Лекція 14. Горнило геєни вогненної
ПОДВИГ НЕЗБАГНЕННОГО ОТОТОЖНЕННЯ
(Семінар по Христології)
Розділ 7. Голгофа
Лекція 2/14. Горнило геєни вогненної
І. Вступ
– Ми продовжуємо Семінар по Христології Подвиг незбагненного ототожнення…
Питання 1: Хіба ще є продовження Семінару?
– Адже минулого разу ми спустилися на останню сходинку «трапу» цього неймовірного приниження… Вже нижче немає куди!
– Є ще одне, останнє, найстрашніше ототожнення… Саме на нього ми сьогодні звертаємо свої погляди.
– Погляньмо на цей шедевр – картину відомого голландського художника Рембрандта – Жертвоприношення Авраама.
Питання 2: Як ви вважаєте, хто перебуває в центрі цього полотна?
– Подумки проведемо на ньому дві діагоналі. В їх перетині – в геометричному центрі знаходиться не ангел, не Ісаак, але… Авраам.
Питання 3: Чому Авраам? На чиєму подвигу ставить художник акцент?
– «Великий подвиг віри Авраама, немов вогняний стовп… Ніхто, крім Бога, не міг збагнути, якою великою була жертва батька, котрий віддавав свого сина на смерть». 1
– Подібно до гори Моріа, котра стала пам’ятником цієї батьківської жертви, Голгофа є пам’ятником незбагненної Жертви Бога Отця…
– Сьогодні ми з благоговінням і трепетом зазирнемо у серце Того, Котрий протягом усього страхіття розп’яття залишався в тіні, – у серце Небесного Отця.
– І переконаємося: Подвиг незбагненного ототожнення – це Подвиг і Отця, і Сина…
ІІ. Основна частина:
А. Горнило геєни – дно ототожнення
– На попередній лекції ми подумки спускалися разом з нашим Господом на останню сходинку «трапа» Його ототожнення.
Питання 1: Що це було за ототожнення?
– Через хрест, хрест поза брамою і серединний хрест Ісус був представлений як Той, Хто уособлює трикратне Боже прокляття…
– Нині поговоримо про ще одне, останнє ототожнення…
Питання 2: Хіба існує ще якась сходинка «трапу» Ісусового ототожнення й приниження?
– Не існує… Але остання сходинка – це ще не дно, це ще не горнило геєни вогненної.
– Сьогодні ми спостережемо, як Ісус із останньої сходинки ототожнення – трикратного прокляття – ступить на дно Свого ототожнення…
Питання 3: Як Писанням лексично відзначило це дно?
1) Звернемо увагу на визначний факт: кожного разу, коли Спаситель спускався сходинками «трапа» приниження, Писання вживає дієслова у медіальному стані.
– Медіальний стан дієслова представляє дію когось на самого себе. Тому ми читали: Ісус ототожнився з грішником…
– Він узяв на Себе людське єство… Він прийняв хрещення, щоб ототожнитися з грішником…
2) На останній сходинці цього «трапу» дієслова стоять у невизначеному стані – ставши прокляттям; Він – Боже прокляття…
– Тут важко визначити, хто спричинив таке ототожнення…
3) Але на дні Христового ототожнення лексика міняється… Тут ми зустрічаємо дієслова не лише в медіальному стані.
– Тут ще чиясь активна дія направлена на Ісуса… Тут Ісуса ототожнили. Тут Його зробили…
Питання 4: Зробили ким? Не «ким», а «чим»… І хто це вчинив? Не «хто» з маленької букви, а «Хто» з великої букви… 2Кор. 5:21
– Саме тут, на дні, в горнилі геєни вогненної ми зустрічаємося з Богом Отцем…
– Подібно до Авраама, Він, Батько вів Свого Сина на заколення…
Б. Горнило геєни – Жертва Бога Отця
– «Мука, якої зазнав Авраам протягом трьох чорних днів страшного випробування, була допущена, щоб він на власному досвіді міг, бодай частково, зрозуміти всю велич Жертви, яку приніс Безмежний Бог задля викуплення людини». 2
– «Віддаючи Свого Сина, Бог віддав нам усе Небо. Більшого Він дати вже не міг… Бог віддав Самого Себе в Особі Свого Сина». 3
Питання 1: Подивимося ще раз на картину Рембрандта. Якими засобами художник намагався зобразити муку Авраама?
