Вибух у бабусиному «ресторанчику»

Вибух у бабусиному «ресторанчику»

Хлопчики і дівчатка, чи любите ви їсти кашу? Будь-яку: пшеничну, вівсяну, гречану, кукурудзяну, пшоняну і навіть манну? Звичайно, ні! Ніхто з дітей не любить кашу.

А от Назар дуже любить кожну з них. Смачнішої каші, ніж каша бабусі Олі немає у цілому світі! І знаєте, чому? Бо вона зварена, ні, навіть не зварена, а запечена на дровах у маленькій печі бабусиного «ресторанчику» (так бабуся лагідно називає свою літню кухню).

Ох, що це за лакоминка! Зверху і з боків каша вкривається золотистою запеченою шкірочкою, а пахощі від неї заповнюють весь «ресторанчик» і подвір’я! Навіть сусідський пес Джек стоїть біля плоту і принюхується, ковтаючи слинки.

Пес Джек

От і сьогодні бабуся запікає в печі гарбузову кашу. Але у Назарчика цей день особливий не через смачну кашу, а через те, що бабуся вперше дозволила онукові самостійно закладати дрова у піч! Це таке захоплююче заняття! Відчиняєш дверцята, за котрими палахкотить жар, вкладаєш сухе поліно і швиденько зачиняєш.

– Бабусю, можна я не буду так одразу ж закривати дверцята, – попросив онук, – там так гарно тліють вуглинки, танцюють вогняні язички…

– Ні, золотко, – заперечила старенька. – Дрова, особливо соснові, мають здатність іноді вистрілювати, і іскри можуть впасти тобі на руки, або навіть в очі.

Дідусь приніс із дровітні великий кошик дров і Назарчик одне по одному закладав їх до печі, акуратно причиняючи після кожного з них дверцята, як навчила бабуся. Одне з полін – березове, таке покручене, коряве, сучкувате зовсім не сподобалось хлопцеві.

– Нічого, з нього також буде добра каша, – посміхнувся дідусь, і пішов колоти дрова.

Бабуся допомагала йому, а Назар старанно пропхнув велике несимпатичне поліно в піч і щільно закрив дверцята.

Минуло декілька хвилин… Раптом в «ресторанчику» пролунав сильний вибух! Із димаря посипались іскри, задзвеніли вікна, навіть пес Джек жалібно заскавулів і притьмом втік до своєї буди, забувши про пахощі гарбузової каші!

Старенькі кинулись до онука – він блідий стояв біля печі.

– Дитино, що сталось?

– Це… оце… – затинаючись, тремтячим голосом сказав Назар, – оце негарне поліно… Ти ж сама, бабусю, казала, що поліна можуть вистрілювати.

– Е, ні, – заперечив дідусь. – Тут щось серйозніше…

– А я навіть не встиг помолиться, так швидко все сталось! – схвильовано розповідав хлопчик. – Як добре, що ми ще зранку попросили Ісуса послати нам ангела-хоронителя на цілий день!

Коли каша гарно умліла, а попіл в печі остиг, дідусь почав спеціальною лопаткою вигрібати його у відро. Раптом щось дзенькнуло об лопатку… Дідусь просунув руку в піч, щось там намацав… Назарчик разом із бабусею, затамувавши подих, спостерігали, що буде далі. Дідусь витяг руку, розкрив її… На його долоні лежав… патрон!

Пес Джек

При чому патрон особливий, великий, навіть більший, ніж патрон до автомата, як зауважив дідусь. Ніхто не міг пояснити, як патрон потрапив у березове поліно. Можливо, хтось закрив ним отвір у березі після того, як набрав соку, можливо він там залишався із часу війни. Не знає дідусь, не знає бабуся, не знає і Назар.

Але одне він тепер добре знає: просити Ісуса про охорону потрібно із самісінького ранку, а повчання і поради старших слід ретельно виконувати! Що було б, якби він, запхавши поліно в піч, сидів навпочіпки перед відчиненими дверцятами і милувався палаючим поліном?… Навіть страшно подумати!

А гарбузова каша таки вийшла на славу!

Ольга Стасюк
Фото автора

Recent Posts
У Вас есть вопросы?

Если у Вас есть вопросы или Вы хотели бы лично познакомиться с Ольгой Васильевной, Вы можете написать ей сообщение:

Введите слово или фразу и нажмите клавишу "Enter" для поиска

Мала господарочка та її «урожайний» зошит Автор - Ольга Стасюк Христинку мама називає маленькою господарочкою, і недарма. По-перше: дівчинка залюбки допомагає їй у будь-якій хатній роботі. І по-друге: ніхто так не вміє гарно прополювати грядки, як маленька мамина донечка.НЕЗАБУДКИ Улянка дуже любить свій садочок. Що тут тільки не росте! Росте величезний горіх, що цілісінький рік годує смачними горішками всю родину. Ростуть дві груші із солодкими-солодкими червонобокими плодами.