ДИВОВИЖНІ ПАРАДОКСИ
Лекція 1
ДИВОВИЖНІ ПАРАДОКСИ
І. Вступ:
– Сьогодні ми відкриваємо серйозний, важливий Семінар по питанням Духа пророцтва, під загальною назвою «Є пророк в Ізраїлі».
– В центрі даного семінару стоятиме тема особи Еллен Уайт та її творів. Це питання достатньо широке й дискусійне. Ставлення до особи пророка нашої церкви, а особливо до її праць, неоднозначне.
– Із чого ж розпочати дане дослідження? З якого боку підійти до названої проблеми? Дозвольте розпочати його незвично: складним іншомовним словом парадокс…
– Що таке парадокс? Це слово походить від грецького парадохос, що означає несподіваний, чудний.
– Словник іншомовних слів дає наступне означення: Парадокс – це:
судження, що суперечить здоровому глузду.
– Що ж парадоксального можна помітити в особі Еллен Уайт або в її творах? Запевняю вас: ні в Дусі пророцтва, ні в особі Еллен Уайт, ні в її творах немає абсолютно нічого парадоксального, що суперечить здоровому глузду…
– Парадоксальним дуже часто є, нажаль, ставлення до Духа пророцтва. Саме ставлення до пророка адвентистської церкви та її праць досить часто суперечить здоровому глузду.
– Відважні думки? Надто відважні! Авторитетні? Дуже! Я б не наважилася висловлюватися саме так. І це, на щастя, не мої думки! Ці відважні, авторитетні думки належать Тому, Хто ніколи не помиляється…
– Мене дивує і вражає Боже Слово, котре за тисячі років до нашого часу, до наших з вами проблем з питань особи Еллен Уайт та її творів, приготувало блискучу Вступну лекцію до даного Семінару!
– Причому, настільки влучну й актуальну, що здається, ніби вона написана спеціально для нас із вами нашим сучасником.
– Цю Вступну лекцію пропонує 5-тий розділ 2 Книги Царів. Відкриємо свої Біблії на цій книзі, на цьому розділі і прочитаємо перших три тексти.
ІІ. Основна частина
ПАРАДОКС 1
– Отже, уявіть собі, шановні друзі, маленьку дівчинку, років 8-10… Цю дитину відірвали від її дому, іграшок, і що найбільш трагічне – від її батьків…
– Але ще страшніше: її перетворили із дитини, що сміялася, весело гралася з ляльками на… рабиню! Дитина-рабиня… Чи може бути жахливіший статус?
– Проте ми з вами прочитали дещо дуже серйозне стосовно цієї дитини: в маленькій голівці маленької дівчинки-рабині, на котрій оточуючі бачили тільки тоненькі косички, було приховане велике знання…
Питання 1: Про що ж знала ця дитина? 2Царів 5:3
– Вона знала, що в Ізраїлі є пророк! Більше того: вона знала, що він може вилікувати проказу!
Питання 2: Звідки вона це знала? Можливо, колись, ще перебуваючи в рідному домі, вона чула, або сама бачила, як пророк Єлисей зцілив когось із прокажених? Луки 4:27
– Христос сказав конкретно, що такого прецеденту не було у практиці Єлисея! В усьому Ізраїлі ніхто із дорослих такого не бачив і не знав! То як пояснити слова цієї дівчинки?
– Пояснити неможливо. Але факт: у маленькій голівці цієї маленької рабині було приховане велике знання: в Ізраїлі є пророк! А в її маленькому, розбитому трагедією рабства серденьку, була прихована велика віра…
– «Вона знала, що Єлисей володів небесною силою і вірила, що Нааман міг отримати зцілення цією силою»1.
– Парадокс? Вражаючий! Проте є дещо ще більш вражаюче!
Питання 3: Подумаймо, ким був Нааман по національності?
– Сирієць. Тобто, це був язичник. І по словам дівчинки єврейський пророк зцілить поганина?
Питання 4: А ким він був з політичного боку?