– Ми бачимо, що Авраам стоїть на колінах… Це неприродна, нереальна поза при жертвоприношенні.
– Жертовник не був настільки низьким. Пізніше жертовник у святилищі мав у висоту три лікті, тобто майже півтора метри (Вих. 27:1).
– Але Авраам падає на коліна, бо ноги старого батька тремтять… І щоб бути ближче до сина в його смертельній агонії.
– Щоб у ту останню хвилину обійняти сина й припасти до його закривавленого тіла.
– Авраам з непокритою головою… Ритуал жертвоприношення не міг звершуватися в такому виді. Покрита голова – знак упокорення.
– Старий батько в нестямі не помічає, що робить…
Питання 2: Але що найбільше вражає в образі цього земного батька?
– Очі… Зазирніть у них. Скільки в них муки, розпачу, болю… Ще мить і життя його сина обірветься…
Питання 3: А де був Небесний Отець, коли Його закривавлений Син висів на жертовнику? Марк. 15:34
– «Під жахливим тягарем вини, який Він несе, Ісус не може бачити примирливого обличчя Отця». 4
– Складається враження, ніби Отця тут не було… Ніби Він покинув Сина у Його найстрашніший смертельний час.
– Отець міг би дати Ісусові якийсь особливий, видимий тільки для Нього знак Своєї присутності.
– Так само, як Він дав Аврааму, коли той вів свого сина на жертвоприношення. «Авраам… побачив обіцяний знак – хмарину слави над горою Моріа». 5
Питання 4: Який знак Своєї присутності дав Отець Сину на горі Голгофі?
– Складається враження, що Отець навпаки – стирає будь-яку ознаку Своєї присутності…
– Навіть «сонце відмовилося споглядати жахливу картину. Ополудні його щедре, яскраве проміння освітлювало землю, коли раптом воно було наче стерте з неба»…
– «У годину найтяжчих мук Спаситель був позбавлений Божественної підтримки. І це пронизало Його серце такою скорботою, яку ніколи не зможе повністю зрозуміти людина». 6
Питання 5: Ми не можемо збагнути діяння Отця на Голгофі…
– Авраам із тремтінням стає навколішки коло сина, скидає хустку, а Небесний Отець у час найбільшого горя Сина… Ми не знаємо, де Він є…
– А ось інший батько…
Питання 6: Читаємо (2Сам. 19:1, СUV).
– «Цар розгублено затремтів. Він піднявся у верхню світлицю над брамою і заголосив. Рухаючись по кімнаті він постійно повторював: “Сину мій, Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я вмер замість тебе! Авесаломе, сину мій, сину мій!”»
– Давид ридає над долею злочинного сина, котрий підняв на нього руку …
Питання 7: Невже Небесний Отець не вимовив ані слова жалю за Тим, Хто був найближче до Його серця? Ми можемо таке припустити?
– Ніколи! Допустити таку думку – це блюзнірство! А можливо, десь там, у небесних палатах Отець голосив, дивлячись із небесного вікна на Голгофу?
– І це блюзнірство! Отець був тут! Він тут, біля жертовника Свого Сина! Але «у густій темряві Бог приховав Свою присутність». 7
– Він обіймає закривавлене тіло Свого Сина! Але ці дотики невідчутні для Сина… Отець не може явити Себе Йому! Бо зараз Він обіймає… вас і мене.
– Серце Отця рветься на шматки, але Він не може вигукнути подібно до Тараса Бульби під час страти його сина Остапа: «Синку, Я тут!».
