, анекдоти, легковажні висловлювання про гріх і грішки… А «святі ангели дивляться на гріх з огидою». 16
Питання 2: А чи можемо уявити, наскільки мерзенним є гріх для Бога? Вих. 15:11
– «Гріх світу такий образливий для Бога… Відраза, з якою ставиться Бог до гріха… Яким огидним для Бога є гріх». 17
– «Для Христа гріх такий огидний»… Навіть «перебувати в оточенні керованих сатаною людських істот було для Спасителя огидним». 18
– Дивовижний вигук Мойсея допоможе нам зрозуміти бодай крихту тієї муки, яку відчув Ісус, несучи гріховну скверну світу.
– «Хто подібний до Тебе серед богів, о Господи? Хто подібний до Тебе, Препрославлений святістю?»!
– І на Цю страшну Святість була покладена страшна скверна гріхів цілого світу?
Питання 3: Що при цьому Він відчував?
– Краплинку цієї муки пригубила я, коли несла на собі огидні гілки самшиту, обпалені вогнівкою, оповиті огидним сопухом…
Питання 4: Чи міг і чи бажав Ісус відмовитися від цього жахіття?
– Міг! І бажав! У нас іноді складається хибне враження, що Ісус був якимось суперменом, надлюдиною, незнайомою з людськими немощами.
– Але послухаймо натхненні слова: «Людська природа Ісуса бажала б ухилитися від випробування, котре чекало Його в пустелі».
– «Людська природа ухилялася від боротьби, що чекала на Нього».19
Питання 5: Чому ж Він не відмовився від цього жахіття?
1) «Перед Його святими очима стояла жахлива картина плачу, стогону й смерті заблудлого світу… Христос… зглянувся на нас у нашому немічному стані, усвідомлюючи, що ми загинемо, якщо Він не прийде на допомогу».
– «Він бачив, якщо порушники Закону будуть залишені напризволяще, вони загинуть». 20
2) Він знав ще дещо – наслідки Його перемоги: слава і блаженство викупленого світу, нас відкуплених, перевершать навіть Його муки й Жертву… 21
Питання 6: Якою була перемога Ісуса в пустелі спокушення?
– Він витримав «в стократ тяжче випробування, ніж те, котрого зазнали Адам і Єва в Едемському саду»…
– І «перемога Христа була такою ж повною, як свого часу була поразка Адама». Ось чому Христос названий Другим Адамом. 22
– Адам стояв на чолі всього людства, як його родоначальник. Але Ісус став перед Адамом, як Викупитель і Адама, і всіх його нащадків.
– Ця перемога стала ще однією гарантією / поручним перемоги величного Плану спасіння. 23
ІІІ. Закінчення:
– Ось що надихало Спасителя нести тягар цього жаху. І під цією глибою вибороти перемогу! Більше ніж перемогу!
Любов!… Більше, ніж любов!
Схилимо ж перед Нею наші вдячні серця…
БІБЛІОГРАФІЯ
1 Уайт Е. Бажання віків. С. 583 [660-661].
2 Гліб Прохоров. Викіпедія.
3 Уайт Е. Вибрані вісті. Т. 1. С. 271, 272.
4 Уайт Е. Бажання віків. С. 680 [772-773].
5 Там само. С. 724 [823-824].
6 Уайт Е. Вибрані вісті. Т. 1. С. 282.
7 Уайт Е. Бажання віків. С. 616 [699-700].
8 Уайт Е. Вибрані вісті. Т. 1. С. 254..
9 Там само. С. 284.
10 Там само. С. 271, 272.
11 Уайт Е. Служіння зцілення. С. 71.
12 Уайт Е. Бажання віків. С. 664 [752-753].
13 КАСД. Т 12. С. 186, 202; див. там само. С. 188, 191.
14 Уайт Е. Ранкові читання. 2023 рік. Христос – Переможець. 1 січня.
15 КАСД. Т 12. С. 190, 192.
16 Там само. С. 203.
17 Уайт Е. Ранкові читання. 2023 рік. Христос – Переможець. 17 вересня, 27 вересня.
18 Уайт Е. Бажання віків. С. 603 [684], 616 [699-700].
19 Уайт Е. Ранкові читання. 2023 рік. Христос – Переможець. 14 липня; Бажання віків. С. 89 [117], 90 [118].
20 Уайт Е. Ранкові читання. 2023 рік. Христос – Переможець. 18 січня, 15 липня. Бажання віків. С. 609 [693].
21 Див. Уайт Е. Патріархи і пророки. С. 65.
22 Уайт Е. Ранкові читання. 2023 рік. Христос – Переможець. 23 липня; Бажання віків. С. 101 [130]. Див. Уайт Е. Свідоцтва для Церкви. Т. 1. С. 659.
23 Див. Уайт Е. Ранкові читання. 2023 рік. Христос – Переможець. 27 липня.
Автор – Стасюк Ольга