– Полководець ворожого щодо Ізраїлю війська! І це дитя вірить, що пророк захоче зцілити таку людину – язичника, запеклого ворога Ізраїлю?
– Віра маленької дівчинки підноситься над людським досвідом, звичним, усталеним, віковічним…
– Віра її підноситься над людськими упередженнями співвітчизників щодо поган! Над політичними міркуваннями! Вона розуміє, що Бог Ізраїлю може й хоче дати Свою благодать всім народам.
– Парадокс? Вражаючий! Воістину, Дух Христів жив у цій дитині.
– Згаданий парадокс – не єдиний в історії зцілення Наамана. П’ятий розділ 2 Книги Царів – шедевр стародавнього літературного мистецтва.
– Він побудований на багатьох яскравих парадоксах, що досягають своєї кульмінації в кінці цього розділу. Вони вражають не менше, ніж парадокс з маленькою дівчинкою.
– Досліджуючи п’ятий розділ Другої Книги Царів, ми побачимо, як не можна ставитися до Божого пророка, і яке ставлення до Свого слуги вимагає Бог.
ПАРАДОКС 2
Питання 1: Тепер переведемо свій погляд із маленької дівчинки на великого, дорослого «дядю», який сидить на великому царському престолі: 2Царів 5:4–7.
– У великій голові великого «дяді», вождя Божого народу немає великого знання маленької дитячої голівки! А в його великому серці немає великої віри маленького дитячого серденька…
Питання 2: Тому, коли прийшла криза, що зробив цар?
– Цар «роздер на собі одяг»… Це знак відчаю, розпачу й безвиході.
Цар не знає, що в Ізраїлі є пророк. Цар не знає, що пророк здатний зцілити від прокази язичника-ворога…
– Дитина це знає, а цар – ні. Який парадокс!
Питання 3: Чи помічаємо ми подібну ситуацію в сучасному Ізраїлі – Церкві останку?
– На превеликий жаль, парадокси Ізраїлю часів пророка Єлисея повторюється й сьогодні…
– Прості члени Церкви, навіть їхні діти можуть знати, що в народі Божому є пророк, вірять цьому пророку, слухаються його і отримують благословення.
– А деякі члени церкви, іноді навіть освічені, не знають свого пророка, не слухаються його, не вірять йому і залишаються ні з чим…
– А в критичних ситуаціях життя їм доводиться тільки роздирати на собі одяг…
Питання 4: І збувається Євангельське передречення: Луки 1:51–53.
ПАРАДОКС 3
Питання 1: Третій парадокс представляють тексти 9, 10, 11 (І ч.).
– Біля скромної, звичайної оселі єврейського пророка зупинилася розкішна колісниця. В оточенні пишного кортежу воїнів і слуг поважний полководець, державний чиновник терпляче очікує появи пророка.
– Поволі відчиняються скрипучі двері, і на порозі з’являється… ні, не укритий сивиною знаменитий прозорливець, а його скромний молодий слуга.
– Він передає Нааману надто просте повеління… А пророк так і не вийшов ушанувати сановитого воєначальника…
Питання 2: Якою була реакція Наамана? Вірші 11 (І ч.), 12 (ост. ч.)
– Але Нааман обурився… обернувся і, палаючи гнівом, відійшов.
– Буденність навколишнього оточення, примітивність наказу пророка, який навіть не удостоїв його своєю присутністю, обурили гордого сирійця. Яка образа для його гідності! Яка зневага!
– Реакція Наамана цілком зрозуміла, але не виправдана. Полководець забув, хто є хто в даній ситуації.
Питання 3: Звернімо увагу, ким є Єлисей для письменника Другої книги Царів? в. 8, 14, 15, 20
– Чотири рази Святе Письмо називає Єлисея Божим чоловіком.
Питання 4: А як його назвали слуги полководця? в. 13
– Вони назвали його пророком.
Питання 5: А якого імені удостоїв пророка сам воєначальник? в. 11.