– Тут, біля Свого Моногенез Він беззвучно голосить: О, якби Я вмер замість Тебе! Ісусе, Сину Мій, Сину Мій!
– Він не може дозволити Собі розкіш ридати вголос…
Питання 8: Чому? О, чому ж дії Отця такі незбагненні?
– «Сонми глибоко засмучених ангелів очікували, сподіваючись: як і в випадку з Ісааком, Бог в останній момент не допустить ганебної смерті Ісуса. Проте ангелам не було дозволено принести таку звістку дорогому Божому Синові… І не було ангела, який приніс би радісну звістку: “Досить. Тобі немає потреби вмирати, Мій улюблений Сину!”». 8
Питання 9: Чому? Об’явл. 20:14, 15
– Тому що Син досягає дна, і водночас вершини подвигу незбагненного ототожнення… А Отець досягає вершини незбагненної Батьківської Жертви.
– Син помирає другою смертю… «Христос мав померти, як мусить померти кожний порушник Закону – порушник, котрий продовжує грішити». 9
– Друга смерть нерозкаяних грішників… «Це буде жахлива смерть, бо цим людям доведеться пережити таку ж агонію, яку пережив на хресті Христос». 10
Питання 10: Що буде причиною цієї агонії?
– «Гнів Бога – це Його реакція відторгнення гріха». 11 Бог відторгає від Себе гріх.
– Якщо грішник не звільнився від свого гріха через Жертву Викупителя, Бог навіки відторгає і грішника разом з його гріхом …
– Саме цього вжахався Ісус… Він боявся, що гріх світу, такий ненависний для Бога, спричинить вічне відторгнення Сина від Отця…
– «Своєю смертю Ісус посів наше місце, ототожнивши Себе з грішниками. Від такого ототожнення Його душа побивалася… Його лякала не смерть, як така, а смерть грішника – смерть, під час якої Він, безгрішний, відчуватиме жах розлуки з Отцем, що залишив Його». 12
– Злочинцю, котрий помиратиме такою смертю, ні один промінь надії не освітлюватиме страхітливу агонію його відторгнення від Бога…
– Чашу саме таких мук прийняв і осушив Син Божий, щоб викупити розкаяних грішників від другої смерті…
В. Горнило геєни – «Того, Хто не знав гріха, Він учинив гріхом»…
Питання 1: Що було найстрашнішим для Авраама на горі Моріа?
– Власноруч убити сина… Накласти руки на своє дитя…
Питання 2: Що було найстрашнішим для Отця Небесного на Голгофі? 2Кор. 5:21 (І ч.).
– Ось Хто ототожнив Свого Сина останнім, найстрашнішим ототожненням. Отець власноруч вів Сина на це дно…
– Ось із чим був ототожнений Препрославлений святістю… Не з грішником, а з гріхом… Не із «самшитом», а з «гусінню самшита»!
Питання 3: Як Отець пішов на таке?
– Це було «виконанням Завіту, укладеного ще до заснування світу». І не забуваймо, що Сам Син добровільно ініціював Свою Жертву в такому величному й жахливому Плані спасіння… 13
Питання 4: Читаємо Івана 3:16.
– Звернемо увагу на слово віддав… Це грецьке дієслово дідомі в його формі минулого часу.
– Воно означає давати. «Бог дав Свого Сина»… Але це дієслово має ще інші значення: погодитися, дозволити…
– «Наскільки ж сильною була Його любов до світу, що Він погодився віддати Свого Єдинородного Сина, “щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне” (Івана 3:16)».
– «Ангели…співали…прославляючи велику милість і прощення Бога, Котрий погодився віддати Свого Улюбленого Сина на смерть за бунтівний рід… Він дозволив Своєму Улюбленому Синові померти за переступ людини». 14
Питання 5: Ви зауважуєте, яке значення слова «віддав» обирає Дух пророцтва? З якими почуттями Отець погодився на таку Жертву?
