КОХАННЯ
КОХАННЯ
В безкрайньому небі, в бездоннім просторі
Такий віковічний, величний спокій.
Чому ж те кохання, як хвилі на морі,
Таке неспокійне, мов вітер гірський?
Чому ж те кохання не лагідний ранок,
Не вечір дрімотний, не шелест верби,
А буря весняна, штормовий світанок,
Квиління чаїне, мов стогін журби!
Бо справжнє кохання – любов лебедина,
Одне в цілім світі, як сонце одне.
Ніколи не зрадить, а краще загине,
У власному полум’ї вмить спалахне…
* * * * *
Recent Posts