– Лише зневажливого займенника він…
– У східній культурі назвати людину особовим займенником він, або ще гірше – вказівним цей – вираз неповаги та презирства.
– Згадайте образливе Цей жителів Назарета у розмовах про Ісуса: «Звідки ж у Цього це, і яка мудрість дана Цьому?» (Мар. 6:2, буквальний переклад). «Цей вираз часто означає презирство» 2.
– Такий самий вислів присутній і в звинуваченні Господа лжесвідками: «Цей сказав…» (Матв. 26:61, букв. перекл.). «Цей – презирлива вказівка на Ісуса» 3.
Питання 6: Брати і сестри, як ми ставимося до Божої людини адвентистського народу? Хто Еллен Уайт для нас? Для мене? «Вона»? «Ця»? Ми розуміємо, хто є хто? У нас із вами все в порядку з визначенням статусів?
ПАРАДОКС 4
Питання 1: Ще один, четвертий парадокс ми знаходимо у вірші 11.
– «Нааман сподівався побачити якийсь особливий чудодійний прояв небесної сили»4.
– Але пророк не виправдав його сподівань…
Питання 2: Пригадуєте, хто також розчаровано зітхав: «А ми сподівалися»…
– Так, це був Клеопа та його товариш, коли вони йшли з Ісусом до Емауса (Луки 24:21). І ці слова розчарування вони віднесли на рахунок не просто пророка, а Великого Пророка, Самого Господа слави! Бо Він не виправдав їхніх очікувань… Який парадокс!
Питання 3: Вам знайомі такі вирази: «повітряні замки», «ілюзорні кришталеві палаци», «рожеві окуляри»? Що вони означають?
– Запитаємо у сімейних людей… Вони найкраще можуть пояснити такі вирази…
– Погодьтеся, друзі, що наші уявні картини, наші сподівання, наші поняття далеко не завжди відповідають дійсності. І нам буває дуже важко відмовитися від своєї думки, бо ми «впевнені» в ній, так як був «упевнений» Нааман.
– Ми впевнені, що має бути саме так, бо ми так звикли, бо ми так жили все життя. Така впевненість у власній думці непогана. Але…
– Але, шановні брати і сестри, до пророка не можна йти зі своєю уявою, своїми поняттями, інструкціями, приписами, зі своєю думкою.
– Все це має бути залишене ще біля дверей хатини пророка.
Питання 4: І якщо наші сподівання, уявні картини не відповідають тому, що говорить пророк, якою має бути наша реакція? «Обуритися… обернутися і, палаючи гнівом, відійти»?
– Дозвольте сказати дещо дуже важливе… Практика церковного життя неодноразово підтверджувала трагічну закономірність: початок особистого духовного занепаду переважно збігається саме з моментом піднесення своєї думки, «я сподівався» над повелінням пророка…
Питання 5: Як ви вважаєте, що перешкоджало воєначальнику сирійської армії послухатися простої поради пророка?
– Зняти свою розкішну, з військовими відзнаками туніку, увійти до каламутних вод ізраїльської річки, яка не йде ні в яке порівняння з прозорими дамаськими ріками, і зануритися з головою сім разів на виду у своїх підлеглих?
– «Гордий дух Наамана збунтувався проти припису Єлисея» 5.
– Гординя – відмітна риса характеру покоління нашого часу… Але щоб прийняти пораду пророка, потрібне смирення, а воно, на жаль, є рідкісним «викопним» у нинішньому християнстві.
– Хіба я не міг би обмитися у своїх ріках і очиститися? – зневажливо запитує Нааман.
– Омитися міг би, але очиститися – НІ! Очиститися можна було тільки чітко дотримуючись поради пророка.
– «Він міг зцілитися лише після точного виконання припису пророка. Тільки добровільний послух може принести бажаний результат» 6.
Питання 6: Хіба я не можу харчуватися так, як хочу, і бути здоровим? – запитують деякі адвентисти.
– Жити можу, але бути здоровим – НІ! Здоровим можна бути тільки чітко дотримуючись поради пророка.