– Ісус «благав Свого Отця, запропонувавши віддати Своє життя як викуп і прийняти на Себе смертний вирок».
– «Цареві Всесвіту коштувало це великої боротьби, перш ніж Він зміг віддати Свого Сина на смерть задля грішного людства». 15
– Після болісного, сердечного боріння Отець погодився віддати Сина … Він учинив Сина гріхом…
– Але, послухаймо пророче слово: Христос «Сам стає гріхом задля людини»… 16
– Знову медіальний стан дієслова! Отець зробив Сина гріхом, але і Сам Син стає гріхом задля людини…
– Отець і Син обійнялися смертельними обіймами в цій незбагненній Жертві… Вони були Єдині в житті, вони Єдині і в смерті.
– В Їх розлуці виявилася Їх непорушна єдність…
Питання 6: Чи міг Ісус відмовитися від такої Жертви?
– Так, ще не було пізно… Подібно до Ісаака, котрий, «якщо б тільки побажав, міг уникнути цього, однак не чинив опору…і покірно підкорився». Викупитель зробив те саме.
– «У Своїй Божественній Особі Він завжди міг протистати смерті, що насувалася, і відмовитися прийняти її владу». 17
Питання 7: А чи міг Авраам відмовитися від жахіття принесення в жертву свого сина?
– Міг… Просто сказати Богові: Ні! Але він не пожалів для Бога сина свого, моногенез* свого… (див. Бут. 22:12)
Питання 8: А для кого Небесний Отець не пожалів Свого Моногенез?
– Для того, хто забивав цвяхи в дорогі руки Його Єдиного … Для мене і для вас – нікчемних, огидних «самшитів», Він віддав на найстрашніші тортури найдорожчого Свого Одинака…
– Віддав Самого Себе… «Бог… пожертвував Собою в Христі Ісусі задля викуплення людини». 18
ІІІ. Закінчення:
– Там, на самому дні незбагненного ототожнення й приниження була явлена Всесвіту любов Христова, сильніша за смерть. 19
– Там було відкрите й серце Отця… «Хоч ненависть Бога до гріха є такою ж сильною, як смерть, Його любов до грішника сильніша за смерть». 20
– І в житті, і в смерті Отець і Син були єдині у Своїй більше ніж любові.
Любові, сильнішій навіть за другу смерть!
Схилимося ж перед Нею із сердечною подякою…
БІБЛІОГРАФІЯ
1 Уайт Е. Патріархи і пророки. С. 152, 153.
2 Там само. С. 154.
3 Уайт Е. Ранкові читання. 2023 рік. Христос – Переможець. 19 липня, 29 вересня.
4 Уайт Е. Бажання віків. С. 664 [752-753], 702 [799-800].
5 Уайт Е. Патріархи і пророки. С. 151.
6 Уайт Е. Бажання віків. С. 665 [753-754]; 664 [752-753].
7 Там само. С. 665 [753-754].
8 Уайт Е. Поради для Церкви. С. 273 [187].
9 Уайт Е. Бажання віків. С. 702 [799-800].
10 Уайт Е. Поради для Церкви. С. 50 [41].
11 КАСД. Т. 12. С. 195.
12 Там само. С. 139.
13 Уайт Е. Бажання віків. С. 702 [799-800]. Див. КАСД. Т. V. С. 1133.
14 Уайт Е. Бажання віків. С. 12 [22-23]. Історія викуплення. С. 32, 33 [44-45, 45-46].
15 Там само. С. 30 [42]. Патріархи і пророки. С. [63].
16 Уайт Е. Історія викуплення. С. 192.
17 Уайт Е. Патріархи і пророки. С. 152. КАСД. Т. V. С. 1127.
18 Уайт Е. Бажання віків. С. 673 [762].
19 Уайт Е. Історія викуплення. С. 191 [223-224].
20 Уайт Е. Бажання віків. С. 37 [57].
* Моногенез – так грецькою буде одинак.
Автор – Стасюк Ольга