Питання 7: Хіба я не можу читати праці відомих, зі світовим ім’ям богословів і правильно розуміти питання спасіння? – запитують інші з них.
– Читати можу, але правильно розуміти – НІ! Мати правильне розуміння питань спасіння можна лише слухаючись пророка.
– Уявіть собі, шановні друзі, що було б з Нааманом, якби він так і залишився при своїй думці, при своїй гордині? Якби він так і не послухався поради пророка?
– Але переступивши через власну гординю, послухавшись простої поради пророка та здійснивши семикратне смиренне занурення у звичайній воді, воєначальник відчув на собі незвичайну Божественну силу зцілення.
ПАРАДОКС 5
Питання 1: П’ятий парадокс відкриє 13 вірш.
– Парадоксально, але факт: нам чомусь так легко робити тяжке і так важко робити легке…
– Нам не складає проблеми відважувати своє срібло за імпортні ліки, долати сотні кілометрів у пошуках хорошого лікаря, терпіти складні, болючі процедури, приписані ним…
– Але так важко послухатися геніально простих, безкоштовних, безболісних рекомендацій нашого пророка.
– Як тут, до речі, мудрі слова Григорія Сковороди:
«Нужность не трудна, а трудность – не нужна»…
ПАРАДОКС 6
Питання 1: Читаємо в. 14. Як ви вважаєте, з якими почуттями Нааман входив до води? Що він міг думати в цей час?
– Однозначно, у нього не було великої віри й довіри до пророка. Йому мало що було зрозуміло в даній ситуації. Він був повен сумнівів.
– Але все-таки він послухався пророка.
Питання 2: І що ж спонукало Наамана послухатися?
– Очевидно, залізна логіка його друзів. І «гордий сирієць, приборкавши свою пиху, в покорі схилився перед волею Єгови»7.
– Послух, шановні друзі, всупереч почуттям – це і є віра. Є у нас відчуття прихильності чи ні, налаштовані ми на вказані приписи пророка чи ні, маємо свою думку з цього приводу чи ні, будь ласка, відкладімо в сторону, вгамуймо це все і послухаймося слів пророка.
– І ми будемо вражені результатами.
– Послухаймося всупереч нерозумінню, всупереч внутрішній незгоді, попри свою думку, будь ласка, послухаймося!
– Нехай наш послух буде парадоксальним, але він спасенний!
Питання 3: Пам’ятаєте апостола Петра? Луки 5:1–5
– Господи, та ми всю ніч працювали і нічого не вловили! Повір мені, досвідченому рибалці, зараз починати рибалити – марна справа. Але… так і бути, «за словом Твоїм закину сіті!».
– Послух Пророкові всупереч усьому – і невід почав прориватися від небувалого влову…
– Зверніть увагу, як в обох випадках чітко відзначено мотив послуху:
– за словом Божого чоловіка послухався Нааман (перек. І. Огієнка).
– за словом Твоїм! – послухався Петро.
– Вже тільки тому слід слухатися слів пророка, що їх промовив пророк, навіть, якщо вони суперечать моєму досвіду та здоровому глузду…
– «Вірте пророкам Його, і пощаститься вам» (2Хронік 20:20).
ПАРАДОКС 7
Питання 1: Сам Христос зазначив сьомий парадокс: Луки 4:27
– У десятків, а можливо, в сотень ізраїльських прокажених зцілення було зовсім поруч… Не треба було перетинати кордон чужої країни, не потрібні були рекомендаційні листи царя.
– Потрібно було просто прийти і послухатися вітчизняного пророка. Ніхто не прийшов, ніхто не очистився з Божого народу. Прийшов і очистився чужинець.
– «Бог пройшов повз багатьох прокажених в Ізраїлі… Язичницький вельможа… виявився в Божих очах більш гідним Його благословення, ніж інші страдники в Ізраїлі, котрі знехтували даними їм Богом привілеями»8.
– Брати і сестри, історія повторюється… Сучасні «намани» з далекої «Сирії», які майже нічого не знають про істину, отримують зцілення, слухаючись адвентистського пророка.
– А деякі з тих, серед яких і для яких понад півтора століття лунає голос цього пророка, нерідко не слухаються пророка, хворіють і помирають. Який приголомшливий парадокс!
Питання 2: Знову його відзначив Сам Христос. Матв. 13:57
– Сьогодні, помітивши ставлення деяких адвентистів до свого сучасного пророка, Христос із сумом міг би повторити ті самі слова.
ПАРАДОКС 8
Питання 1: Восьмий парадокс представляє вірш 15.
– Нарешті Нааман зрозумів, хто є хто! Гордий язичницький полководець прийшов до чудового відкриття!
– Зверніть увагу: пророк жодного разу навіть не згадав ім’я Бога у своєму наказі Нааманові.
– Жодного разу він не привертав увагу воєначальника до Того, Хто стояв за його повелінням і Чиїм Авторитетом він був наділений.
– Проте язичник зробив цілком правильний висновок! Очі незрячі досі відкрилися і за видимою картиною звичайної хатини, звичайної старої людини він побачив незвичайну Особистість, уповноваженим Котрої був цей старець.
– Тепер-то Нааман знав, хто є хто!
Питання 2: Подібно до письменника 2Книги Царів, котрий чотири рази називає Єлисея Божим чоловіком, як тепер чотири рази називає себе цей нещодавно зарозумілий воїн? Вірші 15, 17, 18
– Чотири рази він називає себе слугою пророка. Ось воістину високий статус для смертної людини!
– Не «полководець війська сирійського царя», не «поважна, шанована особа у свого володаря», не «хоробрий воїн», – як ми читали у першому вірші цього ж розділу. Хоча і це все дуже важливо!
– Проте найвище звання для тлінної людини – «слуга пророка»…
Питання 3: Дорогі друзі, а ми вже визначили хто є хто? Ми вже побачили, Хто стоїть за порадами та рекомендаціями пророчиці нашої Церкви?
– Чи відкриті наші очі, щоб за кожним її словом бачити Найдосконалішого в пораді? Чи розуміємо, що слова вісниці Божої – це не просто її власна думка?
– Чи розуміємо, що ці слова є свідченням Ісуса? Ні-ні, не свідчення про Ісуса, а свідчення Самого Ісуса, тобто, звістка, яку посилає Сам Господь із небес! Бо «свідчення Ісуса – це дух пророцтва» (Об’явл. 19:10).
– У такому разі, чи розуміємо, що бути пророком Божим – найвищий статус для людини, а бути слугою цього пророка – величне покликання для кожного з нас?
Питання 4: Прочитаємо вірші 18, 19. Як ви вважаєте: трьом єврейським юнакам, якби вони схилилися перед золотим ідолом Навуходоносора, Єлисей сказав би: «Ідіть з миром»? А Даниїлові, якби він, почувши наказ Дарія, молився Богові в затишному куточку за зачиненими вікнами, теж сказав би: «Іди з миром»?
Питання 5: А чому Єлисей промовив ці слова Нааману? Луки 12:48
– «Кому багато довірено, від того і вимагатимуть багато».
– Скільки дано нам з вами, брати і сестри? Багато? Дуже багато! Чи скаже вам і мені наш пророк: «Іди з миром»?
– «Той же раб, який знав волю свого пана… але не вчинив згідно з його волею, буде тяжко битий… Кому багато довірено, від того і вимагатимуть багато» (Луки 12:47, 48).
– Тепер письменник Другої Книги Царів майстерно, послідовно переходить до розповіді про того, кому, воістину, було довірено дуже багато…
– «Кому одного разу були даровані найвищі і найсвятіші привілеї»9, до раба, «який знав волю свого пана», до справжнього раба, до слуги пророка, до Гіхазія…
ПАРАДОКС 9
Питання 1: Прочитаємо із вірша 20 перших 5 слів.
– Оповідання про Наамана-сирійця можна було б закінчити на його радісному, тріумфальному поверненні додому. І ми полегшено зітхнули б і сказали, що історія закінчилася добре.
– Але, на жаль, це ще не кінець. Наша увага зі зціленого язичника привертається до особистості іншого рівня, вищого, до особистості, яка була найближче до пророка, – до слуги пророка.
Питання 2: Що ми можемо сказати про цей статус? Чи можемо згадати людей із подібним званням «слуги пророка»?
– Слуга пророка – високий духовний статус в Ізраїлі. Як правило, слуга пророка був його учнем, його майбутнім наступником, майбутнім пророком.
– Сам Єлисей починав шлях слуги пророка з того, що «поливав воду на руки Іллі» (2Цар. 3:11), а через деякий час став пророком замість нього.
– Наступним пророком мав стати Гіхазій. «Він мав привілей стати благородним прапороносцем Господнього війська. Найкращі дари неба довгий час перебували поруч». Йому «були даровані найвищі і найсвятіші привілеї»10.
– Перебувати з пророком багато годин, днів, місяців і років… Чути його голос, ловити кожне слово з його уст, спостерігати за його життям…
– А потім самому стати пророком, і, можливо, також вознестися у вогняній колісниці до самого Неба, не побачивши смерті… Яка перевага!
– Проте, з-під хмар нам доведеться спускатися на землю: слуга пророка – це лише слуга, це ще не пророк…
Питання 3: Нажаль, в таких обставинах дуже часто стається ще один парадокс… Який саме? Той, котрий стався колись на Небі… Єзек. 28:6
– «Свій розум ти ставиш нарівні з Божим розумом». Сьогодні нам трапляється дивовижний парадокс: звичайний адвентист – слуга пророка «ставить свій розум нарівні з розумом» пророка…
– Дорогі брати і сестри. Кожен із нас сьогодні, яке б положення в церкві не займав: диякона, керівника молоді, пастора, керівника конференції, уніону чи дивізіону, чи навіть ГК – кожен із нас – тільки слуга пророка…
– Ми досягли видатних висот у вивченні теології? Ми отримали найвище звання – доктора богослов’я? Навіть маємо свій сайт і викладаємо через Інтернет блискучі лекції?
– Ми вважаємо, що кілька класів початкової школи пророка нашої Церкви не йде в жодне порівняння з нашою серйозною, видатною, вищою богословською освітою? Амінь! Так воно і є!
– Проте, будь ласка, пам’ятаймо, що наш розум ми не можемо «ставити на рівні з розумом» пророка. Ми – не пророк! Ми тільки слуги пророка.
ПАРАДОКС 10
Питання 1: Знову прочитаємо вірш 20. Виберемо з нього наступні вирази: «Ось мій господар… не прийняв нічого… Як живий Господь, я дожену його і візьму хоч щось»… Що ви скажете про це рішення Гіхазія?
– Слуга пророка Гіхазій дещо забув… Він забув те, до чого прийшов у своєму прозрінні Нааман: за кожним пророчим словом і наказом стоїть найвищий авторитет Бога.
– Тому слуга пророка не може зробити або сказати щось краще, ніж пророк.
– Слуга пророка не може критикувати пророка, не може вважати щось помилкове в його словах.
– Нажаль, слуга Єлисея це забув…
– Гіхазій бажає з користю для себе виправити «помилку» пророка. І він бачить Бога не за рішенням пророка, а за власними рішеннями та діями: «Живий Господь, я дожену…»!
– Він коригує людину Божу в ім’я Бога! Який парадокс!
– Шановні брати і сестри, сучасні слуги пророка, чи пам’ятаємо, що ми лише слуги пророка? А це означає наступне:
– ми не намагаємося вишукувати помилки, похибки, суперечності в словах пророка;
– ми не розділяємо вістки пророка на важливе й незначне;
– не оцінюємо критично зміст його праць, визначаючи, що в них – від Бога, а що – просто думка самого пророка;
– не прагнемо навіть в Ім’я Бога виправити щось незрозуміле у вістках пророка, пам’ятаючи, що ми – лише слуги пророка…
ПАРАДОКС 11
Питання 1: Прочитаємо вірші 21-23.
– Чи був слуга пророка забезпеченою людиною? Безперечно! Харчування, одяг, проживання та його інші життєві потреби були вдоволені.
Питання 2. Навіщо ж Гіхазію були потрібні дорогі речі, випрошені у Наамана?
– Якщо він готувався бути пророком, навіщо вони були йому потрібні? Невже він думав користуватися ними?
– Уявіть собі пророка в розкішному сирійському вбранні… Або обвішаним золотими речами… Парадокс! Тоді навіщо йому все це? Не зрозуміло!
– Зрозуміло лише одне: він був незадоволений відмовою пророка від подарунків, він мав із цього приводу свою власну думку.
– Так, він мав намір стати пророком, але не таким, як його пан! Його пан – це вчорашній день! А він буде сучасним пророком – багатим…
– Розумієте, Еллен Уайт – учорашній день, – заявив мені один із сучасних слуг пророка.
Питання 3. Що ви скажете про таку заяву?
– Ми згодні з такою думкою. Але сьогодні будується на вчора, а завтра – будуватиметься на сьогодні! Тим і відрізняється Божественне прогресивне відкриття від богословських спекуляцій, що воно не суперечить учорашньому, а будується на ньому.
– На одній із великих євангельських програм в обласному центрі Західної України, коли я викладала матеріал з біблійної психології шлюбу, до мене підійшла група викладачів кафедри психології державного університету та попросили конспекти лекцій.
– У нас немає такого матеріалу. Він геніально простий і радикально дієвий! Рекомендації, які ви викладаєте, вирішують практично кожну проблему шлюбу, – пояснили вони своє прохання.
– Але рекомендації, які вони чули, – це рекомендації нашого пророка!
І це «вчорашній день»?
– Для багатьох і багатьох сучасних «нааманів» – високоосвічених людей – це недосяжне «завтра», а для деяких слуг пророка – це «вчорашній день»? Який парадокс!
ПАРАДОКС 12
Питання 1. Це останній парадокс п’ятого розділу 2Книги Царів… Він записаний у віршах 24–27.
– Дозвольте останній, кульмінаційний, найразючіший, найтрагічніший парадокс давньої історії про Наамана, зобразити графічно:
– Прокажений язичник, який був найдальше від пророка, на самому краю, далі вже нікуди, зцілився від прокази і назвав себе слугою пророка.
– А той, хто був найближче до пророка, ближче вже нікуди, захворів на проказу і, можливо, назавжди перестав бути слугою пророка…
– І цей великий парадоксальний обмін визначило одне-єдине – ставлення до пророка та його слів…
– «Кажу вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу і сяде з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небесному, а сини Царства будуть викинуті в навколишню темряву: там буде плач і скрегіт зубів» (Матв. 8:11, 12).
– Де в запропонованій схемі перебуваємо ми, шановні друзі, шановні слуги пророка?
ІІІ. Закінчення
– Я чекаю на ваше настирливе зауваження… Ось воно:
– Ми згодні бути слугами пророка. Ми згодні у всьому слухатися пророчицю нашої церкви і довіряти її словам. Але ми повинні точно знати, що Еллен Уайт – пророк.
Що ж, дочекаймося наступної лекції, щоб разом пошукати відповідь на це зауваження. Не пропустіть таку можливість!
* 2Цар. 5:8, переклад І. Огієнка
Додатки:
1 Уайт Е. Пророки і царі. С. 245.
2 Коментар адвентистів сьомого дня. Т. 5. С. 612.
3 Там само. С. 530.
4 Уайт Е. Пророки і царі. С. 249.
5 Там само.
6 Там само.
7 Там само.
8 Е. Уайт. Пророки і царі. С. 253.
9 Там само. С. 252.
10 Там само. С. 250, 252.
